Рішення

від 22.04.2024 по справі 161/3280/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3280/24

Провадження № 2/161/1782/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Новак Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду вм.Луцьку цивільнусправузапозовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що у період з 13.01.2021по 21.08.2023 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2». На підставінаказу №1479від21серпня2023рокувін бувзвільнений зпосади,відповідачем буланарахована,однак невиплачена заробітнаплата урозмірі 785509,42гривень.

Наразі заборгованість по заробітній платі перед позивачем не погашена, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

З огляду на наведене, просить стягнути з ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 785 509,42 та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення судового рішення у сумі121 763,58 грн, а разом -907 273,00 грн.

Ухвалою від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи.

На адресу суду представник відповідача надіслала відзив, в якому вказала, що позовні вимоги визнають частково, а саме у сумі:785 509,42 грн заборгованість по заробітній платі та 86 400,00 грн - середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 13.01.2021по21.08.2023 ОСОБА_1 перебував утрудових відносинахз Державнимпідприємством «Луцькийкомбінат хлібопродуктів№ 2»та бувзвільнений 21.08.2023 з посади директора, на підставі наказу №1479від 21 серпня2023року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

Згідно довідки від 28.11.2023 №1, дохід ОСОБА_1 за період з 13.01.2021 по 21.08.2023 склав 785509,42 грн (а.с.13).

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Працівник зобов`язується виконувати роботу визначену трудовим договором, який є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (1 ст.21 КЗпП України).

Заробітною платою є винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, що визначено ч.1 ст.94 КЗпП України.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Таким чином, невиплачену заробітну плату в сумі 785509,42 грн., слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Основою для визначення загальної суми заробітку, є середньоденна (середнього годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Для здійснення нарахування в порядку ст. 117 КЗпП України враховується середньомісячний заробіток працівника без урахування зазначених вище виплат.

Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку є обґрунтованими.

Суд у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц (14-623цс18) враховує, що метою ст.ст.116,177 КЗпП України є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Крім того, з огляду на положення ч. 2 ст. 117 КЗпП України, розмір середнього заробітку, що може бути стягнуто судом з роботодавця, залежить від задоволення вимоги про стягнення несплаченої заробітної плати при звільненні.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі № 165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

При вирішенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку, суд бере до уваги розрахунок поданий відповідачем та вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку частково, а саме в розмірі 86400,00 грн.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Враховуючи,що позовнівимоги обґрунтованіі підлягаютьдо частковогозадоволення та відповідно до вимогЗакону України«Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим судовий збір з відповідача у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню у дохід держави, а за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі785509 (сімсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 42 коп та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі86400,00 (вісімдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211(однатисяча двістіодинадцять)гривень 20коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211(однатисяча двістіодинадцять)гривень 20коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2», адреса: 43022, м. Луцьк, вул. Межова, 11, код ЄДРПОУ 00953065.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк