Ухвала

від 29.03.2024 по справі 357/4112/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4112/24

1-кс/357/869/24

У Х В А Л А

29 березня 2024 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року у кримінальному провадженні №12023111050001845 від 22.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України , -

У С Т А Н О В И В:

25.03.2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду надійшло клопотання ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року у кримінальному провадженні №12023111050001845 від 22.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:004:0031, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також все наявне на ній нерухоме майно (об`єкти незавершеного будівництва) із встановленням заборони внесення змін до Державних реєстрів щодо зміни права власності, а також заборони на їх відчуження (продаж, дарування, тощо), зміни їх конфігурації. Клопотання прокурора про арешт майна дослівно повторює заяву ОСОБА_5 , слідчим суддею при постановленні ухвали про арешт майна в повній мірі не досліджено Попередній договір, укладений 25.03.2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме п. п. 6.2, 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.3, 8.2 та 9.4.. Крім того заявником в клопотанні зазначено, що висновок про те, що ОСОБА_6 щодо ОСОБА_5 вчинив обман, є передчасним, оскільки ОСОБА_5 , проявивши розумну обачність, обов`язково дізнався би про те, що земельна ділянка вже понад рік до укладення Попереднього договору, знаходиться в іпотеці.

У постанові про визнання речовим доказом містяться недостовірні відомості щодо земельної ділянки, які не відповідають офіційним даним з Державних реєстрів, та були спотворені навмисно, аби зробити видимість наявності злочину.

Так, у постанові прокурора ОСОБА_7 від 29.08.2023 зазначається, що цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. В той час як насправді згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також Державного земельного кадастру, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Ці обставини перемістилися з заяви ОСОБА_5 до постанови про визнання речовим доказом, а звідти - у клопотання про накладення арешту, а звідти - в ухвалу слідчого судді.

Сама ж постанова про визнання земельної ділянки речовим доказом у кримінальному провадженні з заявою про вчинення шахрайства - носить суто формальний характер, оскільки земельна ділянка як об`єкт матеріального світу може зберігати на собі сліди хіба що самочинного будівництва, або вбивства чи іншого подібного тяжкого злочину.

Крім того, до клопотання прокурора про накладення арешту на майно додані недопустимі докази, а саме: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 344556954 від 29.08.2023р., сформована ОСОБА_8 , Київська обласна прокуратура, який не входив до складу групи прокурорів.

Те саме стосується і Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2023р., сформованих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 незрозуміло на яких підставах.

Під час розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023111050001845 від 22 травня 2023 року не піднімалося питання щодо співмірності імовірної майнової шкоди та вартості арештованого майна.

Так, із заяви ОСОБА_5 вбачається, що останній передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 972 972,00 грн. (дев`ятсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві грн.), в той самий час, як вартість арештованого майна складає 23 970 800,00 (двадцять три мільйона дев`ятсот сімдесят тисяч вісімсот грн.). І це без врахування збитків, які щоденно ростуть для підприємства через необґрунтовано накладений арешт.

Не зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023111050001845 тривало після накладення арешту на майно понад 4 місяці, до ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» слідчі або прокурор з будь-якими запитами (вимогами) не зверталися, посадові особи ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» не допитувалися, версія органу досудового розслідування про те, що майно, зазначене в ухвалі про арешт майна, є предметом, доказом злочину, об`єктом кримінально протиправних дій, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст.86 КПК України доказами.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту зазначеного у клопотанні майна на час звернення із клопотанням про скасування арешту майна відпали, тоді як слідчим, прокурором не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ».

В судовому засіданні представник власника майна «АДОНІС КРІЕЙТ» адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання з підстав наведених у ньому, просила скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року.

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» про скасування арешту майна, оскількирозслідування проводиться за фактом шахрайства на підставі заяви потерпілого ОСОБА_5 про заволодіння шляхом обману групою осіб належними останньому коштами в сумі 972 982 грн. сплаченими 05.03.2021 року відповідно до умов Попереднього договору продажу квартири АДРЕСА_2 . Так як було встановлено, потерпілий ОСОБА_5 05.03.2021 уклав Попередній договір із ОСОБА_6 .. Відповідно до Попереднього договору він, як покупець, зобов`язався не пізніше ІІІ кварталу 2021 року, укласти договір купівлі-продажу квартири в ще незбудованому будинку, а продавець мав здати будинок в експлуатацію. Потерпілий ОСОБА_5 сплатив необхідну суму, що є еквівалентом 34 149 дол. США, однак станом IV квартал 2021 року ОСОБА_6 порушив строки здачі в експлуатацію будинку і таким чином порушив умови договору та на будь-які дзвінки потерпілого не реагував. З метою захисту свої прав ОСОБА_5 направив претензію на адресу ОСОБА_6 , яку останнім було проігноровано і станом на момент внесення відомостей до ЄРДР, тобто на травень 2023 року, грошові кошти потерпілому не повернуто та будинок не добудовано. В ході розслідування було з`ясовано, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було укладено договір позики грошових коштів і з метою забезпечення цього договору було укладено договір іпотеки про передання майна, а саме земельної ділянки на якій на разі розташований об`єкт нерухомості. Таким чином укладаючи договір із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не повідомив останнього, що земельна ділянка перебуває в іпотеці. У органу досудового розслідування є підстави стверджувати, що саме під приводом цивільно-правових відносин, ОСОБА_6 приховав свої дійсні наміри і таким чином заволодів готівковими коштами потерпілого. У цьому ж кримінальному провадженні окрім потерпілого ОСОБА_5 допитано ще ряд потерпілих за аналогічними заявами. Тому вважає, що арешт на земельну ділянку накладено законно, оскільки фактично будинок збудовано за кошти вкладників. Тому поки не встановлено місцезнаходження та не допитано ОСОБА_6 прокурор вважає, що доцільність в арешті земельної ділянки не відпала та просить відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувало кримінальне провадження за №12023111050001845, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:004:0031, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також все наявне на ній нерухоме майно (об`єкти незавершеного будівництва) із встановленням заборони внесення змін до Державних реєстрів щодо зміни права власності, а також заборони на їх відчуження (продаж, дарування, тощо), зміни їх конфігурації.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положеннями статей 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При вирішенні питання про наявність достатніх підстав вважати, чи існує потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в ході розгляду клопотання заявника про скасування арешту з майна, слідчий суддя має враховувати підстави, визначені ст.ст. 170, 173 КПК України. Зокрема, слідчий суддя повинен брати до уваги необхідність такого арешту з огляду на завдання кримінального провадження, наслідки арешту для особи, відносно майна якої застосовується відповідний арешт.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду клопотання про скасування арешту з майна обставини, слідчий суддя вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню.

Так, до Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення злочину звернувся ОСОБА_5 .

Постановою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 12.10.2023 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023111050001845 від 22.05.2023 за ч. 2 ст. 190 КК України доручено слідчим Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області матеріали кримінального провадження направлено до Білоцерківської окружної прокуратури Київської області для організації здійснення подальшого досудового розслідування.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 05 березня 2021 року, між ОСОБА_5 укладено Попередній договір з громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасова посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_1 , видана ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 23 лютого 2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з умовами Попереднього договору, посвідченого ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, р/№ 604, ОСОБА_6 - Продавець і ОСОБА_5 - Покупець, зобов`язалися не пізніше ІІІ кварталу 2021 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Квартира розташована на третьому поверсі будинку, загальною проектною площею 42,90 кв.м.

Відповідно до пункту 9.4. цього договору, вказано: «Даний попередній договір закріплює лише зобов`язання Сторін укласти основний договір у майбутньому, та за своєю суттю не є договором про продаж майнових прав і не є правовстановлюючим документом на Нерухоме майно, не закріплює право власності Покупця на Нерухоме майно».

Згідно пункт 6.2.: «Сторони погодили, що під невиконанням, або неналежним виконанням Стороною умов Попереднього договору вони мають на увазі:

6.2.1.відмову або ухилення від укладення Основного договору на визначених Попереднім договором умовах;

6.2.2.будь-які дії чи бездіяльність, що спричинюють неможливість посвідчення нотаріусом Основного договору;

6.2.3.невиконання або неналежне виконання будь-якого зобов`язання, вказаного у Попередньому договорі».

Пункт 6.3.: «У випадку односторонньої безпідставної відмови або ухилення Продавця від укладення Основного договору на визначених попереднім договором умовах або будь-яких дій чи бездіяльності Продавця, що спричинюють неможливість посвідчення нотаріусом Основного договору, покупець має право відмовитись від виконання Попереднього договору та від укладення Основного договору, а також вимагати розірвання Попереднього договору, шляхом укладення між сторонами відповідного Договору про розірвання. У такому разі Продавець, протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту укладення Договору про розірвання та отримання від Покупця письмової заяви на повернення коштів, повертає Покупцю грошові кошти, що були одержані Продавцем згідно Попереднього договору».

Відповідно до пункту 8.2.: «Якщо Сторони не можуть узгодити взаємоприйнятне рішення, на протязі більше 1 (одного) місяця з моменту початку переговорів між Сторонами, спір підлягає розгляду в судовому порядку згідно зі встановленою українським законодавством підвідомчістю та підсудністю справ».

Отже з аналізу Попереднього договору, слідує, що відносини його сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, а способом захисту прав ОСОБА_5 є звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів внаслідок порушень умов укладеного між ними Попереднього договору.

Враховуючи викладене, розумність і співрозмірність обмеження права власності, беручи до уваги мету накладення арешту, з урахуванням відсутності підозр у кримінальному провадженні, недоведеності прокурором обставин, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, спрямовані на швидке та повне досудове розслідування у розумні строки з моменту накладення арешту, обґрунтованість доводів клопотання про скасування арешту представника власника майна, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки не доведено необхідність здійснення такого арешту в подальшому, в зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

За таких обставин, клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ТОВ «АДОНІС КРІЕЙТ» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року у кримінальному провадженні №12023111050001845 від 22.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2023 року у справі № 369/15506/23 1-кс/369/3256/23 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:004:0031, яка розташована: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АДОНІС КРІЕЙТ».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_13