Рішення

від 14.03.2024 по справі 333/301/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/301/23

Провадження № 2/333/175/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Майсак А.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Коротіної Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «МОТОР СІЧ», у якому просить поновити її на роботі в ПАТ «МОТОР СІЧ» на посаді провідного інженера-технолога Бюро металографічних досліджень Управління Головного металурга та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.01.2023 року по час поновлення на роботі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що згідно з наказом № 1603 від 06.11.2018 року вона була прийнята на роботу на посаду інженера-технолога в Управління Головного металурга ПАТ «МОТОР СІЧ», працювала провідним інженером-технологом в Бюро металографічних досліджень. 03.01.2023 року наказом № 9/к від 03.01.2023 року звільнена у зв`язку із скороченням чисельності персоналу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 03.11.2022 року заступник начальника центральної заводської лабораторії ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що рішенням комісії вона підлягає скороченню, запропонував поставити підпис на останній сторінці, а зі змістом документу ознайомитись не дав. 07.11.2022 року від ОСОБА_2 позивач дізналась, що її звільнення пов`язане виключно з рішенням ОСОБА_3 . Позивач вважає, що звільнення ініціював головний металург ОСОБА_3 у зв`язку з різним розумінням суті робочого питання, а саме: оцінювання величини зерна в мікроструктурі матеріалу відповідної деталі «наконечник» лопаті несучого гвинта зі сталі 40ХН2МА-Ш. В січні 2022 року ОСОБА_3 дав доручення ОСОБА_4 вимагати від ОСОБА_1 видавати протоколи з недостовірними результатами оцінювання зерна, вказувати некоректні норми разом із посиланням на технічні умови для даної деталі. ОСОБА_3 налаштував колектив проти позивача, доручав ображати її, переслідувати, залякувати. Тобто, ОСОБА_3 здійснював моральний тиск, перешкоджав сумлінному виконанню посадових обов`язків, видаливши деякі комплектуючі з персонального комп`ютера, зокрема, мережевий кабель, розширений шнур мережі, закрив доступ до мікроскопу та мережі заводу. У період з 07.03.2022 року по 03.04.2022 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці. 07.04.2022 року ОСОБА_4 без свідків повідомила, що на час воєнного стану позивач працювати не буде, а 08.04.2022 року секретар ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 працювати не буде, бо так вирішила комісія, з 11.04.2022 року пропуск на завод закрили. В приміщенні прохідної заводу «25 кабіна» 11.04.2022 року ОСОБА_1 прохала ОСОБА_3 поновити її на роботі, але останній декілька разів її штовхнув, спричинив легкі тілесні ушкодження, травмував ногу, що призвело у подальшому до оперативного втручання. У подальшому ОСОБА_3 надав обіцянку поновити позивача на роботі, однак заяву ОСОБА_1 про поновлення не підписував. З 16.05.2022 року ОСОБА_3 поновив позивача на роботі, саме в цей день остання дізналась, що на її місце вже прийнята інша особа. 17.05.2022 року ОСОБА_2 показав заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі, на якій ОСОБА_3 поставив резолюцію «в лабораторію інструментальних сталей», проте лабораторія знаходиться в іншій будівлі, тобто цей перевід погіршує становище позивача. Також, 17.05.2022 року ОСОБА_2 ознайомив ОСОБА_1 з докладними, написаними від імені різних співробітників проти неї, і попередив, що це все не на її користь. 25.05.2022 року позивач оформила лікарняний лист у зв`язку з операцією на нозі. 25.07.2022 року ОСОБА_1 приступила до роботи, проте ОСОБА_3 постійно їй говорив, що не бажає, щоб вона працювала, заборонив видавати їй для роботи будь-які документи, а 16.08.2022 року оголосив догану з причин службового завзяття. У вересні та жовтні 2022 року ОСОБА_3 усно попереджав про майбутнє скорочення, проте запевняв ОСОБА_1 , що її не скоротять. Позивач вважає, що при звільненні не врахували її переважне право залишитися на попередньому місці роботи, так як вона має вищу кваліфікацію, досвід, розуміє напрямки робіт металургійної машинобудівельної галузей, сумлінно виконує свої обов`язки, має високу працездатність, знаходиться в тяжкому матеріальному становищі. Вважає, що переважному звільненню підлягають пенсіонери. Враховуючи викладене, позивач просить суд поновити її на роботі на посаді провідного інженера-технолога Бюро металографічних досліджень Управління Головного металурга ПАТ «МОТОР СІЧ»; стягнути з ПАТ «МОТОР СІЧ» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.01.2023 року по час поновлення на роботі.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Кулик В.Б.

Ухвалою судді від 18.01.2023 року позовну заяву залишено без руху та позивачу визначено п`ятиденний термін для усунення виявлених недоліків.

08.04.2023 року позивач отримала ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

10.04.2023 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 про виконання вимог ухвали.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

03.05.2023року відПАТ «МОТОРСІЧ» надійшоввідзив напозовну заяву.Заперечення протипозову полягаютьв наступному.В 2022році наПАТ «МОТОРСІЧ» булизапровадженні змінив організаціївиробництва іпраці таприйнято рішенняпро скороченнячисельності персоналу.Позивач увійшлав перелікпрацівників,які підлягалискороченню.Тобто,штатну посадупозивача,в Управлінніголовного металургаПАТ «МОТОРСІЧ» булоскорочено,по-першеце підтверджуєтьсянаказом поУправлінню головногометалурга №281від 19.10.2022року «прореорганізацію» підрозділуУправління головногометалурга,по-друге,відповідно донаказу №202від 26.10.2022року,доведено завданнящодо скорочення17штатних одиниць.Так,протоколом №2від 03.11.2022року назасіданні комісіїУправління головногометалурга поструктурній реорганізації,визначенню скороченняштатних одиницьта працівників,що підлягаютьвивільненню згідноз наказомпо підприємству№ 281від 19.10.2022року вирішилискоротити штатнупосаду провідного інженера-технологаТБ термообробки,при скороченніштатної посадививільняється провідногоінженера-технологавивільняється провіднийінженер-технолог ОСОБА_1 .Актом від03.11.2022року комісіяпо структурнійреорганізації повідомилаінженера-технолога ОСОБА_1 про скороченняїї посади,а такожзапропонували ознайомитисьз наказом№ 281від 19.10.2022року «Прореорганізацію» таПротоколом №2від 03.11.2022року,від підписукотрих позивачвідмовилась.03.01.2023року,на підставінаказу №9/квід 03.01.2023року,позивач булазвільнена узв`язку зскороченням численностіперсоналу зап.1ст.40КЗпП України.Під часзвільнення позивачаПАТ «МОТОРСІЧ» виконаловимоги діючогозаконодавства,що підтверджуєтьсянаступним.20.12.2022року вУправлінні кадрівПАТ «МОТОРСІЧ» навиконання абз.3ст.49-2КЗпП Українибуло складеноАкт,яким зафіксовано,що позивачу,у зв`язкуз скороченнямчисельності працівників,була запропонованаінша наявнау відповідачана деньскладання такогоАкту роботапо наступнимпрофесіям (посадам),а саме:інженер-технологцех 64,лаборант-цех3,інженер-технолог цех№ 1,контролер уливарному виробництві цех№ 10,технік-цех31,розподільник робіт цех№ 6,розподільник робіт цех№ 40.Проте,позивач відмовиласьвід запропонованихвакансій напідприємстві,які булидоведені позивачевіАктом,але вонавідмовилась підписуватиданий акт.Таким чином,на виконаннявимог ст.49-2КЗпП Українипозивачу булизапропоновані відповідачемінші посади(професії),які буливакантними наПАТ «МОТОРСІЧ»,але позивачвідмовилась відзазначених вакансій,про щосвідчить актвід 20.12.2022року.Більш того,відповідно донорм чинногозаконодавства 03.01.2023року булоскладено щеодин Актіз запропонованимивакансіями,від підписуданого актуу присутностічленів комісіїпозивач такожвідмовилась.На виконанняст.43КЗпП УкраїниПАТ «МОТОРСІЧ» булоотримано уПрофспілкового комітетузгоду назвільнення ОСОБА_1 за п.1ст.40КЗпП Україниу зв`язкуз скороченнямчисельності штату,про щосвідчить Виписказ Протоколу№ 14засідання профспілковогокомітету УГМет-177від 22.12.2022року.Позивач булаприсутня назасіданні зазначеногокомітету.Таким чином,відповідач виконаввимоги діючогозаконодавства Українищодо отриманнязгоди первинноїпрофспілкової організаціїна звільненняпозивача зв`язкуз скороченнямчисельності штатупрацівників.Протоколом №2від 03.11.2022року булозафіксовано проведеннязасідання комісіїУправління головногометалурга ПАТ«МОТОР СІЧ»по структурнійреорганізації визначеннюскорочення штатниходиниць іробітників,які підлягаютьвивільненню.Отже,зазначеним протоколомзафіксовано перелікштатних одиницьУправління головногометалурга,які підлягаютьскороченню.Посада «ПровідногоІнженера-технологаТБ термообробки»була впереліку зазначенихштатних посад.Зазначену посадузаймала самепозивач ОСОБА_1 .Зазначений протоколзасідання комісіїбув підписанийвсіма членамикомісії.Позивач відмовиласьпідписувати протокол,про щосвідчить Актвідмови відпідпису від03.11.2022року.Таким чином,відповідач виконаввимоги чинногозаконодавства Україніщодо попередженняпрацівників пропроведення умайбутньому вивільненняостанніх,у зв`язкузі змінамив організаціївиробництва тапраці.Позивач відмовиласьвід попередженняпро скороченняїї штатноїодиниці.Щодо звинуваченьпозивача унегативному налаштуванніколективу начальникомуправління ОСОБА_3 ,а такожіншими особами,вказаними упозовній заяві,зазначають,що данізаяви голослівні,не маютьпід собоюжодного правовогопідґрунтя тадоказової бази,це домислита припущенняпозивача.У зв`язкуз наказомпо підприємству№ 281від 19.10.2022року,керівництвом відділубуло прийнятенадважке рішеннящодо скороченняштатного розписута штатниходиниць.А томуПАТ «МоторСіч» вважає,що позивачне відноситьсядо категорійпрацівників уяких єпереважне правона залишенняна роботі. Відповідач просить суд залишити позов без задоволення, оскільки процедуру звільнення позивача проведено згідно з вимогами чинного законодавства.

09.05.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді ОСОБА_1 зазначає, що вона ніколи не працювала на посаді провідного інженера-технолога технологічного бюро термообработки Управління Головного металурга, з листопада 2018 року вона працювала провідним інженером-технологом бюро металографічних досліджень Управління Головного металурга. На період воєнного стану з нею було розірвано трудовий договір, проте 16.05.2022 року її поновлено на роботі, проте відправили працювати до лабораторії інструментальних сталей. По документам вона працювала в лабораторії інструментальних сталей, а фізично знаходилась на своєму робочому місці в бюро металографічних досліджень, каб. 210. Наприкінці серпня 2022 року позивачу стало відомо, що без офіційного повідомлення вона належить до ТБ термообробки, будівля 2-а, а не як зазначав ОСОБА_2 в лабораторії, цех № 17. Вважає, що зазначене переведення є незаконним, так як її про це навіть не повідомили. Щодо запропонованих вакансій зазначає таке. 20.12.2022 року та 03.01.2023 року їй було запропоновано інші вакансії, але вони не відповідали її кваліфікації та принижували. Їй було запропоновано посади лікаря, тренера з плавання, гандболу, фармацевта, завідувачем в комбінат харчування, проте вона не має відповідної на це освіти, в запропонованих вакансіях був менший оклад. Також, позивач зазначає, що на засіданні 22.12.2022 року вона присутньою не була, а відповідач вводить суд в оману. Під час звільнення не було реалізовано переважне право на залишення на роботі. Вважає, що скорочення проведено з порушеннями, воно було заздалегідь сплановане.

Ухвалою суду від 06.07.2023 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

31.07.2023 року від ПАТ «МОТОР СІЧ» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомості щодо проведення порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі і тих, які підлягають звільненню (а.с. 98-102).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримувала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у суді позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Допитаний у судовому засіданні, за клопотанням позивача, свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює заступником начальника центральної заводської лабораторії ПАТ «МОТОР СІЧ». ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ «МОТОР СІЧ» за скороченням по заводу. Вона працювала інженером в бюро металографічних досліджень. ОСОБА_1 не виконувала свою роботу, відмовлялась виконувати накази начальника, конфліктувала зі співробітниками, нахабно себе вела по відношенню до нього. Коли було скорочення штату, ОСОБА_1 були запропоновані інші робочі місця (інші вільні вакансії), які саме йому не відомо, але остання відмовлялась там працювати.

Допитаний у судовому засіданні, за клопотанням позивача, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є заступником головного металурга ПАТ «МОТОР СІЧ». Мав робочі стосунки з ОСОБА_1 , яка працювала в лабораторії. Йому відомо, що було отримано наказ про скорочення штатів і ОСОБА_1 за цим наказом було звільнено, також було звільнено ще декілька осіб. Коли позивача звільняли їй запропонували декілька робочих місць (інші вільні вакансії), але вона відмовилась. ОСОБА_1 на ПАТ «МОТОР СІЧ» працювала не дуже давно та не розібралась з усією нормативною документацією, вона не знає, що в кресленнях наконечника є група контролю 1. Разом з тим, ОСОБА_1 не знала, що в групі контролю 1 треба вести перевірку мікроструктури механічних властивостей хімічного складу, норми контролю і види контролю записані в технічних умовах на наконечниках. Також записана величина зерна. ОСОБА_1 відмовлялась виконувати вимоги технічних умов, постійно конфліктувала зі співробітниками ПАТ «МОТОР СІЧ».

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, врахувавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 1603 від 06.11.2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера-технолога (а.с. 20).

На виконання вимог наказу № 281 від 19.10.2022 року «Про реорганізацію» у зв`язку з необхідністю змін в організації виробництва праці, виданим директором ОСОБА_8 (а.с. 51-52), 26.10.2022 року головним металургом ОСОБА_3 видано наказ № 202 про створення комісії та доведено завдання щодо скорочення 17 штатних одиниць (а.с. 52, зворіт 53).

Протоколом № 2 від 03.11.2022 року на засіданні комісії Управління головного металурга по структурній реорганізації, визначенню скорочення штатних одиниць та працівників, що підлягають вивільненню згідно з наказом по підприємству № 281 від 19.10.2022 року, прийнято рішення скоротити штатну посаду провідного інженера-технолога ТБ термообробки, при скороченні штатної посади вивільняється провідного інженера-технолога вивільняється провідний інженер-технолог ОСОБА_1 (а.с. 53 зворіт 54). Отже, зазначеним протоколом зафіксовано перелік штатних одиниць Управління головного металурга, які підлягають скороченню. Посада «Провідного Інженера-технолога ТБ термообробки» була в переліку зазначених штатних посад. Зазначену посаду займала саме ОСОБА_1 . Зазначений протокол засідання комісії був підписаний всіма членами комісії. Позивач відмовилась підписувати протокол, про що свідчить Акт відмови від підпису від 03.11.2022 року.

03.11.2022 року комісія по структурній реорганізації актом повідомила інженера-технолога ОСОБА_1 про скорочення її посади, запропонували ознайомитись з наказом № 281 від 19.10.2022 року «Про реорганізацію» та Протоколом № 2 від 03.11.2022 року, від підпису ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 54 зворіт).

20.12.2022 року в Управлінні кадрів ПАТ «МОТОР СІЧ» на виконання абз. 3 ст. 49-2 КЗпП України було складено Акт, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням чисельності працівників, була запропонована інша наявна у відповідача на день складання такого Акту робота по наступним професіям (посадам), а саме: інженер-технолог цех № 64, лаборант-цех № 3, інженер-технолог цех № 1, контролер у ливарному виробництві цех № 10, технік-цех № 31, розподільник робіт цех № 6, розподільник робіт цех № 40. Проте, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих вакансій на підприємстві, які були доведені позивачеві Актом і вона відмовилась підписувати даний акт (а.с. 55), у зв`язку з відмовлю від підпису було складено на підтвердження даного факту акт від 20.12.2022 року (а.с. 55, зворіт).

Згідно з випискою з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету від 22.12.2022 року вбачається, що ПАТ «МОТОР СІЧ» отримано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності штату (а.с. 56-57). ОСОБА_1 була присутня на засіданні зазначеного комітету.

03.01.2023 року на підставі наказу № 9/к від 03.01.2023 року ОСОБА_1 інженер-технолог управління головного металурга була звільнена у зв`язку з скороченням численності персоналу за п. 1 ст. 40 КЗпП України та неможливістю працевлаштувати за її згодою на іншу роботу (а.с. 57,зворіт).

03.01.2023 року було складено Акт із запропонованими вакансіями, від підпису даного акту у присутності членів комісії ОСОБА_1 також відмовилась (а.с. 58-65).

В статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В рішенні Конституційного Суду України від 04.09.2019 року № 6-р (П) 2019 по справі № 3-425/2018(6960/18) зазначено, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року з наступними змінами і доповненнями роз`яснено про те, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був він попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наданих відповідачем документів, судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників ПАТ «МОТОР СІЧ» з необхідністю проведення оптимізації витрат на утримання персоналу шляхом вивільнення працівників, а саме шляхом скорочення 17 штатних одиниць (заступник головного металурга 1 одиниця, провідний інженер-технолог 6 одиниць, інженер-технолог 3 одиниці, інженер-технолог 2 категорії 2 одиниці, лаборант спектрального аналізу 6 розряду 3 одиниці, лаборант хімічного аналізу 1 одиниця, лаборант по фізико-механічним випробуванням 5 розряд 1 одиниця.

Частиною третьою ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, запропонована для переведення робота має відповідати професії чи спеціальності працівника, а у разі відсутності такої роботи допускається пропозиція нижчої за рівнем кваліфікації посада.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 письмово повідомлено про наступне звільнення, у подальшому запропоновано наявні вакантні посади (інженер-технолог цех № 64, лаборант цех № 3, інженер-технолог цех № 1, контролер у ливарному виробництві цех № 10, технік цех № 31, розподільник робіт цех № 6, розподільник робіт цех № 40) в ПАТ «МОТОР СІЧ».

Згідно із ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В той же час, посилання позивача на порушення її переважного права на залишення на роботі спростовуються положеннями ст. 42 КЗпП України, де визначений перелік таких переваг.

В даному ж випадку позивачем не надано доказів на підтвердження її переважного права на залишення на роботі згідно з зазначеним переліком.

Пленум Верховного Суду у п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі. Таким чином, принцип доцільності під призмою ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає свободу розсуду і розпорядження роботодавцем своїми суб`єктивними правами, виходячи з міркувань ефективного розвитку підприємства, установи, організації, що відповідає його потребам.

Правомочність роботодавця у застосуванні п. 1 ст. 40 КЗпП України не може виходити за межі його повноважень, які можуть бути визначені нормативними актами чи статутом юридичної особи.

З урахуванням цього, працівник не може обґрунтовувати чи заперечувати доречність, доцільність, користь чи ефективність, для підприємства, установи, організації, змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності чи штату працівників. Суд перевіряє лише дотримання роботодавцем законодавства про порядок розірвання трудового договору за ч. 1 ст. 40 КЗпП України і не може обговорювати питання про доцільність проведення скорочення штату на підприємствах, в установах, організаціях, а тому при вирішенні трудового спору не може поставити це питання на обговорення і з`ясовувати думку сторін трудового спору. Тобто, яких цілей бажав досягнути роботодавець, чим він керувався при прийнятті рішення про скорочення чисельності і штату, чи можна було б уникнути скорочення працівників, в судовому порядку не доводиться роботодавцем, та не оспорюється працівником.

Відповідно до положень ст. 43 КзпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За положеннями ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

На виконання вимог ст. 43 КЗпП ПАТ «МОТОР СІЧ» звернувся до первинної профспілкової організації для отримання дозволу на звільнення ОСОБА_1 , відповідно до виписки з протоколу комісії, остання надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-технолога на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У подальшому, строк дії воєнного стану було продовжено.

Позивачем зазначено, що з нею на період воєнного стану було розірвано трудовий договір, проте жодних відповідних доказів до суду надано не було, з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 зазначеної інформації також не вбачається.

Також, позивачем надано до суду висновок № 396/с КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.04.2022 року, з якого встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до установи для проведення обстеження, зазначила, що 11.04.2022 року відомий їй чоловік в приміщенні та біля входу ПАТ «МОТОР СІЧ» наніс тілесні ушкодження.

Зазначений висновок має факт існувати, проте підтвердження того, що саме ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження відсутні. Крім того, позивач зазначає про моральний тиск з боку керівництва ПАТ «МОТОР СІЧ» на неї, з метою її подальшого звільнення з роботи, але зазначена інформація також не підтверджена.

Суд, звертає увагу, що жодних порушень прав позивача при звільненні не встановлено, відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а якщо наявні і підтверджені факти морального тиску, завдання фізичного болю, присвоєння майна ОСОБА_1 , то це дає можливість позивачу звернутись за захистом порушеного права в іншому провадженні.

Також, приймаючи до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 18.08.2021 року у справі № 607/18097/19, суд вважає, що відповідачем надано докази на підтвердження здійснення оцінки кваліфікації та продуктивність праці позивача та інших працівників, які продовжили займати посаду провідного інженера-технолога Бюро металографічних досліджень, тобто відповідачем перевірялась наявність у позивача цього переважного права на залишенні на посаді.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено правомірно, а підприємством дотримано вимоги чинного трудового законодавства України при її звільненні.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «МОТОРСІЧ» пропоновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик