Рішення

від 25.04.2024 по справі 240/23881/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/23881/22

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №1801/30 від 13 вересня 2022 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що є громадянкою російської федерації та 04.04.2018 отримала дозвіл на імміграцію в Україну. 07.05.2018позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні, що підтверджується відповідним документом, виданим на підставі рішення органу Державної міграційної служби. 21.09.2022 позивач отримала лист Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 14.09.2022 та рішення № 1801/20 від 13.09.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо прийняття відносно неї рішення № 1801/30 від 13.09.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, оскільки воно порушує її права. Зазначає, що за весь період перебування на території України, а також після отримання посвідки на постійне місце проживання її не було притягнуто до кримінальної, адміністративної та іншого виду відповідальності. Стверджує, що порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення, тому останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 22.11.2022.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 04.04.2018 ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію. Частиною 3 статті 12 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано в тому числі якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. 17.08.2022 до УДМС надійшло подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області , щодо скасування дозволу на імміграцію позивача, так як вона вчинила дії, що становлять загрозу національній безпеці.Так із доданих до подання зображень особистої сторінки в соціальній мережі «Однокласники» (заборонена на території України) гр. ОСОБА_2 протягом 2022 систематично здійснювала поширення публікацій, направлених на підтримку дій та рішень держави- агресора, президента російської федерації ОСОБА_3 , військовослужбовців збройних формувань російської федерації, представників НЗВФ так званої «днр», а також публікацій, які містять ознаки виправдування збройної агресії російської федерації проти України розпочатої в 2014 році. Вищевказані дії громадянки рф ОСОБА_1 направлені на ускладнення реалізації національних інтересів України, фундаментальною цінністю яких є державний суверенітет, територіальна цілісність, недопущення втручання у внутрішні справи України. На підставі результату аналізу інформації Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області 13.09.2022 було прийнято рішення №1801/30 про скасування дозволу на імміграцію громадянці російської федерації- ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 04.04.2018 ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію.

17.08.2022 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надійшло подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області , щодо скасування дозволу на імміграцію позивача, так як її дії створюють загрозу національній безпеці України.

Рішенням № 1801/30 від 13 вересня 2022 року Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області скасовано дозвіл на імміграцію, виданий 04 квітня 2018 року та посвідку на постійне проживання в Україну серії НОМЕР_1 від 07.05.2018 , видані громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі Закон України «Про імміграцію») та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про імміграцію» особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

З системного аналізу наведених правових приписів, зокрема, Закону України «Про імміграцію», слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, визначених у статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно з пунктом 1 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Підпунктом 4 пункту 63 Порядку № 322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункти 64-66 Порядку № 322).

Як свідчать матеріали справи, Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Зокрема, як з`ясовано судом, питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано відповідним поданням Управління Служби безпеки України в Житомирській області, яке було надіслано УДМС України в Житомирській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Так із доданих до подання зображень особистої сторінки в соціальній мережі «Однокласники» (заборонена на території України) гр. ОСОБА_2 протягом2022 систематично здійснювала поширення публікацій, направлених на підтримку дій та рішень держави- агресора, президента російської федерації ОСОБА_3 , військовослужбовців збройних формувань російської федерації, представників НЗВФ так званої «днр», а також публікацій, які містять ознаки виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої в 2014 році.

Додані до подання скріні сторінок із соціальної мережі «Одноклассники» свідчать, що (мовою оригіналу) ОСОБА_2 (последний визит 00.57 02.08.2022), родилась 11 июня1959 (63 года), учится в школе- 1 школа (пгт. Нова Борова, Украина, с 1966 года). Позивачем було поширено та схвалено інформацію про підтримку президента рф, підтримку солдатів російської армії, виправдовування збройної агресії рф проти України, а також глорифікування (прославляння) осіб, які здійснювали збройну агресію проти України.

Зазначені уподобання позивача, на думку суду, свідчать про її проросійську позицію, про підтримання дій держави-агресора. Зазначені дії не сумісні із статусом особи, яка може на законних підставах проживати в Україні та становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

У цьому контексті слід взяти до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 вересня 2022 року у справі № П/857/1/22, відповідно до якої сповідування та пропаганда антиукраїнських - а правильніше проросійських - ідей, що сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, теж становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983).

Так, пунктом 21 Порядку № 1983 закріплено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Тобто, Порядок № 1983 визначає, що запрошення для надання пояснень іммігрантів здійснюється у разі необхідності.

Зазначене спростовує доводи позивача про порушення процедури прийняття спірного рішення через не запрошення її для надання пояснень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №1801/30 від 13 вересня 2022 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 діяв в межах норм чинного законодавства, а саме пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», адже застосований контролюючим органом закон є чітким, зрозумілим та надає можливість передбачити настання правових наслідків у вигляді скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Чуднівська, 105,Житомир,10005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37808497) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа