Рішення

від 26.04.2024 по справі 420/3110/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Національної комісії України у справах ЮНЕСКО під керівництвом Першого заступника Міністра закордонних справ України Джапарової Еміне Айяровни щодо обов`язків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити заяву (звернення) ОСОБА_1 від 14.09.2023р., невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити, усунути причини та умови, які сприяли порушенням, які викладені у заяві (зверненні) ОСОБА_1 від 14.09.2023р., забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою (зверненням) ОСОБА_1 від 14.09.2023р. рішень, вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, надати ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду його заяви (звернення) від 14.09.2023р.;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень -- Національну комісію України у справах ЮНЕСКО під керівництвом Першого заступника Міністра закордонних справ України Джапарової Еміне Айяровни:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити заяву (звернення) ОСОБА_1 від 14.09.2023р.;

невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити, усунути причини та умови, які сприяли порушенням, які викладені у заяві (зверненні) ОСОБА_1 від 14.09.2023р.;

забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою (зверненням) ОСОБА_1 від 14.09.2023р. рішень; вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

вчинити всі необхідні дії та заходи, виходячи з міжнародних зобов`язань України як члена ЮНЕСКО, спрямовані на захист та відновлення об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлю-пам`ятку архітектури та містобудування по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в заяві (зверненні) ОСОБА_1 від 14.09.2023р., які передбачені Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та законодавством України;

вчинити всі необхідні та дієві заходи координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, організацій та установ, включаючи Міністерство культури та інформаційної політики України, Постійного представника України при ЮНЕСКО, Державну інспекцію архітектури та містобудування України, мера міста Одеси Труханова Г.Л. Одеської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, спрямовані на захист та відновлення об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлю-пам`ятку архітектури та містобудування по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в заяві (зверненні) ОСОБА_1 від 14.09.2023р,, які передбачені Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та законодавством України;

скликати нараду представників відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, організацій та установ, включаючи Міністерство культури та інформаційної політики України, Постійного представника України при ЮНЕСКО, Державну інспекцію архітектури та містобудування України, мера міста Одеси Труханова Г.Л. Одеської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради для обговорення питань щодо критичної ситуації із збереженням об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлю-пам`ятку архітектури та містобудування по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в заяві (зверненні) ОСОБА_1 від 14.09.2023р.;

письмово повідомити позивача - ОСОБА_1 в строки передбачені законодавством про те які заходи були прийняті за результатами розгляду його заяви (звернення) від 14.09.2023р. з доданням копій відповідних документів»;

надати ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду його заяви (звернення) від 14.09.2023р.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО із заявою відповідно до Закону України Про звернення громадян. Проте, відповіді на цю заяву позивач не отримав. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

14.09.2023 року ОСОБА_1 , на підставі Закону України Про звернення громадян, звернувся до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО із заявою (зверненням) в якій просив:

« 1 Вчинити всі необхідні дії та заходи, виходячи з міжнародних зобов`язань України як члена ЮНЕСКО, спрямовані на захист та відновлення об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлю-пам`ятку архітектури та містобудування по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в цьому зверненні, які передбачені Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та законодавством України.

2. Вчинити всі необхідні та дієві заходи координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, організацій та установ, включаючи Міністерство культури та інформаційної політики України, Постійного представника України при ЮНЕСКО, Державну інспекцію архітектури та містобудування України, мера міста Одеси Труханова Г.Л. Одеської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, спрямовані на захист та відновлення об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлі-пам`ятки архітектури та містобудування по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в цьому зверненні, які передбачені Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та законодавством України.

3. Скликати нараду представників відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, організацій та установ, включаючи МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, Постійного Міністерство культури та інформаційної політики України, Постійного представника України при ЮНЕСКО, Державну інспекцію архітектури та містобудування України, мера міста Одеси Труханова Г.Л. Одеської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради для обговорення питань щодо критичної ситуації із збереженням об`єктів культурної спадщини, прийнятих під охорону ЮНЕСКО та Держави Україна, - об`єкту «Історичний центр міста-порту Одеса», включаючи будівлі-пам`ятки архітектури та містобудування по вул, Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, відносно фактів їх незаконної руйнації та змінення, які наведені в цьому зверненні.

4. Письмово повідомити мене в строки передбачені законодавством про те які заходи були прийняті за результатами розгляду цього звернення (з доданням копій відповідних документів).».

Заяву отримано представником Національної комісії України у справах ЮНЕСКО 06.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на дату подання позовної заяви відповіді на заяву позивач не отримав, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96 (далі - Закон України № 393/96).

Частиною 1 статті 1 Закону України № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону України № 393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частиною 1 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною 4 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).

За змістом статті 14 Закону України № 393/96, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідно до статті 15 Закону України № 393/96-ВР посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно частин 1, 2 статті 16 Закону України № 393/96 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Статтею 18 Закону України № 393/96-ВР визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

В свою чергу, положення статті 19 Закону України № 393/96-ВР визначають обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно із статтею 20 Закону України № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Висновки суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2023 року позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, у якій просив, зокрема, надати письму відповідь в строки передбачені законодавством про те які заходи були прийняті за результатами розгляду його звернення.

Суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження розгляду заяви (звернення) від 14.09.2023 року та надіслання позивачу відповіді на заяву (звернення) відповідачем до суду не надано та не повідомлено суд щодо наявності відповідних підтверджуючих доказів.

За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір у даній справі суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості та кожного громадянина зокрема отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі "Guseva v. Bulgaria", заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Gillberg v. Sweden", заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

Суд зазначає, що завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 14.09.2023 року, подану на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання Національну комісію України у справах ЮНЕСКО розглянути заяву (звернення) ОСОБА_1 від 14.09.2023 року та надати в межах своїх повноважень у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповідь щодо всіх викладених у ній питань.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Національної комісії України у справах ЮНЕСКО на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (Михайлівська площа, 1, м. Київ, 01018) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії України у справах ЮНЕСКО щодо не розгляду заяви (звернення) ОСОБА_1 від 14.09.2023 року.

3. Зобов`язати Національну комісію України у справах ЮНЕСКО розглянути заяву (звернення) ОСОБА_1 від 14.09.2023 року та надати в межах своїх повноважень у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповідь щодо всіх викладених у заяві питань.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (Михайлівська площа, 1, м. Київ, 01018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко