Рішення

від 26.04.2024 по справі 243/4602/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №243/4602/23

Провадження №2/243/262/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

26 квітня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Російська Федерація в особі президента Російської Федерації Володимира Путіна, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до держави Російська Федерація в особі президента Російської Федерації Володимира Путіна, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії.

Позов обґрунтовують тим, що вони є власниками нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» за адресою: АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову агресію проти України. Указом Президента України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на території України воєнний стан. З перших днів воєнного вторгнення Російської Федерації, м. Слов`янськ Донецької області постійно обстрілювалось. В наслідок незаконних дій з боку Російської Федерації позивачі зазнали збитків, які полягають у пошкодженні належного їм на праві приватної власності майна Готелю «Слов`янськ». Майно позивачів зазнало руйнувань в наслідок обстрілу міста, який відбувся 26.08.2022. Позивачі в наслідок збройної агресії Російської Федерації були частково позбавлені свого майна. Таке позбавлення позивачів майна є незаконним, не відповідає принципу законного втручання у мирне володіння. Позивачі вважають, що їх право має бути відновлено шляхом стягнення компенсації з Російської Федерації. Позивачами було замовлено технічне обстеження пошкодженого майна та визначення вартості відновлювальних робіт.

За таких обставин позивачі просять суд стягнути з держави Російська Федерація на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 9159236 грн., яка була спричинена в наслідок збройної агресії відповідача.

Позивачі та їх представникадвокат Статіва О.В. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймали. Представником позивача направлено заяву з проханням справу розглянути за її відсутності та позивачів.

Відповідач державаРосійська Федерація в особі президента Російської Федерації Володимира Путіна, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в судовому засіданні участі не приймав, про причини неявки суду не повідомив, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду від відповідача не надходило.

Суд зауважує про те, що Верховний Суд у Постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 сформулював наступні правові висновки:

предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам, громадянам України, внаслідок смерті іншого громадянина України;

місцем завдання шкоди є територія суверенної державиУкраїни;

передбачається, що шкода є завданою агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої державиУкраїни;

вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої державиУкраїни, що закріплено в Статуті ООН;

національне законодавство України керується тим, що, за загальним правилом, шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновків, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Верховний Суд також установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв`язку з повномасштабною збройною агресією.

Згідно ч. 5 ст.13Закону України«Про судоустрійта статуссуддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У відповідності достатті 280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані позивачами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4статті 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, ратифікованихЗаконом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписамистатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогамстатті 206 цього Кодексу.

Статтями12,13 ЦПК Українивстановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ», розташованої за адресою АДРЕСА_1 ,на праві спільноїчасткової приватноївласностіпо 1/2 частки кожному, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Слов`янською міською радою 26.10.2012 на підставі рішення виконкому Слов`янської міської ради від 17.10.2012 № 609/7 та витягом про державну реєстрацію прав № 36003424, виданим комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янськ 26.10.2012, номер запису: 51 в книзі: 1, дата прийняття рішення про державну реєстрацію права власності: 26.10.2012, реєстраційний номер: 37996443.

Також судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками нерухомого майна у виді земельної ділянки площею 0,4195 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1414100000:01:001:0899, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.03.2014 укладеним на підставі рішення Слов`янської міської ради від 03.02.2024 № 57-LVII-6 про продаж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні досліджено попередній звіт про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» (літ.«А-3») та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 зроблений ПП «БУДІВЕЛЬНА ПРОЕКТНО-ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ» на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно додатку №1 до звіту з фотографічних матеріалів вбачається, що будівлю було пошкоджено осколками від снарядів та вибухової хвилі, що підтверджується фото, які були зроблені експертом та на яких детально зображені ці пошкодження.

Крім того, як слідує з ситуаційної схеми з місцем розташування нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» (літ.«А-3») та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті поруч розташований будинок АДРЕСА_2 . Так відповідно до листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14.10.2022 № 4442/20/02-2022 на № 222/4 від 12.10.2022 слідує, що заява ТОВ «СЛАВ-СЕРВІС» за фактами знищення майна по АДРЕСА_2 (вхідний № 100 від 06.10.2022), зареєстрована до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відділу поліції № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за № 12373 від 06.10.2022 та направлено для доручення до матеріалів кримінального провадження № 22022050000002712 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях.

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» (літ.«А-3») та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 складеного 28 червня 2023 року за поточними цінами станом на 28 червня 2023 року загальна вартість матеріальних збитків, що виникли внаслідок бойових дій за адресою АДРЕСА_1 , склала 9159236 грн.

Вирішуючи вказаній спір суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таст. 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Частиною 1статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положеньстатей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно із ч. 1ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з п. 8 ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ч. 2ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

24 лютого 2022 року Російська Федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено та який станом на теперішній час триває до сих пір.

Вказані факти є загальновідомими, а відтак зазначені обставини доказуванню не підлягають згідно з приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про оборону України»збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.

Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право»визначено поняття «судовий імунітет», відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

ПреамбулоюЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»визначено, що Україна згідно зКонституцією України єсуверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією.

Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Аналогічну правову позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, що згідно приписів ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 9ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

В даному випадку предметом позову є саме відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21).

Відповідно до положень частин 1-3статті 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини 4статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

При цьомустаття 1166 ЦК Українивизначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3статті 386 ЦК Українивизначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Факти пошкодження нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» належної позивачам за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується належними та допустимими доказами наданими позивачами та дослідженими судом в ході розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що Російська Федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме на Російську Федерацію покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Позивачі звертаючись до суду просять стягнути з держави Російська Федерація на їх користь суму спричинених збитків, що виникли в наслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 9159236 грн. (дев`ять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять шість), розмір яких також підтверджений зведенням кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва нежитлової будівлі готелю без ресторану «Слов`янськ» (літ.«А-3») та господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 складеного 28 червня 2023 року за поточними цінами станом на 28 червня 2023 року та представленого останніми в обґрунтування своїх заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вказані вимоги позивачів є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 22ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. ч. 1, 6ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, згідно з п. 22ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2023 року складає 2684,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів у повному обсязі про стягнення суми спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 9159236 гривень, а позивачі в свою чергу звільнені від сплати судового збору за подання вказаного позову до суду, а тому саме з відповідача держави Російська Федерація на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13420,00 гривень (2684,00 грн. х 5).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст.22,1166 ЦК України, ст. ст. 2,4-5, 12-13, 16,23, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Російська Федерація в особі президента Російської Федерації Володимира Путіна, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація (індекс: 103132, місцезнаходження: Російська Федерація, м. Москва, вул. Ільїнка, буд. 23, під`їзд, 11) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду, яка була спричинена внаслідок російської збройної агресії у розмірі 9159236 (дев`ять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави Російська Федерація (індекс: 103132, місцезнаходження: Російська Федерація, м. Москва, вул. Ільїнка, буд. 23, під`їзд, 11) на користь держави Україна судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко