Постанова

від 26.11.2007 по справі 28/132а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/132а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26.11.07 р.                                                                                 Справа № 28/132а

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Приазовський багатопрофільний завод” м. Маріуполь, Донецької області   

до відповідача: Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Донецької області  

про визнання недійсними акту перевірки від 25.03.2004 року та рішень від 01.04.2004 року № 39 та № 40

Суддя господарського суду Донецької області           О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за участю

представників сторін:

від позивача: Голодова І.П.-дов., Бакалійна С.М.-дов.

від відповідача: Пащенко І.П.-дов.

  Відкрите акціонерне товариство  „Приазовський багатопрофільний завод” м. Маріуполь, Донецької області  звернулось з позовом про визнання недійсними акта перевірки Управління Пенсійного Фонду України  в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Донецької області  від 25.03.2004 року та його рішень від 01.04.2004 року № 39 та № 40.

 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки складений з чисельними порушеннями Порядка по його складенню та не відповідає даним про фактичну заборгованість, а тому рішення, які прийняті на його підставі мають бути визнанні  недійсними.

 Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що виявлені в акті перевірки порушення відповідають дійсності, а тому оспорювані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

  Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

 25.03.2004 року відповідачем була проведена планова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов”язання зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування  ВАТ „Маріупольський пивоварений завод”  за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року.

 В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем деяких  норм чинного законодавства, що зазначено в акті перевірки.

За висновками перевіряючих недоїмка зі сплати збору на обов”язкове державне пенсійне страхування склала 32238,02грн.

Згідно розрахунку сум несплачених зобов”язань (додаток до акту) сума відхилення за мінусом переплат-37421,04грн., до якої додана сума донарахованого збору на обов”язкове  пенсійне страхування -32% від мінімальної заробітної плати -153,11грн., а всього донараховано 37547,15грн. зобов”язань зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування.

На підставі акта перевірки відповідачем 01.04.2004 року були прийняті рішення № 39 та № 40 про застосування штрафних санкцій.

Рішенням № 39 позивачу було донараховано  зобов”язань зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування на суму 37574,15грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 18787,08грн.

Рішенням № 40 за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов”язання до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді стягнення додаткової суми штрафу у розмірі 16411,96грн.

 Штрафні санкції за обома рішеннями були нараховані на підставі ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

 Враховуючи заперечення позивача, з метою з”ясування правильності нарахування сум штрафних санкцій на підставі аналіза документів первинної бухгалтерської звітності ухвалою від 08.07.2004 року судом була призначена  судово-бухгалтерська експертиза, висновки якої надійшли до суду 16.07.2007 року.

Згідно з висновком експерта донарахована за актом сума збора на обов”язкове державне пенсійне страхування не відповідає даним первинних бухгалтерських  документів.

Розбіжності з даними підприємства становлять 5421,58грн., з яких сума     ненарахування збора у розмірі 32 % від мінімальної заробітної плати робітників, направлених у відпустку без  утримання становить 2325,12грн.. а причина розбіжності на суму 3096,46грн. не встановлена.

Розбіжності з даними акта перевірки становлять 31666,18грн., причина яких не встановлена.

За поясненням, яке було надано експертом (стосовно заперечень відповідача) при проведенні експертизи ним  запитувались у позивача накази, відомості, журнали та інші документи на виплату заробітної плати натурою, але будь-які документи з цього питання не були йому надані, тому дослідити факт виплати заробітної плати у січня 2002 року у сумі 32366грн. було неможливо.

На підставі аналіза оспорюваного акта та висновка експерта суд вважає, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з огляду на наступне.

 Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки позивачем не були надані перевіряючим головні книги за 2001-2002 роки з посиланням на відсутність у підприємства заборгованості по заробітній платі та недоїмки по збору на обов”язкове державне пенсійне страхування станом на 01.04.2002 року, але фактичні дані свідчать про інше.

Так, згідно до звіта ф. 4ПФ за 4 квартал 2001 року позивачем була самостійно задекларована станом на 31.12.2001 року заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 73000грн.

У звіті по ф.22 за січень 2002 року позивачем задекларована заборгованість по заробітній платі у сумі 40634грн.

Таким чином, виходячи з даних звітів позивача вбачається, що заборгованість по заробітній платі була сплачена ним у сумі 32366грн., але збір на обов”язкове державне пенсійне страхування з цієї суми не був сплачений.

 У зв”язку з тим, що позивачем у звіті по ф. 22 за березень 2002 року було

задекларовано зобов”язань  по збору на обов”язкове державне пенсійне страхування у сумі 9254грн. за 1998-2001 роки, а фактично сума заборгованості відповідно до звіта ф.4ПФ за 4 квартал 2001 року становила 41073,51грн., тому відповідачем правомірно було донараховано зобов”язань по збору на виплачену заробітну плату за період з 07.1998 року по 12.2001 року у сумі 31819,51грн.

 Станом на 13.03.2001 року (на початок перевірки) недоїмка зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування становила 10453грн., що підтверджується актом перевірки від 12.04.2001 року, який підписаний позивачем без заперечень і є узгодженим, за період з 01.04.2001 року по 01.01.2004 року нарахований збір на обов”язкове державне пенсійне страхування в сумі 98617,33грн. ( в тому числі на невиплачену заробітну плату з червня 1997 року по березень 2001 року – 61481грн.), перераховано позивачем -76832,31грн., різниця (тобто недоїмка станом на 20.02.2004 року) становить 32238грн.

 Відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетними та державними  цільовими фондами”( у подальшому-Закон) відповідачем були правомірно застосовані до позивача штрафні санкції та відповідно до Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” –донарахованй збір на обов”язкове державне пенсійне страхування.

За затримку сплати узгодженої суми зобов”язання на 995 днів штрафні санкції були нараховані на підставі п.п.17.1.7.п.17.1. ст. 17 Закону.

Беручи до уваги, що оспорюваний акт  перевірки та рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання їх недійсними не має.

 Керуючись ст.ст. 71,86,162,167 Кодексу Адміністративного судочинства України, на підставі п.п.17.1.3.,17.1.7. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетними та державними  цільовими фондами”, суд,-  

                                               П О С Т А Н О В И В :

   Відкритому акціонерному товариству „Приазовський багатопрофільний завод” м. Маріуполь, Донецької області у позові про визнання недійсними і такими, що не підлягаю виконанню акта перевірки Управління Пенсійного Фонду України  в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Донецької області  від 25.03.2004 року та його рішень від 01.04.2004 року № 39 та      № 40 – відмовити.  

 Постанова оголошена 26.11.2007 року і набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого  Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

 Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                Овсяннікова О.В.