Постанова

від 26.04.2024 по справі 120/11900/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11900/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

26 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" до Голового управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Авіс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0026200703 від 13.03.2023 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 20.01.2023 року № 264, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Тетяні ОЛІЙНИК та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.12.2022 року № 4009к, виданого на підставі п.п. 19№.1.6 п. 19№.1 ст. 19№, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ підприємство "Авіс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9246748387 від 20.11.2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки відповідачем був складний Акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 09.02.2023 року № 1538/02-32-07-03/13304871, в якому встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 70822 грн. (р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду») за жовтень 2022 року.

Скориставшись правом, наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач подав до ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення від 23.02.2023 за №90 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 09.02.2023 за №1538/02-32-07-03/13304871, в якому просив вищенаведені висновки акту перевірки не брати до уваги як хибні.

Листом № 6092/6/02-32-07-01-14 від 08.03.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило позивача про те, що висновки, наведені в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

В подальшому, за вказаними в Акті перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2023 за № 0026200703, яким ТОВ "Авіс" зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 70822 грн.

Не погоджуючись із отриманим ППР, позивач направив на адресу ДПС України скаргу № 142 від 30 березня 2023 року, за результатом розгляду якої, рішенням № 13168/6/99-00-06-01-05-06 від 26.05.2023 року, спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.03.2023р. № 0026200703 залишено без змін, а скаргу без задоволення

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0026200703 від 13.03.2023 року, на переконання відповідача, слугували порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 70822 грн. (р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду») за жовтень 2022 року.

Такого висновку відповідач дійшов проаналізувавши господарську операцію між позивачем та ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП", зокрема, з придбання позивачем товарно матеріальних цінностей у ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" у липні 2022 року, вересні 2022 року, жовтні 2022 року на суму 424 932 грн, в т.ч. ПДВ 70 822 грн, який було включено до складу податкового кредиту в жовтні 2022 року.

З матеріалів справи встановлено, що між постачальником ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" (код ЄДРПОУ - 44362962) (далі - Постачальник) та ТОВ-підприємство "Авіс" (далі - Покупець) укладено Договір поставки від 04.10.2021 №02/05 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничого призначення (далі -Товар), а Покупець прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Сума Договору дорівнює сумам специфікацій до Договору (п. 1.3).

Відповідно до п.2. 2 Договору передача Товару здійснюється на умовах DDP склад перевізника «Нова Пошта» Вінницька область м. Крижопіль, відділення «Нова Пошта» №1 вул. Тютюнника ,88. Доставка Товару до м. Крижопіль перевізником «Нова Пошта» за рахунок Покупця. Термін передачі Товару визначається згідно попередніх письмових домовленостей між (Покупцем та Постачальником.(п.2.3). Передача Товару проводиться за накладною (п.2.4 Договору).

Відповідно п.2.5 Договору Постачальник зобов`язаний надати разом з Товаром документи в оригіналах: рахунок-фактуру, накладну, сертифікат якості або інший документ відповідності ДСТУ, ГОСТ або ТУ.

Право власності на товар з`являється у Покупця з моменту передачі Товару Постачальником і повної оплати вартості Товару.

Відповідно до п.3.3 Договору покупець оплачує вартість Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п.8.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024 року.

На виконання умов Договору ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" на адресу ТОВ-підприємство "Авіс" в липні 2022, вересні 2022, жовтні 2022 документально оформлено наступні видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, ПДВ з яких було включено до складу податкового кредиту в жовтні 2022, загальною вартістю 4249372 грн., в т.ч. ПДВ 70822 грн.

ТОВ-підприємство "Авіс" здійснило оплату ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" одержані ТМЦ в сумі 424 932 грн.

Водночас, у п. 3.2. Акту перевірки контролюючий орган зазначає, що за рахунок включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 70822 грн. з операцій по придбанню у ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" матеріалів без фактичного здійснення господарських операцій, має місце завищення показника рядка 19 Декларації та рядка 21 Декларації за жовтень 2022р. на суму 70822 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що товариством неправомірно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2022р. ПДВ в сумі 70822 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" без фактичного здійснення господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що на вимогу відповідача, позивачем, на підтвердження господарських операцій, надано для перевірки Договір поставки товару № 02/05 від 04.10.2021, видаткові накладні, платіжні доручення, Договір відповідального зберігання № 3/2022 від 30.05.2022, акт передачі приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання й акти передачі-приймання матеріальних цінностей з відповідального зберігання, що підтверджується підписом головного державного інспектора відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Олійник Т.В. на супровідному листі № 56/1 від 02.02.2023 року (а.с. 68).

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" проводить операції, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами та посилається на неспроможність здійснення вказаним контрагентом відповідних господарських операцій (зокрема, відсутність власних складських приміщень, оренди складських приміщень та послуг зберігання, інформації про виплату доходів суб`єктам господарювання, тощо), то колегія суддів зазначає, що інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. Відповідна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 804/15887/14.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: "Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...".

Також, в у постанові від 16 квітня 2019 у справі N 804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та його контрагентом ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена.

Тобто, доводи представника відповідача про відсутність реальності здійснення господарської операції з постачання товарно-матеріальних цінностей між ТОВ "СХІДТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" та позивачем, а також щодо відсутності підстав для податкового обліку вказаних операцій, внаслідок чого позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2022 року ПДВ в сумі 70822 грн спростовуються належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи можна дійти висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення ТОВ-підприємством "Авіс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є, зокрема, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів свідчать на користь того, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ-підприємством "Авіс" ПК України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до податкового кредиту є помилковими, а зменшення позивачу суми податкового кредиту - протиправним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо скасування ППР №0026200703 від 13.03.2023, яким ТОВ - підприємство "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 70822 грн. є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Рішення суду у частині вирішення питання розподілу витрати на правничу допомогу, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 308 КАС України не переглядає через відсутність його оскарження сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.