Постанова

від 25.04.2024 по справі 643/16448/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2024 року

м. Харків

справа №643/16448/19

провадження № 22-ц/818/1454/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Гаражно-будівельний кооператив «Буревісник-1»

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Буревісник-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року, постановлене суддею Сугачовою О.О.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом,в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в загальній сумі не менше 44000,00 грн, нараховану за період з 10.07.2008 по 30.09.2010.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що за весь період трудових відносин відповідач порушував чинне законодавство і здійснював незаконні дії, незаконно затримував виплату заробітної плати і незаконно зменшував суму її виплат.

У відзиві на апеляційну скаргу Гаражно-будівельний кооператив «Буревісник - 1» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази не доводять, що у відповідача перед позивачем дійсно існує заборгованість по заробітній платі станом на час звернення до суду з позовною заявою, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Розглядом справи встановлено, що згідно наказу 9/К від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Гаражного кооперативу «Буревісник - 1» на посаду прораба (а.с.52)

Наказом №13/К від 30.09.2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади прораба за згодою сторін (а.с.63).

Таким чином в період з 10.07.2008 по 30.09.2010 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Гаражно-будівельним кооперативом «Буревісник-1».

Вказана підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 наголошував, що в 2019 році при зверненні до Пенсійного фонду України йому стало відомо, що відповідач не сплачував за нього стразові платежі та заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті ст.97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки позивачці не виплачувалася.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до вимог статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

З Довідки від 15.07.2019 сформованої в Пенсійному фонді України, форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» ОСОБА_1 за звітні роки 2000, 2001, 2002, 2007, 2008, 2009, 2010 роки та копію листа-відповіді з ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2019 вбачається, що в період з листопада 2009 року надходжень по сплаті страхових платежів не надходило (а.с.8).

Також з Довідки про нарахування заробітної плати від 08.05.2020 року також вбачається, що починаючи з листопада 2009 року ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата (а.с.59,60).

Таким чином у відповідача існує невиплачена заборгованість по сплаті заробітної плати за період з листопада 2009 року по день звільнення.

Згідно Наказу від 01.09.2009 року, виданого головою правління ГБК «Буревісник- 1» про затвердження штатного розпису вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 з вересня 2009 року встановлена у розмірі 900,00 грн (а.с.165), таким чином заборгованість по заробітній платі за листопад та грудень 2009 року становить 1800,00 грн.

Згідно Наказу №01-2010 від 04.01.2010 року посадовий оклад Подмокову встановлений у розмірі 890,00 грн (а.с.166), таким чином заборгованість за період з січня 2010 року по вересень 2010 року становить 7120,00 грн, з урахуванням сплаченої у серпні 2010 року суми.

Отже заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 8920,00 грн.

Належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів, а також даних про відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 , відповідачем суду не надано.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу про пропуск строку на звернення до суду, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 233 КЗпП, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин та звернення до суду (08.10.2019) передбачено, що у разі порушенні законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком

Закон № 2352, який оновив норми ст. 233 КЗпП України, яка передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП, набрав чинності 19.07.2022 року. Тобто через три роки після звернення позивача до суду.

Доводи позовної заяви та апеляційної скарги про неправильно встановлений розмір заробітної плати, судова колегія до уваги не бере, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених доводів.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

З урахуванням вищевказаного, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до вищенаведених правил та положень ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

За подання позовної заяви стягненню з Гаражного -будівельного кооперативу «Буревісник -1» в дохід Держави підлягає судовий збір за подання позовної заяви у сумі 892,00 грн та за перегляд рішення суду в апеляційному порядку в розмірі 1338,00 грн.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, 369, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Буревісник-1» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 8920,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Буревісник-1» в дохід Держави судовий збір у загальному розмірі 1338,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П.Пилипчук

О.Ю.Тичкова