Рішення

від 17.04.2024 по справі 380/26785/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 рокусправа № 380/26785/23 місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів Стефановича Ю.М.,

представника відповідача Вовк І.В.,

представника третіх осіб Кепича М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), до виконавчого комітету Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1), в якій позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 446 від 09.05.2023 року Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 20.11.2023 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 11.12.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила загальне позовне провадження у справі. Одночасно до участі у справі залучила третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Ухвалою від 03.04.2024 суд підготовче провадження в адміністративній справі закрив та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження порушують права позивачів, як власників квартир у будинку, що межує з об`єктом реконструкції. Під час реконструкції об`єкта збудовано фасадну стіну, що перешкоджає потраплянню сонячного світла в будинок, в якому проживають позивачі. Відповідачем зареєстровані містобудівні умови та обмеження на підставі повідомлень, які містять недостовірні дані. Відстань від стіни багатоквартирного будинку до другого поверху об`єкта реконструкції складає 4,7 метрів, що суперечить чинним нормам ДБН.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Звертає увагу, що оскаржуваним рішенням не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Позивачі подали до суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказують, що згідно з висновком судового експерта оскаржуване рішення не відповідає вимогам державним будівельним нормам. Відтак прийнятим рішенням відповідача порушено права позивачів, як власників квартир у будинку поруч із об`єктом реконструкції.

Треті особи подали пояснення відповідно до яких зазначають, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Рішення виконавчого комітету прийнято на підставі чинного законодавства, норм ДБН та наявних планувальних обмежень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник третіх осіб проти позовних вимог заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.05.2023 № 446 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_2 .

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачі звернулись з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 19 частини четвертої КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 640/2071/21).

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, у першу чергу при розгляді цієї справи необхідно встановити наявність порушення відповідачем своїм рішенням прав чи законних інтересів позивачів, тобто, наявність в останніх права на позов у матеріальному розумінні.

Правові та організаційні основи містобудівної визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Основними складовими вихідних даних, у розумінні частини першої статті 29 Закону №3038-VI є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).

За змістом частин другої, третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі.

Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону №3038-VI, якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI).

Згідно із частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що проектна документація на об`єкт будівництва розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, складовою частиною яких є містобудівні умови та обмеження. У свою чергу містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.12.2018 у справі №522/6212/17.

За своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури та покладає на замовника будівництва певні обов`язки і обмеження. Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту. Відповідно, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права позивача, як замовника будівництва і вимоги закону, протягом всього строку своєї дії.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 640/19594/20.

Предметом спору в цій справі є рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.05.2023 № 446 про затвердження містобудівних умовта обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_2 .

Позивачі зазначають, що прийнятим рішенням відповідача порушено їхні права, як власників квартир у будинку поруч із об`єктом реконструкції.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва від 11.09.2008 № 234864 про право власності, квартира на АДРЕСА_5 належить на праві спільної сумісної власності, зокрема ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_6 .

Таким чином позивачам на праві власності належать квартири у будинку, що знаходиться поруч із об`єктом реконструкції, щодо якого затверджено містобудівні умови.

Проте, суд зазначає, що за приписами частини 5 статті 39 Закону №3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано до Інспекції ДАБК декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструкції нежитлової будівлі під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності реконструкцію громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлова будівля під літерою А-2 з відновленням другого поверху на АДРЕСА_2 введено в експлуатацію 25.03.2024. Суд вказує, що містобудівні умови та обмеження втратили чинність, оскільки об`єкт реконструкції введено в експлуатацію, відтак будівництво є завершеним.

Враховуючи, що містобудівні умов та обмеження втратили чинність шляхом введення об`єкта в експлуатацію, дія індивідуального акту вичерпана шляхом виконання. Таким чином оскаржуване рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не порушує права позивачів станом на момент розгляду справи судом.

На підставі викладеного, позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 далі КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 26.04.2024

СуддяМричко Н.І.