Постанова

від 24.04.2024 по справі 922/3322/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3322/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

прокурора - Галезник О.І.,

представників:

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Зінченка І.А.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (суддя Щербаков С.О.)

у справі №922/3322/20

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави

до 1. Державної служби геології та надр України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Антимонопольний комітет України,

про визнання незаконним та скасування протоколу проведення аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу, спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (далі також Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром" (далі також ТОВ "Нафтогазенергопром"), про:

- визнання недійсними результатів проведеного 22.03.2016 Держгеонадрами аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі та скасування протоколу проведення вказаного аукціону від 22.03.2016 №6;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2016 №6/1-16 з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки Мурафинської площі;

- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760;

- визнання недійсною угоди про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (вуглеводні) Мурафинської площі від 31.05.2019 №4760.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Антимонопольний комітет України при прийнятті рішення від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 та суд, який залишив в силі вказане рішення, дійшли висновку, що ТОВ "Нафтогазенергопром", яке обрано переможцем аукціону, вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області, а тому прийняте Держгеонадрами за результатами вищевказаного аукціону рішення (протокол від 22.03.2016 №6) є незаконним та підлягає скасуванню, а наданий спеціальний дозвіл на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760 та укладені правочини (договір купівлі-продажу спеціального дозволу від 22.03.2016 №6/1-16 та угода про умови користування надрами від 31.05.2019 №4760) - визнанню недійсними.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Держгеонадра 22.03.2016 було проведено аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі, яка розташована на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області, з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ.

2.2.У вказаному аукціоні приймало участь ТОВ "Нафтогазенергопром" та ТОВ "Компанія "Нафта і газ". Враховуючи що ТОВ "Нафтогазенергопром" запропоновано найбільшу ціну продажу (5 122 500,00 грн) його визнано переможцем аукціону.

2.3.За результатами вищевказаного аукціону Держгеонадрами складено протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №6 від 22.03.2016.

2.4.На підставі протоколу від 22.03.2016 №6 між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром" 22.03.2016 укладено договір №6/1-16 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі.

2.5.У подальшому, на підставі протоколу №6 від 22.03.2016 та договору купівлі-продажу №6/1-16 від 22.03.2016, Держгеонадрами 12.04.2016 видано ТОВ "Нафтогазенергопром" спеціальний дозвіл №4760 на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ, строком на 5 років.

2.6.Також, 13.07.2019 між Держгеонадрами та ТОВ "Нафтогазенергопром" укладено угоду №4760 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 12.04.2016 №4760.

2.7.У подальшому вищевказану угоду 31.05.2019 укладено в новій редакції.

2.8.Однак рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 визнано, зокрема, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" і ТОВ "Нафтогазенергопром" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області.

2.9.Указане рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 було оскаржено відповідачем-2 в судовому порядку.

2.10.Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/14337/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, у задоволенні позову ТОВ "Нафтогазенергопром" про скасування рішення Антимонопольного комітету України №414-р від 23.08.2018 у справі №20-26.13/128-16 в частині ТОВ "Нафтогазенергопром" - відмовлено.

2.11.Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі №910/14337/18 залишено без змін.

2.12.Позивач також зазначає, що той факт, що 15.02.2018 ТОВ "Компанія "Нафта і газ" (ідентифікаційний код 40292415, яке зареєстроване 23.02.2016) припинило свою діяльність, про що до ЄДРПОУ внесено запис №4801110002068765 про припинення юридичної особи, підтверджує те, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" не мало на меті здійснення господарської діяльності у сфері надрокористування, а реєструвалося з метою створення штучної конкуренції при проведенні даного аукціону.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 06.07.2023 у справі №922/3322/20, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 14.02.2024, позовні вимоги задовольнив; визнав недійсними результати проведеного 22.03.2016 Держгеонадра аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі, оформлені протоколом від 22.03.2016 №6; визнав недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі №6/1-16 від 22.03.2016, укладений між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром"; визнав недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760, виданий Держгеонадра; визнав недійсною угоду про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (вуглеводні) Мурафинської площі від 31.05.2019 №4760, укладену між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром". Стягнув з ТОВ "Нафтогазенергопром" на користь Харківської обласної прокуратури 8 408,00 грн судового збору.

3.2.Судові рішення мотивовані таким:

- Прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та визначив Держгеонадра одним із відповідачів у справі, чим спростовуються твердження відповідачів в частині відсутності підстав для представництва інтересів держави Прокурором та неповідомлення Прокурором Держгеонадра про порушення інтересів держави;

- участь в аукціоні двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату аукціону, суперечить відповідному положенню Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, яке на момент виникнення спірних правовідносин було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №594, оскільки у такому разі була відсутня необхідна кількість учасників, що має наслідок визнання аукціону таким, що не відбувся;

- порушення порядку проведення аукціону з підстав участі в ньому двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, є підставою для визнання в судовому порядку недійсним дозволу відповідно до статті 25 Закону України "Про нафту і газ";

- договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами;

- факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018, відтак позовна давність на звернення до суду з цим позовом прокурором не спливла.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.Держгеонадра звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №922/3322/20, в якій просить відмовити в задоволенні позову прокурора.

4.2.Держгеонадра підставою касаційного оскарження визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 30.01.2019 у справі №826/2793/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Також скаржник вказує на те, що не враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22 та Верховного Суду України від 22.12.2015 у справі №21-3577а15 (800/221/15), щодо застосування визначених процесуальним законом наслідків пропуску строку звернення до суду.

4.3.ТОВ "Нафтогазенергопром" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №922/3322/20 і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.

4.4.ТОВ "Нафтогазенергопром", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 20.06.2018 у справі 697/2751/14-ц, щодо застосування статей 257, 261 ЦК; від 17.06.2020 у справі №2340/4832/18, від 08.12.2021 у справі №812/1760/17, від 24.06.2021 у справі №640/1440/19, від 30.09.2021 у справі №812/1745/17, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування документів стосовного того, яким чином та коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.5.Відзиву на касаційні скарги не надійшло.

4.6.У судовому засіданні, що відбулося 17.04.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо доводів скаржників про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором та порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру"

5.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.2.Отже норма пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.3.Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

5.4.Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

5.5.Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

5.6.Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.7.Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

5.8.Разом з тим, прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

5.9.Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесенні повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.10.Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор не визначив уповноваженим органом у спірних правовідносинах Держгеонадра, а зазначив її співвідповідачем, доводячи в межах цього спору порушення інтересів держави саме протиправними діями Держгеонадра, яка не може одночасно бути і позивачем, і відповідачем у справі. Цим прокурор обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, та наявність підстав для самостійного представництва інтересів держави.

5.11.Спірне матеріальне правовідношення - це об`єкт процесу в конкретній цивільній справі, а його суб`єктами є сторони (позивач та відповідач у справі, які мають протилежні юридичні інтереси).

5.12.Питання про існування/відсутність цього правовідношення, його зміст, а також про те, чи порушені в дійсності та в якій мірі права позивача, і чи повинен за це відповідати відповідач, підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті. При цьому, як спірне правовідношення, так і його суб`єкти визначаються саме особою, яка подає відповідний позов до суду, в даному випадку прокурором. Тобто, спірним правовідношенням в процесуальному сенсі буде те правовідношення, яке сформулював прокурор.

5.13.Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор спірне матеріальне правовідношення визначив наступним чином:

- об`єкт процесу - результат аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі, проведеного Держгеонадра, як стверджує прокурор, з порушенням законодавства, та договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки Мурафинської площі, який, як наслідок, також укладений Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром" з порушенням закону;

- суб`єктами спірного правовідношення прокурор визначив Державу, як позивача, Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром", як відповідачів (порушників), один з яких є уповноваженим органом, до компетенції якого належить захист інтересів держави в сфері надрокористування.

5.14.За таких обставин, прокурор не порушив порядку, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не повинен був попередньо повідомляти про наявне чи потенційне порушення інтересів держави та про звернення до суду орган державної влади, який визначений ним як відповідач саме тому, що прокурор стверджує про порушення саме цим органом законодавства у сфері його компетенції у спірному матеріальному правовідношенні.

5.15.У такому випадку, коли прокурор стверджує не про неналежне виконання Держгеонадра своїх обов`язків із захисту інтересів держави, а про порушення саме цим органом інтересів держави проведенням спірного аукціону та укладенням договору, цей орган - Держгеонадра апріорі (очевидно) не може бути позивачем, в особі якого прокурор мав би звернутись до суду за захистом інтересів держави. Відповідно відсутній сенс (розумна підстава) повідомляти про вчинене правопорушення орган державної влади, який порушив інтереси держави у спірному матеріальному правовідношенні.

5.16.При цьому варто зазначити, що частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є не формальною, а є дієвою нормою з чіткою метою, а саме повідомити відповідний орган про стверджуване порушення не формально, а для спонукання цього органу відреагувати на це порушення та здійснити захист інтересів держави, що за обставин, які в цій справі доводить прокурор, є неможливим в особі Держгеонадра, яка не може виступати суб`єктом спірного правовідношення і як позивач, і як відповідач.

5.17.Підсумовуючи, Суд виходить з того, що саме прокурор визначає і предмет, і суб`єктів спірного правовідношення, спрямованого на захист інтересів держави від осіб, яких прокурор визначив саме як порушників інтересів держави, в тому числі й компетентний орган спірного правовідношення. Тому у прокурора відсутній обов`язок попередньо повідомляти відповідача (порушника) про вчинене ним порушення та звернення до суду з позовом до нього, тому що процесуальні інтереси позивача і відповідача є (а)протилежними, (b)не підлягають захисту в особі порушника.

5.18.Підхід щодо обов`язку сповістити орган державної влади про наявне чи потенційне порушення інтересів держави, який саме і припустився, на думку прокурора, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, засвідчує надмірний формалізм, а також застосування частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без розумного обґрунтування, а також без доведення логіки та послідовності встановлених в ній процедур, яких має дотриматись прокурор.

5.19.Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив Держгеонадра одним із відповідачів у справі, чим спростовуються твердження скаржників в частині відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором та неповідомлення прокурором Держгеонадра про порушення інтересів держави.

5.20.Зазначені висновки підтверджуються й тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин вчинення Держгеонадра дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, навіть після прийняття рішення Антимонопольним комітетом України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16. При цьому рішення суду першої інстанції про вирішення спору по суті у цій справі було ухвалено 06.07.2023, однак суд не встановив, а Держгеонадра не довела, що до прийняття указаного рішення судом Держгеонадра вчинялись самостійні дії щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб оспорювання правочинів та дозволів, які є предметом цього спору. У своїй касаційній скарзі Держгеонадра наголошує про те, що позовна давність на звернення з цим позовом спливла, однак не вказує, що будь-який компетентний суб`єкт, окрім прокурора, вчиняв дії на захист інтересів держави, пов`язаних з порушенням на аукціоні, до спливу такого строку.

5.21.Також, колегія суддів звертає увагу скаржників на те, що питання наявності/відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором та щодо порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах було розглянуто та вирішено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у цій справі. Водночас, наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками, викладеними у вказаній постанові Верховного Суду, що не відповідає принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у "res judicata pro veritate habetur!" - "судове рішення визнається за істину". Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню.

5.22.Посилання скаржників на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прокурор не заперечує правосуб`єктність Держгеонадра на подання відповідних позовів, натомість зазначає, що саме цей орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами) у спірних правовідносинах у цій справі, який визначений прокурором одним з відповідачів, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що спростовує доводи касаційної скарги Держгеонадра про те, що стороною спірних правовідносин, які мають здійснювати захист інтересів держави, є Кабінет Міністрів України та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Тобто, порівнювальні скаржниками справи відносно застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладені щодо відносин, які не є подібними з тими, які виникли між сторонами у справі №922/3322/20.

5.23.Доводи касаційної скарги ТОВ "Нафтогазенергопром" про недоведення прокурором протиправності дій Державної служби геології та надр, що, на думку скаржника, вказує на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів відхиляє, адже предметом спору є договір купівлі-продажу, стороною якого є Держгеонадра, що не зумовлює неможливості у всіх випадках залучення її до участі у справі саме в якості відповідача як замовника незаконних аукціону, сторони угоди, укладеної за наслідками такого аукціону, особи, яка видала спеціальний дозвіл. При цьому Суд враховує, що Держгеонадра як після звернення прокурора з цим позовом, так і в ході розгляду цієї справи судами (в тому числі наводячи аргументи в касаційній скарзі), не заперечувала обставини порушення конкурентного законодавства та, як наслідок, спотворення результатів аукціону ТОВ "Нафтогазенергопром".

Щодо вирішення спору по суті

5.24.Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.25.Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.26.Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

5.27.Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК), кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

5.28.Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

5.29.Згідно з частиною першою та частиною четвертою статті 11 ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.30.Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

5.31.Частиною першою статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

5.32.Згідно із частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

5.33.У відповідності до пункту 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

5.34.Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (пункт 30 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.35.Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

5.36.Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (стаття 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.37.Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю, зокрема оголошення про проведення відкритих торгів - не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

5.38.Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам, обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням непорушності даних про учасників і їхніх пропозицій під час проведення процедури закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій.

Електронна система закупівель під час отримання тендерних пропозицій повинна забезпечувати фіксацію дати та точного часу отримання тендерних пропозицій та неможливість доступу будь-яких осіб до отриманих тендерних пропозицій (їх частин) до моменту настання дати і часу кінцевого строку подання та розкриття таких пропозицій, зазначених в оголошенні про проведення процедури закупівлі.

Під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій і здійснення їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

5.39.Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості.

Склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту.

Тендерний комітет або уповноважена особа (особи): планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель; здійснює вибір процедури закупівлі; проводить процедури закупівель; забезпечує рівні умови для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця; забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених цим Законом; забезпечує оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до Закону; здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

5.40.Наказом Держгеонадра від 02.02.2016 №24 затверджено перелік ділянок надр, зокрема за Мурафинською та Південно-Кисівською площами, спеціальні дозволи на користування якими планувалось виставити на аукціон.

5.41.22.03.2016 Держгеонадра проведено аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами за ділянкою надр Мурафинська площа.

5.42.Участь у аукціоні прийняли два учасника - ТОВ "Компанія "Нафта і газ" та ТОВ "Нафтогазенергопром".

5.43.Переможцем аукціону стало ТОВ "Нафтогазенергопром" (протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №6 від 22.03.2016).

5.44.За результатами аукціону Держгеонадра з ТОВ "Нафтогазенергопром" укладено договір від 22.03.2016 №6/1-16 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі.

5.45.12.04.2016 Держгеонадра видала ТОВ "Нафтогазенергопром" спеціальний дозвіл №4760 на користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі.

5.46.Крім того 13.07.2013 Держгеонадра з ТОВ "Нафтогазенергопром" уклали угоду №4760 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (вуглеводні), яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 12.04.2016 №4760 (надалі - угода про умови користування надрами). У подальшому, 31.05.2019, ця угода була укладена в новій редакції.

5.47.Разом з тим 23.08.2018 Антимонопольний комітет України прийняв рішення №414-р у справі №20-26.13/128-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

5.48.Відповідно до пункту 1 цього рішення визнано, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" і ТОВ "Нафтогазенергопром" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі, досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області.

5.49.Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/14337/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.12.2019, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Нафтогазенергопром" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення Антимонопольного комітету України №414-р від 23.08.2018 у справі №20-26.13/128-16 у частині ТОВ "Нафтогазенергопром".

5.50.Судом у справі №910/14337/18 встановлено, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ", ТОВ "Нафтогазенергопром" та ТОВ "Укргаздоб" (далі - відповідачі в антимонопольній справі) подали заяви на участь у І аукціоні 2016 року з продажу спеціальних дозволів на користування ділянками надр за Мурафинською та Південно-Кисівською площами, проведеному Держгеонадра.

5.51.Проте відповідачі в антимонопольній справі узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в аукціоні, що, зокрема, підтверджується тісною комунікацією між представниками відповідачів в антимонопольній справі у день проведення аукціону, наявністю фінансової допомоги між відповідачами в антимонопольній справі та пов`язаними з ними особами, поданням документів для проведення державної реєстрації відповідачів в антимонопольній справі однією особою, представленням інтересів відповідачів в антимонопольній справі у банківській установі однією особою, одночасною зміною засновників і пов`язаних осіб ТОВ "Укргаздоб" і ТОВ "Нафтогазенергопром", значною схожістю оформлення документів, поданих відповідачами в антимонопольній справі у своїх пакетах аукціонної документації.

5.52.Суд у справі №910/14337/18 зазначив, що доказами, зібраними у справі, у своїй сукупності доведено, що дії відповідачів в антимонопольній справі є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр: - з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області (відповідачі: ТОВ "Компанія "Нафта і газ" і ТОВ "Нафтогазенергопром").

5.53.Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 ГПК, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5.54.Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Указаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

5.55.Отже не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

5.56.При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

5.57.Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не треба розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

5.58.Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/14337/18, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

5.59.Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля здійснюється за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

5.60.Необхідно зазначити, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

5.61.Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

5.62.Антиконкурентні узгоджені дії в силу Закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

5.63.За змістом статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

5.64.При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

5.65.Узгодження дій між суб`єктами господарювання в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спростовує результат, тобто порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

5.66.При цьому за змістом приписів статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

5.67.Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи №924/381/17, від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи №916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи №924/552/19, від 11.06.2020 зі справи №910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи №922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи №927/741/19.

5.68.Разом з тим, як установили суди під час вирішення спору у справі №922/3322/20, ТОВ "Нафтогазенергопром" під час підготовки документації для участі в аукціоні діяло не самостійно, а узгоджувало свої дії та не змагалося з іншими учасниками аукціону.

5.69.Унаслідок узгодженості поведінки ТОВ "Нафтогазенергопром" з іншими учасниками, право на укладення договору за результатами аукціону двома учасниками (ТОВ "Укргаздоб" та ТОВ "Нафтогазенергопром") одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати аукціону.

5.70.Узгодивши свою поведінку та цінові пропозиції, подані в пакетах аукціонної документації, ТОВ "Нафтогазенергопром" тим самим усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками аукціону, а отже, спотворило результати проведеного аукціону, порушивши право на отримання найбільш ефективного для Держгеонадра результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

5.71.Згідно з частиною першою та частиною четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.72.Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК).

5.73.Згідно з частиною першою статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.74.Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5.75.Згідно з положеннями частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

5.76.Статтею 4 Кодексу України про надра передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

5.77.Відповідно до статті 650 ЦК особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

5.78.Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про нафту і газ" спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

5.79.Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №594 (далі - Порядок проведення аукціонів).

5.80.Відповідно до пункту 33 цього Порядку проведення аукціонів результати аукціонів можуть бути визнані недійсними тільки в судовому порядку.

5.81.У пункті 38 чинного Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, також передбачено, що спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.

5.82.Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок надання спеціальних дозволів).

5.83.Пункт 23 цього Порядку надання спеціальних дозволів визначав, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби, зокрема, у разі визнання дозволу недійсним у судовому порядку; визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл.

5.84.Стаття 25 Закону України "Про нафту і газ" також передбачає, що спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами, видані з порушенням встановленого порядку їх отримання, визнаються недійсними в судовому порядку.

5.85.Отже, відповідно до спеціального законодавства, що регулює відносини, пов`язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, в судовому порядку можуть бути визнані недійсними як аукціон, за результатами якого надано дозвіл, так і сам дозвіл. До договорів купівлі-продажу, укладених за результатами аукціону, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

5.86.Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів аукціону. Водночас, оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про нафту і газ" надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами здійснюється з додержанням, зокрема, принципів відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами та забезпечення максимально ефективного і раціонального використання нафтогазоносних надр, а узгоджені дії учасників аукціону та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозорий та відкритий аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, чим порушуються інтереси держави та суспільства, Суд вважає, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до частини третьої статті 228 ЦК.

5.87.Посилання відповідача-2 на те, що визнання недійсним у судовому порядку результатів аукціону допускається виключно з підстав порушення Порядку проведення аукціонів, а факт порушення антиконкурентного законодавства не є такою підставою, Суд вважає помилковим, оскільки в розумінні статті 185 ГК аукціон є способом укладення договору купівлі-продажу на найбільш вигідних для продавця умовах, і необхідність дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства обумовлюється як його обов`язковістю, так і загальними принципами, з додержанням яких здійснюється надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. При цьому відсутність у статті 185 ГК прямого посилання на необхідності проведення аукціону з дотриманням конкурентного законодавства не спростовує наведених висновків, оскільки необхідність дотримання цих вимог є очевидною, що вбачається із суті таких правовідносин.

5.88.Суд зауважує, що узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції. При цьому указане порушення прав замовника є достатньою підставою для визнання результатів торгів недійсними.

5.89.Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 13 Порядку проведення аукціонів, аукціон щодо кожної ділянки надр відбувається за умови реєстрації не менш як двох претендентів на придбання дозволу. Отже участь в аукціоні двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату аукціону суперечить відповідному положенню Порядку проведення аукціонів, оскільки у такому разі була відсутня необхідна кількість учасників, що має наслідок визнання аукціону таким, що не відбувся.

5.90.Суд зазначає, що порушення порядку проведення аукціону з підстав участі в ньому двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є підставою для визнання в судовому порядку недійсним дозволу відповідно до статті 25 Закону України "Про нафту і газ".

5.91.Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

5.92.Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Відповідно, є недійсним й виданий на підставі такого договору дозвіл на користування надрами.

5.93.Згідно з абзацом п`ятим частини першої, частиною четвертою та п`ятою статті 27 Закону України "Про нафту і газ" визнання виданого спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами недійсним є підставою для анулювання спеціального дозволу, яке тягне за собою розірвання угоди з надрокористувачем про умови користування нафтогазоносними надрами. Відшкодування збитків сторін, пов`язаних із анулюванням спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, здійснюється сторонами відповідно до угоди про умови користування нафтогазоносними надрами. У разі виникнення спору щодо відшкодування збитків він вирішується у судовому порядку.

5.94.Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про нафту і газ" анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а у випадках, передбачених абзацами четвертим - сьомим частини першої цієї статті, у разі незгоди надрокористувача - у судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №922/2645/20.

5.95.З огляду на викладене вище та правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 15.12.2021 у справі №922/2645/20, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними результатів проведеного 22.03.2016 Держгеонадра аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами.

5.96.Водночас, колегія суддів враховує, що оскільки касаційні скарги не містять доводів про порушення та/або неправильне застосування судами норм щодо вирішення спору в частині вимог про визнання недійною угоди про умови користування надрами, у цій частині у Суду, з урахуванням положень статті 300 ГПК, відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Щодо позовної давності

5.97.Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

5.98.Статтею 257 ЦК визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

5.99.Згідно зі статтею 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

5.100.Статтею 267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

5.101.У застосуванні зазначених положень необхідно враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

5.102.Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

5.103.Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

5.104.В обґрунтування своєї заяви про застосування наслідків спливу позовної давності в межах цього спору відповідач-2 посилається на те, що 21.06.2016 Антимонопольним комітетом України направлено вимогу №20-29/01-6486 до Держгеонадр про надання пакету аукціонної інформації. Відповідно, відповідач-2 вказує, що позовна давність почала свій перебіг із вказаної дати.

5.105.Однак лист про надання аукціонної інформації не є документом, що підтверджує або спростовує наявність порушення, а свідчить лише про вимогу надання інформації.

5.106.Так само як і розпорядження державного уповноваженого Комітету від 20.07.2016, на підставі якого, як зазначив відповідач-2, Антимонопольним комітетом України розпочато розгляд справи №20-26.13/128-16 не є документом про встановлення порушення.

5.107.Крім того, у спірних правовідносинах Держгеонадра є відповідачем, а тому відлік початку перебігу позовної давності має обраховуватися від дати, коли про порушення інтересів держави стало відомо прокурору, а не відповідачу-1.

5.108.У касаційній скарзі ТОВ "Нафтогазенергопром" зазначає, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з 31.03.2016 (дати коли до Держгеонадра надійшов запит від НАБУ в рамках розгляду заяви про корупційне правопорушення щодо неналежного проведення спірного аукціону). Скаржник вказує, що оскільки відповідно до статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях щодо проведення аукціону 22.03.2016, прокурор мав фактичну можливість довідатися про порушення державних інтересів або про особу яка її порушила.

5.109.Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

5.110.Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" установлено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

5.111.Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

5.112.Відповідно до приписів частини другої вказаної статті при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

5.113.Нормами статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у тому числі за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

5.114.Тобто, саме рішенням Комітету встановлюється факт порушення антиконкурентного законодавства.

5.115.Так, безпосередньо у рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414-р визнано, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" і ТОВ "Нафтогазенергопром" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області.

5.116.При цьому виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (статті 7, 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

5.117.Отже факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності на звернення прокурора до суду з цим позовом має обраховуватися саме з дати ухвалення вказаного рішення.

5.118.Водночас, оскільки прокуратура не є органом, який здійснює контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, а також не є органом, який здійснює самостійні повноваження щодо системної оцінки та кваліфікації дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію, колегія суддів вважає безпідставними наведені у пункті 5.107 цієї постанови посилання відповідача-2, адже самі лише обставини відкриття кримінального провадження щодо посадової особи Держгеонадра не можуть підтверджувати обставини порушення антиконкурентного законодавства, та, відповідно, бути підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

5.119.Отже твердження ТОВ "Нафтогазенергопром" про початок перебігу позовної давності з 31.03.2016 спростовується вищенаведеними обставинами.

5.120.Разом з тим суди попередніх інстанцій установили, що керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з цією позовною заявою у жовтні 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо пред`явлення позову.

5.121.Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав вважати, що відповідні висновки судів попередніх інстанцій в цій частині доводів скаржників зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права, а саме статей 256, 257, 261, 267 ЦК у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22 та Верховного Суду України від 22.12.2015 у справі 21-3577а15 (800/221/15), оскільки правові висновки у вказаних справах не доводять неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами залежно від яких і були постановлені відповідні судові рішення, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у наведених справах.

5.122.У касаційній скарзі ТОВ "Нафтогазенергопром" також зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування документів стосовного того, яким чином та коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

5.123.Разом з тим, оскільки підставою позову прокуратури є обставини, встановленні у рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні поданих відповідачем-2 клопотань про витребування доказів, оскільки за будь яких обставин прокурор не міг довідатися про порушення відповідачами конкурентного законодавства раніше дати цього рішення, а з позовом він звернувся протягом трьох років від дня його прийняття. Наведене усуває необхідність витребовувати у прокурора пояснення щодо того, коли саме він дізнався про рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414.

5.124.Тому, як було зазначено вище, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах почався з моменту встановлення порушення антимонопольного та антиконкурентного законодавства компетентним органом - Антимонопольним комітетом України у рішенні від 23.08.2018, водночас, доводи, що такий строк почав свій перебіг раніше (з моменту відкриття першого кримінального провадження щодо посадових осіб Держгеонадра щодо проведення аукціону чи з моменту надходження до Держгеонадра запиту від Антимонопольного комітету України про надання пакету аукціонної інформації) були правильно відхилені судами, відтак докази, про витребування яких клопотав позивач, не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій в частині застосування законодавства про позовну давність та, відповідно, такі доводи скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

6.4.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Суд не вбачає.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №922/3322/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець