Рішення

від 19.04.2024 по справі 908/3515/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/284/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 Справа № 908/3515/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/3515/23

за первісним позовом: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні первісного позивача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про стягнення 264 858 грн 79 коп.

та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача-2: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206).

про визнання господарських зобов`язань припиненими.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 , адвокат, посвідчення №ЗП001778 від 31.08.2018, наказ, довіреність від 14.11.2023;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 , адвокат, свідоцтво № ЗП 001148 від 29.06.2015; Бакуменко С.І., паспорт НОМЕР_2 від 12.02.2002;

від третьої особи за первісним позовом: ОСОБА_4 , посвідчення № 1426 від 08.11.2023, довіреність № 02/01/01-10 від 10.01.2024

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь місцевого бюджету розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) заборгованості з оплати орендної плати за період з 01.06.2022 р. по 30.09.2023 р. у розмірі: 53 115,46 (п`ятдесят три тисячі сто п`ятнадцять) грн 46 коп., 3% річних у розмірі: 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 654 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 05 коп., штраф у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 45 коп. Стягувач - Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 та стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_3 в філії ЗОУ АТ Ощадбанк, МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) заборгованість з оплати орендної плати за період з 01.11.2021 р. по 30.09.2023 р. у розмірі: 172 452 (сто сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 32 коп., 3% річних у розмірі: 4177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 449 (дев`ять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 58 коп., штраф у розмірі 5 192 (п`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн 04 коп.

Позов заявлено з підстав неналежного виконання ОСОБА_1 Договору оренди нежитлового приміщення № 284/13, укладеного 28.03.2017 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі Орендодавець), Комунальним підприємством Наше місто Запорізької міської ради (далі Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Бакуменко Світланою Іванівною (Далі Орендар). За даними бухгалтерського обліку, станом на 01.10.2023 року, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором, за період з 01.11.2021 по 30.09.2023 року склала: 172 452,32 грн. на користь Балансоутримувача та 53 115,46 грн. на користь місцевого бюджету. З порушення грошових зобов`язань відповідачеві нараховано 3% річних та втрати від інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 справу 908/3515/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі № 908/3515/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Ухвалу отримано сторонами через електронний кабінет 30.11.2023.

15.12.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що просить суд частково задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, стягнувши з лише об`єктивно підтверджений розмір заборгованості. Також повідомляє суд і позивача, що у зв`язку із частковим визнанням розміру заборгованості, відповідач готова розглянути можливість примирення з позивачем, шляхом укладення мирової угоди.

15.12.2023 до суду через систему Електронний суд від ОСОБА_1 також надійшла зустрічна позовна заява про визнання господарських зобов`язань (відносин) за Договором оренди нежитлового приміщення № 284/13 від 28.03.2017 припиненими з 29.01.2023, у зв`язку із закінченням строку його дії 28.01.2023.

Зустрічний позов мотивований таким. Згідно із пунктом 2 Додаткової угоди від 30.06.2020 до Договору № 284/13 від 28.03.2017, Сторони погодили наступне: «Договір оренди від 28.03.2017 №284/13 частини нежитлового приміщення ХІV першого поверху (літ.А-5,А1) загальною площею 54,6 кв.м у складі приміщень №№ 3-5, 7, 10, 11, 13, 14 в будинку АДРЕСА_3 вважається продовженим на 2 роки 11 місяців до 28.01.2023 року.». Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» стягує заборгованість за Договір № 284/13 від 28.03.2017 за період з 01.11.2021 по 30.09.2023. Однак, ОСОБА_1 не погоджується з тим, що господарські зобов`язання (відносини) за Договором № 284/13 від 28.03.2017 продовжили діяти після 28.01.2023, оскільки вважає їх припиненими з 29.01.2023, у зв`язку із закінченням строку дії Договору № 284/13 від 28.03.2017 та умисним ухиленням Балансоутримувача (КП «ВРЕЖО № 7») та Орендодавця (Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради щодо прийняття об`єкта оренди. Згідно із пунктом 11.7. Договору від 28.03.2017 №284/13 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п.5.15. Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. При цьому, частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України, серед іншого, передбачається, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 11.9. договору від 28.03.2017 №284/13 закріплено, що дія цього Договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено. Таким чином, з огляду на зміст пункту 2 додаткової угоди від 30 червня 2020 року до договору оренди від 28.03.2017 №284/13 нежитлового приміщення по вул. Лермонтова, 14 « 28» січня 2023 року є останнім днем дії цього договору. У зв`язку із викладеним, були направлені листи від 19.01.2023 на адреси Орендодавця та Балансоутримувача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 28.03.2017 №284/13 з додаванням проектів Акту приймання-передачі, внаслідок закінчення його строку (терміну). У зв`язку із порушеннями прав та інтересів у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань, з підстав протиправного ухилення КП «ВРЕЖО №7» та департаменту комунальної власності прийняти майно внаслідок припинення договору оренди за закінченням строку його дії, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом про визнання господарських зобов`язань (відносини) за Договором оренди нежитлового приміщення № 284/13 від 28.03.2017, припиненими з 29.01.2023, у зв`язку із закінченням строку його дії.

Згідно з протоколом передачі судової справи від 18.12.2023 зустрічний позов у справі № 908/3515/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.

19.12.2023 до суду через систему Електронний суд від надійшло клопотання КП ВРЕЖО №7 про залучення до участі у справі третьої особи - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, Код ЄДРПОУ 37573068) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача в справі № 908/3515/23, КП ВРЕЖО №7 вважає, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, оскільки останній є орендодавцем частини нежитлового приміщення XIV першого поверху (літ.А-5, А1 ) загальною площею 54,6 м2 у складі приміщень №№3-5, 7,10, 11,13,14 в будинку №14 по вул. Лермонтова за Договором оренди №284/13 від 28.03.2017 р. (далі Договір), укладеного з відповідачем та балансоутримувачем, яким є позивач. Зазначений договір оренди є тристороннім Договором.

21.12.2023 до суду через систему Електронний суд від Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що для виконання відповідачем обов`язків по оплаті орендної плати за Договором юридичне значення має лише письмова угода сторін про розміри та строки оплати орендної плати. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу. Позивач зазначає, що згідно наданого ним розрахунку заборгованості вбачається, що згідно сальдо станом на 01.06.2021 р. (на користь місцевого бюджету) та станом на 01.11.2021 (на користь позивача) за відповідачем обліковувалася заборгованість і та часткова оплата, яку здійснював відповідач, зараховувалася в рахунок попередньої заборгованості, тому таку сплату не можна розцінювати як своєчасна оплата орендної плати за місяць.

Відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи та зустрічний позов прийняті судом до розгляду.

Враховуючи що обидва позови пов`язані між собою підставами виникнення спірних правовідносин, а також доцільність спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом, суд дійшов до висновку щодо необхідності прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом з об`єднанням в одне провадження. У зв`язку з чим, суд ухвалив про перехід до розгляду справи № 908/3515/23 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання.

Судом також задоволено клопотання позивача за первісним позовом про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 01.01.2024 по справі №908/3515/23 призначено підготовче засідання на 24.01.2024.

В судовому засіданні 24.01.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/3515/23. Оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

17.01.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про роз`єднання позовів.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримала подане клопотання про роз`єднання позовів, надала пояснення по суті свого клопотання.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти задоволення клопотання позивача про роз`єднання позовів.

Третя особа за первісним позовом підтримала задоволення клопотання позивача про роз`єднання позовів.

23.01.2024 від представника третьої особи за первісним позовом через підсистему ЄСІТС Електронний суд надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні третя особа підтримала подане клопотання про витребування доказів, надала пояснення по суті свого клопотання.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення клопотання третьої особи про витребування доказів.

Представник позивача за первісним позовом підтримала задоволення клопотання третьої особи про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.01.2024 підготовче засідання відкладено на 07.02.2024.

В судовому засіданні 07.02.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи, оголосив склад суду.

В судовому засіданні 07.02.2024 суд, задовольнив клопотання позивача за зустрічним позовом та залучив до участі у справі в якості відповідача-2 за зустрічним позовом Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206).

Відмовив у задоволенні клопотання КП ВРЕЖО №7 про роз`єднання позовів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи що обидва позови пов`язані між собою підставами виникнення спірних правовідносин одним договором оренди, задоволення зустрічного позову може виключити частково задоволення первісного позову за певним періодом нарахуванням заборгованості. Таким чином, підстави для роз`єднання таких позовів не відповідає ст. 180 ГПК України із точки зору процесуальної економії є недоцільним.

Суд задовольнив клопотання Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про витребування у ОСОБА_1 документів, які підтверджують її право власності на приміщення №10 (на теперішній час № 8), нежитлового приміщення XIV по АДРЕСА_3 ; витребувати у ОСОБА_1 документи, на підставі яких здійснювалася забудова нежитлового приміщення XIV по вул. Лермонтова № 14, перший поверх літера А-5, приміщення № 8 (коридор площею 6 м2).

Ухвалою суду від 07.02.2024 підготовче засідання відкладено на 28.02.2024.

27.02.204 від представника третьої особи за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

15.02.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача за первісним позовом на виконання ухвали суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Суд прийняв та долучив до матеріалів справи клопотання відповідача за первісним позовом про долучення доказів.

Представники позивача та відповідача за первісним позовом залишили клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Ухвалою від 28.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 20.03.2024 о 11 год. 40 хв.

19.03.2024 до суду через підсистему Електронний суд від третьої особи за первісним позовом надійшли пояснення, які судом прийнято до розгляду.

Представники сторін в судовому засіданні зазначили, що станом на 20.03.2024 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.

За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.04.2024 о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 10.04.2024 оголошувалась перерва до 19.04.2024.

В судовому засіданні 19.04.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представник первісного позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила її задовольнити. У зустрічному позові відмовити.

Представник первісного відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просила у його задоволення відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Третя особа в судовому засіданні підтримала вимоги первісної позовної заяви, просила її задовольнити, у зустрічному позові відмовити.

В судовому засіданні 19.04.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради (Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Бакуменко Світланою Іванівною (Орендар) було Договір оренди нежитлового приміщення №284/13 (далі Договір).

Згідно із п. 1.1. Договору Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення XIV першого поверху (літ. А-5, А1) загальною площею 56,4 кв.м. у складі приміщень №№5-7,9,12,13,15,16 в будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 2.1. Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписання сторонами Договору та Акту прийому-передачі вищевказаного нежитлового приміщення.

Згідно із п. 2.2. Договору передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно.

Додатковою угодою від 01.10.2018 змінено балансоутримувача на КП «ВРЕЖО №7».

Додатковою угодою від 30.06.2020 внесено зміни до Договору, а саме, в п.1 змінено характеристику предмету оренди з «…частини нежитлового приміщення XVI першого поверху (літ.А-5, А1 ) загальною площею 56,4 м2 у складі приміщень №№5- 7,9,12,13,15,16…» на «…XIV першого поверху (літ.А-5, А1 ) загальною площею 54,6 м2 у складі приміщень №№3-5, 7,10, 11,13,14…»; продовжено строк дії на 2 роки 11 місяців Договору до 28.01.2023.

Згідно п. 3.4. Договору в редакції згідно додаткової угоди від 01.10.2018 до Договору орендна плата розраховується та спрямовується відповідачем щомісячно наступним чином: - 70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 3.4. Договору в редакції згідно додаткової угоди від 01.10.2019 до Договору орендна плата розраховується та спрямовується відповідачем щомісячно наступним чином: - 70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Додатковою угодою від 01.05.2022 внесено зміни до п. 3.4. Договору, а саме, 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць розраховується та спрямовується відповідачем позивачу не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.7. у випадку порушення строків оплати або обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від місячного розмір орендної плати, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Згідно із п. 3.10. Договору у випадку закінчення дії Договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.

Пунктом 3.12. Договору передбачено, що припинення дії Договору не тягне за собою припинення зобов`язання орендаря з погашення заборгованості з орендної плати, штрафів.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ФОП Бакуменко Світлана Іванівна припинено, про що внесено відповідний запис 20.10.2022 №21030000000047440.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Висновки щодо підсудності справ, в яких сторона господарського договору ФОП припинила своє існування, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року №910/8729/18, з якої вбачається підсудність таких справ господарським судам.

Через неналежне виконання зобов`язань із внесення орендної плати КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 заявлено первісний позов, первісним же відповідачем подано зустрічний позов з посиланням на припинення з 29.01.2023 зобов`язань за Договором у зв`язку із закінченням строку його дії.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди комунального майна.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Однією з істотних умов договору оренди є в тому числі сума орендної плати з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992, чинна на час укладення договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

В Законі України від 03.10.2019 Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону).

Частиною 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Позивачем розраховано основне зобов`язання з внесення орендної плати станом на 01.10.2023, зокрема заявлено заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за період з 01.11.2021 по 30.09.2023 року в сумі 172 452,32 грн. на користь Балансоутримувача, а також заборгованість зі сплати орендної плати за Договором, за період з 01.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 53 115,46 грн. на користь місцевого бюджету.

Для правильного визначення орендної плати, що підлягає стягненню необхідно встановити період, за який орендна плата підлягає стягненню в судовому порядку.

Як вже зазначалося вище, пунктом 2 Додаткової угоди від 30.06.2020 до Договору, Сторони погодили, що Договір оренди від 28.03.2017 №284/13 частини нежитлового приміщення ХІV першого поверху (літ.А-5,А1) загальною площею 54,6 кв.м у складі приміщень №№ 3-5, 7, 10, 11, 13, 14 в будинку №14 по вул. Лермонтова вважається продовженим на 2 роки 11 місяців до 28.01.2023 року.

Відповідно до частини 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із пунктом 11.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п.5.15. Договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

При цьому, частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України, серед іншого, передбачається, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 11.9. Договору визначено, що дія цього Договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Таким чином, з огляду на зміст пункту 2 додаткової угоди від 30 червня 2020 року до договору оренди від 28.03.2017 №284/13 нежитлового приміщення по вул. Лермонтова, 14 28 січня 2023 року є останнім днем дії цього договору.

Відповідачі за зустрічним позовом не заперечили наведеного вище висновку, в тому числі у відповіді на відзив від 21.12.23, або інших заявах по суті.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.04.24 не заперечили проти факту закінчення строку дії договору 28.01.2023.

Орендарем були направлені листи від 19.01.2023 на адреси Орендодавця та Балансоутримувача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 28.03.2017 №284/13 з додаванням проектів Акту приймання-передачі, внаслідок закінчення його строку (терміну).

КП «ВРЕЖО № 7», розглянувши вказаного листа, надало відповідь від 03.02.2023 № 258 про те, що воно не може прийняти приміщення, зазначивши наступне: «…беручи до уваги, що частина нежитлового приміщення ХІV першого поверху (літ.А-5, А1) у складі кімнат №№ 3-5, 7, 10, 11, 13, 14 по вул. Лермонтова, 14 не має окремого входу, після розірвання договору оренди, комунальне майно не може використовуватися, як самостійний об`єкт, прийняти, частину нежитлового приміщення ХІV комунальної власності, КП «ВРЕЖО № 7» немає технічної можливості». Цим же листом повідомлено, що надіслані Акти приймання-передачі, підприємство не може погодити та прийняти до уваги, оскільки воно готує документи тільки після затвердження орендодавцем рішення про розірвання договору.

Орендодавець, на лист орендаря від 19.01.2023 про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, надав відповідь від 07.02.2023 №328/01/01-07/463е/643,645, яким також відмовився від прийняття приміщення та від належного оформлення факту припинення договору після спливу його строку, а також оформлення факту приймання-передачі приміщень. Зокрема в листі від 07.02.2023 Департаментом комунальної власності та приватизації ЗМР було зазначено, що вхід до орендованого приміщення здійснюється через приміщення, яке на праві приватної власності належить йому, а оскільки орендовані приміщення не є відокремленим майном, то після розірвання договору вони не можуть використовуватися, як самостійний об`єкт та запропонувало надати пропозиції щодо використання цього майна.

Пункт 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яким передбачається, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану…не позбавляє балансоутримувача права відмовитися від продовження договору оренди, а відповідно не зобов`язує орендаря скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди, оскільки б таке втручання у волевиявлення сторони правочину суперечило б принципам цивільного права щодо свободи укладення договору і було б примусом до цивільно-правових відносин, а також суперечило б самій суті орендних правовідносин.

Відповідно за обставин надіслання орендарем листів від 19.01.2023 (отримання підтверджено відповідями відповідачів за зустрічним позовом) на адреси Орендодавця та Балансоутримувача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 28.03.2017 №284/13, до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови пунктів 11.7, 11.9 Договору та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна, згідно якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено.

Так чином, за наявності заперечень орендаря щодо продовження дії Договору, пункт 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 не застосується, і 28 січня 2023 року є останнім днем дії Договору.

Отже судом розраховується орендна плата за періоди з 01.11.2021 по 28.01.2023 року щодо Балансоутримувача, та з 01.06.2021 по 28.01.2023 на користь місцевого бюджету.

За підрахунками суду, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Балансоутримувача 94 488 грн 09 коп. та на користь місцевого бюджету 53 115 грн 46 коп.

Щодо доводів первісного відповідача відносно площі фактично орендованих приміщень - становила 45,8 кв.м., а не 56,4 чи 54,6 кв.м, та врахування саме 45,8 кв.м. при визначенні розміру орендної плати.

Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Додатковою угодою від 30.06.2020 до Договору його сторони погодили внесення змін до п.1.1. Договору в частині зміни характеристики об`єкту оренди, а також до п.3.1. та п.3.2. щодо визначення орендної плати та її розміру, погоджено Додаток 4 до Договору, яким є розрахунок орендної плати.

Так, пунктами 3-4 Додаткової угоди від 30.06.2020 до Договору сторони погодили:

«Пункти 3.1, 3.2 розділу 3 "ОРЕНДНА ПЛАТА" Договору викласти в наступній редакції: «3.1. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і складає 73143.72 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток №4 до Договору)».

« 3.2. Розмір орендної плати за лютий 2020 року становить: 6077,02 грн. (шість тисяч сімдесят сім грн. 02 коп.) та сплачується з 28.02.2020, згідно з розрахунком (Додаток №4 до Договору).

4. Дія цієї додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст.631 ЦКУ, розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 28.02.2020».

Таким чином, сторонами погоджено істотну умову Договору - орендну плату в сумі 73143,72 грн на рік.

До вказаної додаткової угоди будь-яких змін, в тому числі через помилки не вносилось, в контексті ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, і вказана додаткова угода недійсною не визнавалась.

Після укладення зазначеної додаткової угоди Орендар сплачував орендну плату, чи додатково підтверджується погодження з умовами Договору в редакції від 30.06.2020.

01.05.2022 сторонами Договору було укладено додаткову угоду щодо внесення змін до п.3.4. Договору щодо розрахунку та оплати орендної плати, а саме, орендна плата розраховується та спрямовується орендарем 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу на його рахунок щомісячно не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним.

Тобто, укладанням додаткових угод до Договору, відповідач погоджувався на умови Договору, і наразі, викладаючи незгоду з його умовами у відзиві, поведінка відповідача є суперечливою.

Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №904/3315/18 наголошував на тому, що: "…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Подібні висновки викладено і у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

Заборона суперечливої поведінки означає, що сторона не може відмовитись від своїх попередніх дій, якщо це поставить у невигідне положення опонента.

Суд не може визнати обґрунтованими та справедливими доводи КП «ВРЕЖО №7» щодо нарахування орендної плати по день підписання актів приймання-передачі орендованого приміщення з посиланням на п. 3.10 Договору, за яким у випадках закінчення дії цього Договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі комунального Майна по Акту приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Договору у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне Майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного Майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним нормативно-правовими актами з цього питання. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні за Договором.

Вказаний обов`язок орендарем виконано, Орендарем були направлені листи від 19.01.2023 на адреси Орендодавця та Балансоутримувача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 28.03.2017 №284/13 з додаванням проектів Акту приймання-передачі, внаслідок закінчення його строку (терміну).

Як вже зазначалося, КП «ВРЕЖО № 7», розглянувши вказаного листа, надало відповідь від 03.02.2023 № 258 про те, що воно не може прийняти приміщення, зазначивши наступне: «…беручи до уваги, що частина нежитлового приміщення ХІV першого поверху (літ.А-5, А1) у складі кімнат №№ 3-5, 7, 10, 11, 13, 14 по вул. Лермонтова, 14 не має окремого входу, після розірвання договору оренди, комунальне майно не може використовуватися, як самостійний об`єкт, прийняти, частину нежитлового приміщення ХІV комунальної власності, КП «ВРЕЖО № 7» немає технічної можливості». Цим же листом повідомлено, що надіслані Акти приймання-передачі, підприємство не може погодити та прийняти до уваги, оскільки воно готує документи тільки після затвердження орендодавцем рішення про розірвання договору.

Орендодавець, на лист орендаря від 19.01.2023 про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, надав відповідь від 07.02.2023 №328/01/01-07/463е/643,645, яким також відмовився від прийняття приміщення та від належного оформлення факту припинення договору після спливу його строку, а також оформлення факту приймання-передачі приміщень. Зокрема в листі від 07.02.2023 Департаментом комунальної власності та приватизації ЗМР було зазначено, що вхід до орендованого приміщення здійснюється через приміщення, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , а оскільки орендовані приміщення не є відокремленим майном, то після розірвання договору вони не можуть використовуватися, як самостійний об`єкт та запропонувало надати пропозиції щодо використання цього майна.

Таким чином, КП «ВРЕЖО №7» та Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР ухилилися від прийняття орендованого майна.

Статтею 795 ЦК України передбачено кореспондуючий зобов`язанню Орендаря повернути Приміщення, у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди, обов`язок Орендодавця прийняти його та підписати Акт приймання-передачі.

Частиною 3 ст. 510 Цивільного кодексу України передбачається, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Неприйняття об`єкту оренди у зв`язку із припиненням договору оренди за закінченням строку на який його укладено, має місце прострочення кредитора.

Також, частинами 1, 2, 3 ст. 613 Цивільного кодексу України передбачається, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Відповідно до ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Листом від 23.02.2023 орендар повторно повідомила Департамент комунальної власності та приватизації про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку та знову попросила повідомити про дату, коли сторони зможуть здійснити прийняття майна, яке є предметом договору оренди від 28.03.2017 № 284/13.

Листом від 24.03.2023 № 794/01/01-07/1334 на лист від 23.02.2023, Департамент комунальної власності та приватизації зазначив, що порушене питання потребує додаткового часу для його вивчення, отримання відповідних документів (у разі необхідності), та прийняття обґрунтованого рішення з цього приводу.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець двічі відмовився від виконання свого обов`язку прийняти об`єкт оренди після припинення договору.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2022 у справі № 917/10/21 зазначає, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР в березні 2017 року, укладаючи з первісним відповідачем Договір та передаючи в оренду частину нежитлового приміщення ХІV першого поверху (літ.А-5,А1) не звертав увагу на ті обставини (за заявою про передачу майна в оренду від 02.11.2016 та наказом Департаменту комунальної власності та приватизації ЗМР № 17 р від 20.01.2017), що вхід до орендованої частини приміщення здійснюється через приміщення, яке ОСОБА_1 , а на момент повернення вказане питання стало підставою для відмови у прийняті з оренди спірного приміщення. Вказане свідчить вже про суперечливу поведінку Департаменту комунальної власності та приватизації ЗМР.

Таким чином, орендарем вчинено дії на виконання обов`язку щодо повернення майна шляхом направлення відповідних актів-приймання передачі та визначення моменту фактичної передачі об`єкту, відповідно покладення на нього обов`язку щодо сплати оренди по день передачі у володіння орендодавцеві, балансоутримувачу об`єкту оренди є неправомірним.

Посилання на реконструкцію та ремонт об`єкта оренди та умови п. 5.12 як підстави для відмови від прийняття майна з оренди суд також відхиляє, оскільки до матеріалів справи доказів погіршення стану об`єкту не надано, натомість відповідно до Додаткової угоди від 30.06.2020 до Договору вартість приміщення збільшилась до 406354 грн.

З огляду на викладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Згідно із вимогами частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.22 у справі № 908/976/19 зазначила:

5.5. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

5.6. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (вид. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

5.7. Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

5.8. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

5.9. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.10. Особа, законний інтерес якої або право порушено, може скористатись способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатись можливістю вибору між декілька ми іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

5.11. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

5.12. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що визначений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (див. зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Подаючи зустрічний позов, первісний відповідач заначає, що закінчення визначеного у договорі оренди строку є достатньою та повноцінною підставою для припинення відповідного договору (зобов`язань за ним). Однак, Балансоутримувач та Орендодавець умисно ухиляються від прийняття майна, яке перебувало в оренді, що призводить до невизначеності прав та обов`язків його сторін. Орендодавець та Балансоутримувач відмовляючись від прийняття нежитлових приміщень XIV першого поверху (літери А-5, А1), які перебувають в комунальній власності, позбавляють відносини між сторонами договору правової визначеності щодо прав і обов`язків за Договором № 284/13 від 28.03.2017 після закінчення строку його дії, що також свідчить про порушення прав та інтересів ОСОБА_1 .

Щодо обрання способу захисту прав ОСОБА_1 посилається на висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/14224/20. Велика Палата Верховного Суду ґрунтовно описала ефективний спосіб захисту для захисту порушених інтересів позивачів у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за договорами, який може бути застосований до невизначеного кола договірних відносин під час яких порушується правова визначеність щодо прав та обов`язків сторін договору.

Так, Великою Палатою серед іншого було зазначено, що одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Таким чином, у зв`язку із порушеннями своїх прав та інтересів у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань, з підстав протиправного ухилення КП «ВРЕЖО №7» та департаменту комунальної власності прийняти від ОСОБА_1 майно внаслідок припинення договору оренди за закінченням строку його дії, первісний відповідач звернувся до суду із цим позовом про визнання господарських зобов`язань (відносини) за Договором оренди нежитлового приміщення № 284/13 від 28.03.2017, припиненими з 29.01.2023, у зв`язку із закінченням строку його дії.

Суд вважає, що в даному випадку обраний за зустрічним позовом спосіб захисту не є ефективним. Визнання господарських зобов`язань (відносини) за Договором оренди нежитлового приміщення № 284/13 від 28.03.2017, припиненими з 29.01.2023, у зв`язку із закінченням строку його дії, є вимогами про встановлення факту припинення дії договору 28.01.23, що вже викладено судом при розгляді вимоги про стягнення орендної плати вище в мотивувальній частині рішення.

Правовідносини (господарські зобов`язання) за Договором в свою чергу не є припиненими повністю, оскільки заборгованість з орендної плати не погашена, а відповідно до п. 3.12 Договору припинення дії цього Договору не тягне за собою припинення зобов`язання орендаря з погашення заборгованості з орендної плати. У зустрічному позові не міститься вимоги про визнання відсутнім якогось конкретного обов`язку орендаря або права вимоги орендодавця чи балансоутримувача.

З огляду на вкладене, у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Спонукання відповідачів за зустрічним позовом прийняти об`єкт оренди після припинення дії договору не є предметом розгляду в межах даної справи.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь місцевого бюджету розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) заборгованості з оплати орендної плати у розмірі 53 115 (п`ятдесят три тисячі сто п`ятнадцять) грн 46 коп., 3% річних у розмірі 3 172 (три тисячі сто сімдесят дві) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 654 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 05 коп., штраф у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн 45 коп. Стягувач Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», ідентифікаційний код юридичної особи 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11).

3. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_3 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 94 488 (дев`яносто чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 09 коп., 3% річних у розмірі 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 166 (дев`ять тисяч сто шістдесят шість) грн 74 коп., штраф у розмірі 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 64 коп. та 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн 27 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26.04.24.

Суддя А.О. Науменко