Рішення

від 26.04.2024 по справі 910/1438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2024Справа № 910/1438/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Романчук»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпісі лоджистикс»

про стягнення 168 237,65 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Романчук» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпісі лоджистикс» про стягнення 168 237,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на перевезення вантажів №992 від 09.09.2022 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 168 237,65 грн, з яких: 165 082,68 грн основного боргу та 3 154,97 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

21.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Романчук» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпісі лоджистикс» (експедитор, відповідач) було укладено Договір на перевезення вантажів №992 (далі - Договір), відповідно до п. 1.2. якого на умовах даного Договору та Замовлення (заявки) Експедитора, Перевізник зобов`язується, доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати), за рахунок коштів свого Клієнта.

Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з п.2.2. Договору на кожне перевезення оформляється транспортне Замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Перевізник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів з моменту розвантаження передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного Договору, а також документи, що підтверджують факт оплати додаткових витрат, що виникли у процесі перевезення. Оригінали цих документів мають бути виписані на дату розвантаження. Не подання Перевізником документів протягом зазначеного терміну звільняє Експедитора від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг Перевізника (п.3.2.17. Договору).

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до ч. ч. 11-13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено, що відповідно до заявки щодо здійснення автоперевезення вантажів №13/11/23 від 13.11.2023 сторони погодили, зокрема, наступні умови: адреса, дата і час прибуття на завантаження - 16-17.11.2023 Baltic Hub Container Terminal Sp. z o.o. ul. Kontenerowa 7 80-601 Gdansk, Polska; назва митного переходу на кордоні України - Ягодин; адреса, термін доставки (дата і час прибуття на розмитнення) - 23-27.11.2023 Київ; місце розвантаження - Київ; відомості про вантаж (найменування, вага брутто, кількість місць 1 /об`єм/) - Тнв Вага: до 15т CAAU6433162/40'HQ; вартість послуг та умови розрахунку - 4200 Євро Безготівковий розрахунок! Курс НБУ Оплата по оригіналам 7 днів; державний № автопоїзда, дані водія - AC1512BO/AC2459XF Бохонський Михайло.

Відповідно до декларації код SCI (S32) MRN 23PL322080NS69V8G4 та MRN 23PL445010NS6AJFE2 та транзитних переліків позицій позивачем здійснювалось перевезення трикотажних тканин з поліефірним ворсом (100% поліестер), шириною 160 см та 200 см, товщиною 200 гсм та 280 гсм.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалися транспортним засобом за маршрутом, що визначений у заявці № 13/11/23 від 13.11.2023.

Факт перевезення підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №411083, яка містять відтиски печаток співробітників митниці на території України, а також відтиски печаток перевізника та вантажоодержувача.

Відповідно до Повідомлення про штраф ААТ № 00097547 від 20.11.2023 на Михайла Бохонського було накладено штраф у розмірі 350 злотих. Штраф стосується MRN 23PL322080NS69V8G4.

Як зазначає позивач, сума штрафу була внесена на місці готівкою, на підтвердження чого було видане вищевказане повідомлення.

Відповідно до рахунку №224 від 06.12.2023 вартість послуг складає 165 082,68 грн грн.

Позивач зазначає, що оригінали CMR №411083 та рахунку №224 від 06.12.2023 були направлені 09.12.2023 експедитору, що підтверджується накладною ТОВ «Нова пошта» №59001066995173.

У подальшому, 16.01.2024 перевізник звернувся до експедитора з вимогою про компенсацію сплаченого штрафу, у якій вимагав негайно компенсувати перевізнику сплачений штраф у розмірі 3 154,97 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Однак, як зазначає позивач, грошові зобов`язання виконані відповідачем не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на перевезення вантажів №992 від 09.09.2022 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 168 237,65 грн, з яких: 165 082,68 грн основного боргу та 3 154,97 грн штрафу.

Відповідач у відзиві просить суд стягнути суму основного боргу з урахуванням штрафів та збитків, завданих позивачем відповідачу у сумі 96 997,90 грн. При цьому, відповідач погоджується з сумою компенсації сплаченого позивачем штрафу в розмірі 3 154,97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договір на перевезення вантажів №992, відповідно до п. 1.2. якого на умовах даного Договору та Замовлення (заявки) Експедитора, Перевізник зобов`язався доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов`язався оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати), за рахунок коштів свого Клієнта.

Судом було встановлено, що на виконання умов заявки № 13/11/23 від 13.11.2023 до Договору №992 від 09.09.2022 позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 165 082,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями CMR накладної та рахунку.

Крім того, позивачем було понесено додаткові витрати у вигляді штрафу у сумі 350 злотих, що підтверджується повідомленням про штраф, що еквівалентно 3 154,97 грн.

Жодних доказів наявності претензій та зауважень зі сторони відповідача щодо наданих позивачем послуг матеріали справи № 910/1438/24 не містять.

Відповідно до п.3.1.6 Договору Експедитор оплачує послуги Перевізника у відповідності з сумою, на умовах і у строки, погоджені в Замовленні (заявці) на кожне конкретне перевезення та даному Договорі.

Згідно з п. 5.2. Договору розрахунки між Сторонами за даним Договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом оплати Експедитором, за рахунок коштів свого Клієнта виставлених Перевізником рахунків протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: рахунок на виконані послуги; CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце); акт виконаних робіт; податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ); контрольний лист прибуття/відбуття. У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, Перевізник зобов`язаний надати даний акт Експедитору. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів, Експедитор має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

Відповідно до заявки № 13/11/23 від 13.11.2023 умови оплати визначені наступним чином: «Безготівковий розрахунок! Курс НБУ Оплата по оригіналам 7 днів».

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд, враховуючи умови Договору та заявки, дійшов висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг вартістю 165 082,68 грн та оплати (компенсації) штрафних санкцій у розмірі 3 154,97 грн є таким що настав.

Відповідач заперечує проти стягнення всієї суми основного боргу, оскільки внаслідок порушення строку доставки вантажу та терміну повернення порожнього контейнера експедитор мав сплатити клієнту (ТОВ «Ламан Шипінг») 1 650,00 Євро, що складало 65 870,80 грн.

Суд звертає увагу відповідача, що предметом позову у справі є встановлення факту здійснення позивачем перевезення товару та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором.

Тоді як аргументи відповідача щодо відшкодування збитків у зв`язку з порушенням строків перевезення вантажу та строків повернення контейнера є окремими складовими даних правовідносин, що обумовлені іншим предметом доказування, матеріально-правовим обґрунтуванням вимог та предметом окремого судового провадження.

Водночас, зустрічних позовних вимог щодо відшкодування збитків у зв`язку з порушенням строку доставки вантажу та строку повернення контейнера відповідачем у даній справі не заявлялось.

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Схожа за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/8772/17 від 19.09.2018.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 168 237,65 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 168 237,65 грн, а відтак, задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

Так, у позовній заяві позивачем викладено розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на оплату послуг правничої допомоги, перекладу та судового збору.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач, зокрема, просить суд стягнути 16 300 грн судових витрат понесених на правову адвоката.

Відповідно до Довіреності від 26.01.2024 позивач уповноважив адвоката Лозу В.М. представляти інтереси ТОВ «Романчук» в судах у спорах, що виникли з ТОВ «Юпісі лоджистикс».

26.01.2024 між Адвокатським бюро «Лози» (повірений) та ТОВ «Романчук» (клієнт) укладено Договір про правову допомогу, відповідно до п.1.1. якого за цим Договором Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ «Юпісі лоджистикс». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (7 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 4. Провести арифметичні розрахунки (1 год.). Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (16 год.). 5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (7 год.).

Відповідно до п. 2.1. Договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. Договору. Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 16 300,00 грн.

31.01.2024 між клієнтом та повіреним складено Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до умов якого повірений надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, витрачений час - 7 год.;

- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу витрачений час - 20 хвилин.;

- аналіз судової практики, витрачений час - 01:10 год.;

- проведення арифметичних розрахунків, витрачений час - 1 год.;

- підготовка пакета документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви, витрачений час - 16:20 год.;

- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання судового рішення, витрачений час - 7 год.

Загальна вартість послуг складає 16 300,00 грн.

Клієнтом сплачено Повіреному 16 300,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №07-01 від 31.01.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. При цьому, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 04.10.2022 у справі №873/121/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2024, серед наданих послуг, зокрема, зазначено таку: вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання судового рішення, витрачений час - 7 год.

Однак, про які саме інші дії йде мова в акті не зазначено, а посилання на те, що до таких дій відноситься забезпечення виконання судового рішення (якого станом на момент складання акту не існувало), свідчить про те, що визначена послуга не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а відтак, її вартість не підлягає стягненню з відповідача.

У свою чергу, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 824,70 грн підтверджуються належними доказами, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру відносно предмета даного спору, відтак, такі витрати покладаються на відповідача.

З приводу стягнення «гонорару успіху» у розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає про таке.

Згідно з п.2.3. Договору від 26.01.2024 при задоволенні позову Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 5 000,00 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Так, ТОВ «Романчук» просить суд при задоволенні розову, стягнути з відповідача суму гонорару успіху (премії) у сумі 5 000,00 грн, що має бути сплачена позивачем.

Суд зазначає, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Так, адвокатом надавався комплекс послуг щодо вчинення дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, які, в свою чергу, можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату (задоволення позову).

При цьому, суд бере до уваги, що правова позиція позивача вже була сформована в позовній заяві та не змінювалась протягом розгляду справи.

Вказане свідчить про розумну необхідність зменшення заявленого розміру судових витрат, оскільки такий розмір не відповідає критерію розумності та реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних з виконаною роботою в суді.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 5000,00 грн «гонорару успіху» не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспіврозмірні з виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний фінансовий тягар для відповідача, відтак, витрати позивача в частині 5 000,00 грн стягненню з відповідача не підлягають.

Стосовно стягнення 2 100,00 грн на переклад документів, суд зазначає наступне.

Так, разом з позовом суду було надано в перекладі наступні документи: декларації код SCI (S32) MRN 23PL322080NS69V8G4 та MRN 23PL445010NS6AJFE2, транзитні переліки позицій до вказаних декларацій та повідомлення про штраф ААТ № 00097547 від 20.11.2023, переклад яких було здійснено Малим приватним підприємством "Ласка", що підтверджується посвідчувальним написом перекладача ОСОБА_1 та відтиском печатки ПП «Ласка».

Судом встановлено, що ТОВ «Романчук» сплатило МПП «Ласка» 1 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1587 від 09.01.2024 з призначенням платежу: «переклад з польської мови з/г рахунку №2 від 05.01.2024».

Також, з Довідки-акту №13/01-16 від 10.01.2024, виданої приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Косоріз Н.С. вбачається, що за засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 на перекладі документів ОСОБА_2 було сплачено нотаріусу 600,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 4-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем надано суду належні докази, що підтверджують понесені ним витрати на переклад документів з нотаріальним посвідченням підпису на суму 2 100,00 грн, відтак, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпісі лоджистикс» (03062, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код: 44112808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Романчук» (44401, Волинська обл., Старовижівський р-н, селище міського типу Стара Вижівка, вулиця Соборності, будинок 34; ідентифікаційний код: 43024461) 168 237 (сто шістдесят вісім тисяч двісті тридцять сім) грн 65 коп. основного боргу, 12 824 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2 100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. витрат пов`язаних з перекладом документів з нотаріальним посвідченням та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева