Рішення

від 19.04.2024 по справі 205/13259/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/13259/23

(2/199/1181/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернуся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на підставі договору факторингу №31/03-2021 від 31 березня 2021 року позивач набув прав вимоги до відповідача, як боржника, за кредитним договором №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року, розмір заборгованості якої становить 87432,23 гривень. Оскільки відповідач наявну в неї заборгованість за вказаним кредитним договором не погасила, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в повному обсязі, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська.

22 січня 2024 року матеріали позовної заяви надійшли до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, де в той же день у відповідності та на підставі ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України були розподілені та передані для розгляду судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року після отримання відповідей на запити суду про зареєстроване місце проживання відповідача позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16 січня 2018 року між ПАТ «Юнекс Банк», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір №0.008.39.0118.ФО_К, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 29999 гривень, зобов`язавшись його повернути до 16 січня 2021 року щомісячними ануїтетними платежами згідно графіку повернення кредиту, сплативши 12% річних за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2,99% від суми кредиту. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору з додатками, копією виписки по особовому рахунку позичальника.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору його сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником однією або декількох умов договору, у т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом, несвоєчасної сплати комісії за обслуговування кредиту, позичальник сплачує банку штраф за кожен випадок такого порушення в розмірі 200 гривень.

Пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів позичальник сплачує банку додатково пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не можу бути більшою за 15% суми простроченого платежу. Сукупна неустойка (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальника на підставі цього договору, не може перевищувати 50% суми кредиту.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов`язання виконав в повному обсязі. В той же час, відповідач не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого у неї перед кредитодавцем утворилась заборгованість, яку нараховано відповідачу станом на 31 березня 2021 року в загальному розмірі 87432,23 гривень, з яких: 29149,94 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11040,94 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 31393,95 гривень заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 15847,4 гривень заборгованість за штрафами та пенею. Викладені обставини підтверджуються копією реєстру прав вимоги з розрахунком заборгованості.

31 березня 2021 року між АТ «Юнекс Банк», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №31/03-2021, за умовами якого з урахуванням реєстру боржників позивач набув належних АТ «Юнекс Банк» прав вимоги за кредитним договором №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року, а саме права на стягнення кредитної заборгованості, розмір якої станом на момент укладення означеного договору відступлення прав вимоги та на момент звернення позивач до суду залишився незмінними. Наведені обставини підтверджуються копією договору факторингу з додатками.

Позивач своїм письмовим повідомленням від 07 жовтня 2021 року сповістив відповідача про вищевказане відступлення прав вимоги та набуття позивачем прав кредитора, просив відповідача здійснити погашення кредитної заборгованості, однак такі вимоги залишились без виконання з боку відповідача, кредитна заборгованість не погашена. Дані обставини підтверджуються копією письмового повідомлення та копіями поштової документації.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони (ст.207 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Зі змісту норм ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування» слідує, що кредитодавець має право включати до умов кредитного договору обов`язок позичальника сплачувати на користь кредитодавця комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічне положення містить ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст.61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року з урахуванням на договір факторингу №31/03-2021 від 31 березня 2021 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження факти укладення таких договорів із дотриманням вимог законодавства щодо порядку їх укладення, змісту та форми, а також підтверджено факт набуття позивачем, як новим кредитором, прав вимоги первісного кредитора до відповідача за вказаним кредитним договором, та встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за цим кредитним договором по відношенню до кредитодавця, що зумовило виникнення у відповідача кредитної заборгованості та права у позивача вимагати її стягнення на свою користь в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у відповідній є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак частково шляхом стягнення заявленої кредитної заборгованості за виключенням боргу за штрафами та пенею.

Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що стороною позивача в якості складової кредитної заборгованості заявлено борг за пенею та штрафами в розмірі 15847,4 гривень. При цьому, як за змістом норм законодавства, так і відповідно до положень кредитного договору №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року (п.п.3.2.6, 4.1) пеня та штраф є різновидами цивільної відповідальності (неустойки) за порушення договірного зобов`язання, які нараховуються різними способом, в різному розмірі та за різний період. В той же час, позивач, заявляючи їх до стягнення, у розрахунку заборгованості об`єднує їх разом, наводячи загальну суму боргу для цих двох видів штрафних санкцій, що не дозволяє суду перевірити яким чином, у якому розмірі та за який період нараховано кожний з цих двох видів неустойки, а відтак і перевірити правильність/правомірність їх нарахування. За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено перед судом правомірність нарахування заявлених до стягнення пені та штрафу, а у відповідності до ст.81 ч.6 ЦПК України судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд і приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених пені та штрафу.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги частково, суд також керувався і тим, що цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки, різновидами якої є пеня та штраф (ст.549 ЦК України). Згідно наведених вище положень укладеного між сторонами кредитного договору №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року (п.п.3.2.6, 4.1) нарахування відповідачу пені та штрафів, як складових загальної кредитної заборгованості відповідача, відбулось за невиконання відповідачем свого договірного грошового зобов`язання недотримання строків погашення кредиту (тіла, процентів, комісії), тобто і штраф і пеня фактично нараховані за одне й те саме порушення позичальником умов кредитного договору. Разом з тим, ст.61 Конституцією України прямо заборонено притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За таких обставин, а також враховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (недотримання строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) є недотриманням положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні застосування та стягнення і пені, і штрафу.

Наведені вище висновки суду, покладені в основу часткового задоволення позову, повністю відповідають правовій позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, а також у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі №554/2743/14-ц, від 06 лютого 2018 року по справі №1521/5041/12-ц, від 21 лютого 2018 року по справі №344/10723/15-ц, від 21 березня 2018 року по справі №306/55/15-ц, від 28 березня 2018 року по справі №522/10828/15-ц, від 28 березня 2018 року по справі №369/844/16-ц, від 11 квітня 2018 року по справі №756/2765/15-ц, від 18 квітня 2018 року по справі №296/9624/14-ц, від 18 квітня 2018 року по справі №381/2112/15-ц, від 16 травня 2018 року по справі №548/264/15-ц, від 13 червня 2018 року по справі №659/559/16-ц, від 25 липня 2018 року по справі №318/273/16-ц, від 25 липня 2018 року по справі №631/1348/16-ц, від 16 лютого 2022 року по справі №333/4292/15-ц.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2197,52 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.8, 9, 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ 42436323; адреса місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007) заборгованість за кредитним договором №0.008.39.0118.ФО_К від 16 січня 2018 року станом на 31 березня 2021 року в загальному розмірі 71584,83 гривень, з яких: 29149,94 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11040,94 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 31393,95 гривень заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ 42436323; адреса місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007) судовий збір в розмірі 2197,52 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко