Ухвала

від 29.04.2024 по справі 753/7776/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7776/24

провадження № 2/753/5724/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В. вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Сітістейтсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 26 квітня 2024 року.

Під час вирішення питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що справу слід передати за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ "Сітістейтсервіс" звернулося до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, які виникли у зв`язку із несплатою таких послуг по квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України (виключна підсудність), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).

З урахуванням того, що заборгованість виникла у зв`язку із неоплатою житлово-комунальних послуг, вказаний позов має розглядатись за місцем знаходження квартири, по якій така заборгованість виникла, тобто за правилами виключної підсудності.

Нерухоме майно, щодо якого виник спір між позивачем та відповідачем, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Бориспільського району Київської області.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи викладене вище, вважаю, що вказана позовна заява підлягає передачі на розгляд за підсудністю до належного суду, тобто за місцезнаходженням майна, а саме до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Керуючись пунктом 1 частиною першою, частиною третьою статті 31, статтями 30, 32, ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

матеріали цивільної справи № 753/7776/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надіслати до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72) за територіальною підсудністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.В. Шаповалова