Рішення

від 17.04.2024 по справі 922/5227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024м. ХарківСправа № 922/5227/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ), 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ) , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Короко» (61058, м. Харків, вул. Клочківська, 50-А; код ЄДРПОУ: 43531958) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович ( АДРЕСА_4 ) про скасування державної реєстрації права власності за участю представників:

позивача Гусєвої А.В., посвідчення №2725;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився;

відповідача 3 не з`явився;

третьої особи не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.12.2023 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Короко, в якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821);

- акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/ ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. визнати недійсним та скасувати;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ТОВ ЧУ РА код ЄДРПОУ 43530006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51442175);

- акт приймання-передачі нерухомого майна № 563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/ ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О. визнати недійсним та скасувати в частині передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51816649);

- акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020 виданого ТОВ КОРОКО/ ОСОБА_2 затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. визнати недійсним та скасувати;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ТОВ КОРОКО код ЄДРПОУ 43531958 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51992251)

- судові витрати стягнути з Відповідача на користь Харківської міської ради.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправне набуття відповідачами прав на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_5 , та відсутність у відповідачів права на земельну ділянку, на якій це майно розташоване, що свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки під спірним об`єктом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2024 прийнято позовну заяву (вх.№5227/23 від 12.12.2023) Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Короко про скасування державної реєстрації права власності до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5227/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 14 лютого 2024 року. Відповідачам, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачам, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2024 відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

Підготовче засідання призначене на 06.03.2024 було відкладено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 повідомлено сторін про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.

07.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Харківської міської ради Гусєвої А.В. надійшло клопотання (вх.№6361 від 07.03.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі, в якому просить суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Луценко Павла Геннадійовича.

В той же день, через кабінет Електронного Суду від представника Харківської міської ради Гусєвої А.В. надійшла заява (вх.№6370 від 07.03.2024) про забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження ТОВ КОРОКО код ЄДРПОУ 43531958 стосовно об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101);

- до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101) до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 клопотання представника Харківської міської ради Гусєвої А.В. (вх.№6361 від 07.03.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі №922/5227/23 державного реєстратора Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 заяву (вх.№6370 від 07.03.2024) представника Харківської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вирішено заборонити відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю Короко стосовно об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101). До набрання чинності рішенням у цій справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101) до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

В підготовчому засіданні 27.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Присутня в судовому засіданні 17.04.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 17.04.2024 не забезпечили, про причини неявки не повідомили, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористались - відзив на позов не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів в судове засідання 17.04.2024 не з`явилась, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю Короко належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідачем 3 станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєструвало.

Відтак, копію ухвали суду про відкриття провадження по справі від 16.01.2024, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 14.02.2024 та від 06.03.2024, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 27.03.2024 судом було надіслано на офіційну поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Короко, а саме: 61058, м. Харків, вул. Клочківська, 50-А, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, зазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Додатково, 14.02.2024 секретарем судового засідання було сформовано телефонограми на номер телефону Товариства з обмеженою відповідальністю Короко, наявний в матеріалах справи. Однак, відповідачем 3 телефонограма прийнята не була, оскільки відповідний номер не обслуговується.

Водночас, на виконання вимог статті 176 ГПК України судом було надіслано запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про надання інформації про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно інформації, наданої Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області, (вх.№№1233,1235 від 15.01.2024) за наявними обліками РТГ ІП "Реєстрація місця проживання" ЄІАС УМП ДМС України, відомості щодо факту реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання на території Донецької області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

Разом з цим, ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 .

За інформацією Міністерства соціальної політики України (вх.№510 від 08.01.2024) адреса реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_6 з 03.03.2019. Інформація ж щодо ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня.

Відтак, копію ухвали суду про відкриття провадження по справі від 16.01.2024, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 14.02.2024 та від 06.03.2024, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 27.03.2024 судом було направлено на відомі поштові адреси відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ).

Однак, згідно Актів заступника начальника та провідних інспекторів відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) про неможливість відправки кореспонденції, вищевказану кореспонденцію по справі №922/5227/23, що адресовано: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відправлено у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством Укрпошта приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України - до поштового відділення 71107, 83119 та 83492.

У зв`язку із вищезазначеним, Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено відповідні оголошення, якими здійснено виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як відповідачів у справі №922/5227/23, у підготовчі засідання, призначені на 14.02.2024, 06.03.2024 та 27.03.2024, а також у судове засідання, призначене на 17.04.2024. Разом з цим судом було повідомлено відповідачів про наслідки неявки.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адреси відповідачів у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, відповідачів 1, 2 було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови присутніх представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Згідно деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) станом на 16.07.2019 по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові вперше із відкриттям розділу зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821).

Державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна - на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 проведена державним реєстратором Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Луценко П. Г.

Підставою державної реєстрації на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові державним реєстратором визначені: технічний паспорт № 698754 виданий 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН та Довідка №698754 видана 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН.

Відповідно до технічного паспорту №698754 виданого 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН та Довідки №698754 виданої 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові - рік будівництва вказаної будівлі 1990.

Відповідно до відомостей з Реєстру ОСОБА_1 є першим власником вказаної нежитлової будівлі.

Як стверджує позивач, Харківською міською радою рішення про надання у власність або користування (оренду) земельної ділянки по АДРЕСА_5 не приймались.

Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку по АДРЕСА_5 зареєстровано 09.09.2021 та присвоєно їй кадастровий номер 6310136300:03:001:0136.

Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

Як стверджує позивач, на час ухвалення спірного рішення державного реєстратора 16.07.2019 земельна ділянка для будівництва нежитлової будівлі літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 не відводилася, правовстановлюючі документи на ділянку не видавались. Отже, ОСОБА_1 не надано державному реєстратору документів відповідно до ст.31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що посвідчує право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а також документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майна, тому у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваних реєстраційних дій, оскільки довідка та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності.

За твердженнями позивача, оскільки спірний об`єкт збудовано на земельній ділянці, яка не відводилась замовнику будівництва у власність чи користування, відповідно збудоване майно по АДРЕСА_5 - є самочинним будівництвом. Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.

В подальшому ОСОБА_1 вказаний вище об`єкт нерухомого майна вніс як внесок до статутного капіталу до ТОВ ЧУ-РА на підставі акту прийому-передачі майна від 25.02.2020.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ТОВ ЧУ-РА припинено.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 02.03.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 від ОСОБА_1 перейшло до ТОВ ЧУ-РА (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51442175).

Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/Чулков Ю.О. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В.

В подальшому ТОВ ЧУ-РА спірний об`єкт нерухомого майна відчужило ОСОБА_2 як виплату вартості її частки у статутному капіталі ТОВ ЧУ-РА на підставі акту прийому передачі майна ТОВ ЧУ-РА від 26.03.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 27.03.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 перейшло від ТОВ ЧУ-РА до ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51816649).

Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/Нестеренко О.О. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О.

В подальшому, ОСОБА_2 вказаний вище об`єкт нерухомого майна внесла як внесок до статутного капіталу до ТОВ КОРОКО на підставі акту прийому- передачі майна від 15.04.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 15.04.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 від ОСОБА_2 перейшло до ТОВ КОРОКО (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51992251).

Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020 виданого ТОВ КОРОКО/Нестеренко О.О. затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В.

Як стверджує позивач, відповідачі з метою уникнення цивільної відповідальності відчужували спірний об`єкт нерухомого манна з метою уникнення цивільно-правової відповідальності, а отже спірні акти також підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 з кадастровим номер 6310136300:03:001:0136 вільна від забудови, отже фактично в реєстрі зареєстровано право власності на будівлю, яка фізично не існує.

Як стверджує позивач, з урахуванням того, що вказана земельна ділянка вільна від забудови Харківською міською радою вимогу про звільнення земельної ділянки не заявлено.

На переконання позивача, ОСОБА_1 не міг набути права власності на спірні нежитлові будівлі за вимогами ст.31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.42 Порядку №1127 в силу відсутності у нього речових прав на земельну ділянку, документів про присвоєння адреси та виписки з погосподарської книги. Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає, що свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки під спірним об`єктом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту а частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно (нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А), знаходиться в межах населеного пункту - міста Харків.

В силу приписів частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, пункту 3 розділу II розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, статей 80, 83 Земельного кодексу України, земельні ділянки, розміщені в межах міста Харків, за деяким виключенням, є землями комунальної форми власності і належать на праві власності територіальній громаді, при цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, оскільки за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема, з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. Державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

В силу наведених положень земельна ділянка по АДРЕСА_5 з кадастровим номером 6310136300:03:001:0136, на якій розташоване спірне майно перебуває у комунальній власності, тобто позивач є власником земельної ділянки, на якій розташовано нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м.

Вищезазначене також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2019 вперше із відкриттям розділу було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 по АДРЕСА_5 загальною площею 25,0 кв.м за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821).

Державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна - на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 проведена державним реєстратором Комунального підприємства Постачальник послуг Солоницівської селищної ради Луценко П. Г.

Відповідно до відомостей з Реєстру ОСОБА_1 є першим власником вказаної нежитлової будівлі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

У цьому законі визначено, що об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є притаманним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (тут і далі у редакції на час прийняття спірного рішення реєстратора) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку (тут і далі у редакції на час прийняття спірного рішення реєстратора) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Частиною 2 статті 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Частиною 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 41 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Отже, Порядком (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення від 16.07.2019) було визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з частинами 1-2 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Водночас згідно з частиною 4 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Як встановлено судом, підставами для проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові стали технічний паспорт № 698754 виданий 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН та Довідка №698754 видана 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН.

Відповідно до технічного паспорту №698754 виданого 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН та Довідки №698754 виданої 15.07.2019 ТОВ ЛІМІНГТОН на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові - рік будівництва вказаної будівлі 1990.

Суд констатує, що відповідачем 1 при поданні заяви про державну реєстрацію права власності нерухоме майно, не було надано державному реєстратору документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Разом з цим, статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Пунктом 42 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Згідно з пунктом 43 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Однак, в порушення вимог ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 42, 43 Порядку №1127 відповідачем 1 не було подано реєстратору ані документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, ані документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги, а також виписки з погосподарської книги, надана виконавчим органом міської ради.

Інформації щодо присвоєння адреси будь-яким об`єктам нерухомого майна у місті Харкові по вул. Клочківській, 50-А матеріали справи не містять.

Відповідачами також не надано суду доказів присвоєння спірному об`єкту адреси та доказів прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта і на час розгляду справи.

Отже, суд констатує, що документи, які вказані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як підстава здійснення державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомості та, відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за Чулковим Ю.О. РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821), не можуть слугувати правовою підставою для набуття відповідачем 1 права власності на даний об`єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Водночас, статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відтак, вказаною статтею унормовано, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ.«Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по вул. Клочківській, 50-А у м. Харкові, збудована на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачу 1 для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, а тому в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у відповідача-1 або інших осіб не виникало.

Судом встановлено, що відповідачем 1 для проведення державної реєстрації права власності не було надано державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі і, які б свідчили про виникнення права власності на це нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об`єкт за відповідачем 1.

Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності у цьому випадку проведена реєстратором за відсутності обов`язкових і необхідних документів. Відповідно, спірний об`єкт - нежитлова будівля літ.«Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 не могла бути зареєстрована державним реєстратором на праві власності ОСОБА_1 , як об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до вимог пунктів 1-4 частини 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина 2 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821) із порушенням вимог, встановлених Законом.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, наявність зареєстрованого права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Харківської міської ради як власника землі, яка має право вільно розпоряджатися своєю власністю та свідчить про наявність порушеного права позивача.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час ухвалення рішення у справі) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 цього ж Закону у редакції, чинній до 16.01.2020, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 925/910/20).

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що цим судовим рішенням не визнаються речові права на таке нерухоме майно, у зв`язку із не існуванням спірного майна саме як об`єкта нерухомого майна, при виконанні даного рішення не проводиться державна реєстрація набуття попереднього права власності на такий неіснуючий об`єкт нерухомого майна, з огляду на що, суд вважає, що позовні вимоги Харківської міської ради про скасування державної реєстрації права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821) підлягають задоволенню.

Разом з цим, як було встановлено судом, в подальшому ОСОБА_1 спірний об`єкт нерухомого майна вніс як внесок до статутного капіталу до ТОВ ЧУ-РА на підставі акту прийому-передачі майна від 25.02.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 02.03.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 від ОСОБА_1 перейшло до ТОВ ЧУ-РА (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51442175). Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/Чулков Ю.О. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В.

В подальшому, ТОВ ЧУ-РА спірний об`єкт нерухомого майна відчужило ОСОБА_2 як виплату вартості її частки у статутному капіталі ТОВ ЧУ-РА на підставі акту прийому передачі майна ТОВ ЧУ-РА від 26.03.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 27.03.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 перейшло від ТОВ ЧУ-РА до ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51816649). Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ ЧУ-РА/Нестеренко О.О. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О.

В подальшому, ОСОБА_2 вказаний вище об`єкт нерухомого майна внесла як внесок до статутного капіталу до ТОВ КОРОКО на підставі акту прийому- передачі майна від 15.04.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру станом на 15.04.2020 право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 від ОСОБА_2 перейшло до ТОВ КОРОКО (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51992251). Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою проведена державним реєстратором на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020, виданого ТОВ КОРОКО/Нестеренко О.О., затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020, виданого ТОВ «ЧУ-РА»/Чулков Ю.О., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В., акту приймання-передачі нерухомого майна №563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ «ЧУ-РА»/Нестеренко О.О. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О. в частині передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020 виданого ТОВ «КОРОКО»/Нестеренко О.О. затвердженого приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В., суд дійшов висновку про те, що вказані акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення відповідачів, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також стало підставою для державної реєстрації права власності, у зв`язку із передачею майна у власність ТОВ ЧУ-РА, а в подальшому ОСОБА_2 та ТОВ КОРОКО відповідно.

Такі двосторонні акти у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Відтак, оскарження правочинів, оформлених актами (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. Така правова позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Як було встановлено судом, об`єкт нерухомості - нежитлова будівля літ.«Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 , збудована на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачу 1 для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, а тому в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у відповідача-1 або інших осіб не виникало.

Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу (передачі) третім особам.

За таких обставин, право власності на нежитлову будівлю літ.Г-1 загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 , за його відсутності, не могло бути передано ТОВ ЧУ-РА на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020 та, відповідно, в подальшому не могло бути передано ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №563,564 від 26.03.2020 та ТОВ КОРОКО на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020.

Зазначене є підставою для визнання акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020, виданого ТОВ «ЧУ-РА»/Чулков Ю.О., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В., акту приймання-передачі нерухомого майна № 563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ «ЧУ-РА»/Нестеренко О.О. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О. в частині передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020 виданого ТОВ «КОРОКО»/Нестеренко О.О. затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. недійсними, та, відповідно, скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ТОВ «ЧУ РА» код ЄДРПОУ 43530006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51442175) за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51816649) та за ТОВ «КОРОКО» код ЄДРПОУ 43531958 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51992251), як похідних вимог, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, за приписами ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак, оскільки спірні акти не є правовими актами індивідуальної дії, а є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, то такі акти не підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене, в задоволенні позовних вимог в частині скасування акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020, виданого ТОВ «ЧУ-РА»/ ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В., акту приймання-передачі нерухомого майна № 563,564 від 26.03.2020 виданого ТОВ «ЧУ-РА»/ ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О. в частині передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020 виданого ТОВ «КОРОКО»/Нестеренко О.О. затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній форм, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів солідарно в повному обсязі у сумі 15030,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Короко», 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича про скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 47807821).

Акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.02.2020, виданого ТОВ «ЧУ-РА»/ ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. визнати недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ТОВ «ЧУ РА», код ЄДРПОУ 43530006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51442175).

Акт приймання-передачі нерухомого майна № 563,564 від 26.03.2020, виданого ТОВ «ЧУ-РА»/ ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Смирновою Ю.О., визнати недійсним в частині передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51816649).

Акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 15.04.2020, виданого ТОВ «КОРОКО»/ ОСОБА_2 , затверджений приватним нотаріусом ХМНО Качур А.В. визнати недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 25,0 кв.м по АДРЕСА_5 за ТОВ «КОРОКО», код ЄДРПОУ 43531958 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873508163101, індексний номер рішення 51992251).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Короко» (61058, м. Харків, вул. Клочківська, 50-А; код ЄДРПОУ: 43531958) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) судовий збір у розмірі 15 030 (п`ятнадцять тисяч тридцять) грн. 40 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "26" квітня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко