Постанова

від 29.04.2024 по справі 638/105/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/105/24

Номер провадження 22-ц/818/1236/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,

суддів - Бурлаки І.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року в складі судді Хайкіна В.М. у справі № 638/105/24 за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

у с т а н о в и в :

У січні 2024 року керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому просить:

1)усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Борівської селищної ради від 26 січня 2022 року №219 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Підлиман на території Борівської селищної ради гр. ОСОБА_1 »;

2)усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року земельної ділянки з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га, укладеним ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ;

3)усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути державі земельну ділянку з кадастром номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га розташовану в с. Підлиман Ізюмського району Харківської області;

4)усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га розташованої в с. Підлиман Ізюмського району Харківської області з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї;

5)судові витрати стягнути з відповідачів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року повернуто позовну заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що керівником Ізюмської окружної прокуратури м. Харкова зроблено запит до Харківської обласної військової адміністрації щодо надання інформації про вживання заходів реагування, які спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Вказаний запит зроблено 26 квітня 2023 року, відповідь на запит отримана прокуратурою 05 червня 2023 року, а з позовною заявою прокурор звернувся до суду лише 29 грудня 2023 року, тобто через 6 місяців після отримання відповіді. Вказаний факт не дає можливість суду зрозуміти, чи вживались Харківською обласною військовою адміністрацією відповідні заходи реагування по вказаному факту на протязі вказаного часу, та в свою чергу правомірність звернення до суду саме прокурора за захистом порушених на його думку прав. Аналізуючи вищевикладене, відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України, прокурором не наведено підстав порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, оскільки за цей тривалий час можливо були здійснені Харківською обласною військовою адміністрацією заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Відтак, відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором дотримано процедуру, встановлену частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у тому числі доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки компетентний орган знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, що не ставиться під сумнів судом першої інстанції, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк, який був достатнім для відновлення порушених інтересів держави. Наполягає на тому, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру, статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, та визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував наявність бездіяльності органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу. Також зазначає, що 18 січня 2024 року на електронну адресу окружної прокуратури від Департаменту захисту довкілля та природокористування ХОВА надійшла відповідь № 04.01- 22/166 від 17 січня 2024 року, з якої слідує, що заходи реагування, спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави шляхом звернення до суду не вживалися, і ХОВА не заперечує проти звернення Ізюмської окружної прокуратури з відповідним позовом до суду. Зазначене є додатковим підтвердженням бездіяльності уповноваженого органу і, відповідно, наявності правових підстав для звернення прокурора до суду в даному випадку. Зауважує, що прокурор був позбавлений можливості долучили вказану відповідь до позовної заяви, оскільки вона надійшла вже після пред`явлення позову до суду, у зв`язку з чим долучає зазначений лист до апеляційної скарги. Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в даному випадку не оскаржується Харківською обласною військовою адміністрацією, хоча така можливість передбачена ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». В апеляційній скарзі посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Тому вважає, що оскільки позовна давність за негаторним позовом до позовних вимог не застосовується, прокурор не обмежений жодними строками для звернення до суду. Крім того, у даному випадку прокурором дотримано принцип розумності строків, адже такий строк є достатнім для того, щоб уповноважений орган самостійно зібрав необхідну інформацію про порушення інтересів держави та звернувся з відповідним позовом до суду, або хоча б виявив такий намір, чого не вбачається з дій ХОВА. Таким чином, у зв`язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу та необхідністю захисту інтересів держави, в даному випадку вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, відтак просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2024 року керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року позовну заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду повернуто на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що питання представництва інтересів держави прокурором в суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частина 1 якої визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що керівником Ізюмської окружної прокуратури м. Харкова зроблено запит до Харківської обласної військової адміністрації щодо надання інформації про вживання заходів реагування, які спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Вказаний запит зроблено 26 квітня 2023 року, відповідь на запит отримана прокуратурою 05 червня 2023 року, а з позовною заявою прокурор звернувся до суду лише 29 грудня 2023 року, тобто через 6 місяців після отримання відповіді. Вказаний факт не дає можливість суду зрозуміти, чи вживались Харківською обласною військовою адміністрацією відповідні заходи реагування по вказаному факту на протязі вказаного часу, та в свою чергу правомірність звернення до суду саме прокурора за захистом порушених на його думку прав. Аналізуючи вищевикладене, відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України, прокурором не наведено підстав порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, оскільки за цей тривалий час можливо були здійснені Харківською обласною військовою адміністрацією заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави, тому повернув позовну заяву на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України.

З таким висновком суду апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Згідно із положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

При цьому, зокрема, позовна заява повертається судом у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави (п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом із тим, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що позов прокурора у даній справі поданий в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (а.с.1-29).

При цьому, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично свої висновки пов`язав із матеріальними правовідносинами та їх оцінкою, залишивши поза увагою те, що стадія відкриття провадження у справі це у першу чергу відповідність поданого позову вимогам процесуального закону, а не оцінка доказів.

Згідно із ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» де вказано, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Урегульовуючи розбіжності у раніше викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно відзначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Ізюмською окружною прокуратурою до Департаменту захисту довкілля та природокористування ХОВА було скеровано лист № 58-1169 вих-23 від 26 квітня 2023 року, в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства та запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі державі.

У відповідь на вказаний запит від Департаменту захисту довкілля та природокористування ХОВА надійшов лист № 04.01-22/1551 від 05 червня 2023 року, в якому зазначено, що Юридичним департаментом та Департаментом захисту довкілля та природокористування ХОВА на виконання доручення керівництва ХОВА розглянуто, в тому числі, лист Ізюмської окружної прокуратури № 58-1169вих-23 від 26 квітня 2023 року. Зокрема, Департаментом захисту довкілля та природокористування ХОВА вказано, що заходи реагування, спрямовані на повернення земельних ділянок у відання держави шляхом звернення до суду не вживалися і ХОВА не заперечує проти звернення Ізюмської окружної прокуратури з відповідним позовом до суду.

За період, починаючи з моменту отримання листа № 04.01-22/1551 від 05 червня 2023 року до моменту пред`явлення прокурором позовної заяви жодних дій, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави Харківською обласною військовою адміністрацією здійснено не було, як вочевидь і очікувалось, виходячи зі змісту відповіді ХОВА.

Разом з цим, щоб пересвідчитись у наявності підстав для представництва інтересів держави, перед пред`явленням позовної заяви окружною прокуратурою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сформовано інформаційну довідку № 360423006 від 28 грудня 2023 року (долучена до позовної заяви), з якої слідує, що державна реєстрація спірної земельної ділянки за одним із відповідачів - ОСОБА_2 є чинною на час формування довідки, тобто вказана земельна ділянка і досі неправомірно перебуває у приватній власності, інтереси держави залишаються не захищеними.

Тобто, прокурором вказано причини звернення та обґрунтовано підстави для звернення до суду з цим позовом.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок, який зводиться до того, що встановлення обґрунтованості позову (заяви) є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

Приймаючи до уваги вищенаведене, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру, статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, та визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував наявність бездіяльності органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу.

Щодо висновку суду першої інстанції, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що керівником Ізюмської окружної прокуратури м. Харкова зроблено запит до Харківської обласної військової адміністрації щодо надання інформації про вживання заходів реагування, які спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Вказаний запит зроблено 26 квітня 2023 року, відповідь на запит отримана прокуратурою 05 червня 2023 року, а з позовною заявою прокурор звернувся до суду лише 29 грудня 2023 року, тобто через 6 місяців після отримання відповіді, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 64-66) щодо змісту частини 1 статті 261 ЦК України сформулювала такий висновок: «Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».

Отже, початок перебігу позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення майнового права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах або прокурор. Відомості про отримання прокурором даних саме про порушення права власності держави на конкретний об`єкт раніше, ніж про таке порушення дізнався відповідний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, мають бути підтверджені належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/3158/19, згідно з яким часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.

В апеляційній скарзі прокурор посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Проаналізувавши норми чинного законодавства та враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що прокурором пред`явлено негаторний позов, на який позовна давність не поширюється, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

З висновком суду першої інстанції, чи вживались Харківською обласною військовою адміністрацією відповідні заходи реагування по вказаному факту на протязі вказаного часу, апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

У постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 906/506/18, від 11 квітня 2019 року у справі № 904/583/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18, від 21 травня 2019 року у справі № 921/31/18.

Таким чином, прокурор під час звернення з даним позовом до суду обґрунтував порушення інтересів держави, надав докази завчасного повідомлення про порушення інтересів держави повноважного органу державної влади, та докази необхідності здійснення захисту інтересів держави, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду є достатнім для доведення суду підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Отже, виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, в зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення позовної заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладене, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 підлягає скасуванню з направленням справи до Дзержинського районного суду міста Харкова для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 379, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2024 року скасувати, справу направити до Московського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина