Рішення

від 29.04.2024 по справі 200/1044/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року Справа№200/1044/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Краматорської окружної прокуратури Донецької області до відповідача 1:Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, до відповідача 2: Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Краматорська окружна прокуратура Донецької області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, до відповідача 2: Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем під час виконання повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства України у сфері управління об`єктами комунальної власності, розташованими в межах Краматорського району, встановлено порушення вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (із змінами). Позивач зазначив, що опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Реєстр) з`ясовано, що в межах Черкаської селищної територіальної громади Краматорського району Донецької області розташовані об`єкти нерухомості, право власності на які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Черкаською селищною територіальною громадою в особі Черкаської селищної ради в результаті адміністративної реформи та децентралізації не зареєстровано. Так, в межах Краматорського району за адресою; вул. Шкільна (раніше -Комсомольська), буд. 10, с. Олександрівка, Краматорський (раніше Слов`янський) район, Донецька область, розташована двоповерхова будівля Олександрівського сільського центру розвитку молодіжних платформ (раніше - будинку культури), загальною площею 1245,50 м2. Позивач зауважив, що Черкаська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради, що підтверджується рішенням Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області № 7/3-59 від 14.01.2016 року «Про передачу майна Олександрівської, Привільської, Прелеснянської сільських рад Черкаській селищній раді». Пунктом 2 рішення Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області № 7/37-1085 від 11.04.2019 затверджено перелік об`єктів нерухомості, які є комунальною власністю селищної ради по галузі культури (додаток № 2). Відповідно до додатку № 2 до рішення сесії селищної ради № 7/37-1085 від 11.04.2019 будівля Олександрівського сільського центру розвитку молодіжних платформ входить до переліку об`єктів нерухомості, які є комунальною власністю селищної ради по галузі культури. Пунктом 7 вищевказаного рішення виконавчий комітет селищної ради зобов`язано виготовити документи на об`єкти нерухомості на право власності та зареєструвати їх в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень. Позивач закцентував свою увагу на тому, що за результатами опрацювання прокурором відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, що право власності чи будь-яке інше речове право на нерухоме майно, а саме на будівлю платформ за Черкаською селищною радою Краматорського району Донецької області не зареєстровано. Позивач зауважив, що 10.03.2023 ним до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області з метою встановлення підстав для представництва скеровано запит щодо вжитих заходів з державної реєстрації права власності на будівлю Олександрівського сільського центру розвитку молодіжних платформ, а також щодо надання завірених копій документів на вказаний об`єкт нерухомості. Згідно з листами Черкаської селищної військової адміністрації 23.03.2023 за № 351/01-09 та від 13.12.2023 за № 2051/01-09, даний об`єкт будівля Олександрівського сільського центру розвитку молодіжних платформ знаходиться на балансі Черкаської селищної ради (пункт 2.3 Статуту). Таким чином, за наявності підстав та повноважень з управління об`єктами права комунальної власності. Черкаська селищна рада упродовж 2016-2024 років фактично не вжила жодних заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності Черкаської селищної територіальної громади на вказаний об`єкт нерухомості. З 30.08.2022 Черкаська селищна військова адміністрація фактично здійснює повноваження Черкаської селищної ради, в т.ч. щодо управління об`єктами нерухомості, які перебувають у комунальній власності Черкаської селищної територіальної громади. У зв`язку із вказаним, позивачем до Черкаської селищної військової адміністрації спрямовувались запити від 10.03.2023 № 53-671ВИХ-23, від 21.04.2023 № 53-1299ВИХ-23, від 13.06.2023 № 53-1924ВИХ-23, від 23.11.2023 № 53-4231ВИХ-23, в яких повідомлено про наявність порушень у сфері управління об`єктами права комунальної власності у вигляді невжиття дій щодо державної реєстрації речових прав на Олександрійський сільський центр розвитку молодіжних платформ, а також витребувано відомості про заходи, вжиті з метою усунення такого порушення. У відповідь на вказані запити Черкаська селищна військова адміністрація листами від 23.03.2023 № 351/01-09 та від 05.05.2023 № 571/01-09 підтвердила невжиття заходів з державної реєстрації права комунальної власності на даний об`єкт та у своєму листі від 23.03.2023 № 351/01-09 також повідомила, що державна реєстрація закладу культури не проводилась через відсутність технічної документації, та зазначила, що першочергова робота військової адміністрації направлена на забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Позивач вважає наведені обставини в розумінні чинного законодавства не є поважними причинами невиконання уповноваженим органом дій щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності на спірні об`єкти нерухомості, навіть в умовах воєнного стану, тому був змушений звернутися з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду відзиву на позовну заяву.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідачі були повідомлені належним чином, відповідно до наявної у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 27.02.2024.

Відповідно до ч.5 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п.37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п.17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 Черкаська селищна рада Краматорського району Донецької області, відповідач 2: Черкаська селищна військова адміністрація Краматорського району Донецької області зареєстровані в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Як вже вище зазначалось, ухвалою суду від 26.02.2024 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду від 26.02.2024 отримана відповідачем 27.02.2024, що підтверджується відповідною відміткою в графі «доставлено».

Таким чином, граничним строком на подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 13.03.2024 (включно).

Станом на 13.03.2024 так і станом на день розгляду справи, відзивів на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.

Суд зауважує, що позивачем відповідно до приписів передбачених Кодексом адміністративного судочинства України поштовим зв`язком були надіслані копії позовної заяви разом із додатками до відповідача 1 Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, до відповідача 2: Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вкладення до цінного листа №8433349074136.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Пояснень, заперечень, заяв та/або клопотань від відповідачів станом на дату винесення рішення по справі, до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Двоповерхова будівля Олександрівського сільського центру розвитку молодіжних платформ (раніше будинок культури), розташована за адресою: 84168, Україна, Донецька область, Слов`янський (нині Краматорський) район, с. Олександрівка, вул. Шкільна (раніше Комсомольська), буд.10.

До утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Черкаської територіальної громади у 2015 році, Олександрівський сільський центр розвитку молодіжних платформ (раніше будинок культури) був розташований на території с. Олександрівка, яке входило до складу Олександрівської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області від 30.07.2015 № 6/48-468 вирішено об`єднатися в тому числі з територіальною громадою Олександрівської сільської ради Слов`янського району Донецької області, зокрема с. Олександрівка, с. Красноармійське, с. Троїцьке, с. Октябрське та інші в Черкаську об`єднану територіальну громаду з центром у смт. Черкаське Слов`янського району.

Рішенням Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області від 18.12.2015 № 7/1-21 припинено шляхом реорганізації (приєднання до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області), зокрема Олександрівської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

Черкаська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради, відповідно до рішення Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області № 7/3-59 від 14.01.2016 «Про передачу майна Олександрівської, Привільської, Прелесненської сільських рад Черкаській селищній раді».

Пунктом 2 рішення Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області № 7/37-1085 від 11.04.2019 затверджено перелік об`єктів нерухомості, які є комунальною власністю селищної ради по галузі культури (додаток № 2). Відповідно до додатку № 2 до рішення сесії селищної ради № 7/37-1085 від 11.04.2019 будівля Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ входить до переліку об`єктів нерухомості, які є комунальною власністю селищної ради по галузі культури.

Як встановлено судом з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будівля Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, яка розташована за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, Черкаська територіальна громада, вул. Шкільна, буд.10 - не зареєстрована у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою №362322543 сформованою працівниками Донецької обласної прокуратури від 18.01.2024 року.

10.03.2023 Краматорською окружною прокуратурою до Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області, з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, скеровано запит щодо вжитих заходів, спрямованих на виготовлення правовстановлюючих документів на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, а також щодо надання завірених копій документів на вказаний об`єкт нерухомості.

Згідно з відповіддю, наданою Черкаською селищною радою від 23.03.2023 № 351/01-09, на даний об`єкт нерухомості, площа закладу культури 1245,6 кв.м., площа земельної ділянки 1,095 га цільове призначення земельної ділянки 16.00 (землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2019, номер запису 31495279. Інвентарна справа №643 від 10.07.2003 року. Правовстановлюючі документи на будівлю відсутні.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 30.08.2022 Черкаська селищна військова адміністрація фактично здійснює повноваження Черкаської селищної ради, в т.ч. щодо управління об`єктами нерухомості, які перебувають у комунальній власності Черкаської селищної територіальної громади.

Так, Краматорською окружною прокуратурою до Черкаської селищної військової адміністрації спрямовувались запити від 10.03.2023 № 53-671вих-23, від 21.04.2023 № 53-1299вих-23, від 13.06.2023 № 53-1924вих-23, в яких повідомлено про наявність порушень у сфері управління об`єктами права комунальної власності у вигляді невжиття дій щодо виготовлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, а також витребувано відомості про заходи, вжиті з метою усунення такого порушення.

У відповідь на вказані запити Черкаська селищна військова адміністрація листами від 23.03.2023 № 351/01-09 та від 05.05.2023 № 571/01-09 підтвердила невжиття заходів з державної реєстрації права комунальної власності на даний об`єкт.

Вважаючи протиправною бездіяльність органів місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі від 13.03.2018 року № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відтак, «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18).

Звернення прокурора до суду у контексті спірних правовідносин спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні відновлення законності у сфері майнових правовідносин. Вказане свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Так прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із цим позовом зазначив, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нерухоме майно, створює загрозу для зловживань під час розпорядження такими об`єктами, може сприяти їх можливому незаконному вибуттю з комунальної власності.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 140/2916/22 щодо належного обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави в судовому порядку у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначив, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування за загальним правилом подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави. При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями (майном) державної та комунальної власності.

Отже, за змістом позовної заяви у цій справі наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI «Про культуру» (далі - Закон № 2778-VI), до базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).

Статтею 28 Закону № 2778-VI передбачено, що держава сприяє забезпеченню закладів культури, закладів освіти сфери культури будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядженими приміщеннями, що відповідають потребам закладу культури.

Статтею 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону № 280/97-ВР, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 10 вказаного Закону визначено статус міських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частин першої, другої, п`ятої статті 60 Закону № 280/97-ВР, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частинами першою, другою статті 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За приписами пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що Черкаська селищна рада Краматорського району Донецької області, як орган, який був уповноважений управляти комунальним майном, була зобов`язана вжити заходів для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ.

Проте, всупереч вимогам законодавства упродовж тривалого проміжку часу, а саме з 2016 року, Черкаська селищна рада Краматорського району Донецької області не вжила належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на цю будівлю, чим допущено протиправну бездіяльність. При цьому, у цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття Черкаською селищною радою Краматорського району Донецької області заходів для оформлення права власності та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в умовах воєнного стану, слід зазначити наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», протягом дії воєнного стану припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій активних бойових дій (крім територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) aбo тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації (Підпункт 1 пункту 1-2).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень», на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.08.2022 № 3642/5 «Про внесення змін до наказів Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року № 898/5 та від 25 листопада 2016 року № 3359/5» визначено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, місцезнаходженням якого є Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна.

3 урахуванням наведених вище норм, наразі Черкаська селищна військова адміністрація, має вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності, незалежно від її місцезнаходження.

Отже, з метою усунення порушення законодавства в сфері державної реєстрації об`єктів комунальної власності, суд вважає за необхідне зобов`язати Черкаську селищну військову адміністрацію вжити організаційні заходи щодо виготовлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації з права комунальної власності на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ.

З приводу назви будівлі, суд зауважує, що відповідно до рішення Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області від 11.04.2019 року №7/37-1085, відповідно до додатку №2 до рішення сесії переліку об`єктів нерухомості, які є комунальною власністю селищної ради по галузі культури, об`єкт нерухомості має назву будівля Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області щодо невжиття заходів з державної реєстрації права комунальної власності Черкаської селищної територіальної громади на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, розташовану за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 10 та як похідна вимога зобов`язати Черкаську селищну військову адміністрацію Краматорського району Донецької області вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, розташовану за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 10.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року № 18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, прокурором доведено та підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного адміністративний позов Краматорської окружної прокуратури Донецької області підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність доказів понесення вищенаведених витрат, суд дійшов висновку, що підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Краматорської окружної прокуратури Донецької області (адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, 4-а, ЄДРПОУ: 25707002) до відповідача 1:Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області (адреса: 84162, Донецька обл., Краматорський район, смт. Черкаське, вул. Миру, 4, ЄДРПОУ: 04341790), до відповідача 2: Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області (адреса: 84162, Донецька обл., смт Черкаське, вул. Миру, 4, ЄДРПОУ: 44667389) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаської селищної ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ: 04341790) щодо невжиття заходів з державної реєстрації права комунальної власності Черкаської селищної територіальної громади на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, розташовану за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 10.

Зобов`язати Черкаську селищну військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44667389) вжити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Олександрівського центру розвитку молодіжних платформ, розташовану за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 10.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 квітня 2024 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець