Постанова

від 24.04.2024 по справі 400/12915/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12915/21

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 10.11.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Вербицької Н.В.,судді Ступакової І.Г.,при секретарі Абович Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі за позовом державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (надалі позивач, МАЗ «НАРП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі відповідач, ГУ ДПС), в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 22.09.2021 року:

- №803614290704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2021 року на 771990,00 грн.;

- №803814290704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2021 року на 355181,00 грн..

Позовні вимоги гуртуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 02.09.2021 року №6375/14-29-07-04/09794409, в якому податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2021 року на підставі необґрунтованих та надуманих висновків про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1127171,00 грн. по операціям з такими контрагентами, як ТОВ «СКАІРПРОМ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС», ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПК ІНДУСТРІЯ», ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «ОЛАК», ТОВ «ЮГПРОМТЕХМОНТАЖ», ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», ТОВ «МАРШАЛ АТ», ТОВ «АЛМАКС-ТЕРМО», ТОВ «АКСАРІЯ», ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ПВКП «ЮГТЕХЕЛЕКТРО», ТОВ «ВКП «ДІАБАЗ», ТОВ «УКРРЕСУРС-ЮГ». Позивач вважає безпідставними висновки акту перевірки щодо неможливості здійснення вказаними контрагентами поставок товарів в адрес позивача.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що сукупність фактів та обставин, що характеризують контрагентів позивача, а також недоліки первинних документів, свідчать про нереальність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (ЄДРПОУ 09794409) зареєстровано виконкомом Миколаївської міської ради 21.10.1993 року. Засновником ДП «НАРП» є Держава Україна в особі Державного концерну «Укроборонпром» (ЄДРПОУ 37854297), якій є власником майна. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування».

У період з 19.08.2021 року по 27.08.2021 року ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Результати перевірки оформлені актом від 02.09.2021 року №6375/14-29-07-04/09794409 (надалі акт перевірки).

Перевіркою виявлено такі порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2021 року, на 355197,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 771990,00 грн..

В акті зазначено, що 20.07.2021 року позивач подав Декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року, в якій заявив на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 910456,00 грн..

Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (78% від загальної суми податкового кредиту) є придбання ТМЦ (запчастин та комплектуючих) для подальшого виробництва та ремонту авіаобладнання та літаків з метою подальшої реалізації військовим частинам України, що оподатковується за ставкою 0%.

Крім того, причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ є включення до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до рядку 16.1 Декларації за червень 2021 року значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду травень 2021 року в сумі 812976,00 грн..

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- пункти 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, пункти 200.1, 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2021 року, на 355197,00 грн. та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 771990,00 грн.;

Як слідує зі змісту акту перевірки, висновок про завищення позивачем за червень 2021 року бюджетного відшкодування та від`ємного значення з ПДВ ґрунтується на висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1127171,00 грн. по операціям з такими контрагентами, як ТОВ «СКАІРПРОМ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС», ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПК ІНДУСТРІЯ», ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «ОЛАК», ТОВ «ЮГПРОМТЕХМОНТАЖ», ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», ТОВ «МАРШАЛ АТ», ТОВ «АЛМАКС-ТЕРМО», ТОВ «АКСАРІЯ», ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ПВКП «ЮГТЕХЕЛЕКТРО», ТОВ «ВКП «ДІАБАЗ», ТОВ «УКРРЕСУРС-ЮГ» через не підтвердження реальності операцій з цими контрагентами.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.09.2021 року:

- №803614290704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2021 року на 771990,00 грн.;

- №803814290704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2021 року на 355181,00 грн..

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач 08.10.2021 року подав до ДПС України скаргу, яку згідно рішення ДПС України від 30.11.2021 року №2710416199 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки та сумніви перевіряючих щодо неблагонадійності контрагентів позивача, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих та не підтверджені відповідними доказами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.198 ПК України.

Як встановлено п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Тобто, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Кодексу, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відтак, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім цього, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст.200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України №996-XIV, підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Для правильного вирішення спору встановленню також підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, орган доходів і зборів відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність (спростовувати реальність) господарських операцій як підстави для прийняття відповідного акта індивідуальної дії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної продукції.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» є державним комерційним підприємством, що входить до складу Акціонерного товариства Українська оборонна промисловість, як одне з державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки стосовно позивача контролюючим органом було встановлено взаємовідносини ДП Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП з наступними контрагентами: ТОВ «СКАІРПРОМ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС», ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПК ІНДУСТРІЯ», ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «ОЛАК», ТОВ «ЮГПРОМТЕХМОНТАЖ», ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», ТОВ «МАРШАЛ АТ», ТОВ «АЛМАКС-ТЕРМО», ТОВ «АКСАРІЯ», ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ПВКП «ЮГТЕХЕЛЕКТРО», ТОВ «ВКП «ДІАБАЗ», ТОВ «УКРРЕСУРС-ЮГ», які були дослідженні судом.

Позиція податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цими контрагентами на суму 1127171,00 грн. ґрунтується на тому, що, на думку контролюючого органу, такі операції не мають реального характеру.

Аналіз викладеної в акті перевірки по кожному з цих контрагентів аргументації нереальності таких операції зводиться до того, вказані контрагенти не могли поставити позивачу ті товари, по яким позивач сформував податковий кредит на суму 1127171,00 грн., оскільки ці контрагенти не декларували придбання таких товарів особисто, або їх постачальники в другому ланцюгу постачання не декларували придбання відповідних товарів, не декларували наявність необхідної кількості основних засобів, необхідної кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів. Також в акті перевірки по деяким контрагентами наведені зауваження щодо не надання паспортів заводів-виробників на товар, сертифікати походження, відсутність довіреності на отримання товару від постачальників, експрес-накладні про транспортування товару силами ТОВ «Нова пошта» містять суперечливу інформацію щодо найменування та кількості продукції, що не дає змогу у повному обсязі ідентифікувати господарську операцію, позивачем не надано документів щодо транспортування ТМЦ від відділення №7 ТОВ «Нова пошта» м.Миколаїв до місцезнаходження ДП «НАРП» - вул.Знаменська, 4 в м.Миколаєві, у ТТН по деяким поставкам не заповнені певні рядки, відсутність у постачальників власних та орендованих основних фондів та трудових ресурсів тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи особливість господарської діяльності позивача, яка полягає в ремонті авіаобладнання та літаків з метою подальшої реалізації військовим частинам України, що оподатковується за ставкою ПДВ 0%, то у позивача регулярно виникає від`ємне значення з ПДВ і позивач регулярно декларує бюджетне відшкодування, внаслідок чого контролюючий орган регулярно проводить відповідні перевірки правомірності декларування позивачем від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, судами вже неодноразово розглядались спори між позивачем та відповідачем з приводу правомірності декларування від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ, але за інші періоди, предметом дослідження в яких також були висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з тими ж самими контрагентами, які перелічені в акті перевірки у даному спорі, але за інші податкові періоди, і в яких податковий орган наводив ті ж самі доводи щодо нереальності господарських операцій.

Зокрема, у справі №400/2272/22 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року, залишеним без змін за результатами його апеляційного та касаційного оскарження, вже надана оцінка доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з такими контрагентами, як ТОВ «Аксарія», ТОВ «Промтехінвест груп», ТОВ «Скаірпром», ТОВ «СНГ-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс», ТОВ «Маршал АТ», ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», ТОВ «ТД «Підшипникцентр».

Наведені податковим органом в рамках справи №400/2272/22 доводи нереальності господарських операції цих контрагентів з позивачем є аналогічними доводам, які наводить відповідач в рамках даного спору по цим же контрагентам.

По справі №400/2272/22 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про безпідставність висновків податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аксарія», ТОВ «Промтехінвест груп», ТОВ «Скаірпром», ТОВ «СНГ-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс», ТОВ «Маршал АТ», ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», ТОВ «ТД «Підшипникцентр».

Повертаючись до обставин даного спору, колегія суддів звертає увагу на нездійснення податковим органом зустрічних перевірок з жодним з вказаних вище постачальників позивача, з метою перевірки реальності задекларованих позивачем операцій з ними.

Посилання податкового органу на можливі порушення податкового законодавства вказаними вище контрагентами без проведення в установленому законом порядку перевірки їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727.

Як слідує з пояснень позивача, які не заперечує відповідач, з вказаними контрагентами позивач мав договірні стосунки вже тривалий час, і декларував придбання товарів від них і в попередніх періодах.

В ході апеляційного перегляду даної справи, позивач надав суду апеляційної інстанції здійснені ним запити до вищевказаних контрагентів щодо підтвердження законності походження та придбання товарів, які в подальшому були поставлені позивачу в рамках тих господарських операцій, які відповідач визнав нереальними, а також надав відповіді від таких контрагентів, як ТОВ «Промтехінвест груп», ТОВ «Скаірпром», ТОВ «Алмакс-Термо», ТОВ «СНГ-Комплект», ТОВ «Аксарія», ТОВ «НВП «Спецсервіс», ТОВ «Югпромтехмонтаж», ТОВ «ТД «Підшипникцентр», ТОВ «Маршал АТ», ПВКП «Югтехелектро», в яких ці контрагенти підтвердили факти постачання позивачу товарів, в тому числі з наданням документів про придбання ними певних товарів, які поставлялись позивачу.

Як слідує з матеріалів справи, ДП «НАРП» є стратегічним підприємством та входить до АТ «Українська оборонна промисловість», має вузьку спеціалізацію по проведенню ремонтних робіт літаків.

Замовником виконання ремонтних робіт можуть виступати як Міністерство оборони України, так й іноземні замовники. Саме замовники формують технічні вимоги на виконання ремонту та доукомплектування літака необхідним (на погляд замовника) обладнанням. Опрацювавши ці технічні вимоги, ДП «НАРП» складає кошторисно-проектну документацію (Розрахунково-калькуляційні матеріали - РКМ). У розрахунково-калькуляційні матеріали вносяться всі обов`язкові заміни й закупівлі за дефекацією. РКМ погоджуються з замовником і тільки після погодження укладається контракт з замовником та розпочинаєтеся процес закупівлі.

Закупівля (замовлення) запасних частин та матеріалів проводиться під кожен конкретний проект (ремонт). Отримані під узгоджене з замовником замовлення (проект) запасні частини, вироби та\або матеріали, проходять на підприємстві два етапи вхідного контролю якості: 1) зовнішній (з перевіркою сертифікатів якості, паспортів виробника, іншої документації) та 2) лабораторний, який встановлює фізико-технічні властивості в лабораторії ДП «НАРП». Після цих етапів контролю якості, власне ОТК на перевірені запасні частини (матеріали) виписує «зелені бірки», що підтверджує позитивне проходження перевірки якості отриманих запасних частин (матеріалів) і тільки з «зеленими бірками» запасні частини (матеріалами) можуть бути обліковані на складі та в подальшому використані в ремонті літаків.

Під час проведення робіт з ремонту, процес ремонту контролюється представником замовника (делегацією іноземного замовника або управлінням представництва). Перед початком робіт проводиться обстеження (дефектація) літака та його обладнання. На підставі ремонтної документації з виконання ремонтних робіт складається перелік обов`язкових замін, а також замін по дефектації (вузлів та\або агрегатів). Розробляється проект-калькуляція ремонту (таким чином формується ціна ремонту), проект в обов`язковому порядку погоджується з замовником. На підприємстві під кожен ремонт (замовлення, проект) формується «Справа робіт».

В «Справі робіт» зберігається вся документація, що стосується саме цього окремого замовлення (проекту): РКМ, сертифікати якості, висновки лабораторних досліджень, вносяться всі виконані роботи (та ким вони виконані) із зазначенням того обладнання, яке встановлено (та ким встановлено).

По кожному проекту ОТК підписує в присутності військової прийомки та/або делегації іноземного представника документи, які підтверджують факт та якість виконаних робіт, ці документи також приєднуються до «Справи робіт».

Вказані «Справи робіт» архівуються та зберігаються в ОТК підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що «Справи робіт» серед іншого містять вшиті та скріплені всі сертифікати якості та висновки лабораторних досліджень на якість використаних під час ремонту запасних частин та матеріалів.

Судом першої інстанції під час слухання справи в судовому засіданні було встановлено, що представник відповідача не заперечує, що під час проведення перевірки ним не досліджувалися та не витребовувалися «Справи робіт», не досліджувалися й використання придбаних запасних частин у проведенні ремонтів літаків.

При цьому судова колегія враховує пояснення представника позивача в судовому засіданні, що вибір контрагента-постачальника здійснюється підрозділом безпеки ДП «НАРП» відповідно до особливостей проведення конкурсів в електронній системі закупівель «Prozorro» згідно наказу Державного концерну «Укроборонпром» №333 від 29.11.2019 року «Про затвердження Порядку закупівель підприємствами Державного концерну «Укроборонпром». Перевіряється фінансова звітність контрагента, у т.ч. матеріально-технічні та трудові ресурси контрагента, якій він зобов`язаний надати, а також наявність чи відсутність фінансових боргів чи кримінальних справ, ділову репутацію контрагента в інтернеті. Також здійснюється перевірка такого контрагента у базі даних ДК «Укроборонпром».

Відповідно до сталої практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судова колегія звертає увагу, що відповідач не посилається на фіктивність господарської діяльності вищевказаних контрагентів та не надає доказів такої фіктивності.

Колегія суддів зауважує, що саме доведена в судовому засіданні фіктивність господарської діяльності контрагентів платника податків, позбавляє первинні документи по операціям з такими контрагентами юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у позивача доказів сплати цим контрагентам вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цих операцій.

Однак в рамках даного спору податковий орган не доводить фактів фіктивної діяльності вказаних в акті перевірки контрагентів позивача.

Долучені позивачем до матеріалів справи договори, первинні бухгалтерські, податкові та платіжні документи по операціям з вказаними акті перевірки контрагентами, підтверджують дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до статті 4 Податкового кодексу, є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII, ст.201 п.201.10. ПК України було доповнено абзацом 3 такого змісту: «Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження».

Звичайною і поширеною практикою, до якої вдавались контролюючі органи, було коригування податкових зобов`язань платника податків через оцінку його правочинів як «безтоварних» або нікчемних. В таких випадках податковий орган фактично виконував «поліцейські» функції та опосередковано звинувачував платника податків у фіктивному підприємництві. Наслідком таких дій контролюючого органу було те, що платник податків, господарські операції якого розцінювались як штучні, опинявся в ситуації тривалої невизначеності, так як після складання ним податкової і бухгалтерської звітності та формування податкового кредиту, податковий орган мав право провести перевірку і визначити податкові зобов`язання протягом 1095 днів.

Зміни до ст.201 п.201.10 ПК України свідчать про те, що законодавець безальтернативно визначив, що сам факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції і з цією метою контролюючий орган наділений повноваженнями зупинення реєстрації податкових накладних платника податку, господарські операції якого викликають сумнів в їх реальності.

Тобто, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, контролюючий орган має право донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, виключно на підставі рішення кримінального суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва.

Оскільки податкові накладні, що складені і зареєстровані контрагентами-постачальниками позивача після 1 липня 2017 року, а саме: у 2021 році, то відповідно до ст.201 п.201.10 ПК України, суми ПДВ, які відносились позивачем до податкового кредиту в ці періоди, не потребують додаткового підтвердження з його боку.

На думку судової колегії, вказані обставини є додатковими підставами для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, судова колегія приходить до висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з його контрагентами.

На підставі всього вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та скасував як неправомірні спірні податкові повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суд від 31 жовтня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 25 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді Н.В. Вербицька І.Г. Ступакова