Рішення

від 26.04.2024 по справі 420/24072/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24072/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кузьменко В.П.

За участю сторін:

Представника позивача: Нечепуренко І.О.

Представника відповідача: Панчошака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці №331 від 31.07.2023 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу», відповідно до якого було анульовано дозвіл №M/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданий ПрАТ «Іллічівськзовніштранс»;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці в прийнятті товару «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18» (які були розміщені, за митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року) на склад Одеської митниці, у порядку ч. 5 ст. 125 Митного кодексу України;

- зобов`язати Одеську митницю прийняти товар «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18» (які були розміщені за митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року) на склад Одеської митниці.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору зберігання вантажів на митному складі №15-49 від 17.03.2015 року та договору доручення №15-50 від 17.03.2015 року, ТОВ «ПРОСАТ» розмістило в митному режимі «митний склад» на митному складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» вантаж «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18», які були задекларовані за електронними митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року.

Після закінчення дозволеного строку зберігання вантажу в митному режимі, Приватне акціонерне товариство «Іллічівськзовніштранс», як утримувач митного складу, звернулося до Одеської митниці із листами від 26.12.2019 року та 29.09.2020 року із проханням прийняти вищевказаний товар на склад митного органу. У відповідь Одеська митниця надіслала лист від 09.02.2021 року, в якому зауважила, що ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» необхідно вжити вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на його митних складах та складах тимчасового зберігання понад встановлений строк. Водночас, будь-яких конкретних заходів, які необхідно здійснити ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» відносно вищевказаного товару, Одеська митниця у листі не зазначила. Упродовж 2021-2023 років ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» листами неодноразово зверталося до Одеської митниці із проханням прийняти вантаж на склад митного органу, а в подальшому із заявами щодо надання дозволу на поміщення вантажу у митний режим відмови на користь держави, які Одеська митниця відхилила, посилаючись на те, що у товару закінчився строк придатності.

В подальшому Одеська митниця видала накази №166 від 14.04.2023 року та №213 від 12.05.2023 року про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», а потім наказ №331 від 31.07.2023 року про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.

Вважаючи, що Одеською митницею було неправомірно застосовано санкції у вигляді скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду в межах даної справи.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» до Одеської митниці було прийнято до розгляду було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.10.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що робочою групою Одеської митниці встановлено, що товари «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18» (які були розміщені за митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року) є не придатними для розміщення на склад митниці, втратили свої споживчі властивості (з інших причин), у зв`язку із чим прийнято рішення щодо відмови у наданні дозволу на склад митного органу. У зв`язку із зазначеним позивачу повідомлено про необхідність поміщення товару у митний режим знищення або руйнування.

Також відповідач зауважив, що утримувачем митного складу - ПрАТ «ІЛЛІЧІВСЬКЗОВНІШТРАНС» не забезпечено дотримання вимог ст. 125 Митного кодексу України, у зв`язку із чим Одеською митницею листами неодноразово повідомлялося ПрАТ «ІЛЛІЧІВСЬКЗОВНІШТРАНС» про те, що на його складі тимчасового зберігання та митних складах зберігаються товари, граничний строк перебування яких під митним контролем, визначений ч. 4 ст. 204 та ч. 3 ст. 125 Митного кодексу України, вичерпано.

При цьому, за твердженням відповідача у відзиві Одеська митниця під час прийняття наказу Одеської митниці №331 від 31.07.2023 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу», відповідно до якого було анульовано дозвіл №M/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданий ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», відмови у прийнятті товару «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18» на склад Одеської митниці у порядку ч. 5 ст. 125 Митного кодексу України діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову (а.с. 83-89).

16.10.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.135-138), заперечень на яку надано не було.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

23.01.2024 року та 13.03.2024 року були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача та відповідача надали додаткові письмові докази та висловили власні правові позиції по суті спірних правовідносин.

13.03.2024 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 17.04.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених ними в заявах по суті справи та зазначених у судових засіданнях.

Суд під час розгляду справи по суті встановив наступне.

Згідно договору зберігання на митному складі №15-49 від 17.03.2015 року, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» (як виконавець) та ТОВ «Просат» (як замовник) домовились, що замовник уповноважує, виконавець приймає на себе зобов`язання щодо декларування, приймання та зберігання на митному ліцензійному складі виконавця вантажу замовника, а також видачі його за вказівкою замовника.

Відповідно до договору доручення №15-50 від 17.03.2015 року, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» та ТОВ «Просат» (як замовник) домовились, що замовник доручає, а ІВТ приймає на себе обов`язок від імені та за рахунок замовника виконувати: декларування отриманого та відправленого вантажу; акредитації у митних органах; надання консультаційних та інших послуг у сфері діючого митного законодавства України.

За договорами фінансового лізингу від 27.09.2016 року та від 03.07.2017 року, укладених між Джовіус Лімітед (Кіпр) (як лізингодавцем) та ТОВ «Просат» (Україна) (як лізингоодержувач) вбачається, що лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти у користування обладнання, вказане в Додатку 1 (Характеристики обладнання), сплачувати лізингодавцю лізингові платежі (а.с. 201-210, 225-234).

Згідно Додатку 1 «Характеристики обладнання» до Договору фінансового лізингу від 03.07.2017 року, обладнанням, яке передається ТОВ «Просат» у лізинг, є прийомо-передавальні базові станції XW6408-18 Fiber BTS (а.с. 213-220).

Згідно Додатку 1 «Характеристики обладнання» до Договору фінансового лізингу від 27.09.2016 року, обладнанням, яке передається ТОВ «Просат» у лізинг, також є прийомо-передавальні базові станції XW6408-18 Fiber BTS (а.с.235-242).

На виконання договору зберігання на митному складі №15-49 та договору доручення №15-50, у 2016 та 2017 роках вищевказаний вантаж ТОВ «Просат» був розміщений позивачем на митних складах, які належать ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» за двома митними деклараціями №UA500040001/2016/011532 від 14.12.2016 року (далі переміщено за №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року) та №UA500090/2017/003967 від 31.08.2017 року (далі переміщено за №UA500090/2017/007691 від 20.12.2020 року) у митному режимі «митний склад» (а.с. 193-196).

Після закінчення дозволеного строку зберігання вантажу в митному режимі «митний склад» ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», як утримувач митного складу, звернулося до Одеської митниці двома листами від 26.12.2019 року за вих. №01-16/301 та від 29.09.2020 року за вих. №01-16/33, в яких зазначило, що у зв`язку з відсутністю вказівок вантажовласника ТОВ «Просат» щодо подальших дій відносно вантажу - прийомо-передавальних базових станцій, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» просить Одеську митницю в порядку п.5 ст.125 МКУ прийняти вантаж на склад митного органу. Вищевказані листи від 26.12.2019 року за вих. №01-16/301 та від 29.09.2020 року за вих. №01-16/33 були отримані Одеської митницею, чого відповідач не заперечував (а.с. 28-29).

У відповідь на вищезазначені звернення, листом №7.10-2/28.2-01/13/1666 від 09.02.2021 року Одеська митниця зазначила про необхідність вжиття вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк. Одеська митниця, посилаючись на ст. 125 МК України, зазначила, що на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» продовжують зберігатися товари, граничний термін яких вичерпано, зокрема, прийомно-передавальні базові станції за митною декларацією №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року (термін зберігання закінчився 14.12.2019 року) та за митною декларацією №UA500090/2017/007691 від 20.12.2020 року (термін зберігання закінчився 30.08.2020 року). У цьому ж листі Одеська митниця запропонувала позивачу щодо товарів, які зберігаються на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк, вжити вичерпних заходів реагування, передбачених ч.3 ст.125 МК України та ч.4 ст.204 МК України (а.с.113-114).

У подальшому ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» продовжило звертатися до Одеської митниці із відповідними листами, зокрема, за вих. №01-16/349 від 01.03.2021 року та №01-16/351 від 01.03.2021 року, в яких зазначало про необхідність переміщення вищевказаного товару на склад контролюючого органу (а.с. 30-31). Разом з тим, Одеська митниця у листі №7.10-2/28.2-01/13/17995 від 29.12.2021 року повторно зазначила, що митним органом було неодноразово наголошено на необхідності вжиття вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк (а.с.42-45).

В подальшому на виконання наказу відповідача від 13.01.2022 року №7-аг «Про створення робочих груп» 19.01.2022 року робочою групою №2 Одеської митниці було здійснено огляд товарів, строк зберігання яких на митному складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» закінчився, а також проведено аналіз товарів в розрізі тих, що мають матеріальну цінність та повинні бути передані на склад митниці та тих, що доцільно помістити в митний режим знищення або руйнування. В результаті було оформлено акт постійно діючої робочої групи №2 від 19.01.2022 року, в якому зазначено, що прийомно-передавальні базові станції не підлягають передачі на склад митниці згідно ч.3 ст. 238 МКУ (при цьому із 6 членів робочої групи 2 посадові особи зазначили про можливість передати вказаний товар на склад митниці) (а.с.106-107).

На лист ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» №01-16/25 від 14.01.2022 року, в якому позивач повторно просив митний орган перемістити вищевказаний вантаж на склад митниці, Одеська митниця листом №7.10-2/28.2-01/13/12976 від 28.07.2022 року зазначила, що митним органом було неодноразово наголошено на необхідності вжиття вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк. Водночас, у вказаному листі Одеська митниця знов запропонувала ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» вжити вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах позивача понад встановлений строк, що передбачені ч.3 ст. 125 МКУ (а.с.46-48).

У відповідь на лист митниці №7.10-2/28.2-01/13/12976 від 28.07.2022 року, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» надіслав лист за вих.№30-08/01 від 30.08.2022 року, в якому зазначив, що вживає заходи щодо розпорядження товаром - прийомно-передавальні базові станції, вагою 181 212 кг - для сплати комплексу послуг з організації знищення якого необхідно витратити близько 5 436 360 грн, водночас власник товару - ТОВ «Просат» відмовляється від обладнання та не згоден сплатити вартість робіт щодо його знищення, оскільки знаходиться у стані ліквідації. Позивачем також зазначено, що стосовно зазначеного товару (телефонних станцій) підприємство неодноразово зверталось на протязі квітня-липня 2022 року до міського Голови м. Чорноморськ, військового комісара м.Чорноморськ, ВЦА в Одеській області для прийняття рішення компетентними органами відносно використання даного обладнання під час воєнного стану Збройними силами України. У той же час, у вказаному листі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» повторно просило Одеську митницю перемістити товар «прийомно-передавальні базові станції» на склад митниці (а.с. 34-35).

21.02.2023 року ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» звернувся із відповідною заявою за №21/01 до Одеської митниці, в якій просило надати відповідно до ст. 184 МК України дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави. До заяви були долучені документи, зокрема, договори фінансового лізингу від 27.09.2016 року та від 03.07.2017 року, а також договір зберігання на митному складі №15-49 від 17.03.2015 року.

Разом з тим, 23.02.2023 року митний орган відмовив у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави, оскільки вищевказану заяву подано особою, яка не є власником або уповноваженою ним особою, що є недотриманням вимог ст.183, ч.2 ст.184 МК України (а.с. 51-52).

Позивачем до митниці було надано лист Джовіус Лімітед (Кіпр) від 27.01.2023 року, адресований ТОВ «Просат», з якого вбачається, що Джовіус Лімітед відмовляється від будь-яких претензій фінансового або майнового характеру відносно вищевказаного товару (а.с.101). На підтвердження факту того, що ТОВ «Просат» відмовився від вищезазначеного обладнання на користь держави Україна без будь-яких умов на свою користь, позивач надав до суду лист ТОВ «Просат» №300123/1450 від 30.01.2023 року (а.с.101).

07.03.2023 року ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» повторно звернувся із відповідною заявою за №0703-01 до Одеської митниці, в якій просив надати відповідно до ст. 184 МК України дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави. До заяви були додатково долучені документи, зокрема, лист Джовіус Лімітед (Кіпр) від 27.01.2023 року.

Водночас, 09.03.2023 року митний орган відмовив у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави, через недотримання позивачем вимог ст.183 МК України, постанови КМУ від 21.05.2012 року №427 строк придатності для споживання або використання закінчився (а.с. 56-57).

У листі №7.10-4/28.2/13/4359 від 10.03.2023 року Одеська митниця зазначила, що відповідно до Переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митній режим відмови на користь держави, затвердженого постановою КМУ №427 від 21.05.2012 року, не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави товари, строк придатності для споживання або використання яких закінчився. Відповідно до Акту засідання постійно діючої робочої групи №2, створеної на підставі наказу Одеської митниці від 13.01.2022 року 7-aг, здійснено огляд товарів, строк зберігання яких ка митному складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» закінчився. Відповідно до вказаного акту товар «приймально-передавальні базові станції XW6408-18 (в розібраному стані, я кількості 380 комплектів)» не підлягають передачі на склад митниці згідно ч.3 ст.238 МКУ, як такі, що втратили свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин. Враховуючи вишевикладене, Одеська митниця відмовила у наданні дозволу на поміщення у митний режим відмови на користь держави товару за заявою ПрАТ «Іллічівськовніштранс» від 07.03.2023 року №0703-01. Також Одеська митниця зауважила, що товар «приймально - передавальні базові станції XW6408-18» може бути поміщений у митний режим знищення або руйнування (а.с. 58-59).

Пізніше, Одеська митниця листом №7.10-4/17-01/13/2409 від 15.02.2023 року зауважила, що оскільки ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» не вживає заходи щодо усунення порушень законодавства з питань митної справи, то відповідно до ст.19-9 МК України митний орган інформує про намір прийняття несприятливого рішення щодо зупинення Дозволу №М/0048/V/03, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на строк визначений статею 19-16 Кодексу. У листі було зазначено, що відповідно до п.6 ст.19-9 товариство має можливість скористатися правом бути почутим та протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення подати до Одеської митниці письмові заперечення чи додаткові відомості (а.с.49).

У відповідь на вищевказаний лист, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» листом за вих.№22 від 13.03.2023 року зауважило, що товариством 21.02.2023 року та 07.03.2023 року подавались відповідні заяви з метою отримання дозволу на поміщення товару «прийомно-передавальні базові станції» у митний режим «відмови на користь держави», у чому митний орган товариству відмовив. Також ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» зазначило, що зверталось до ОК «Південь» та Міністерства оборони України щодо вилучення вищевказаного обладнання та передачі його Збройним Силам України (а.с. 36-37).

Факт надіслання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» вищевказаних запитів до МОУ, ОК «Південь» підтверджується наявними в матеріалах справи листами за вих.№17 від 24.02.2023 року та за вих.№18 від 24.02.2023 року (а.с.100).

Наказом Одеської митниці від 14.04.2023 року від №166 «Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу» було зупинено на строк 30 днів, але не більше ніж до моменту виконання вимог, встановлених Кодексом та Порядком, дію дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу №М/0048/V/03, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» (а.с. 67).

Листом від 12.05.2023 року №42 ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» проінформувало Одеську митницю про вжиття заходів щодо дотримання утримувачем вимог МК України (а.с.121).

Наказом Одеської митниці від 12.05.2023 року від №213 «Про продовження строку зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», було продовжено строк зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу №М/0048/V/03, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» (а.с.68-69).

У доповідній записці №7.10-17/684 від 24.07.2023 року Управління забезпечення митного контролю та оформлення Одеської митниці зазначило, що утримувачем митного складу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на теперішній час не забезпечено дотримання вимог статті 125 МК України (а.с.71-72).

Наказом Одеської митниці від 31.07.2023 року №331 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу» дозвіл №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», скасовано (а.с.70).

Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю та рішенням Одеської митниці, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження в адміністративній справі №420/24072/23.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші надані до суду письмові докази, оцінивши правові позиції та пояснення представників сторін у судових засіданнях за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши свідка, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України, зокрема, Митним кодексом України від 13.03.2012 року 4495-VI (далі МК України).

Згідно ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 70 МК України з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються такі митні режими, зокрема, митний склад.

За ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч.1 ст. 121 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.121 МК України у митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком: 1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України; 2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився; 3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога; 4) живих тварин; 5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно ч.1 ст. 125 МК України строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

За ч.3 ст. 125 МК України іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в митному режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були ввезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.

Частиною 5 ст.125 МК України закріплено, що у разі невиконання вимог частин першої - четвертої цієї статті щодо розпорядження товарами, що зберігаються в митному режимі митного складу, утримувач митного складу повинен протягом 30 днів після закінчення строку зберігання цих товарів у митному режимі митного складу передати їх на склад митного органу, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.

Аналізуючи вищезазначені нормативні положення суд доходить висновку, що декларант може помістити товар у митний режим митного складу шляхом дотримання відповідної процедури декларування та виконання митних формальностей. Строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений митний режим. У том випадку, коли строк зберігання таких товарів на митному складі закінчився, утримувач митного складу протягом 30 днів після закінчення встановленого законом строку зберігання або передає товар на склад митного органу, або декларує товар у митний режим знищення або руйнування, але виключно у випадку, якщо такі товари були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили.

Як було з`ясовано судом, у 2016 та 2017 роках вантаж ТОВ «Просат» був поміщений у митний режим митного складу, та розміщений у митних складах, які належать ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», за двома митними деклараціями №UA500040001/2016/011532 від 14.12.2016 року (далі переміщено за МД №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року) та №UA500090/2017/003967 від 31.08.2017 року (далі переміщено за МД №UA500090/2017/007691 від 20.12.2020 року).

Після закінчення встановленого ч.1 ст.125 МК України строку зберігання вантажу в митному режимі митний склад, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», як утримувач митного складу, звернулося до Одеської митниці із відповідними листами від 26.12.2019 року та від 29.09.2020 року, в яких зазначило, що у зв`язку з відсутністю вказівок вантажовласника ТОВ «Просат» щодо подальших дій відносно вантажу, ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» просить Одеську митницю у порядку п.5 ст.125 МКУ прийняти вантаж на склад митного органу. Вищевказані листи позивача були отримані Одеської митницею відповідно 27.12.2019 року та 30.09.2020 року, що представником відповідача за час розгляду справи не заперечувалось, та лише 09.02.2021 року Одеська митниця у листі-відповіді зауважила, що митним органом було неодноразово наголошено на необхідності вжиття вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах та складах тимчасового зберігання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк.

Суд з цього приводу вважає слушним твердження представника позивача про те, що ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» за відсутністю волевиявлення вантажовласника ТОВ «Просат» та здійснення ним відповідних платежів не могло самостійно здійснити декларування спірного товару для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі (зокрема, імпорт) або реекспортувати. При цьому позивачем також слушно зазначено, що на нього, як утримувача митного складу статтею 125 ч. 5 МК України покладений лише обов`язок протягом 30 днів після закінчення строку зберігання цих товарів у митному режимі митного складу передати їх на склад митного органу, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування. При цьому для декларування товару у митний режим знищення або руйнування у позивача фактичних та юридичних підстав не було.

Крім того суд зауважує, що за час розгляду даної справи митним органом не було надано доказів сповіщення ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» до закінчення встановленого договором строку зберігання прийомо-передавальних базових станцій XW6408-18 щодо необхідності вжиття саме позивачем вичерпних заходів реагування щодо цих товарів, які зберігались на його митному складі, а також наявності обов`язку позивача самостійно (без рішення власника товару) здійснювати декларування товару в іншому митному режимі.

У вищевказаному листі від 09.02.2021 року Одеська митниця, посилаючись на ст. 125 МК України, зазначила, що на митних складах ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» продовжує зберігатися вантаж, граничний термін яких вичерпано, за митною декларацією №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року (термін зберігання закінчився 14.12.2019 року) та за митною декларацією №UA500090/2017/007691 від 20.12.2020 року (термін зберігання закінчився 30.08.2020 року). Враховуючи вищезазначене, Одеська митниця запропонувала вжити вичерпних заходів реагування щодо товарів, які зберігаються на митних складах ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» понад встановлений строк, передбачені ч.3 ст.125 МК України та ч.4 ст.204 МК України.

Крім того суд зауважує, що посилаючись у своєму листі на приписи ч.3 ст.125 МК України та ч.4 ст.204 МК України, які зобов`язують декларанта вчинити конкретні дії щодо вищезазначеного товару до закінчення дозволеного строку його зберігання на митному складі, Одеська митниця фактично не надала оцінку тому, що позивач у власних листах від 26.12.2019 року та від 29.09.2020 року, саме з посиланням на положення статті 125 МК України, виконав свій обов`язок та просив митний орган прийняти вантаж на склад митного органу.

Більш того, позивач клопотав про передання вищевказаного товару на склад митного органу згідно ч.5 ст. 125 КАС України у наступних листах від 01.03.2021 року, 14.01.2022 року, 30.08.2022 року та 13.03.2023 року, які, як було з`ясовано судом під час розгляду даної справи, Одеська митниця по суті не розглядала, а у своїх листа-відповідях лише формально наголошувала на необхідності вжиття позивачем вичерпних заходів реагування без зазначення конкретних дій.

Разом з цим, згідно ч.1 ст. 183 МК України відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

Відповідно до ст. 184 МК України у митний режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.

Відмова від товарів на користь держави здійснюється за відповідною письмовою заявою власника цих товарів та з дозволу митного органу.

Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №427 затверджено Перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, серед якого є товари, строк придатності для споживання або використання яких закінчився.

У ч.1 ст. 238 МК України закріплений перелік товарів, які є обов`язковими для передачі митному органу для зберігання, зокрема, товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу.

Якщо товари, що підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад митного органу (ч.3 ст. 238 МК України).

Судом під встановлено, що позивач звертався до Одеської митниці із відповідними заявами, зокрема, із заявою від 07.03.2023 року щодо надання дозволу на поміщення прийомно-передавальних базових станцій у митний режим відмови на користь держави. До вказаної заяви було додано, зокрема, але не виключно, лист ТОВ «Просат» №300123/1450 від 30.01.2023 року, в якому останній, як лізингоодержувач вищезазначеного товару, відмовився від нього на користь держави Україна.

Разом з тим, 09.03.2023 року Одеська митниця відмовила позивачу у наданні дозволу на поміщення прийомно-передавальних базових станцій у митний режим відмови на користь держави, посилаючись на положення ст. 184 МК України та постанову КМУ №427 від 21.05.2012 року, а саме на факт того, що строк придатності для споживання або використання такого товару закінчився.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року 1023-XII (далі Закон 1023-XII).

Згідно п.24 ст.1 Закону 1023-XII строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів та умовам договору.

За ч.3 ст. 7 Закону 1023-XII для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров`я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

При цьому відповідачем протягом часу розгляду справи не було спростовано твердження представника ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» про відсутність встановленого строку придатності приймально-передавальних базових станцій XW6408-18, які були розміщені позивачем на митному складі.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, на виконання наказу Одеської митниці від 13.01.2022 року №7-аг, 19.01.2022 року робочою групою №2 було здійснено огляд товарів, строк зберігання яких на митному складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» закінчився, а також проведено аналіз товарів в розрізі тих, що мають матеріальну цінність та повинні бути передані на склад митниці та тих, що доцільно помістити в митний режим знищення або руйнування. У результаті було оформлено акт засідання постійно діючої робочої групи №2 від 19.01.2022 року, в якому зазначено, що прийомно-передавальні базові станції (вантаж ТОВ «Просат») не підлягають передачі на склад митниці згідно ч.3 ст. 238 МКУ.

Враховуючи наведене, під час судового засідання судом було допитано працівника Одеської митниці Гаврилюка І.А., який приймав участь у роботі постійно діючої робочої групи №2 Одеської митниці. Свідок зазначив, що 19.01.2022 року під час проведення ним разом із іншими членами комісії огляду приймально-передавальних базових станцій XW6408-18» (які були розміщені, за митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року) комісією було проведено лише зовнішній огляд цих електронних приладів. Разом з тим, для обґрунтованого висновку про те, що ці товари відповідають положенням частини 3 ст. 238 МКУ через втрату ними свої споживчих властивостей у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, у комісії підстав не було через непроведення спеціального технічного дослідження або технічної експертизи. За таких умов, як зазначив свідок, ним в акті №2 від 19.01.2022 року було висловлено твердження про можливість передачі прийомно-передавальних базових станцій на склад митного органу.

За таких умов суд погоджується із твердженням представника позивача, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновку Одеської митниці, що вищевказаний товар втратив свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку придатності. З цього ж приводу суд критично ставиться до висловлювань представника відповідача щодо «моральної застарілості» та «іншого стандарту зв`язку» вищевказаних прийомно-передавальних базових станцій, зберігання їх на складі у розібраному стані, оскільки зазначені обставини не свідчать про відповідність цих товарів ознакам, зазначеним в частині 3 ст. 238 МКУ.

Крім того, у наявних в матеріалах справи договорів фінансового лізингу від 27.09.2016 року та від 03.07.2017 року, укладених між Джовіус Лімітед (Кіпр) та ТОВ «Просат» (Україна), не вбачається будь-яких посилань на наявність строку придатності зазначених прийомо-передавальних базових станцій. Також не міститься відомостей щодо строку придатності вищезазначеного товару у Додатках до цих договорів, що стосуються технічних характеристик зазначеного обладнання.

Суд акцентує увагу на тому, що за час розгляду справи відповідач не надав належних обґрунтувань та доказів щодо віднесення прийомно-передавальних базових станцій, що належать ТОВ «Просат», до товарів, які мають строк придатності, що свідчить про формальний підхід та недоведеність обставин, що мали значення для прийняття 09.03.2023 року Одеської митницею відповідного рішення при розгляді заяви позивача від 07.03.2023 року щодо надання дозволу на поміщення прийомо-передавальних базових станцій у митний режим відмови на користь держави.

Суд також погоджується із стороною позивача, що ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» згідно приписів договору зберігання на митному складі №15-49 від 17.03.2015 року та договору доручення №15-50 від 17.03.2015 року не є власником приймально - передавальних базових станцій.

При цьому фактів зіпсування або ушкодження спірних прийомо-передавальних базових станцій, що могли би бути підставою для позивача для їх знищення без передачі на склад митного органу відповідачем суду не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку є правові підстави вважати, що запропонований митним органом спосіб вирішення питання із вищевказаним товаром, породжує для позивача відповідні обов`язки, а тому порушує його права та інтереси, з огляду на що суд приходить до висновку щодо необхідності визнання протиправними саме дій Одеської митниці з відмови у наданні дозволу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» за заявою №0703-01 від 07.03.2023 року на поміщення товарів «Прийомо-передавальні базові станції XW6408-18» у митний режим відмови на користь держави.

Щодо зобов`язальної вимоги позивача про прийняття відповідачем товару «Приймально-передавальні базові станції XW6408-18» (які були розміщені за митними деклараціями №UA500090/2017/007741 від 21.12.2017 року та №UA500090/2017/007691 від 20.12.2017 року) на склад Одеської митниці, то суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно ч.2 ст. 184 МК України відмова від товарів на користь держави здійснюється за відповідною письмовою заявою власника цих товарів та з дозволу митного органу.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем не було вжито всіх належних заходів для дослідження факту можливості поміщення товарів «Прийомо-передавальні базові станції XW6408-18» у митний режим відмови на користь держави через їх технічний стан.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/24072/23 та положення чинного митного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Одеську митницю повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» №0703-01 від 07.03.2023 року про надання дозволу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на поміщення товарів «Прийомо-передавальні базові станції XW6408-18» у митний режим відмови на користь держави та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов`язального характеру слід відмовити з наведених вище підстав.

Згідно ч.1 ст. 404 МК України до видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належить, зокрема, відкриття та експлуатація митного складу.

На провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до статті 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів (ч.1 ст. 405 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 407 МК України порядок надання, перегляду, зупинення, поновлення, внесення змін, скасування та анулювання дозволів на провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, встановлюється цим Кодексом.

За ст. 424 МК України митний склад - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.

Взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором (ч.1 ст. 425 МК Україна).

Згідно п.1 ч.1 ст. 426 МК України на митному складі можуть розміщуватися товари, зокрема, поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі).

За ч.1 ст.429 МК України у разі зупинення, скасування або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу розміщення нових партій товарів на цьому складі не дозволяється.

Наказом Міністерства фінансів України було затверджено «Порядок надання складським об`єктам статусу «митний склад» та позбавлення такого статусу» 16.07.2012 року №835 (далі Порядок №835), з метою встановлення вимог до об`єктів, які мають намір отримати статус «митний склад», та організації їх роботи.

Згідно п.1.3 Порядку №835 надання складському об`єкту статусу «митний склад» здійснюється шляхом внесення інформації про суб`єкта господарювання до Реєстру митних складів (далі - Реєстр МС). Позбавлення такого статусу здійснюється шляхом виключення складського об`єкта з Реєстру МС.

За п.6.1 Порядку №835 дозвіл може бути анульованим у випадках та у порядку, встановлених статтею 412 Митного кодексу України (суд звертає увагу, що статтю 412 МК України виключено на підставі Закону №2510-IX від 15.08.2022).

Відповідно до п.6.2 Порядку №835 анулювання Дозволу оформлюється наказом митниці, в якому мають бути викладені підстави для такого анулювання.

Згідно п.6.4 Порядку №835 МС виключається з Реєстру МС шляхом внесення посадовою особою Держмитслужби реквізитів листа (подання) та наказу митниці щодо анулювання Дозволу. Дата наказу митниці щодо анулювання Дозволу є датою анулювання цього Дозволу. У Реєстрі МС вказується також кінцева дата переміщення товарів з МС (протягом 30 днів з дня анулювання Дозволу згідно з частиною другою статті 429 Митного кодексу України).

За п.6.5 Порядку №835 оскарження наказу митниці про анулювання Дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.

У разі скасування судом наказу митниці про анулювання Дозволу такий МС поновлюється у Реєстрі МС шляхом скасування наказу митниці щодо анулювання цього Дозволу (вказуються реквізити судового рішення) (п.6.6 Порядку №835).

Як було встановлено судом, наказом Одеської митниці від 14.04.2023 року від №166 було зупинено на строк 30 днів, але не більше ніж до моменту виконання вимог, встановлених Кодексом та Порядком, дію дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу №М/0048/V/03, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс». Пізніше, наказом Одеської митниці від 12.05.2023 року від №213 було продовжено строк зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу №М/0048/V/03, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс».

В подальшому у доповідній записці №7.10-17/684 від 24.07.2023 року Управління забезпечення митного контролю та оформлення Одеської митниці зазначило, що утримувачем митного складу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на теперішній час не забезпечено дотримання вимог статті 125 МК України, з огляду на що, посилаючись на п.3 ч.1 ст.19-17 МК України та вищезазначену доповідну записку, наказом Одеської митниці від 31.07.2023 року №331 скасовано дозвіл №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс».

Суд враховує зауваження сторони позивача, що відповідно до приписів Митного кодексу України та Порядку №835 дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу може бути анульовано, а не скасовано.

Крім того суд зауважує, що за час розгляду даної справи сторона відповідача не надала обґрунтованих пояснень щодо підстав фактичного нерозгляду клопотань позивача про прийняття вищевказаного вантажу на склад митного органу, які направлялись позивачем до Одеської митниці у листах від 26.12.2019 року та від 29.09.2020 року, а також листів від 01.03.2021 року, 14.01.2022 року, 30.08.2022 року та 13.03.2023 року, та, в свою чергу, свідчить про дотримання позивачем положень ч.5 ст.125 МК України.

Разом з тим суд зауважує, що у оспорюваному наказі від 31.07.2023 року №331 Одеська митниця не конкретизувала підставу, через яку було скасовано відповідний дозвіл №М/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданого ПрАТ «Іллічівськзовніштранс». З цього приводу суд критично ставиться до посилань митного органу лише на п.3 ч.1 ст.19-17 МК України та вищезазначену доповідну записку, оскільки вищезгадані нормативні приписи регулюють процедуру прийняття відповідного рішення, а не окреслюють підставу для його прийняття, що, у свою чергу свідчить про необґрунтованість та неконкретизованість прийнятного Одеською митницею рішення про скасування (анулювання) відповідного дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.

Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення митного органу є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов`язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку що наказ Одеської митниці №331 від 31.07.2023 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу», відповідно до якого було скасовано дозвіл №M/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданий ПрАТ «Іллічівськзовніштранс», є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 264, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеської митниці з відмови у наданні дозволу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» за заявою №0703-01 від 07.03.2023 року на поміщення товарів «Прийомо-передавальні базові станції XW6408-18» у митний режим відмови на користь держави.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці №331 від 31.07.2023 року «Про скасування дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу», відповідно до якого було анульовано дозвіл №M/0048/V/03 на відкриття та експлуатацію митного складу, наданий ПрАТ «Іллічівськзовніштранс».

Зобов`язати Одеську митницю повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» №0703-01 від 07.03.2023 року про надання дозволу ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» на поміщення товарів «Прийомо-передавальні базові станції XW6408-18» у митний режим відмови на користь держави та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 26 квітня 2024 року.

Суддя О.В. Білостоцький