Рішення

від 26.04.2024 по справі 520/3487/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2024 року № 520/3487/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В. розглянувши і порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Високий» (вул. Театральна, буд. 20, смт. Високий, Харківська обл., Харківський р-н, 62460, код ЄДРПОУ 37431492), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області (вул. Рози Люксембург вул. 12, Високий, Харківська, 62460, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Високий», в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Високий» (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Театральна, 20, код ЄДРПОУ 37431492) щодо обов`язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Високий», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Високий» (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Театральна, 20, код ЄДРПОУ 37431492) оприлюднити на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Високий», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою судді від 15.02.2024 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

19.02.2024 позивачем на усунення недоліків надано докази направлення копії позову та доданих документів на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято цей позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Височанську селищну раду Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Височанською селищною радою було створене Комунальне підприємство «Високий», яке відповідно до приписів п. 2 та п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником публічної інформації та зобов`язане, зокрема, оприлюднювати інформацію, визначену в цій статті та інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Позивачем було встановлено, що на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради (https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua) відсутня інформація, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню в силу приписів ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України. Наявність або відсутність у відповідача власного офіційного веб-сайту, де містилися б відповідна інформація, позивачем не знайдено. Позивач є діючим депутатом Височанської селищної ради, членом Височанської територіальної громади і носієм прав членів цієї територіальної громади.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився та надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач взагалі не звертався до відповідача ані зі зверненнями, ані з запитами, ані з запитаннями. Таким чином, поданий позов свідчить про порушення визначеної законодавством процедури позасудового порядку дій депутата. Окрім того, позивачем не доведено наявності у нього порушеного права та законних інтересів, а також чітко не зрозуміло, яку інформацію не опубліковано на сторінці відповідача на веб-сайті Височанської селищної ради, тому що у позові окрім загального переліку нормативних актів, які регулюють дане питання, більш нічого не зазначено. Також посилався на порушення строку звернення до суду з даним позовом. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача не погодився з доводами відзиву та направив до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивачем 12.03.2024 року було перевірена сторінка відповідача на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради (https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua) та було встановлено, що відсутня вся інформація, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню в силу приписів ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України. Відповідач дійсно з часу отримання позову позивача та ухвали про відкриття провадження частково наповнив сторінку, але далеко не в повному обсязі виконав вимоги приписів ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На сторінці відповідача, яка розташована на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради (https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua) є лише інформація про цілі підприємства та річний звіт за 2021, 2022 та 2023 роки, також наявний статут відповідача у новій редакції та неповна біографічна довідка. Законодавством не передбачена обов`язковість дотримання процедури позасудового вирішення питання щодо оприлюднення відповідачем інформації на виконання вимог ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Третя особа правом подання пояснень на адміністративний позов не скористалась, заяв та клопотань до суду не направила.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Згідно частини 4 ст. 63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно зі Статутом Комунального підприємства ВИСОКИЙ, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИСОКИЙ (далі Підприємство) є суб`єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства. Засновником Підприємства є Височанська селищна рада, власником майна Підприємства є Височанська територіальна громада в особі Височанської селищної ради. Органом управління даного Підприємства є Височанська селищна рада. Підприємство має відокремлене майно, яке передано йому на праві господарського відання, має найменування, круглу печатку та штампи із своїм найменуванням, фірмові бланки, може мати товарний знак для товарів та послуг, промислові зразки та інші об`єкти інтелектуальної власності, які реєструються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.

Таким чином, обов`язок оприлюднення інформації про свою діяльність шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності (в даному випадку, на офіційному сайті Височанської селищної ради) покладено на комунальне унітарне підприємство, відповідача у справі - Комунальне підприємство ВИСОКИЙ.

Про вказане також свідчать і положення абз. 17 ч.8 ст. 78 ГК України, відповідно до якого відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник комунального унітарного підприємства відповідно до законів України та умов укладеного з ним контракту.

Відповідно до положень абз. 3 ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України, обов`язковому оприлюдненню підлягає така інформація: цілі діяльності комунального унітарного підприємства; квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування; аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством; статут комунального унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше; біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних); біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб`єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним; річні звіти керівника та наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства; структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов`язків, а також у зв`язку із звільненням; рішення суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства; опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками; відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів"; інформація про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства. Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» 13.01.2011 № 2939-VI визначені у пункті 5 частини першої статті 13 цього Закону державні чи комунальні підприємства, державні чи комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щомісяця (не пізніше 5 числа наступного місяця) та за підсумками року (не пізніше 1 лютого наступного року) оприлюднюють на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації.

Судом встановлено, що відповідачем на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності (на офіційному сайті Височанської селищної ради) частково оприлюднено інформацію, визначену ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 3 ст. 78 ГК України, що не заперечувалося сторонами, зокрема:

Цілі діяльності підприємства;

Статут Комунального підприємства ВИСОКИЙ;

Фінансова звітність Комунального підприємства ВИСОКИЙ за 2021 рік;

Фінансова звітність Комунального підприємства ВИСОКИЙ за 2022 рік;

Фінансова звітність Комунального підприємства ВИСОКИЙ за 2023 рік;

Річний звіт керівника за 2022 рік;

Біографічна довідка директора КП Високий.

Також опубліковані: рішення сесій:

«Про внесення змін до Статуту комунального підприємства «Високий», збільшення його статутного капіталу та затвердження Статуту комунального підприємства «Високий» у новій редакції» від 13 жовтня 2021 року;

«Про затвердження Статуту комунального підприємства «Високий» Височанської селищної ради у новій редакції» від 12 липня 2021 року;

«Про внесення змін до рішення ХV сесії Височанської селищної ради VIІІ скликання від 07 грудня 2021 року «Про передачу комунального майна (контейнерів для збору твердих побутових відходів) на баланс КП «ВИСОКИЙ» та на баланс КП «Жилкомунсервіспослуга Височанської селищної ради»» від 18 лютого 2022 року.

Оцінюючи виконання відповідачем вимог закону щодо опублікування інформації, яка підлягає оприлюдненню, судом встановлені такі обставини.

Як вбачається з веб-сторінки, що стосується діяльності КП «Високий», яка розташована на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради, відповідачем на вказаній сторінці оприлюднено цілі діяльності підприємства, які не відповідають п. 2.1 Статуту КП «Високий», яким передбачено мету діяльності КП «Високий». Зазначені на сайті цілі лише частково відображають мету діяльності відповідача, з огляду на що вказана інформаціє є неповною, оскільки не оприлюднена в обсязі, встановленому законом.

Також на сайті оприлюднено річну фінансову звітність за останні три роки.

При цьому відповідачем не повідомлено суду про наявність/відсутність аудиторських висновків щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки та інформацію, чи проводилися такі аудити.

З огляду на зазначене, відповідачем не спростовано наявності обов`язку оприлюднити вказану інформацію на сайті, з огляду на що суд вважає, що відповідачем вказаний обов`язок не виконано, з огляду на відсутність вказаної інформації на сайті відповідача.

Щодо відсутності оприлюдненої інформації в частині що стосується оприлюднення квартальної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування, суд зазначає наступне.

Порядок подання фінансової звітності затверджений Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно з абз. 16 п. 2 Порядку, підприємства, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV належать до мікропідприємств, непідприємницькі товариства (крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) подають відповідним органам скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

балансова вартість активів - до 350 тисяч євро включно;

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро включно;

середня кількість працівників - до 10 осіб включно.

Як вбачається з оприлюдненої річної фінансової звітності відповідача, останній відповідає наведеним в Законі ознакам, а відтак належить до мікропідприємств.

Отже, для відповідача не передбачено подання квартальної звітності, з огляду на що обов`язок оприлюднення такої звітності у відповідача відсутній.

З огляду на що, у вказаній частині посилання позивача не є обґрунтованими.

Як вбачається зі Статуту КП «Високий», у вказаному підприємстві не передбачено створення наглядової ради, з огляду на що інформація, зокрема: біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб`єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним; річні звіти наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства; структура, принципи формування і розмір винагороди членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов`язків, а також у зв`язку із звільненням не підлягає оприлюдненню відповідачем.

Статут комунального унітарного підприємства оприлюднений відповідачем у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше, шляхом зазначення посилань на рішення сесії Височанської СР, розміщені на веб-сайті Височанської селищної ради, тобто на веб-ресурсі, який перебуває в розпорядженні органу управління відповідача.

Оскільки доступ до такої інформації не залежить від функціонування інших Інтернет ресурсів, а залежить виключно від функціонування сайту, який контролюються відповідачем та органом управління відповідача, суд вважає достатніми вжиті відповідачем заходи на виконання обов`язку з оприлюднення редакцій статуту, що діяли раніше, а відтак посилання позивача на невиконання обов`язку в цій частині не є обґрунтованим.

Щодо посилань позивача на неповноту біографічної довідки (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), а саме, як зазначає позивач, не викладення характеристики з місця роботи, суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, оскільки закон не передбачає оприлюднення характеристики з місця роботи, а передбачає оприлюднення біографічної довідки що містить професійну характеристику, тобто кар`єрний шлях керівника, який включає попередні місця роботи керівника.

Вказана інформація наявна у біографічній довідці, яку оприлюднено відповідачем, з огляду на зазначене, суд не вбачає неповноти зазначення біографічної довідки, оприлюдненої відповідачем.

Крім того, з веб-сайту Височанської селищної ради судом встановлено, що на сторінці КП «Високий» відсутня оприлюднена інформація щодо:

- структури, принципів формування і розміру оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника (за наявності), особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу (за наявності), із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації;

- рішень суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;

- опису істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

- відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";

- інформація про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

Таким чином, суд частково погоджується з позивачем, що КП «Високий» не надало докази належного оприлюднення на власному сайті або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності (на офіційному сайті Височанської селищної ради) інформації, визначеної ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.8 ст. 78 Господарського кодексу України, а саме:

- повного обсягу цілей діяльності комунального унітарного підприємства, відповідно до Статуту КП «Високий»;

- аудиторських висновків щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;

- структури, принципів формування і розміру оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника (за наявності), особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу (за наявності), із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації;

- рішень суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;

- опису істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

- відомостей про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";

- інформації про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями п.7 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Позивач є діючим депутатом Височанської селищної ради, членом Височанської територіальної громади.

Таким чином, спір з розпорядником публічної інформації щодо оскарження нерозміщення ним інформації в мережі Інтернет у законодавчо визначений спосіб, яка має бути загальнодоступною та становить суспільний інтерес (в даному випадку, інформація щодо діяльності КП «Високий» ), стосується прав та інтересів позивача.

Посилання відповідача на порушення позивачем порядку позасудового вирішення питання щодо оприлюднення відповідачем вимоги ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

02.06.2016 Законом України № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) були внесені зміни, зокрема й до статті 124 Основного закону, й тепер частина третя цієї статті передбачає, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідні зміни були внесені в усі процесуальні кодекси, в яких з`явилася норма про те, що відсутність доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом, є підставою для повернення позовної заяви.

Отже, головним чинником для застосування в обов`язковому порядку досудового способу врегулювання спору є відповідна імперативна норма в законі, в інших випадках цей спосіб є добровільним.

Законом не передбачена обов`язковість дотримання процедури позасудового врегулювання спору щодо належного оприлюднення відповідачем вимог ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, яке обґрунтоване тим, що позивач є депутатом Височанської селищної ради VIII скликання з 08 грудня 2020 року, а отже повинен був дізнатися про оскаржувану ним бездіяльність відповідача задовго до того, як звернувся до суду, суд зазначає наступне.

В теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15, звертав увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Суд зазначає, що правопорушення щодо невиконання обов`язку з оприлюднення інформації відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст. 78 ГК України є триваючим, отже саме бездіяльність відповідача порушує права позивача.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, станом на день винесення рішення відповідачем не виконано спірного обов`язку, з огляду на що вказане правопорушення не є припиненим.

Відтак, судом не встановлено пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У позові позивач повідомив суд про те, що очікує понести у зв`язку із розглядом адміністративного позову витрати на правничу допомогу в сумі 7000.0 грн та витрати на оплату поштових відправлень в сумі 200 грн.

В подальшому у відповіді на відзив представником позивача наведено обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн та витрат на оплату поштових відправлень в сумі 90,00 грн.

На підтвердження розміру вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2024 року, копію ордеру АН №1352330 від 03.02.2024, копію рахунку від 12.03.2024, опис виконаних робіт від 12.03.2024, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження понесених позивачем витрат на відправлення поштової кореспонденції надано копії поштової накладної квитанції та описи вкладення на два відправлення позову та відповіді на відзив на загальну суму 90 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, суд має розподілити половину витрат позивача на правничу допомогу (3500 грн) та витрат на поштові відправлення (45 грн), визначивши обґрунтованість заявленого позивачем до відшкодування розміру таких витрат.

Щодо витрат на поштові відправлення, суд зазначає, що вказані витрати є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, оскільки представником позивача доведено, що вказані витрати були понесені позивачем у зв`язку з виконанням процесуального обов`язку направлення копій процесуальних документів сторонам.

Відповідно до ч.1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем розмір витрат на поштові послуги підтверджені в розмірі 90 грн.

Відтак з урахуванням положень ч. 3 ст. 139 КАС України відшкодуванню підлягають вказані витрати в розмірі 45 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 2-5 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, позивачем було укладено договір про надання адвокатських послуг від 03.02.2024 року з адвокатом Голубовим С.Г.

Згідно умов договору про надання правової допомоги від 03.02.2024, адвокат Голубов С.Г. прийняв на себе зобов`язання надати позивачу професійну правничу допомогу, зокрема, щодо складання позовів та інших процесуальних документів, представництва в суді з питання оскарження в Харківському окружному адміністративному суді протиправних дій та бездіяльності Комунального підприємства «Високий» щодо обов`язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Високий»», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України.

У пункті 5.2 договору про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2024 року передбачено, що складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється, а оплата правової допомоги здійснюється на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. За умовами пункту 5.1. вказаного договору позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, що становить 7000 (сім тисяч) грн, що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь Клієнта з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

12.03.2024 адвокатом виставлений рахунок, який необхідно буде сплатити позивачу протягом тридцяти днів з часу набуття чинності рішення суду по цій справі, наданий детальний опис виконаних робіт.

В детальному описі виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги представником позивача зазначено наступні послуги:

1. Попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування - 1година

2. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики 2 години

3. Складання позовної заяви до КП «Високий» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії 3 години

4. Ознайомлення з відзивом на позов, підготовка та складання відповіді на відзив відповідача по справі №520/3487/24 2 години.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відтак, у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Колегією суддів Верховного Суду у справі № 520/9115/19 в Постанові від 11.02.2021 зроблено висновок, що суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийняте рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним.

Щодо надання Клієнту Консультації з приводу судової справи з вивченням документів, суд зазначає, що адвокатом не наведено причинно-наслідкового зв`язку між тим, яким чином вказані в акті дії адвоката з надання консультації пов`язані та вплинули на хід розгляду справи, зокрема, включаючи підготовку до її розгляду та збір доказів. Відтак, з урахуванням викладеного, зазначену вище послугу не можна вважати неминучою та такою, що пов`язана та вплинула на хід розгляду справи, а відтак заявлення до відшкодування витрат на вказану послугу не є обґрунтованим.

Дії щодо вивчення матеріалів та аналізу судової практики охоплюються послугою складення позовної заяви, оскільки є невід`ємною частиною останньої.

Враховуючи, що спір віднесений судом до малозначних, справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, представником позивача одночасно було подано декілька позовів зі схожими предметами спору та за однаковим нормативним обґрунтуванням, суд доходить висновку, що визначена вартість наданих адвокатом послуг не є співмірною.

Враховуючи викладене, зважаючи на надмірність заявленої суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням ч. 3 ст. 139 КАС України, буде сума у розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Високий» (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Театральна, 20, код ЄДРПОУ 37431492) щодо обов`язкового оприлюднення на сторінці Комунального підприємства «Високий» на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради, як суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Високий», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:

- повного обсягу цілей діяльності комунального унітарного підприємства, відповідно до Статуту КП «Високий»;

- аудиторських висновків щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;

- структури, принципів формування і розміру оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника (за наявності), особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу (за наявності), із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації;

- рішень суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;

- опису істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

- відомостей про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";

- інформації про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Високий» (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Театральна, 20, код ЄДРПОУ 37431492) оприлюднити на сторінці Комунального підприємства «Високий» на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради, як суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства «Високий», інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:

- повного обсягу цілей діяльності комунального унітарного підприємства, відповідно до Статуту КП «Високий»;

- аудиторських висновків щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;

- структури, принципів формування і розміру оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника (за наявності), особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу (за наявності), із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації;

- рішень суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;

- опису істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

- відомостей про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";

- інформації про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Високий» (вул. Театральна, буд. 20, смт. Високий, Харківська обл., Харківський р-н, 62460, код ЄДРПОУ 37431492) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму витрат, пов`язаних із вчиненням процесуальних дій, у розмірі 45,00 грн (сорок п`ять гривень 00 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2024 року.

Суддя Білова О.В.