Рішення
від 16.01.2024 по справі 160/28529/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 рокуСправа №160/28529/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/28529/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюстіл» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним рішення № 42081/6/04-36-13-05-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл», винесене начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управлінням ДПС України у Дніпропетровській області 13.06.2023 року, та скасувати його; у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які виникли в результаті бойових дій на території України, зобов`язати ДПС України врахувати оплату, сплачену на митниці, яка відображена в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок графи 20 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2023 року начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області винесене рішення № 42081/6/04-36-13-05-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл». Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, однак рішенням відповідача від 02.10.2023 року скаргу залишено без задоволення. Стверджує, що оскаржуване рішення повинно містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою. Однак за змістом вказаного рішення не зрозуміло підстави для його винесення, жодної вказівки на підстави стягнення коштів воно не містить. Позивачу від відповідача стало відомо, що оскаржуване рішення № 42081/6/04-36-13-05-10 винесене на підставі того, що позивач не сплатив ПДВ 20% від коштів, сплачених на користь позивача відповідно до договору поставки у сумі 1096693,94 грн. Однак відповідачем не врахований факт сплати позивачем ПДВ 20% у вищевказаній сумі при закупівлі товару від постачальника. Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року, надано уточнену позовну заяву.

Так, в уточненій позовній заяві позивач просить визнати протиправним рішення № 42081/6/04-36-13-05-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл», винесене начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управлінням ДПС України у Дніпропетровській області 13.06.2023 року, та скасувати його; у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які виникли в результаті бойових дій на території України, зобов`язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області врахувати оплату, сплачену на митниці, яка відображена в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок графи 20 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/28529/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.12.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у зв`язку з наявністю у платника податків, станом на 24.04.2023 податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 1 096 693,94 грн, який виник по самостійно задекларованим грошовим зобов`язанням за уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9128103993 від 15.07.2022, №9128105524 від 15.07.2022, №9128128945 від 15.07.2022, №9042449180 від 07.03.2023, на підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами п.59.1 ст.59, ст.89 Кодексу та відповідно до п.1 розділу ПІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.06.2017 № 610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770 та наказом Мінфіну від 12.07.2022 № 196 «Зміни до Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам Податків», ГУ ДПС сформовано і направлено платнику податкову вимогу від 24.04.2023 № 0007000-1305-0436, рішення ГУ ДПС від 24.04.2023 №0007000-1305-0436 про опис майна у податкову заставу. Дані рішення контролюючого органу, 04.05.2023 надіслано ТОВ «Алюстіл» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернуто поштовим відділенням із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання». У зв`язку з наявністю у платника податків станом на теперішній час податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 1 096 693,94 грн., який виник згідно самостійно задекларованих грошових зобов`язань по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість ГУ ДПС на адресу ТОВ «Алюстіл» 16.06.2023 направлено рішення від 13.06.2023 № 42081/6/04-36-13-05-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення боргу та до банківської установи направлено платіжні інструкції №№21373,21374 від 10.07.2023 на суму 1 096 693,94 гривні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюстіл», ЄДРПОУ 42227730 зареєстроване 12.06.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

13 червня 2023 року начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 42081/6/04-36-13-05-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл».

Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу позивачем оскаржено в адміністративному порядку, однак рішенням відповідача від 27.09.2023 року скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи протиправним рішенням про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України на кожного покладено обов`язок сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпунктів 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 2 - 5 пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України в редакції на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 13.06.2023 № № 42081/6/04-36-13-05-10, а саме: з урахуванням змін, внесених Законом України № 1914-ІХ від 30.11.2021, який набрав чинності 01.01.2022, передбачено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2023 року начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняте рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 42081/6/04-36-13-05-10, відповідно пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України передбачає погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл».

Суд зазначає, що вказана примірна форма, не враховує зміни, внесені до статті 95 Податкового кодексу України, чинні з 01.01.2022 року, зокрема те, що прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів.

Натомість, як зазначалось вище, оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу» та до такого рішення не додано жодного документу, який би надав позивачу можливість бути обізнаним щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню та підстав його виникнення, що свідчить про недотримання контролюючим органом при прийнятті такого рішення, передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимог щодо добросовісності і пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень.

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних документів банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Суд зазначає, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин.

В той же час пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, надає керівнику податкового органу, або уповноваженій особі, право на стягнення коштів з рахунків такого платника виключно у банках і не передбачає погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.

Суд зазначає з цього приводу, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Статтею 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до статті 338 Господарського кодексу України кооперативний банк - це банк, створений суб`єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об`єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.

Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 p. №215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення від 13.06.2023 року № 42081/6/04-36-13-05-10 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області врахувати оплату, сплачену на митниці, яка відображена в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок графи 20 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2022 року задоволенню не підлягає, оскільки предметом розгляду в цій справі є виключно питання правильності та правомірності прийняття рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, основною позовною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2023 року про стягнення коштів, задоволення якої не породжує за собою наслідок у вигляді зобов`язання врахувати оплату, сплачену на митниці, яка відображена в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок графи 20 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2022 року.

В позовній заяві позивачем не ставиться питання про визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови врахувати оплату, сплачену на митниці, яка відображена в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок графи 20 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2022 року, а питання правомірності неврахування таких сум не є предметом дослідження в рамках даної адміністративної справи.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №591 від 01.11.2023 року.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 1342,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл» (49000, м. Дніпро, вул. Канатна, 130, ЄДРПОУ 42227730) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 13.06.2023 року № 42081/6/04-36-13-05-10 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюстіл» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.01.2024
Оприлюднено01.05.2024
Номер документу118678500
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них

Судовий реєстр по справі —160/28529/23

Рішення від 16.01.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 17.11.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 06.11.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні