Рішення

від 04.03.2024 по справі 761/39728/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 761/39728/20

провадження № 2/361/263/24

04.03.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряІвановій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2020 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 14 квітня 2017 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 145/3/ШК, за яким відповідач продає, а позивач купує майнові права на об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,41 кв.м., спорудження якої здійснює ТОВ «ВКФ Фарби України». Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 1 квартал 2018 року, загальна вартість майнових прав складає 837 330,00 грн. Позивачем було сплачено повністю вказану вартість майнових прав. Однак, відповідач порушив умови договору, не завершив будівництво житлового будинку, не ввів його в експлуатацію. З цих підстав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені в сумі 9 219 003, 30 грн., а також моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Сердинського В.С. від 25 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року вказану справу прийнято до провадження судді Петришин Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. не з`явився, направив заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій також просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ТОВ «ВКФ Фарби України» Мороз С.С. у судове засідання не з`явилася, подала до суду розгляд справи за її відсутності. Також остання звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності, в якій зазначила, що строк позовної давності минув, оскільки, як видно з тверджень позивача, порушення відбулося за закінченням 1 кварталу 2018 року так, як будинок в експлуатацію не було введено. Позивач звернулася до суду лише 04 грудня 2020 року, тобто на момент звернення до суду однорічний строк позовної давності, визначений у статті 258 ЦПК України, до вимог для стягнення неустойки (штрафу, пені), сплив 01 квітня 2019 року. Крім того, у додаткових пояснення вказувала на неприйнятність застосування ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у даних правовідносинах, оскільки наведені положення Закону визначають право споживача вимагати сплати від виконавця робіт (послуг) пені, у разі прострочення виконання зобов`язання, а зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що дана угода є договором купівлі-продажу майнових прав, й в цьому випадку застосуванню підлягають положення про купівлю-продаж. У зв`язку з цим, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обставини справи, що встановлені судом

14 квітня 2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» укладено договір № 145/3/ШК купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначається загальні положення про купівлю-продаж. Сторони домовилися, що об`єкт нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , загальною площею 64,41 кв.м.

Згідно із п. 2.4 запланований термін будівництва та введення в експлуатацію та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 1 квартал 2018 року.

Відповідно до п. 3.1 договору, майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються Продавцем Покупцеві шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі об`єкта нерухомості, що визначена у п. 2.2 договору, введення об`єкта капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п. 4.3. даного договору.

За умовами п.п. 3.3 договору сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості зазначеної площі об`єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав.

Відповідно до п. 4.2 договору загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у день укладення цього договору складає 837 330,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 139 555,00 грн.

У п.п. 4.3.1 сторонами визначено порядок розрахунків за даним договором.

За змістом п. 5.4.1 Покупець зобов`язується здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадках невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором, винна Сторона відшкодовує потерпілій Стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно чинного законодавства.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом абзацу першого частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» свідчить, що ця норма не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19, а також в постанові від 15.06.2022 р. у справі № 711/1032/21.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII до спірних правовідносин.

Згідно договору від 14 квітня 2017 року та тлумачення його дозволяють суду зробити висновок про те, що між сторонами укладено саме договір купівлі-продажу майнових прав, за яким ТОВ «ВКФ Фарби України» продає, а ОСОБА_1 купує майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру. Договір не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.

При цьому, у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію, а кошти позивачем були сплачені ТОВ «ВКФ Фарби України» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості.

Таким чином, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.4. договору сторони погодили запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва - 1 квартал 2018 року.

Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України надає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, а в пункті 2.4 договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) зазначено, що встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Таким чином, термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру у даній справі конкретною датою не визначено, а вказана планова дата, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, згідно з якою на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII до спірних правовідносин відсутні, оскільки між сторонами 14 квітня 2017 року укладено саме договір купівлі-продажу майнових прав, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про захист прав споживачів та стягнення пені задоволенню не підлягають.

Що ж до вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то за змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, на підтвердження такої вимоги у позовній заяві відсутнє обґрунтування та не надано доказів, у чому полягає завдана моральна шкода, як вона проявилася у позивача, не обґрунтовано розміру такої моральної шкоди.

Виходячи із наведених обставин, та враховуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з підстав їх недоведеності.

Керуючись статтями Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 526, 539, 549, 599, 610, 635, 651, 653, 655, 691 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про захист прав споживачів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», код ЄДРПОУ: 31108022, адреса місцезнаходження: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. О.Онікієнка, 125, оф. 15/4.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН