Ухвала

від 26.04.2024 по справі 520/7212/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без розгляду

26 квітня 2024 р. Справа №520/7212/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні питання щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018 з встановленням базового місяця для виплати індексації - січень 2008 року.

Ухвалою від 25.03.2024 відкрито спрощене провадження у цій справі.

Відповідачем 01.04.2024 подано до суду заяву про порушення позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою від 10.04.2024 позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем строку звернення до суду та надано строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви із зазначенням причин пропуску такого строку.

11.04.2024 від позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що з 23 серпня 2023 року по теперішній час він перебуває у відрядженні у м. Вінниця, ця обставина безпосередньо ускладнила можливість звернення до адміністративного суду у визначений законом строк у зв`язку із відсутністю доступу до відповідних документів для подання до суду, які під час строку визначеному для подання заяви до суду знаходилися у м. Харкові, за місцем постійного проходження служби. Ця обставина, як зазначає позивач, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, так як у відрядження ОСОБА_1 був направлений відповідно до наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 22.08.2023 № 242.

Суд вирішує питання про залишення позовної заяви без розгляду у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідачем вказано про недотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, що суд вважає обґрунтованим та зазначає таке.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 122 КАС України врегульовано строк звернення до адміністративного суду.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Таке трактування приписів ч. 3 ст. 122 КАС України відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року по справі № 640/25034/19.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон України № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України № 2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З наведеного слідує, що стаття 233 КЗпП України передбачає можливість звернення працівника із заявою щодо вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, також визначає строк звернення до суду у правовідносинах, які виникають саме після звільнення працівника.

Як свідчить зміст позовної заяви та додані до позовної заяви документи, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати сум фіксованої величини індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018 року з встановленням "базового" місяця для виплати індексації січень 2008 року.

Відповідно до абзацу 3 ч. 7 розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Позивач був обізнаний про виплати йому суми коштів при звільненні з військової частини НОМЕР_2 05.07.2023, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.07.2023 року № 128 та грошовим атестатом, виданим ОСОБА_1 , від 05.07.2023 року № 341.

Позивач 24.07.2023 року направив лист на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 щодо порядку, підстав тощо нарахування та виплати йому індексації. Відповідачем за вихідним від 25.09.2023 року № 501 була надана відповідь щодо нарахування та виплати сум індексації ОСОБА_1 .

До суду за захистом своїх прав позивач звернувся 20 березня 2024 року, тобто з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975, Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії Європейським судом з прав людини зроблено висновок, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Тобто, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.

Суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У заяві від 11.04.2024 позивач зазначає, що відповідь від військової частини НОМЕР_2 за вихідним від 25.09.2023 року № 501 щодо нарахування та виплати сум індексації ОСОБА_1 не була вчасно отримана у зв`язку із його відсутністю у місті Харкові та повернута на адресу військової частини НОМЕР_2 , у подальшому відповідь була отримана лише у електронному вигляді із простроченням строку подання документу до суду, утім, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивач до суду не надав.

При цьому у означеному контексті суд зауважує, що отримання відповіді на запит, своєчасно надісланої позивачу, не може слугувати підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, адже позивач, надаючи запит, має право зазначити належну адресу для листування, електронну адресу, будь-які інші засоби зв`язку.

Яке вже встановлено судом, позивач був обізнаний про виплати йому суми коштів при звільненні з військової частини НОМЕР_2 05.07.2023, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.07.2023 року № 128 та грошовим атестатом, виданим ОСОБА_1 , від 05.07.2023 року № 341.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 січня 2021 року по справі №440/4686/19, від 16.10.2020 у справі №640/18439/19, від 28 грудня 2022 року по справі №560/5186/22 у відносинах публічної служби вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться у залежність від порядку отримання наказу про звільнення, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

Суд зазначає, що у відрядженні позивач перебуває у м. Вінниця, що не є зоною активних бойових дій, та де він протягом півроку з моменту відрядження мав об`єктивну змогу вчинити належні дії для отримання інформації на його запит, у тому числі, окрім вказано вище, і шляхом надіслання повторного запиту.

Інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом позивачем до суду не надано, відповідно судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

Суд зауважує, що питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносин, які стали стабільними на початку жовтня 2023 року, у той час як до суду позивач звернувся у березні 2024 року, тобто, майже через 4,5 місяці, що є значним терміном та не може свідчити про надмірний формалізм з боку суду.

Згідно з приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позов подано до суду з пропуском встановленого законом строку, позивач не надав до суду доказів поважності його пропуску , суд приходить до висновку наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями, констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 45, 229, 240, 243, 247, 248, 257, 294, 295, 297 КАС України, суд, -УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 26 квітня 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ