Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/6860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6860/23

за позовом Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району, с. Саксагань, Дніпроптеровська область

до Фермерського господарства "Агромир", м. Вільногірськ, Дніпроптеровська область

про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

від прокуратури: Скрипник К.Ю. посвідчення № 078897 від 12.01.2024

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

вільний слухач: Гриценко А.М. посвідчення № 069567 від 01.03.2023

РУХ СПРАВИ.

Жовтоводська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Агромир" про:

- розірвання договору № 2106-09 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- розірвання договору № 2106-10 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529.

Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 13.02.2024.

Ухвалою суду від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 20.03.2024.

Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.04.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Прокурор зазначив, що між Саксаганською сільською радою (надалі - орендодавець) та Фермерським господарством Агромир (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі №2106-09 від 16.06.2021 (надалі - договір № 2106-09).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2106-09, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-09 за лотом 68113, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,9706 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).

Також, за твердженням прокурора, між Саксаганською сільською радою (надалі - орендодавець) та Фермерським господарством Агромир (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі № 2106-10 від 16.06.2021 (надалі - договір № 2106-10).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2106-10, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-10 за лотом 68116, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,0161 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).

Прокурор наполягає на тому, що, відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3. договорів оренди, земельні ділянки передані в оренду, як пасовище, цільове призначення земельних ділянок за КВЦПЗ 01.01, орендар зобов`язується використовувати їх відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства.

Прокурор вказав, що обмеження у використанні земельної ділянки встановлені п.п. 9.1, 9.4.6 договорів, за змістом яких передбачено використання земельних ділянок у відповідності із цільовим призначення згідно з цим Договором та вимогами чинного законодавства.

Прокурор зауважив, що Фермерське господарство «Агромир» знаходиться у м. Вільногірську, на значній відстані від орендованих земельних ділянок, до теперішнього часу вказані земельні ділянки за цільовим призначенням не використовує, худобу на спірних землях не випасає.

Прокурор вказав, що за інформацією Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», згідно з даними Єдиного державного реєстру тварин за Фермерським господарством «Агромир» сільськогосподарських тварин не зареєстровано.

За твердженням прокурора, актами обстеження земельних ділянок, проведених органом місцевого самоврядування 19.12.2022 та 13.04.2023 встановлено, що вони розорені та засіяні озимою пшеницею.

Також, як вказав прокурор, в серпні 2023 року Фермерським господарством «Агромир» змінено вид земельних угідь сільськогосподарського використання з пасовища на ріллю.

За таких обставин прокурор наполягає на тому, що відповідачем використовуються спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням та у спосіб, що суперечить визначеному у договорах оренди. Що, на думку прокурора, є підставою для розірвання договорів оренди земельної ділянки № 2106-09 від 16.06.2021 та № 2106-10 від 16.06.2021 та зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельні ділянки з кадастровими номерами: 1224586000:05:001:0019, 1224586000:01:002:0529.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач звернув увагу на те, що, відповідно до умов спірних договорів, ним були отримані в оренду земельні ділянки з цільовим призначенням "01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а не для сінокосіння та випасання худоби. Станом на момент звернення прокурора до суду з цим позовом спірні земельні ділянки мають вид угідь "рілля".

Відповідач вважає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку погодження проектів землеустрою будь-якими державними органами.

Відповідач наполягає на тому, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть використовуватись за різними видами цільового призначення, в тому числі, і як рілля.

Відповідач вказав, що прокурор не мав права на складання актів обстеження спірних земельних ділянок без прийняття Саксаганською сільською радою Кам`янського району відповідного рішення про проведення обстеження таких земельних ділянок.

Крім того, за твердженням відповідача, у таких актах відсутні посилання на порушення орендарем вимог чинного законодавства та будь-яких відміток про надання цих актів орендарю для ознайомлення.

Також відповідач вважає безпідставним посилання прокурора на положення Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, оскільки останній втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 568 від 22.03.2023.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

- розірвання договору № 2106-09 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- розірвання договору № 2106-10 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, наявність встановлених законом підстав для розірвання договорів оренди землі у судовому порядку. Зокрема, порушення орендарем істотних умов договорів оренди у частині використання земельних ділянок всупереч цільовому призначенню.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Саксаганською сільською радою (надалі - орендодавець) та Фермерським господарством Агромир (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі № 2106-09 від 16.06.2021 (надалі - договір № 2106-09).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2106-09, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-09 за лотом 68113, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,9706 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).

Пунктом 2.1 договору № 2106-09 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 8,9706 га, у тому числі 8,9706 га.

Пунктом 2.2 договору № 2106-09 визначено, що кадастровий номер земельної ділянки: 1224586000:05:001:0019.

Згідно з п. 2.3 договору № 2106-09, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Пунктом 2.4 договору № 2106-09 передбачено, що код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 3.1 договору № 2106-09, договір укладено на строк 7 років.

Також між Саксаганською сільською радою (надалі - орендодавець) та Фермерським господарством Агромир (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі № 2106-10 від 16.06.2021 (надалі - договір № 2106-10).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2106-10, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.06.2021 № 2106-10 за лотом 68116, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,0161 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (Саксаганська сільська рада).

Пунктом 2.1 договору № 2106-10 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,0161 га, у тому числі 6,0161 га.

Пунктом 2.2 договору № 2106-10 визначено, що кадастровий номер земельної ділянки: 1224586000:01:002:0529.

Згідно з п. 2.3 договору № 2106-10, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Пунктом 2.4 договору № 2106-10 передбачено, що код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 3.1 договору № 2106-10, договір укладено на строк 7 років.

Представником Саксаганської сільської ради Кам`янського району, за участю старости Саївського старостинського округу та в присутності депутата Саксаганської сільської ради, 19.12.2022 було проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено акти № 1 від 19.12.2022 та № 2 від 19.12.2022.

За результатами проведених обстежень виявлено, що на земельних ділянках відсутні збудовані об`єкти та споруди, плодово-ягідні та багаторічні насадження. На 16.12.2022 земельні ділянки засіяні озимою пшеницею.

Представником Саксаганської сільської ради Кам`янського району, за участю старости Саївського старостинського округу та в присутності депутата Саксаганської сільської ради, 13.04.2023 було повторно проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено акти № 1 від 13.04.2023 та № 2 від 13.04.2023.

За результатами проведених обстежень виявлено, що на земельних ділянках росте пшениця. Пшениця знаходиться в фазі кущіння.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

Частиною 1 ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Частиною 2 ст. 25 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Частиною 3 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадку, зокрема, зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України, при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Частинами 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Як було вказано вище, за умовами спірних договорів (пункти 1.1, 2.1, 2.3, 2.4, 5.1, 5.2), земельні ділянки передані відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

У спірних договорах відсутні положення щодо заборони орендарю вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Тобто, умовами спірних договорів не було передбачено, що землі надаються в оренду Фермерському господарству "Агромир" для сінокосіння і випасання худоби, як зазначає прокурор у позові.

Дійсно, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9923704702023 від 05.07.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529 площею 6,0161 га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення 002.02 Пасовища.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300429812023 від 25.07.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019 площею 8,9706 га також була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення 002.02 Пасовища.

Водночас, станом на момент укладання договору орендар мав право самостійно приймати рішення щодо порядку використання землі в межах цільового призначення такої земельної ділянки "землі сільськогосподарського призначення" (зокрема, як ріллю або пасовище).

Тобто, питання визначення порядку використання земель в межах цільового призначення "землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" відносилось до дискреційних повноважень орендаря, і орендар самостійно та на власний розсуд мав право визначати, яким чином йому використовувати землю: як пасовища чи як ріллю.

При цьому, таке рішення мало бути належним чином оформлене із внесенням відповідних змін до інформації Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Так, в подальшому, у серпні 2023 року орендар прийняв рішення про зміну плану посівів, за замовленням орендаря було виготовлено відповідну технічну документацію, та зареєстровані зміни щодо категорії земельних ділянок з кадастровими номерами 1224586000:01:002:0529 та 1224586000:05:001:0019.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200625782023 від 17.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:002:0529 площею 6,0161 га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення Рілля за земельними угіддями площею 5,2792 га та Пасовища за земельними угіддями площею 0,7369 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200625812023 від 17.08.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:05:001:0019 площею 8,9706 га була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення Рілля за земельними угіддями площею 8,4015 га та Пасовища за земельними угіддями площею 0,5691га.

З вищевикладеного, слідує висновок, що станом на момент проведення обстежень спірних земельних ділянок 19.12.2022 та 13.04.2023 дійсно мала місце невідповідність у категорії землі сільськогосподарського призначення, визначеній за відомостями Державного земельного кадастру, із фактичним використанням такої землі. Водночас, прокурор неправильно кваліфікував правопорушення, якого припустився орендар.

Фактично, порушенням є несвоєчасне внесення орендарем інформації до Державного земельного кадастру про земельну ділянку про прийняте ним рішення щодо зміни категорії земель з категорії «Пасовища» на категорію «Рілля»; а не використання землі не за цільовим призначенням.

В розрізі існуючих правовідносин сторін, умов договорів та чинного законодавства України, таке порушення норм чинного законодавства (без порушення умов договору) саме по собі не є істотним, таке порушення не завдає шкоди інтересам Орендодавця, і Орендодавець отримує все, на що він розраховував під час укладання спірних договорів.

Окремої уваги слід приділити таким обставинам.

Десятого липня дві тисячі двадцять другого року статтю 37 ЗУ "Про охорону земель" доповнено новою частиною згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022: зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється.

При цьому, у тій же частині Закону передбачено, що ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною.

Право оренди спірних земельних ділянок набуто відповідачем 16.06.2021, тобто, до набрання чинності частиною 3 ст. 37 ЗУ "Про охорону земель".

А отже, вимоги ч. 3 ст. 37 ЗУ "Про охорону земель щодо заборони зміни сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, не розповсюджується на спірні правовідносини.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду цієї справи прокурором не доведено належними та допустимими доказами фактів порушення орендарем істотних умов договорів оренди землі № 2106-09 від 16.06.2021 та № 2106-10 від 16.06.2021, які мали б наслідком необхідність розірвання цих договорів у судовому порядку.

При цьому, встановлення обставин правомірності та скасування здійснених у Держаному земельному кадастрі змін цільових призначень земельних ділянок з кадастровими номерами 1224586000:01:002:0529 та 1224586000:05:001:0019 не є предметом спору та доказування у цій справі.

Крім того, задоволення позову не призведе до зворотної зміни (повернення) спірних земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення «Рілля» до категорії «Пасовища».

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Розірвання договору як спосіб судового захисту покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про розірвання договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Обраний прокурором спосіб захисту не призведе до зміни категорії земель, не відновить ніяких прав та не захистить жодних інтересів Саксаганської сільської ради Кам`янського району. Натомість, обраний прокурором спосіб захисту призведе до позбавлення держави платоспроможного орендаря та втрати надходжень до бюджету у вигляді орендної плати.

Що саме по собі є достатньою і самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора є необґрунтованими.

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ДАНОГО СПОРУ:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даному випадку, компетентним органом для звернення до суду з цим позовом є Саксаганська сільська рада Кам`янського району, як власник спірних земельних ділянок та орендодавець за оскаржуваними договорами оренди.

Жовтоводською окружною прокуратурою направлялися на адресу Саксаганської сільської ради Кам`янського району листивід 30.08.2023 № 04/55/3-1098ВИХ-23, від 03.10.2023 № 04/55/3-1241ВИХ-23, від 28.11.2023 № 04/55/3-1548ВИХ-23.

У цих листах прокурор повідомляв про виявлені ним порушення інтересів держави у частині нецільового використання земельних ділянок. Також прокурор просив повідомити про вчинені представниками Саксаганської сільської ради дії, направлені на відновлення порушених інтересів держави.

Листами № 1169/0/2-23 від 01.09.2023, № 1467/0/2-23 від 26.10.2023, № 1640/0/2-23 від 01.12.2023 представник Саксаганської сільської ради повідомляв прокурора про те, що заходи претензійно-позовної роботи не здійснювались, із позовною заявою про визнання спірних договорів недійсними та повернення земельних ділянок Саксаганська сільська рада до суду не зверталась у зв`язку з відсутністю коштів.

За таких обставин, прокурор направив на адресу Саксаганської сільської ради Кам`янського району повідомлення від 22.12.2023 № 04/55/3-1661ВИХ-23 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутись до суду з цим позовом.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до компетентного органу до подання позову.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства, охорона земель та їх використання у відповідності до цільового призначення є безумовним інтересом держави.

За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор, доводяться актами обстеження земельної ділянки (т. 1 а.с. 47 - 50, 60 - 63), договором оренди № 2106-09 від 16.06.2021 (т. 1 а.с. 50 - 54), договором оренди № 2106-10 від 16.06.2021 (т. 1 а.с. 55 - 58), листуванням (т. 1 а.с. 59 - 60, 68 - 69, 74 - 81, 88 - 92, 97 - 99, 161), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 63 - 64, 70 - 71), наказами від 08.04.2021 № 175-1 (т. 1 а.с. 65, 71), протоколами земельних торгів (т. 1 а.с. 65 - 66, 72), витягами з технічної документації (т. 1 а.с. 66 - 67, 73), витягами з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 81 - 85, 93 - 97), довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості (т. 1 а.с. 85 - 87), поясненнями керівника ФГ "Агромир" (т. 1 а.с. 87), проектами землеустрою (т. 1 а.с. 99 - 161).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться витягами з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 216 - 223), проектами землеустрою (т. 1 а.с. 224 - 262, том 2, а.с. 1 - 39), договором оренди № 2106-10 від 16.06.2021 (т. 1 а.с. 268 - 271), протоколами земельних торгів (т. 1 а.с. 272, т. 2 а.с. 49), витягами з технічної документації (т. 1 а.с. 273, т. 2 а.с. 50), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 273 - 274, т. 2 а.с. 50 - 51), договором оренди № 2106-09 від 16.06.2021 (т. 2 а.с. 45 - 48), нарядами - допусками (т. 2 а.с. 52 - 55).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на прокурора.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Жовтоводської окружної прокуратури (місце реєстрації: вул. Б. Хмельницького, 21, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210, ідентифікаційний код: 02909938) в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району (місце реєстрації: вул. Центральна, 14, с. Саксагань, Дніпропетровська область, 52173, ідентифікаційний код: 04339333) до Фермерського господарства "Агромир" (місце реєстрації: бульвар Миру, буд. 1, кв. 4, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700, ідентифікаційний код: 32571255) про:

- розірвання договору № 2106-09 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- розірвання договору № 2106-10 від 16.06.2021 оренди земельної ділянки площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладеного між Саксаганською сільською радою та Фермерським господарством Агромир;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 8,9706 га, кадастровий номер 1224586000:05:001:0019;

- зобов`язання Фермерського господарства Агромир повернути Саксаганській сільській раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення: площею 6,0161 га, кадастровий номер 1224586000:01:002:0529.

Витрати зі сплати судового збору покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.04.2024.

Суддя М.О. Ніколенко