Рішення

від 29.04.2024 по справі 487/8982/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8982/23

Провадження № 2/487/972/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.04.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миколаївська Універсальна товарно-сировинна біржа про визнання договору міни нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миколаївська Універсальна товарно-сировинна біржа, в якому просив визнати дійсним договір міни нерухомого майна від 11.12.1996 року №611, укладений на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі, згідно з яким у власність ОСОБА_3 перейшов житловий будинок АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , який проживав у житловому будинку в АДРЕСА_2 . Будинок належав йому на праві приватної власності відповідно до договору міни нерухомого майна №611 від 11.12.1996 року, посвідченого Миколаївською Універсальною товарно-сировинною біржею. 17.12.1996 договір міни зареєстрований у ММБТІ за реєстровим №2490.

Позивач вказує, що є єдиним спадкоємцем свого батька за законом, а його рідний брат відмовився від спадщини. Спадщину після смерті батька позивач прийняв, подавши заяву у встановлений законом строк. Він звернувся до нотаріуса для видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, але постановою від 03.10.2023 №829/01-16 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що документ, який посвідчує право власності на вищевказаний житловий будинок, а саме: договір міни нерухомого майна №611, зареєстрований 11.12.1996 Миколаївською Універсальною товарно-сировинною біржею, не посвідчений нотаріально відповідно до ст.ст. 227, 241 ЦК УРСР від 18.07.1963 р.

Позивач не був присутнім в судовому заіданні, від його представника - адвоката Долгової Л.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явились без повідомлення причин.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року до правовідносин, які виникли до 01.01.2004 року застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Так, за змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтями 241, 242 ЦК Української РСР було передбачено, що за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

У період укладання сторонами договору міни існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтею 227 ЦК Української РСР договір міни, як і договір купівлі-продажу житлових квартир, будинків повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Проте, згідно зі статтею 15 Закону України "Протоварну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Отже, положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер стосовно відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України "Про товарну біржу" закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України "Про товарну біржу" стосовно угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто закон спеціальний переважає закон загальний.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Разом із тим, відповідно до положень частини 2 статті 47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення спірної угоди, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд має право на вимогу сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Судом встановлено, що відповідно до договору №611 міни нерухомого майна від 11.12.1996 року ОСОБА_2 обміняла належний їй на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1996 року, зареєстрованого Миколаївським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №2490 від 10.12.1996, будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 69,30 кв. м, вартістю 12 505 грн на належну ОСОБА_3 41/100 частину домоволодіння АДРЕСА_3 , вартістю 25 126 грн, яка належить йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 24.01.1992 року, зареєстрованого Миколаївським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстровим 31515 від 24.01.1992 року. Внаслідок міни будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 , а 41/100 домоволодіння АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 .

Вказаний договір міни був зареєстрований Миколаївською Універсальною Товарно-сировинною біржею в "Журналі реєстрації біржевих угод з нерухомістю" за №611 від 11.12.1996р.

Вищевказаний договір міни 17.12.1996 року зареєстрований в КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" за заявою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 проживав у вказаному будинку до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №191/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька звернувся ОСОБА_1 11.07.2023 року.

ОСОБА_4 відмовився від спадщини, що залишилася після смерті батька, про що свідчить його заява від 11 липня 2023 року за №344, яка знаходиться у спадковій справі.

Відповідно до постанови від 03.10.2023 №829/01-16 державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Фоменко С.П. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на Універсальній товарно-сировинній біржі від 11 грудня 1996 року за №611 не посвідчений нотаріально, як того вимагає ст. 227 ЦК УРСР.

Враховуючи, що сторони узгодили усі істотні умови договору від 11 грудня 1996 року і виконали його, та, приймаючи до уваги неможливість нотаріального посвідчення цього договору міни у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР існують підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору міни дійсним.

Керуючись, ст.ст. 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 211, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миколаївська Універсальна товарно-сировинна біржа про визнання договору міни нерухомого майна дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним договір міни нерухомого майна від 11.12.1996 року №611, укладений на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі, згідно з яким у власність ОСОБА_3 перейшов житловий будинок АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.З

Заочне рішення проголошено 29.04.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Миколаївська Універсальна товарно-сировинна біржа, 54020, м. Миколаїв, пр. Центральний, 259, ЄДРПОУ: 23401641.

Суддя Т.А. Карташева