Рішення

від 25.04.2024 по справі 904/755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024м. ДніпроСправа № 904/755/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства "СИНЕЛЬНИКІВСЬКА ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЯ"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 343 866,82 грн., з яких: 332 184,96 грн. - основний борг, 4 701,39 грн. - 3 % річних, 6 980,47 грн. - індекс інфляції, 4 126,40 грн. - судового збору.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/9358/17 затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі. Дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 припинено. Відповідно до п. 4.3.1 Мирової угоди заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 107 283, грн. (вимоги четвертої черги задоволення) і підлягає погашенню не пізніше 31.12.2025, платежами відповідно до наведеного нижче графіку погашення заборгованості, а саме: - 110 728,32 грн. до 31.12.2022; - 221 456,64 грн. до 31.12.2023; - 332 184,96 грн. до 31.12.2024; - 442 913,29 грн. до 31.12.2025. Відповідно до п. 4.4 Мирової угоди Боржник (Відповідач) має право достроково виконати свої зобов`язання перед кредитором (Позивачем). Відповідно до п. 5.5 Мирової угоди зобов`язання по цій Мировій угоді повинні виконуватися належним чином і в установлений нею строк, одностороння відмова від виконання умов цієї мирової угоди, а також одностороння зміна її положень не допускається. Відповідачем здійснено часткову оплату боргу, у зв`язку з чим, розрахунок 3 % річних, індексу інфляції не є коректним, докази часткової сплати боргу будуть додані додатково.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/9358/17 про визнання банкрутом Відповідача, яка набрала законної сили 15.07.2021, затверджено мирову угоду від 12.05.2021.

Відповідно до п. 4.3.1. Мирової угоди заборгованість Боржника (Відповідача) перед Позивачем відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2018 року у справі № 904/9358/17 становить 1 107 283,21 грн. (вимога четвертої черги задоволення) і підлягає погашенню не пізніше 31 грудня 2025 року, платежами відповідно до наведеного нижче Графіку погашення заборгованості, а саме:

Графік погашення заборгованості

Сума платежу, грн. Термін погашення

110 728,32 грн. до 31.12.2022р.

221 456,64 грн. до 31.12.2023р.

332 184,96 грн. до 31.12.2024р.

442 913,29 грн. до 31.12.2025р.

21.07.2023 Позивач направив Відповідачеві листа № вих/1037 від 20.07.2023, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 110 728,32 грн., у найкоротший термін, але не пізніше 01.08.2023, і в подальшому притримуватися визначеного графіку погашення заборгованості. В іншому випадку Позивач буде змушений звернутися до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Строк погашення боргу за першим та другим платежем у графіку - настав.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 6 980,47 грн. індексу інфляції за період з січня 2023 по січень 2024 року, 4 701,39 грн. 3 % річних за період з 02.01.2023 по 20.02.2024.

Всі нарахування проводилися за кожною сумою окремо.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є порушення графіка погашення боргу за мировою угодою, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 3, 4 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закону про банкрутство), яка застосовувалася судом на час укладення мирової угоди визначено, передбачено, що рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав. При цьому, на час вирішення спору, Відповідач не надав доказів часткового погашення боргу, про яке повідомив у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/9358/17, яка набрала законної сили 15.07.2021, затверджено мирову угоду від 12.05.2021.

Відповідно до п. 4.3.1. Мирової угоди заборгованість Боржника (Відповідача) перед Позивачем відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2018 року у справі № 904/9358/17 становить 1 107 283,21 грн. (вимога четвертої черги задоволення) і підлягає погашенню не пізніше 31 грудня 2025 року, платежами відповідно до наведеного нижче Графіку погашення заборгованості, а саме:

Графік погашення заборгованості

Сума платежу, грн. Термін погашення

110 728,32 грн. до 31.12.2022р.

221 456,64 грн. до 31.12.2023р.

332 184,96 грн. до 31.12.2024р.

442 913,29 грн. до 31.12.2025р.

На відміну від справ позовного провадження, у яких ухвали про затвердження мирової угоди є виконавчими документами і повинні відповідати вимогам ст. 193 ГПК України та вимогам ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є виконавчим документом, законом не передбачено можливості її примусового виконання, на правовідносини з виконання мирової угоди у справі про банкрутство не поширюються положення ГПК України, якими врегулюванні питання виконання мирової угоди, укладеної у справі позовного провадження. При цьому Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 7/17-2087-2011.

Так, ухвала суду у справі про банкрутство ПАТ "СИНЕЛЬНИКІВСЬКА ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЯ" від 15.07.2021 про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом і не може бути пред`явлена до примусового виконання через виконавчу службу, у зв`язку з чим, Позивач просить стягнути несплачену заборгованість з Відповідача у позовному провадженні при вирішенні спору, що передбачає подальшу видачу наказу, який є виконавчим документом.

На думку суду, мирова угода безперечно є грошовим зобов`язанням для Відповідача, яке виникає в т.ч. із рішення суду (ухвала про затвердження мирової угоди), яка була невіддільною від процесуальної дії суду по закриттю провадження у справі (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Кодекс України з процедур банкрутства, який є чинним на час вирішення спору, положень про укладення мирової угоди та її наслідки не містить, однак це не позбавляє права позивача вирішити спір в обраний ним спосіб та у відповідності до норм законодавства, яке було чинним на час затвердження мирової угоди в справі про банкрутство.

Мирова угода у процедурі банкрутства є правочином, який змінює строки виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, які виникли з раніше укладених ними правочинів або інших підстав. Унаслідок укладення мирової угоди у процедурі банкрутства виникнення нових або додаткових зобов`язань не відбувається, проте змінюється строк виконання зобов`язань за раніше укладеними правочинами між боржником та його кредиторами або їх розмір.

Таким чином, спеціальними нормами, які регламентують взаємини кредиторів та боржника у справі про банкрутство останнього, було прямо передбачено право кредитора захистити свої права у випадку невиконання боржником мирової угоди як шляхом її розірвання, визнання недійсною за рішенням суду, так і шляхом пред`явлення своїх вимог до боржника.

У відповідності до ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 по справі № 916/661/20 Провадження № 12-55гс20 викладено правовий висновок про те, що невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством (п. 56).

Відповідач у відзиві зазначив, про часткову оплату боргу, однак доказів на підтвердження свого твердження не надав.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/9358/17, лист Позивача, відзив Відповідача), беручи до уваги відсутність доказів оплати боргу, та настання строку оплати боргу у розмірі 332 184,96 грн., відповідно до п. 4.3.1. Мирової угоди, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно, а розрахунок 3 % річних проведено неправильно.

Так, в 4.3.1. Мирової угоди передбачено, що заборгованість Боржника (Відповідача) перед Позивачем відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2018 року у справі № 904/9358/17 становить 1 107 283,21 грн. (вимога четвертої черги задоволення) і підлягає погашенню не пізніше 31 грудня 2025 року, платежами відповідно до наведеного нижче Графіку погашення заборгованості, а саме:

Графік погашення заборгованості

Сума платежу, грн. Термін погашення

110 728,32 грн. до 31.12.2022р.

221 456,64 грн. до 31.12.2023р.

332 184,96 грн. до 31.12.2024р.

442 913,29 грн. до 31.12.2025р.

Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, за перерахунком суду, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, 3 % річних за період з 03.01.2023 до 20.02.2024 становить 4 674,11 грн.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 332 184,96 грн. боргу, 6 980,47 грн. індексу інфляції, 4 674,11 грн. 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Синельниківська теплоізоляція" (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельниково, вул. Кирпична, 13, код 00290475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, код 36716332) 332 184,96 грн. боргу, 6 980,47 грн. індексу інфляції, 4 674,11 грн. 3 % річних, 4 126,07 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков