Постанова

від 25.04.2024 по справі 905/515/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/515/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» - Денисенко Н.М., адвокат (довіреність від 31.12.2023 ДЕП № 20231231010),

відповідача - Відділу освіти Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області - Найдьонова Л.М., адвокат (ордер від 06.12.2023 АН №1309764),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 (головуючий суддя: Мартюхіна Н.О., судді: Слободін М.М., Склярук О.І.)

у справі № 905/515/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», Товариство, позивач, скаржник)

до Відділу освіти Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (далі - Відділ освіти, відповідач)

про стягнення 2 169 513,67 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію спожиту відповідачем у період лютий-травень 2022 рік.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до суду з позовом до Відділу освіти про стягнення з останнього 2 169 513,67грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії від 21.01.2022 № 111/4 за період лютий, березень, квітень, травень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання (закупівлю) електричної енергії від 21.01.2022 № 111/4 в частині оплати вартості спожитої ним електричної енергії у заявлений період лютий - травень 2022 року.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував та не визнавав факт постачання та отримання саме ним електричної енергії, за яку позивач нарахував до сплати за період лютий - травень 2022 року заборгованість у сумі 2 169 513,67грн, яку поставлено до об`єктів постачання електричної енергії відповідача (Відділу освіти, шкіл, дитячих садочків), які розташовані на території Мангушського району Донецької області, посилаючись зокрема на те, що Відділ освіти та підзвітні йому навчальні заклади (школи та дитячі садочки) з 24.02.2022 року не працювали, здійснення освітньої діяльності було неможливо через постійні обстріли, а тому не могли спожити виставлений позивачем об`єм електричної енергії, а з 05.03.2022 територія Мангушського району фактично перебувала під повною окупацією.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.09.2023 у справі №905/515/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відділу освіти Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» суму боргу за спожиту електроенергію за період лютий - травень 2022 року в розмірі 2 169 513,67грн, а також судовий збір у розмірі 26 034,16грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21.01.2022 №111/4 та наявність у Відділу освіти заборгованості перед Товариством за спожиту електричну енергію за період лютий - травень 2022 року в сумі 2 169 513,67грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 48814,06 грн.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив про те, що :

- дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів зазначає про те, що будь-яких доказів на підтвердження об`ємів постачання позивачем саме відповідачу та споживання саме відповідачем електричної енергії протягом лютого - травня 2022 року, сторонами не надано. Відсутність таких доказів обумовлена тим, що відповідачем самостійно не було передано показників приладів обліку ані оператору системи розподілу (АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»), ані позивачу (ТОВ «Донецькі енергетичні послуги»);

- з наданих сторонами пояснень та доказів вбачається, що в автоматизованій системі комерційного обліку обсягу спожитої відповідачем електроенергії відсутні будь-які відомості щодо фактичного об`єму спожитої Відділом освіти електричної енергії у спірний період лютий - травень 2022 року. За поясненнями відповідача, об`єкти підключення Відділу освіти обладнані старими пристроями обліку, а тому автоматична передача обсягів спожитої електроенергії неможлива ;

- виходячи з таких обставин, нарахування заборгованості за електроенергію відповідачу здійснено позивачем на підставі розрахунку, здійсненого АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» відповідно до положень п.п. 8.6.9 - 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ) та п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022, а не за показниками приладів обліку відповідача або за показниками в автоматизованій системі комерційного обліку;

- обсяг спожитої електроенергії споживачем за лютий - травень 2022 року розраховано оператором розподілу - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» шляхом визначення середньодобового обсягу споживання виходячи із фактичного споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього року; Ані позивачем, ані АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» не було надано до матеріалів справи жодних показників приладів обліку електроенергії відповідача, у тому числі за аналогічний період попереднього 2021 року, хоча відповідно до положення п.п. 8.6.11 ККОЕЕ на сторони покладено обов`язок здійснювати перевірку достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення не рідше ніж один раз на шість місяців. Також позивачем не надано доказів та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у своїх поясненнях не було зазначено інформації щодо обліку споживання відповідачем об`ємів електричної енергії, що зареєстровані в електронних програмах сторін, у тому числі за попередній 2021 рік;

- суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що у спірній ситуації відсутність інформації про фактичний об`єм спожитої відповідачем електричної енергії з приладів обліку електричної енергії пояснюється введенням в Україні військового стану з 24.02.2022 та окупацією Мангушської селищної громади Маріупольського району Донецької області,;

- з огляду на встановлені конкретні обставини у цій справі, судова колегія вважає, що належні та допустимі докази постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у спірний період (лютий - травень 2022 року) після початку та в період проведення активних бойових дій, а також після окупації Мангушської селищної громади Маріупольського району, не може надати жоден із учасників спірних правовідносин з електропостачання. Колегією суддів також враховано, що у лютому 2022 року, тобто до окупації Мангушської територіальної громади Маріупольського району, відповідач продовжував здійснювати свою господарську діяльність, хоча учбовий процес здійснювався у дистанційній формі. Разом з цим, як встановлено судом, матеріали справи містять рахунки на оплату та акти прийняття-передавання електричної енергії, розрахованої позивачем шляхом визначення середньодобового обсягу споживання виходячи із фактичного споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього року.

- з огляду на встановлений судом факт відсутності надання Відділом освіти позивачу або Оператору розподілу системи у спірний період лютий - травень 2022 року показників лічильників за вказані розрахункові місяці, у цьому випадку суд зобов`язаний самостійно перевірити обґрунтованість та правомірність визначеного обсягу спожитої електричної енергії у спірному періоді на об`єктах, проте матеріали справи не містять та позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів (звітів про фактичне споживання, інформації про зняті показники приладів обліку) на підтвердження обсягу споживання електричної енергії з урахуванням фактичних даними знятих показників лічильників на об`єктах споживання відповідача саме за попередній розрахунковий період (лютий, березень, квітень, травень 2021 року). За відсутності доказів обсягу споживання електричної енергії відповідачем у аналогічному періоді попереднього 2021 року, колегія суддів не може визнати обґрунтованим та правомірним показники обсягу спожитої електричної енергії, визначених позивачем в актах приймання-передавання за лютий - травень 2022 року за наведеними пунктами Кодексу комерційного обліку електричної енергії та п. 9 Положення від 13.04.2022 №148;

- враховуючи обставини проведення з 24.02.2022 активних бойових дій на території та окупації з березня 2022 року Мангушської селищної ради Маріупольського району, що призвели до зупинення діяльності Відділу освіти та втрати відповідачем доступу до належних йому об`єктів (Відділу освіти, шкіл та дитячих садочків), що не було спростовано позивачем; беручи до уваги відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів фактичного споживання електроенергією відповідачем у заявлений період та відсутність доказів фактичного споживання в аналогічному періоді 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність надання відповідачу послуг з постачання електричної енергії в заявленому позивачем розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що рішення апеляційного господарського суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить Суд скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916//4692/15 (стосовно порушення апеляційним судом частини третьої статті 269 ГПК України щодо прийняття додаткових доказів, які не досліджувались судом першої інстанції, проте суд апеляційної посилається на них у мотивувальній частині свого рішення) ;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, який укладений між сторонами до початку військової агресії Російської Федерації проти України та після початку повномасштабних бойових дій опинився в окупації та залишається зареєстрованим на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

- з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України вказує на порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України та вказує на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.03.2023 у справі № 910/20958/17.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

25.04.2024 представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 22.04.2024.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 21.01.2022 ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (постачальником) та Відділом освіти укладено договір №111/4 про постачання (закупівлю) електричної енергії, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору).

Найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015 код 09310000-5 «Електрична енергія») (товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 1.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2022 рік становить 660000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Строк (термін) поставки товару: протягом 2022 року (пункт 2.1 договору).

Місце поставки товару: заклади відділу освіти Мангушської селищної ради (пункт 2.2 договору).

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 4.1 договору).

На підставі проведеної процедури закупівлі сума договору складає: 3 708 080,64 грн, у тому числі ПДВ 618 013,44 грн (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 договору).

У відповідності до пункту 4.2. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4.3 договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (пункт 4.5 договору).

Звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на повну дату чи протягом відповідного періоду проводиться за вимогою однієї із сторін, але не рідше одного разу на рік, шляхом складання двостороннього акту звіряння взаєморозрахунків. Один примірник цього акту споживач зобов`язаний повернути постачальнику підписаним у термін протягом 10 (десяти) днів з дня його отримання (пункт 4.9 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору.

Цей договір, згідно з пунктом 12.1., набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками без зауважень та виправлень.

Сторони склали та підписали заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору), згідно з якою визначено персоніфіковані дані споживача, реквізити споживача.

Додатком до вищезазначеної заяви-приєднання є перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача, в якому зазначається найменування об`єкту, адреса, ЕІС-код(и) точки (точок) комерційного обліку.

Додаток скріплений підписом та печаткою споживача.

Також до договору про постачання електричної енергії сторони уклали комерційну пропозицію (додаток 2 до договору) «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», якою визначено наступне.

На момент укладення договору ціна сформована за результатами аукціону у системі Прозоро та становить (5,61830грн з ПДВ). Ціна сформована з урахуванням регульованих цін на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу (пункт 1.1 комерційної пропозиції).

Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки) передбачені пунктом 4.2 цієї комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни передбаченого в розділі 1 цієї комерційної пропозиції (пункт 4.1 комерційної пропозиції).

Порядок здійснення платежів наступний: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 5.1 комерційної пропозиції споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.

В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі Постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».

Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані Споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Договір набирає чинності з дати його підписання, та укладається на строк до 31.12.2022, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднані, яка є додатком до договору (пункт 10.1 договору).

Комерційна пропозиція підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками без зауважень та виправлень.

21.01.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.01.2022 № 111/4 про наступне.

У зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди:

1.1. Викласти пункт 1.3 договору в наступній редакції:

«Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2022 становить 622251 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.»

1.2. Викласти абзац 1 пункту 1.1 комерційної пропозиції в наступній редакції: «Середньозважена ціна електричної енергії дорівнює 5,95914 грн. кВт*год з ПДВ».

Додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками без зауважень та виправлень.

Судами також встановлено, що у період лютий - травень 2022 року позивачем формувались акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії), а саме:

- від 28.02.2022 за лютий 2022 - спожито електроенергії в розмірі 210433 кВтгод на суму 970124,75грн, у тому числі ПДВ 161687,46грн;

- від 31.03.2022 за березень 2022 - спожито електроенергії в розмірі 134101 кВтгод на суму 650800,73грн, у тому числі ПДВ 108466,79грн;

- від 30.04.2022 за квітень 2022 - спожито електроенергії в розмірі 72488 кВтгод на суму 352657,88грн, у тому числі ПДВ 58776,31грн;

- від 31.05.2022 за травень 2022 - спожито електроенергії в розмірі 40371 кВтгод на суму 195930,31 грн., у тому числі ПДВ 32655,05грн.

Також позивачем формувались рахунки за спожиту електроенергію, а саме:

- № 111 від 04.03.2022 за лютий 2022 (кінцева дата сплати - 14.03.2022) на суму 970124,75грн;

- № 111 від 06.04.2022 за березень 2022 (кінцева дата сплати - 13.04.2022) на суму 650800,73грн;

- № 111 від 06.05.2022 за квітень 2022 (кінцева дата сплати - 16.05.2022) на суму 352657,88грн;

- № 111 від 06.06.2022 за травень 2022 (кінцева дата сплати - 13.06.2022) на суму 195930,31грн.

Як вказував позивач, у відповідності до пункту 13.6 комерційної пропозиції рахунки за період лютий - травень 2022 та акти прийняття-передавання товарної продукції за зазначений період ним направлялися на офіційну електронну адресу відповідача 43942684@mail.gov.ua, вказану у Заяві-приєднанні.

Вищевказана адреса електронної пошти була вказана у реквізитах сторін у договорі про постачання (закупівлю) електричної енергії від 21.01.2022 № 111/4.

Також позивачем було повторно направлено відповідачу на його електронну пошту акти та рахунки 10.03.2023 і 27.04.2023 відповідно.

Відповідач вказані акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) не підписав, оплату за поставлену електричну енергію не здійснив.

У зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період лютий - травень 2022 року в сумі 2169513,67грн, яка не була оплачена відповідачем, позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Донецької області за захистом своїх прав та інтересів.

На підтвердження фактичного обсягу споживання відповідачем електроенергії позивачем надано до матеріалів справи лист Оператора системи розподілу - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 14.03.2023 №67/3466-вих, відповідно до якого надано інформацію щодо фактичного (звітного) обсягу споживання за період лютий - травень 2022 року по точках комерційного обліку споживача Відділу освіти Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (код ЄДРПОУ 43942684).

З додатків до листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 14.03.2023 №67/3466-вих вбачається, що згідно обліку Оператора розподілу електричної енергії, відповідачу визначені такі обсяги споживання електричної енергії, а саме: за лютий 2022 - 210433 кВт*год, за березень 2022 - 134101 кВт*год, за квітень 2022 - 72488 кВт*год, за травень 2022 - 40371 кВт*год, які були використані позивачем при формування актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії).

Як свідчить зміст деталізації розвернутого розрахунку АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», Оператору розподілу електричної енергії на момент визначення обсягів спожитої електроенергії відповідачем у період лютий - травень 2022 року звіти про покази лічильників за розрахунковий місяць споживачем не надавались, а тому розрахунок обсягу споживання здійснювався на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року.

Позивач вказував про те, що оскільки заяв на припинення розподілу (відключення) електричної енергії від Відділу освіти Мангушської селищної ради не надходило, тому підстави на припинення постачання електричної енергії споживачу у період лютий - травень 2022 року були відсутні; інформація щодо відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахункових періодах лютий - травень 2022 року для споживача Відділу освіти також відсутня.

За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 169 513,67грн за спожиту електричну енергію за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії від 21.01.2022 № 111/4 за період лютий - травень 2022 року.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір у цій справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію спожиту відповідачем у період лютий-травень 2022 рік.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що він постачав, а відповідач споживав електричну енергію за вищевказаним договором у період лютий - травень 2022 року на загальну суму 2 169 513,67грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти наявності заборгованості з оплати електроенергії в період лютий - травень 2022 року на суму 2 169 513,67грн та самого факту постачання та отримання саме ним електричної енергії, посилаючись, зокрема на те, що Відділ освіти та підзвітні йому навчальні заклади (школи та дитячі садочки) з 24.02.2022 року не працювали, здійснення освітньої діяльності було неможливо через постійні обстріли, а тому не могли спожити виставлений позивачем об`єм електричної енергії, а з 05.03.2022 територія Мангушського району перебувала під повною окупацією.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує, що предметом даного позову є стягнення вартості спожитої електроенергії, яка у період лютий-травень 2022 рік поставлялась позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору про постачання електричної енергії. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором який укладений між сторонами до початку військової агресії Російської Федерації проти України та після початку повномасштабних бойових дій опинився в окупації та залишається зареєстрованим на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916//4692/15 (стосовно порушення апеляційним судом частини третьої статті 269 ГПК України щодо прийняття додаткових доказів, які не досліджувались судом першої інстанції, проте суд апеляційної посилається на них у мотивувальній частині свого рішення).

Також, з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України, вказує на порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України та вказує на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.03.2023 у справі № 910/20958/17.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо доводів скаржника стосовно відсутності висновків Верховного Суду в обставинах пов`язаних з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, який укладений між сторонами до початку військової агресії Російської Федерації проти України та який (відповідач) після початку повномасштабних бойових дій опинився в окупації та залишається зареєстрованим на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, Верховний Суд зазначає наступне.

Оскільки при вирішенні спору у цій справі апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, поклав в основу свого рішення саме недоведеність позивачем фактичного споживання електроенергії відповідачем так і обсягів споживання електричної енергії відповідачем у аналогічному періоді попереднього 2021 року, покладеного ним в основу розрахунків ціни позову, то Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав для надання відповідних висновків з огляду на межі касаційного перегляду відповідно до статті 300 ГПК України.

Так, відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України (на який послався скаржник при поданні касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Слід зазначити, що питання виконання зобов`язань за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії, який укладений між сторонами до початку військової агресії Російської Федерації проти України та реалізовувався стороною, яка після початку повномасштабних бойових дій опинилася в окупації вже було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 910/9680/23 від 07.03.2024. При цьому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не суперечить такій правовій позиції у справі №910/9680/23, та, зокрема вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який регулює відповідні спірні правовідносини, хоча і не містить посилань на нього. При цьому Верховний Суд враховує принцип диспозитивності та змагальності господарського судочинства, а також те, що розгляд справи №905/515/23 здійснено судами в межах предмету і підстав заявлених позивачем.

Водночас доводи касаційної скарги у цій справі № 905/515/23 фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки вже оцінених судом доказів, в той час як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково їх перевіряти. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що саме відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів фактичного споживання електроенергією відповідачем у заявлений позивачем період та відсутність доказів фактичного споживання в аналогічному періоді 2021 року. При цьому апеляційним судом враховано, що матеріали справи не містять та позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів (звітів про фактичне споживання, інформації про зняті показники приладів обліку) на підтвердження обсягу споживання електричної енергії з урахуванням фактичних даними знятих показників лічильників на об`єктах споживання відповідача саме за попередній розрахунковий період (лютий, березень, квітень, травень 2021 року). За відсутності доказів обсягу споживання електричної енергії відповідачем у аналогічному періоді попереднього 2021 року, апеляційний суд не може визнати обґрунтованим та правомірним показники обсягу спожитої електричної енергії, визначених позивачем в актах приймання-передавання за лютий - травень 2022 року за наведеними пунктами Кодексу комерційного обліку електричної енергії та пункту 9 Положення від 13.04.2022 №148.

В силу приписів статей 13, 74 кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, у розгляді даної справи, враховує принцип змагальності, який передбачає, що сторони, які беруть участь у справі, мають однакову можливість повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду відповідні докази, що підтверджують або спростовують відповідні факти.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Отже, в цій частині доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду щодо оцінки ним доказів у справі, яка розглядається та встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Водночас як зазначалося вище, суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування постанови апеляційного суду з такої підстави.

Що стосується доводів скаржника про порушення апеляційним судом частини третьої статті 269 ГПК України щодо прийняття додаткових доказів, які не досліджувались судом першої інстанції, Верховний Суд вважає вказані аргументи позивача частково прийнятними, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається посилання суду на наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції (13.12.2023) лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», проте апеляційним судом, в порушення норм процесуального права, не вирішено питання щодо прийняття чи відмови в прийнятті вказаного листа, як нового доказу, який не був поданий до суду першої інстанції.

Водночас, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини відсутності у справі доказів, які суд вважав належними та допустимими, з посиланням, зокрема, на умови спірного договору та вимоги пунктів 8.6.9.-8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (звітів про фактичне споживання, інформації про зняті показники приладів обліку на підтвердження обсягу споживання електричної енергії з урахуванням фактичних даними знятих показників лічильників на об`єктах споживання відповідача саме за попередній розрахунковий період) на підтвердження обсягу споживання електричної енергії з урахуванням фактичних даними знятих показників лічильників на об`єктах споживання відповідача саме за попередній розрахунковий період (лютий, березень, квітень, травень 2021 року), Суд вважає що зазначене процесуальне порушення, хоча і мало місце, проте не вплинуло на правильність прийнятого по суті судового рішення апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Частина друга статті 311 ГПК України встановлює, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Стосовно доводів скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі закріплено у статті 50 ГПК України.

Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

Проте зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».

З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України необґрунтоване та не знайшло свого підтвердження.

Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками апеляційного суду, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Отже, Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а також неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування судового рішення, відтак підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду - відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - Товариство.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 зі справи № 905/515/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок