Рішення

від 26.04.2024 по справі 910/1541/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2024Справа № 910/1541/24за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ Компані»

про стягнення 56 332,63 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ Компані» про стягнення 56 332,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019 в частині сплати орендних платежів та Договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 від 06.02.2020 у частині сплати комунальних послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 56 332,63 грн, з яких:

- за Договором оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019: 34 851,60 грн основного боргу, 1 733,06 грн 3% річних, 6 178,15 грн інфляційних втрат та 7 645,89 грн пені;

- за Договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 від 06.02.2020: 4 181,51 грн основного боргу, 183,26 грн 3% річних, 537,16 грн інфляційних втрат та 1 022,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

20.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМФ Компані» (орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна №КЗА-1752 (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення площею 70,28 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера IX) 1-й поверх корпусу № 3 (далі - Майно).

Згідно з п. 2.1. Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування Майном з дати підписання Сторонами Акту приймання-передавання Майна, який підписується Сторонами у строк до десятьох календарних днів з дати підписання цього Договору і стає невід`ємною частиною Договору

У п. 3.1. Договору оренди визначено, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця.

Сторони узгодили, що вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше (п. .3.3. Договору).

У п. 3.4. та п. 3.5. Договору оренди погоджено, що орендна плата за базовий місяць оренди становить 4 301,14 грн., включаючи ПДВ - 716,86 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

У п. 10.1. Договору оренди сторони дійшли згоди, що цей Договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 09.11.2022 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Крім цього, на виконання п. 3.3. Договору оренди, 06.02.2020 між Орендодавцем та Орендарем укладено Договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 (далі - Договір на відшкодування витрат) предметом якого є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019 загальною площею 70,28 кв.м., розташованих на 1-му поверсі корпусу №3, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.

Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Орендар у встановлений строк та на передбачених цим договором умовах, бере участь у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов`язаних зі сплатою послуг, передбачених додатком № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору на відшкодування витрат вартість відшкодування за договором визначається на підставі щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 6.1 Договору на відшкодування витрат розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків-фактур витрати останнього за фактично отримані від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства, комунальних послуг, а також за утримання та обслуговування нерухомого майна, передбачених в додатку № 1 до цього договору.

Оплата здійснюється в наступному порядку:

- оплата за фактично спожиті обсяги електроенергії, водопостачання холодної води та водовідведення здійснюється орендарем на підставі виставлених рахунків власника протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг.

Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику:

- втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19% від фактично спожитих обсягів електроенергії;

- втрати, пов`язані з утриманням систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації - 10% від фактично спожитих обсягів водопостачання та водовідведення;

- відшкодування земельного податку - в розмірі 43,94 грн в місяць з ПДВ;

- відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 497,93 грн в місяць з ПДВ;

- вартість інших фактично отриманих послуг згідно додатку № 1 до цього договору.

У випадку зміни розміру послуг (тарифів, ставок податку і таке інше) з обслуговування будівлі та прибудинкової території, забезпечення електроенергією, водою та комунальними послугами в період дії договору, оплата орендарем вказаних послуг здійснюється на підставі розрахунків власника без погодження і без зміни інших умов цього договору (п. 6.2 Договору на відшкодування витрат).

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору №КЗА-1752 09.12.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення розташовані на 1-му поверсі корпусу № 3 за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера IX), загальною площею 70,28 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 09.12.2019.

Орендодавець виставив орендарю рахунки на сплату орендної плати на суму 39 152,74 грн, а саме: №СЧ-0002337 від 10.02.2022 на суму 5 098,72 грн; №СЧ-0002414 від 10.03.2022 на суму 5 180,29 грн; №СЧ-0002681 від 11.04.2022 на суму 5 413,40 грн; №СЧ-0002737 від 11.05.2022 на суму 5 581,22 грн; №СЧ-0002908 від 13.06.2022 на суму 5 731,92 грн; №СЧ-0003290 від 26.09.2022 на суму 6 016,44 грн; №СЧ-0003309 від 12.10.2022 на суму 6 130,75 грн.

Позивач зазначає, що станом на 08.11.2022 (на момент закінчення терміну дії Договору оренди) відповідач мав заборгованість у розмірі 34 851,60 грн, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.2022 у розрізі Договору оренди, який не було підписано відповідачем.

Також, Орендодавець виставив рахунки на оплату компенсаційних витрат на сплату податків та комунальних послуг на суму 4 181,51 грн, а саме: №СЧ-0002804 від 30.04.2022 на суму 1 083,73 грн; №СЧ-0002954 від 30.06.2022 на суму 558,68 грн; №СЧ-0003063 від 31.07.2022 на суму 596,57 грн; №СЧ-0003154 від 31.08.2022 на суму 565,39 грн; №СЧ-0003230 від 30.09.2022 на суму 690,78 грн; №СЧ-0003337 від 31.10.2022 на суму 541,87 грн та №СЧ-0003386 від 08.11.2022 на суму 144,49 грн.

У позовній заяві, зазначено, що не зважаючи на положення Договорів №КЗА-1752 від 09.12.2019 та №КЗА-1788 від 06.02.2020 орендар свої грошові зобов`язання не виконав, з огляду на що позивач змушений в судовому порядку стягувати з відповідача заборгованість у сумі 56 332,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019 в частині сплати орендних платежів та Договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 від 06.02.2020 у частині сплати комунальних послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 56 332,63 грн, з яких:

- за Договором оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019: 34 851,60 грн основного боргу, 1 733,06 грн 3% річних, 6 178,15 грн інфляційних втрат та 7 645,89 грн пені;

- за Договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 від 06.02.2020: 4 181,51 грн основного боргу, 183,26 грн 3% річних, 537,16 грн інфляційних втрат та 1 022,00 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення площею 70,28 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера IX) 1-й поверх корпусу № 3 (підтверджується Актом прийняття-передання майна в оренду від 09.12.2019).

Крім того, на виконання п. 3.3 Договору оренди, між Орендодавцем та Орендарем укладено Договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №КЗА-1788 від 06.02.2020, предметом якого є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна №КЗА-1752 від 09.12.2019 загальною площею 70,28 кв.м., розташованих на 1-му поверсі корпусу №3, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10. Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Так, на виконання умов вищевказаних договорів позивачем було виставлено відповідачу рахунки на сплату орендної плати за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року та рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг та податків за період з лютого 2022 року по листопад 2022 року, на загальну суму 43 334,25 грн.

При цьому, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, заборгованість за вказаними рахунками станом на момент звернення позивача до суду з позовом у справі № 910/1541/24 складає 39 033,11 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що відповідно до умов укладених між сторонами Договорів строк сплати орендної плати, відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання та обслуговування нерухомого майна та компенсації витрат на сплату податків є таким, що настав.

Так, наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 39 033,11 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 39 033,11 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 916,32 грн 3% річних та 6 715,31 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 1 916,32 грн 3% річних та 6 715,31 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 8 667,89 грн пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.6 Договору оренди за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Згідно з п. 7.2 Договору на відшкодування витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначені Позивачем періодом нарахування є обґрунтованими, а, відтак, вимоги про стягнення пені у сумі 8 667,89 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

У позові зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, становить 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги АІ№1519937 від 25.01.2024, адвокат Савенок В`ячеслав Григорович надає допомогу ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» у Господарському суді міста Києва.

20.11.2023 між адвокатом Савенюком В`ячеславом Григоровичем (адвокат) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 20/11/23 відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Надалі, 20.12.2023 між адвокатом та клієнтом було укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 20/11/23 від 20.11.2023 відповідно до п.1. якої Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу під час здійснення господарського судочинства за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" про стягнення заборгованості, що виникла за Договором оренди нерухомого майна КЗА-1752 від 09.12.2019 року та Договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-1788 від 06.02.2020 року.

У пунктах 2, 2.1, 2.2., 2.3. Додаткової угоди №2 сторони погодили, що для виконання доручення Клієнта Адвокатом надаються наступні види правничої допомоги:

- надання усних юридичних консультацій з вивчення документів Клієнта, аналіз судової практики;

- складання позовної заяви з додатками, складання інших процесуальних документів у справі;

- представництво інтересів у місцевому господарському суді (Господарському суді міста Києва).

Згідно з п. 3. Додаткової угоди №2 за цією Додатковою угодою загальна сума гонорару (винагороди) Адвоката за надання правничої допомоги Клієнту складає 10 000,00 грн, яку Клієнт сплачує наперед впродовж 3 календарних днів з дати отримання рахунку Адвоката.

Судом встановлено, що адвокат виставив клієнту рахунок №013 від 20.12.2023 на суму 10 000,00 грн щодо надання правничої допомоги згідно Додаткової угоди № 2 від 20.12.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/11/2023 від 20 листопада 2023 року, а саме: стягнення заборгованості з ТОВ "ЛМФ КОМПАНІ" за договорами №КЗА-1752 від 09.12.2019 року та №КЗА-1788 від 06.02.2020 року.

Клієнт сплатив адвокату 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11410 від 22.12.2023.

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до абз. 1 - 3 статті 28 затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом з тим, на адресу Господарського суду міста Києва не надходило заперечень відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат та не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відтак, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 та витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ Компані» (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код: 42621076) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10; ідентифікаційний код: 14309356) 39 033 (тридцять дев`ять тисяч тридцять три) грн 11 коп. основного боргу, 1 916 (одну тисячу дев`ятсот шістнадцять) грн 32 коп. 3% річних, 6 715 (шість тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 31 коп. інфляційних втрат, 8 667 (вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн 89 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева