Рішення

від 10.04.2024 по справі 199/7374/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7374/21

(2/199/41/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Вісонс» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Вісонс» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 26.09.2018 року близько 8:50 годин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «DAF FT 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «MEGA MNW» реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «ВІСОНС», будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, маючи можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину вулиці Дементьєва справа наліво відносно напрямку його руху, розпочав рух керованого ним вантажного автомобіля, в результаті чого в районі регульованого перехрестя з вул. Донецьке Шосе скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого настала смерть останньої. У зв`язку з протиправними діями водія ОСОБА_2 позивачу було заподіяно моральної шкоди, спричиненою загибеллю його матері.

26.09.2018 року за даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040000000880 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

10.12.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру та справу скеровано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Під час судового розгляду кримінального провадження №12018040000000880 водій ОСОБА_2 , допитаний як обвинувачений, пояснив, що автомобілем керував виконуючи трудові обов`язки. На вантажному автомобілі вранці 26.09.2018 року виїзджав за особистого дозволу директора.

Крім того, під час судового розгляду кримінального провадження допитано свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_2 був закріплений за вантажним автомобілем, на якому сталася ДТП, і ОСОБА_4 не заперечував проти поставлення вантажного автомобіля ОСОБА_2 на автостоянку та ранкового виїзду на цьому автомобілі до підприємства на дозаправку.

Таким чином, із показів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 встановлено, що на момент ДТП на 26.09.2018 року о 08:50 год., ОСОБА_2 виконував покладені на нього трудові обов`язки водія ТОВ «Вісонс».

Ухвалою суду від 08.04 2021 року кримінальне провадження №12018040000000880 у відношенні ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Під час судового розгляду та досудового розслідування була досліджена автотехнічна експертиза №5/10.1/928 від 20.11.2018 року, згідно з якою встановлено, що водій ОСОБА_2 групо порушив вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням події ДТП.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_1 , виразилася у формі душевних страждань і переживань з приводу смерті його матері, у довічній втраті рідної людини, порушенні його особистого та сімейного благополуччя, життєвих цінностей та родинних зв`язків із матір`ю, внаслідок чого ОСОБА_1 відчуває негативні почуття горя, відчаю та зниження життєвого оптимізму.

Позивач ОСОБА_1 оцінив моральну шкоду, яка була йому спричинена внаслідок смерті матері ОСОБА_3 , у сумі, що перевищує 350 000,00 грн.

При цьому зазначив, що заявлені до стягнення 350000,00 грн. пред`являються виключно до ТОВ «Вісонс» і вони є частиною від загального розміру моральної шкоди. При цьому, позивач усвідомлює можливість відшкодування страховиком моральної шкоди, заподіяної смертю його матері, у розмірі 44 676,00 грн., однак, наголосив, що таке право на звернення щодо стягнення моральної шкоди зі страхової компанії позивач залишає за собою.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісонс» на користь ОСОБА_1 350 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок смерті його матері, що настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісонс» позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив, у якому зазначив про те, що позивачем не доведено наявності повноважень у ОСОБА_4 , якого було допитано як свідка під час судового розгляду кримінального провадження, надавати будь-які розпорядження водієві ОСОБА_2 , а саме на здійснення поїздки 26.09.2018 о 08:50 год..

Відповідач наголосив на тому, що із реєстраційних даних юридичної особи ТОВ «Вісонс» керівником товариства є громадянка ОСОБА_5 . Саме нею підписані накази щодо ОСОБА_2 , надана характеристика.

Зазначив, що матеріали справи не містять доказів факту виконання трудових обов`язків водієм ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, тому позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Також відповідачем зауважено, що позивач не надав доказів звернення до страховика із страховою виплатою та звернувся з позовними вимогами до суду передчасно, без дотримання встановленої законом процедури страхового відшкодування.

У судове засідання 10.04.2024 позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судове засідання 10.04.2024 не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження №12018040000000880, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2018 року близько 8:50 годин по проїжджій частині АДРЕСА_1 , зі сторони вул. Берегової у напрямку вул. Донецьке шосе, рухався вантажний автомобіль «DAF FT 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом «MEGA MNW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який під час свого руху в районі регульованого перехрестя проїжджою частиною вул. Донецьке шосе зупинився на забороняючий сигнал світлофору, та розпочавши рух на дозволяючий сигнал світлофору скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїжджу частину догори справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала численні тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, що підтверджується висновком експерта №2093/704-Е від 25.10.2018 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.09.2018 року (а.с.19, 21-24).

26.09.2018 року за даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040000000880 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.16).

10.12.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (КП т.2, а.с.122-124).

За життязагибла ОСОБА_3 мала сина ОСОБА_1 , якого було визнано потерпілим у кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 08.04 2021 року кримінальне провадження №12018040000000880 у відношенні ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого(КП т.3, а.с.129).

ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю матері зазнав душевного болю, страждань та переживань.

Згідно ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 11 ЦК Українипідставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, є акти цивільного законодавства, а також завданняморальної шкодиіншій особі.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження №14-24цс21). Разом з тим, згідност. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Відповідальність за завдання шкоди може бути покладена на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Так, за наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що водій ОСОБА_2 станом на 26.09.2018 року був офіційно працевлаштованим у ТОВ «ВІСОНС» на посаду водія згідно з наказом №7-ОК від 31.08.2018 р. про прийняття на роботу (а.с. 12).

Факт перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ВІСОНС», також підтверджується відомостями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.133).

Факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «ВІСОНС» на момент ДТП також підтверджував і сам ОСОБА_2 як на стадії досудового розслідування (КП, т.2, а.с. 165-168) так і на стадії судового розгляду кримінального провадження (КП, т.3, а.с. 113-118), де поясняв, що керував автомобілем виконуючи трудові обов`язки. На вантажному автомобілі вранці 26.09.2018 року виїжджав з особистого дозволу директора підприємства.

Під час судового розгляду кримінального провадження було допитано свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_2 був офіційно працевлаштований у ТОВ «ВІСОНС» та був закріплений за вантажним автомобілем, на якому сталася ДТП. Також заперечував проти постановлення вантажного автомобіля ОСОБА_2 на автостоянку і ранкового виїзду на цьому автомобілі до підприємства на дозаправку.

Під час розгляду даної цивільної справи, ОСОБА_4 було також допитано як свідка, який надав інші пояснення, та зазначив, що водій ОСОБА_2 26.09.2018 року не виконував покладені на нього трудові обов`язки та на його підприємстві не працював.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_4 , в межах розгляду цивільної справи, оскільки, ОСОБА_4 дійсно є засновником та директором ТОВ «ВЛАСТ ТРАНС», з яким ОСОБА_2 у трудових відносинах не перебував.

При цьому, засновником та директором ТОВ «ВІСОНС» є його дружина ОСОБА_5 , що було встановлено під час допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як свідків у судовому засіданні.

Основними видами діяльності підприємств ТОВ «ВІСОНС» та ТОВ «ВЛАСТ ТРАНС» згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є вантажний автомобільний транспорт.

Обидва підприємства мають одну однакову адресу місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час надання пояснень у судовому засіданні, як свідки, повідомили про те, що дійсно станом на 26.09.2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, спільно проживали та вели спільне господарство.

ОСОБА_7 суду повідомив, що дійсно допомагав та допомагає дружині у веденні нею зазначеної вище господарської діяльності. При цьому, за результатами допиту ОСОБА_8 , як свідка, можливо стверджувати, що у веденні господарської діяльності: вантажний автомобільний транспорт, вона не орієнтується, на ряд поставлених головуючим суддею запитань не надавала відповідей.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_7 приймав та приймає активну (основну) участь та фактично здійснює ведення господарської діяльності ТОВ «ВІСОНС», відповідно до наказу вказаного товариства за №03/09 від 03.09.2018 року ОСОБА_2 було призначено відповідальним за технічний стан ТЗ «DAF FT 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В суді знайшов підтвердження той факт, що саме ОСОБА_4 приймав на роботу ОСОБА_2 , надавав йому вказівки щодо виконання робіт, із його згоди останній володів автомобілем, ставив його на нічну стоянку та 26.09.2018 року виїжджав з його особистого дозволу, як директора підприємства. Із пояснень у кримінальній справі як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_4 вбачається, що саме між ними існували трудові відносини та велися домовленості щодо діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, оскільки обставини та докази, на які він посилається, є більш вірогідними та заслуговують на довіру, ніж докази, надані на їх спростування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Щодо протиправності поведінки водія ОСОБА_2 суд зазначає, що під час судового розгляду та досудового розслідування кримінального провадження №12018040000000880 була досліджена судова автотехнічна експертиза №5/10.1/928 від 20.11.2018 року, згідно якої встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія «DAF FT 95 XF 430» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням події ДТП (кп т.2, а.с.105-106).

Суд звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому відповідач не скористався своїм правом призначити іншу експертизу в межах цивільного судочинства.

Таким чином, зазначений висновок експерта є належним доказом по справі та відповідачем не спростований.

Крім того, з відповіді КП «Дніпродорсервіс» від 03.12.2018 №1298 (КП т.2, а.с. 95-96) вбачається, що з 20.09.2018 року заборонено рух вантажних автомобілів по вул. Дементьєва, на ділянці Донецьке шосе вул. Берегова, шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків, тобто 26.09.2018 року водій ОСОБА_2 взагалі не мав права рухатись вантажним автомобілем по вулиці Дементьєва, де і відбулася дорожньо-транспортна пригода.

При цьому, відповідач також не довів належними і допустимими доказами, що водій ОСОБА_2 самовільно, неправомірно заволодів автомобілем DAF AE 8893 IX із метою використання його в особистих цілях. Звернень про викрадення автомобіля чи неправного заволодіння, до правоохоронних органів від ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 не надходило.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду по справі №210/1036/17, «смерть рідної людини - це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин».

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Вказану позицію також висловив Верховний суд України у справі №6-28008св10.

Суд не погоджується із заявленим позивачами розміром моральної шкоди, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.ст.23, 1172 ЦК Українита враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, враховуючи засади співмірності, виваженості, справедливості та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться вПостанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 №4.

На думку суду, із урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, глибину душевних страждань позивача та вимоги розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що призвело до втрати матері, стягнення моральної шкоди у розмірі 200000,00 гривень позивачу є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісонс» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,131, 141, 280-283, 264-265 ЦПК України, ст. ст.23,82,1168 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Вісонс» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісонс», код ЄДРПОУ 41569115, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду у розмірі 200000(двісті тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісонс» 2000 (дві тисячі) гривень 00 гривень судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісонс», код ЄДРПОУ 41569115, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Квітки Основ`яненко, 17.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко