Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/20018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 910/20018/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13) до Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 124-128) про стягнення 602 312,74 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" сформовано позовну заяву до Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України про стягнення 602 312,74 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2008 року між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (надалі - ДЖКП НАН України, Відповідач/Споживач/Абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією «КИЇВЕНЕРГО» (перейменована з 01.01.2019 в АТ «КИЇВЕНЕРГО», та з 09.08.2019 - в АТ «К.ЕНЕРГО», надалі - Постачальник), укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9186061.

Представник позивача зазначає, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним Договором не виконав належним чином, внаслідок чого у Відповідача наявна заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 та станом на 01.11.2023 року становить 602 312,74 грн.

Позивач зазначає, що 25.08.2021 року заборгованість, яка виникла у Відповідача перед АТ «К.Енерго» за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 9186061 від 01.01.2008 у розмірі 695 145,28 грн. була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута-АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 року, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 року ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» просить стягнути з відповідача за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9186061 від 01.01.2008 року заборгованість у розмірі 602312,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.02.2024 через канцелярію суду від представника відповідача разом з відзивом на позовну заяву надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у задоволенні клопотання Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Представник відповідача заперечуючи стосовно позовних зазначив, що відповідач не надавав письмової згоди на передачу жодних прав та обов`язків за Договором на користь ТОВ «Київенерго-Борг». Договір не переоформлявся з ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Окрім того представник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» права вимоги до ДЖКП НАН України за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №9186061 від 01.01.2008, на підставі якого Позивач звернувся до суду. Таким чином, згідно пункту 4.6 Договору ТОВ «Київенерго-борг» не є стороною Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9186061 від 01.01.2008, та відповідно не є кредитором ДЖКП НАН України, з огляду на що позовна заява підлягає залишенню без задоволення.

Надані позивачем дублікати облікових карток (табуляграми) не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплоенергїї за Договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Також представником відповідача в порядку ст. 90 ГПК України було поставлено питання відповідачеві.

29.02.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 клопотання представника Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України про зупинення провадження у справі повернуто заявнику.

12.03.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначив, що оскільки, правонаступництво відбулося за результатами проведення електронного аукціону з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства AT «К.Енерго», тому отримання арбітражним керуючим Паркулабом В. Г. згоди ДЖКП НАН України на проведення аукціону з продажу майна банкрута, не було потрібно та не передбачено законодавством України.

З приводу дублікатів облікових карток (табуляграм) представник зазначив, що видача дублікату за Договором № 9186061 за період жовтня 2017 - квітня 2018 року, не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють, відтворюють зміст раніше виданого документу, що не може порушувати прав Відповідача.

Також позивачем в порядку ст. ст. 90 ГПК України було надано відповіді на поставлені представником відповідача питання.

20.03.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких представник зазначив, що ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» не має первинних документів, необхідних та достатніх для виготовлення дублікатів відповідних документів, оскільки не володіє змістом інформації, яка відображена в оригіналі табуляграм (щодо обсягу фактичного споживання теплової енергії у відповідний період).

Позивач не став стороною Договору, у нього відсутні повноваження на виготовлення первинних документів, у тому числі дублікатів. Документи, на підставі яких ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ», внесло до табуляграм дані про обсяги споживання теплової енергії, матеріали справи не містять.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.01.2008 між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (споживач) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) було укладено договір №9186061 на постачання теплової енергії у гарячій воді (жалі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується виробити на поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати і оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 та п. 2.3.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4 до договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із явленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору, а відповідач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно панувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до договору.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до Договору (Тарифи на теплову енергію) розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року №643 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Пунктом 5 додатку 2 до договору визначено, що споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ № 7 за адресою: вул. Горького, 29 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ №7 за адресою: вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до Додатку № 4 до Договору «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін» межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та споживачем є зовнішня поверхня стіни ТК-5 в сторону гуртожитку по вул. Заболотного 148а.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п.4.1 ,4.3 договору).

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» на підставі протоколу №1/2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» від 14.09.2021), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

За Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерним товариством «К.Енерго» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго» за лотом №71, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

У пункті 82 додатку №1 до наведеного акту зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України за договором №9186061 на суму 695145,28 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» 08.11.2021 було направлено на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора та висунуто вимогу про погашення заборгованості, зокрема за договором №9186061 від 01.01.2008 на суму 965145,28 грн.

У вимозі №3-К від 12.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» повторно вимагало у відповідача погашення заборгованості, зокрема за договором №9186061 від 01.01.2008 на суму 965145,28 грн.

У відповіді на вимогу позивача Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України визнало борг частково, зокрема за договором №9186061 від 01.01.2008 на суму 331113,09 грн. та просило враховуючи воєнний стан та важкий фінансовий стан підприємства в умовах воєнного стану, укласти додаткову угоду про реструктуризацію вищезазначеного боргу на термін 36 місяців або надати в оренду позивачу для його потреб нежитлові приміщення з зарахуванням орендної плати в рахунок погашення боргу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила), відповідно до пункту 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

У відповідності до пункту 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

У відповідності до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, відповідно до пункту 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно частин 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ №7 за адресою: вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до Договору (Тарифи на теплову енергію) розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року №643 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналогічні обов`язки споживача містяться в пункті 40 Правил користування тепловою енергією, згідно яких споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов`язок зі своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, передбачений зокрема пунктом 2.3.1 Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, у останнього утворилась заборгованість у сумі 602 312,74 грн. за період з 01.10.2017 року по 01.05.2018 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ДЖКП НАН України за Договором № 9186061 від 01.01.2008 року, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 року рахується заборгованість у розмірі 695145,28 грн.

У вказаній довідці зазначено, що у період з 01.10.2017 по 01.04.2018 року відповідачу нараховано до сплати за теплову енергію за Договором суму у розмірі 695145,28 грн. Також у даній довідці відображена інформація про здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію у спірний період на загальну суму 92832,54 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідно до умов Договору відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2017 року на загальну суму 695145,28 грн., яка була ним частково сплачена в сумі 92832,54 грн.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої АТ «К.Енерго» теплової енергії у гарячій воді за спірний період на загальну суму у розмірі 602 312,74 грн. з боку відповідача до суду не надходило, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання АТ «К.Енерго» умов Договору з боку відповідача відсутні.

Також, часткове визнання заборгованості відповідача за Договором підтверджується у відповіді на вимогу позивача, Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України визнало борг частково, зокрема за договором №9186061 від 01.01.2008 на суму 331113,09 грн. та просило враховуючи воєнний стан та важкий фінансовий стан підприємства в умовах воєнного стану, укласти додаткову угоду про реструктуризацію вищезазначеного боргу на термін 36 місяців або надати в оренду позивачу для його потреб нежитлові приміщення з зарахуванням орендної плати в рахунок погашення боргу.

За таких обставин судом встановлено, що АТ «К.Енерго» виконано прийняті на себе обумовлені Договором зобов`язання з постачання теплової енергії у гарячій воді у період жовтень 2017 року по травень 2018 року на суму 602 312,74 грн., а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у вказаному обсязі без будь - яких зауважень.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив наступні підстави:

- відповідач не надавав письмової згоди на передачу жодних прав та обов`язків за Договором на користь ТОВ «Київенерго-Борг». Договір не переоформлявся з ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ». Відсутні докази, які підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» права вимоги до ДЖКП НАН України за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №9186061 від 01.01.2008, на підставі якого Позивач звернувся до суду. Таким чином, згідно пункту 4.6 Договору ТОВ «Київенерго-борг» не є стороною Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9186061 від 01.01.2008, та відповідно не є кредитором ДЖКП НАН України, з огляду на що позовна заява підлягає залишенню без задоволення;

- надані позивачем дублікати облікових карток (табуляграми) не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплоенергїї за Договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Щодо відсутності первинних документів, суд зазначає наступне.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

На підтвердження існування заборгованості з огляду на умови пункту п. 9 додатку 2 до договору, яким передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ №7 за адресою: вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

При цьому суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за Договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за спірний період відповідач не отримував від ПАТ "Київенерго" (нова назва - АТ "К.Енерго") теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази, які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

Матеріали справи також не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів теплової енергії (визначених в Гігакалоріях), зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період, а також наданого відповідачем власного розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію з посиланням на підтверджуючі первинні документи.

Подібна позиція викладена в Постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 у справі № 910/8583/23.

Також, як зазначалось судом раніше, в матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ДЖКП НАН України за Договором № 9186061 від 01.01.2008 року, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 року рахується заборгованість у розмірі 695145,28 грн.

У вказаній довідці зазначено, що у період з 01.10.2017 по 01.04.2018 року відповідачу нараховано до сплати за теплову енергію за Договором суму у розмірі 695145,28 грн. Також у даній довідці відображена інформація про здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію у спірний період на загальну суму 92832,54 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18).

Стосовно заперечень, що позивач не набув права вимоги за Договором, оскільки відчуження прав на стягнення дебіторської заборгованості було вчинено Акціонерним товариством "К.Енерго" без письмової згоди Позивача, що є порушенням п. 4.6. Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Суд зазначає, що межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового боржника, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, договір, укладений за результатами аукціону з продажу майна боржника в порядку статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства, у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ЦК України, є належною підставою для виникнення та існування обумовлених цим договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, продаж майнових прав банкрута АТ «К.Енерго» на аукціоні, який відбувся 25.08.2021, був формою примусової реалізації активів банкрута з метою задоволення вимог кредиторів.

Оскільки правонаступництво відбулося не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, а за результатами проведення електронного аукціону з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства АТ «К.Енерго», тому отримання арбітражним керуючим згоди Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України на проведення аукціону з продажу майна банкрута, не було потрібно та не передбачено законодавством України.

У зв`язку з укладенням між ТОВ «Київенерго-Борг» та АТ «К.Енерго», у процесі ліквідації останнього, правочину щодо відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора у грошовому зобов`язанні Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України за договором № 9186061 в загальному розмірі 695 145,28 грн.

У вимозі №3-К від 12.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» повторно вимагало у відповідача погашення заборгованості, зокрема за договором №9186061 від 01.01.2008 на суму 965145,28 грн. та направив відповідачу документи, які підтверджують набуття права вимоги боргів відповідача перед ПАТ «Київенерго». У додатках до даної вимоги перелічені наступні документи: довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію за всіма договорами, рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з Додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.21, копія довіреності представника на право підпису.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.

З огляду на викладене, суд відзначає, що за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором 01.01.2008 № 9186061, а отже права та обов`язки у матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг».

З урахуванням викладеного, враховуючи, що факт надання визначених умовами Договору послуг постачання теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а відтак заборгованість у розмірі 602 312,74 грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, позивач, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду справи №910/20018/23, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 602 312,74 грн за період з моменту винесення рішення суду до моменту погашення боргу відповідачем.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

При цьому судом ураховано, що позивачем пред`явлено позовні вимоги лише про стягнення з відповідача суми основного та нарахування відсотків в позові не заявлено.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при вирішенні даного спору позивачем не було заявлено про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з початку виникнення обов`язку відповідача по сплаті заборгованості, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позов у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 124-128; ідентифікаційний код: 30573192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 32826328) грошові кошти у розмірі 602 312 (шістсот дві тисячі триста дванадцять) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 7227 (сім тисяч двісті двадцять сім) грн 75 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ