Ухвала

від 26.04.2024 по справі 237/5633/17

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/5633/17

Номер провадження 2/237/193/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.24 року м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Ліпчанського С.М.,

при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,

за участю

арбітражного керуючого Оберемко Р.А.,

представника відповідача 1- Бабічук А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Транспортна технологічна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мар`їнського районного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ТОВ "Транспортна технологічна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.12.2017 року було відкрито провадження по справі та справа призначена в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2020 по справі № Б911/96/08/13-г на ОСОБА_3 покладені функції ліквідатора компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія".

Із судовим рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області не погодився арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович та подав апеляційну скаргу, яка надійшла безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Постановою Донецького апеляційного суду від 17.11.2021 року апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Транспортна технологічна компанія» арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича задоволено. Ухвалу Мар`їнського районного суду від 23 липня 2018 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

24.01.2024 року на адресу Мар`їнського районного суду Донецької області надійшло клопотання ОСОБА_4 яка діє в інтересах відповідача 1 ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовує тим, що дана справа лежить у площині корпоративних правовідносин, що відносить її до юрисдикції господарського суду. У зв`язку із тим, що правовідносини склалися між позивачем та відповідачем 1, які провадять господарську діяльність, а відносно відповідача 2 ОСОБА_2 матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких правовідносин з позивачем, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні ОСОБА_4 клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав наведених у ньому.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Оберемко Р.А. з клопотанням не погодився, заперечував в повному обсязі, просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження в справі згідно з п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України підлягає з`ясуванню чи належить справа до юрисдикції суду загальної юрисдикції згідно з ст. 19 ЦПК України. Відповідно, підставою для закриття провадження в справі згідно з вказаною нормою, є віднесення розгляду справи в порядку іншого судочинства.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 6 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Виходячи з зазначеного, позивач має статус юридичної особи та відповідач 1 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Щодо відповідача 2 який є фізичною особою матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких правовідносин з позивачем, про існування такої особи як поручителя відповідачу 1 нічого не відомо.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між суб`єктами господарської діяльності, і цей спір пов`язаний зі здійсненням останніми господарської діяльності, а тому віднесений до юрисдикції господарського суду, оскільки підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, про що свідчить суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Відтак, дана справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому провадження у ній слід закрити.

Керуючись ст.ст.4,12-13,211,223, п.1 ч.1 ст.255,258-261,263-265,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ТОВ "Транспортна технологічна компанія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.12 ст. 256 ЦПК України роз`яснити позивачеві, що розгляд його позовних вимог віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.М.Ліпчанський