Постанова

від 24.04.2024 по справі 140/26661/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/26661/23 пров. № А/857/25506/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (головуючий суддя: Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВЕРСТАТИ УКРАЇНИ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, про коригування митної вартості,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Верстати Україна», 06.09.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці № UA205140/2023/000485/2 від 12.07.2023 про коригування митної вартості товару.

Обґрунтовує позов тим, що позивач ТзОВ «ІНТЕР ВЕРСТАТИ УКРАЇНИ» здійснює зовнішньоекономічну діяльність на умовах зовнішньоекономічного Договору №0316/2023 від 16.03.2023, згідно якого придбало у компанії «Surplex GmbH» (Дюсельдорф, Німеччина) промислове обладнання в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. З метою митного оформлення товару було подано до митного органу митну декларацію (далі МД) № 23UA205140055201U7 від 11.07.2023 (товар верстати металорізальні для свердління, розточування, фрезерування, нарізування зовнішньої або внутрішньої різьби шляхом видалення металу: верстати розточувально-фрезерні з числовим програмним керуванням) разом з передбаченими Митним кодексом України переліком документів. Однак, 12.07.2023 Волинською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості від 12.07.2023 № UA205140/2023/000485/2, з якого слідує, що митна вартість товару не може бути визнана за рівнем заявленим декларантом, оскільки: згідно доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.07.2023 № 3 умови оплати зазначені 100% передоплата на протязі 10 календарних днів з дати підписання контракту та/або специфікації. Однак наданий платіжний документ від 22.06.2023 № 86 передує підписаній специфікації № 3 від 10.07.2023; вартість оплати (за платіжною інструкцією від 22.06.2023 № 86) становить 6018 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в специфікації № 3 від 10.07.2023 - 5900 Євро; згідно гр. 46 копії митної декларації країни відправлення від 06.07.2023 № 23SI007075513014B5 вартість становить 6300 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 04.07.2023 № V5333-034 5900 Євро; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.07.2023 № 1107-1 виданий ФОП ОСОБА_1 , однак згідно гр. 23 автотранспортної накладної від 06.07.2023 № б/н підпис та штамп перевізника BOKOCH A.V.; згідно висновку про вартісні характеристики товару від 11.07.23 № 25 рік випуску об`єкту оцінки 1997, однак, згідно технічних характеристик, зазначених в рахунку-фактурі від 04.07.2023 № V5333-034 роком випуску є 1984.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки подані позивачем документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні. Заявлена декларантом митна вартість за резервним методом на рівні 334853,18 грн. є суттєво вищою від митної вартості, що могла бути визначною за основним методом ціною договору і становила 271937,93 грн (із врахуванням частини десятої статті 58 МК України). Оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам і є створенням видимості розбіжностей у числових значеннях митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000485/2 від 12.07.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВЕРСТАТИ УКРАЇНИ» судовий збір у розмірі 3256,72 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товару та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та які надані на вимогу митного органу не були. При цьому, митницею було враховано спрацювання профілів ризику АСАУР і наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2023 між ТзОВ «ІНТЕР ВЕРСТАТИ УКРАЇНИ» (покупець) та компанією «Surplex GmbH» укладено договір № 0316/2023, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати покупцю, а покупець зобов`язується купити від продавця і сплатити за умовами, зазначеними в Договорі, промислове обладнання, в обсягах, асортименті та за цінами, визначених в Технічних характеристиках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Кількість товарів визначається в технічних характеристиках, які є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна товарів встановлюється в євро і відповідає даним, наведеним в Технічних характеристиках до цього Договору. Ціна товарів є фіксованою і може бути змінена лише після узгодження сторін. Усі витрати, які пов`язані з митними платежами, податками, імпортом товарів несе покупець. Загальна вартість Договору складається з суми витрат, зазначених у Технічних характеристиках до цього Договору. Порядок та умови оплати товарів, які є предметом цього Договору, сторони визначать в Технічних характеристиках або рахунках-фактурах до цього Договору.

ТзОВ «ІНТЕР ВЕРСТАТИ УКРАЇНИ» отримало від компанії «Surplex GmbH» згідно рахунку-проформи від 19.06.2023 №V5333-014, рахунку-фактури (інвойсу) від 04.07.2023 № V5333-034 товар: верстати металорізальні для свердління, розточування, фрезерування, нарізування зовнішньої або внутрішньої різьби шляхом видалення металу, на суму 5 900,00 Євро.

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Верстати металорізальні для свердління, розточування, фрезерування, нарізування зовнішньої або внутрішньої різьби шляхом видалення металу: верстати розточувально-фрезерні з числовим програмним керуванням: - свердлильний верстат з ЧПК Union BFT 90/5 CNC, що був у використанні, горизонтальний, не комплектний, в розібраному стані для зручності транспортування; загальна споживна потужність 40кВт. Серійний номер:036897; Тип - Union BFT 90/5 CNC CNC, Рік випуску 1984 року; Капітально відремонтований у 1997 році; item 831524, Lot. No 51 1 шт; Технічні характеристики: Керування HEIDENHAIN TNC 407 Свердлильний верстат з ЧПК - Heidenhain TNC 407 - затиск інструменту машини - автоматичний;- діаметр розточувального шпинделя - 90 мм.- хід по осях: Х(поперечна) - 1000 мм, Y (по вертикалі) зміщення бабки - 1000 мм, Z (поздовжня) - 1600 мм , Виліт шпинделя - макс 710 мм, - поверхня столу - 1120 х 1000 мм. - навантаження на стіл 3000 kp- швидкість шпинделя 4 - 2000 об/хв- тримач інструменту SK 40- Розміри: Д х Ш х В: 5,0 х 3,2 х 2,8 м- оправка для кріплення інструменту ISO 40 - поворот столу - 360 ? - точність позиціювання - 0,01мм. - Число оборотів шпинделя - 4-1600 об / хв ( 3 ступені) - механізм подачі для осей X,H,Z TNC 1- 4000 мм/хв. - прискорений хід - 4000 мм/хв. - характеристика швидкого переміщення - по осі В (обертання столу 2 об/хв) - швидкість сили подачі - 16000 N - потужність головного двигуна - 17.5 кВт. У верстата відсутні: поздовжні дві рейкових опори столу, план-шайба, фрезерний супорт, задня опорна стійка Торгівельна марка: Union; Виробник: VEB Werkzeugmaschinenfabrik Union, DE.» декларант позивача подав до Волинської митниці МД № 23UA205140055201U7. Фактурна вартість імпортованого товару становить 5900,00 євро (еквівалентно 236369,93 грн), митну вартість визначено на рівні 334853,18 грн. відповідно до звіту № 25 про оцінку вартості горизонтально-свердлильного верстату UNION тип BFT 90/5 від 11.07.2023 за резервним методом.

До митної декларації додано: декларацію митної вартості від 11.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.03.2023 № 0316/2023; специфікація № 3 від 10.07.2023; рахунок-проформу № V5333-014 від 19.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №V5333-034 від 04.07.2023; банківський платіжний документ № 86 від 22.06.2023; довідку про транспортні витрати № 1107-1 від 11.07.2023; договір перевезення № 03/07-2 від 03.07.2023; договір експедиції № 0703/23 від 03.07.2023; пакувальний лист б/н від 06.07.2023; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 06.07.2023; звіт № 25 про оцінку вартості від 11.07.2023; звіт про результати аукціону від 11.07.2023; технічні характеристики № 0120/23 від 07.07.2023; декларацію країни відправлення від 06.07.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант подав доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.06.2023 № 2; договір (контракт) про перевезення від 03.07.2023 № 030722023; лист від 12.07.2023 № б/н; рахунок від 30.06.2023 № 23-360-000097; виписку від 12.07.2023. Листом від 12.07.2023 № 12/7 повідомлено про надання всіх додаткових документів з проханням підтвердити митну вартість, не враховуючи 10 денного терміну.

Волинською митницею 12.07.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000485/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/002686.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 12.07.2023 № UA205140/2023/000485/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: згідно доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.07.2023 № 3 умови оплати зазначені 100% передоплата на протязі 10 календарних днів з дати підписання контракту та/або специфікації. Однак наданий платіжний документ від 22.06.2023 № 86 передує підписаній специфікації № 3 від 10.07.2023; вартість оплати (за платіжною інструкцією від 22.06.2023 № 86) становить 6018 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в специфікації № 3 від 10.07.2023 - 5900 Євро; згідно гр. 46 копії митної декларації країни відправлення від 06.07.2023 № 23SI007075513014B5 вартість становить 6300 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 04.07.2023 № V5333-034 5900 Євро; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.07.2023 № 1107-1 виданий ФОП ОСОБА_1 , однак згідно гр.23 автотранспортної накладної від 06.07.2023 № б/н підпис та штамп перевізника BOKOCH A.V.; згідно висновку про вартісні характеристики товару від 11.07.23 № 25 рік випуску об`єкту оцінки 1997, однак, згідно технічних характеристик, зазначених в рахунку-фактурі від 04.07.2023 № V5333- 034 роком випуску є 1984 р.

Крім того, в рішенні вказано, що на вимогу митного органу декларантом надані наступні документи: доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.06.2023 №2; договір (контракт) про перевезення від 03.07.2023 № 030722023; лист від 12.07.2023 №б/н; рахунок від 30.06.2023 № 23-360-000097;5) виписка від 12.07.2023. Згідно доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.06.2023 № 2 вартість товару становить 6018 євро, в т.ч. сума премії з покупця 918 євро, однак інформація щодо купівлі товару з Інтернет джерела подана на вартість 5900 євро, в т.ч. 900 євро сума премії з покупця. Листом від 12.07.2023 №12/7 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар 1 - за МД № UA100100/2023/427120 від 22.03.2023 - на рівні 3,76 дол. США /кг.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140055608U0 від 12.07.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару шляхом застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000485/2 від 12.07.2023 є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне..

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач подав доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.06.2023 № 2; договір (контракт) про перевезення від 03.07.2023 № 030722023; лист від 12.07.2023 № б/н; рахунок від 30.06.2023 № 23-360-000097; виписку від 12.07.2023. Листом від 12.07.2023 № 12/7 повідомлено про надання всіх додаткових документів з проханням підтвердити митну вартість, не враховуючи 10 денного терміну.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач первинно подав наступні документи: декларацію митної вартості від 11.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.03.2023 № 0316/2023; специфікація № 3 від 10.07.2023; рахунок-проформу № V5333-014 від 19.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № V5333-034 від 04.07.2023; банківський платіжний документ № 86 від 22.06.2023; довідку про транспортні витрати № 1107-1 від 11.07.2023; договір перевезення № 03/07-2 від 03.07.2023; договір експедиції № 0703/23 від 03.07.2023; пакувальний лист б/н від 06.07.2023; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 06.07.2023; звіт № 25 про оцінку вартості від 11.07.2023; звіт про результати аукціону від 11.07.2023; технічні характеристики № 0120/23 від 07.07.2023; декларацію країни відправлення від 06.07.2023.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання відповідача, що позивачем не подано документи, що підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом та не дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять не об`єктивні дані, що піддаються обчисленню, з огляду на таке.

Так, Договором від 16.03.2023 № 0316/2023, укладеним з компанією «Surplex GmbH» (Німеччина), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Сторонами погоджено Специфікацію № 2 від 19.06.2023, відповідно до якої вартість товару (свердлильний верстат з ЧПК UNION BFT 90/5 CNC, б/в вартістю 5900,00 Євро та використовуваний генератор гарячого повітря Tecnoclima TC 125 вартістю 118,00 Євро) становить 6018,00 євро та зазначено про 100% передоплату протягом 10 календарних днів з дня підписання специфікації та/або контракту.

Відповідно до рахунку-фактури від 19.06.2023 № V5333-014 загальна вартість товару становить 6018,00 євро.

Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну строк оплати 23.06.2023.

Оплата згідно банківського платіжного документу від 22.06.2023 № 86 проведена за два товари (свердлильний верстат з ЧПК UNION BFT 90/5 CNC, б/в вартістю 5900,00 Євро та використовуваний генератор гарячого повітря Tecnoclima TC 125 вартістю 118,00 Євро) згідно умов Специфікації № 2 від 19.06.2023.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сторонами також погоджено Специфікацію № 3 від 10.07.2023, у зв`язку з цим було змінено інвойс № V5333-034 лише на один верстат вартістю 5900,00 Євро, оскільки у компанії «Surplex GmbH» (Німеччина) був відсутній генератор гарячого повітря Tecnoclima TC 125 вартістю 118,00 Євро.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо покликання відповідача, що у митній декларації країни відправлення та в рахунку-фактурі містяться розбіжності у статистичній вартості товару, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки митна декларація країни відправлення, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Крім цього, вказаний документ не є обов`язковим при визначенні правильності митної вартості товару, оскільки згідно частини 6 статті 53 МК України, її декларант може подати за власним бажанням.

Щодо покликання відповідача про те, що документ який підтверджує вартість перевезення товару від 11.07.2023 № 1107-1 виданий ФОП ОСОБА_1 , однак згідно гр. 23 автотранспортної накладної від 06.07.2023 № б/н наявний підпис та штамп перевізника BOKOCH A.V, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) укладено договір від 03.07.2023 № 03/07-2, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання перевезення вантажу транспортом і маршрутом вибраним замовником.

Згідно із пунктом 3.6 договору від 03.07.2023 № 03/07-2, експедитор має право укладати з іншими перевізниками договір перевезення вантажу, яким передбачити відповідальність за шкоду, заподіяну втратою, нестачею та пошкодженням вантажу.

Враховуючи наведене, зазначення в автотранспортній накладній від 06.07.2023 № б/н, печатки та підпису перевізника BOKOCH A.V., не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування, оскільки пунктом 3.6 договору від 03.07.2023 № 03/07-2, передбачено, що експедитор має право укладати з іншими перевізниками договір перевезення вантажу.

Щодо покликання відповідача на розбіжності в даті виготовлення товару, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки згідно опису задекларованого товару, роком виготовлення верстату є 1984 рік, а роком проведення капітального ремонту цього верстата -1997 рік.

Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.

Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової (правничої) допомоги № 43/23 від 19.07.2023, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Сергій Степанюк і Партнери», рахунок на послуги правничої допомоги № 43/23-1 від 19.07.2023 на суму 20000,00 грн, платіжну інструкцію від 20.07.2023 № 559 про оплату витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які підтверджують оплату наданих послуг адвокатом.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності та відсутністю документів, які містять детальний опис робіт, які здійсненні адвокатом, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 5000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 140/26661/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін