Ухвала

від 24.04.2024 по справі 206/476/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/476/24

Провадження № 2-о/206/124/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Похил А.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю,

І. Стислий виклад позиції заявника, представника заявника та заінтересованої особи.

Вимоги заяви обґрунтуванні тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка є бабусею заявника, померла за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою була зареєстрована померла та на день смерті разом з нею, починаючи з січня 2018 року, фактично проживав і заявник. Після смерті бабусі відкрилася спадщина, яку відповідно до заповіту вона заповіла ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку площею 3,880 гектарів, яка знаходиться за адресою: Любимівська сільська рада, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. 18.02.2022 заявник звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте йому постановою від 18.02.2022 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Також, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій заявнику було повідомлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 28.01.2022 прізвище померлої зазначено як « ОСОБА_4 ». В державному акті на право власності на земельну ділянку прізвище власника земельної ділянки зазначено « ОСОБА_5 ». У зв`язку з чим, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю, з метою оформлення права на нерухоме спадкове майно (а.с. 1-4).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 пояснив, що був вимушений звернутися до суду з вказаною заявою у зв`язку з тим, що пропустив строк на прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_6 . Так, заявник вказав, що зазначено майно в заповіті належить його померлій бабусі ОСОБА_6 , яка з 2018 року хворіла, заявник доглядав та піклувався про нею до її смерті. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання залишила заповіт на ім`я заявника. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса лише в лютому 2022 року. Бабуся заявника ОСОБА_6 за життя проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Також, заявник зазначив, що в його бабусі було двоє дітей, це мати заявника та дядько, а також ще крім нього інші онуки, а саме його рідний брат з яким він не спілкується та діти дядька, які проживають у м. Запоріжжі.

Представник заявника-адвокат Виприк С.О. в судовому засіданні підтримав позицію заявника та просив вказану заяву задовольнити в повному обсязі.

Від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. на адресу суду надійшла заява, згідно якої заінтересована особа просила проводити судове засідання без її участі, також зазначила, що згодна з будь-яким рішенням суду (а.с. 24).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

30.01.2024 заявник звернувсядо судуіз даною заявоюз додатками(а.с.1-19).

05.02.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання на 07.03.2024 та витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

23.02.2024 на адресу суду від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. надійшла заява, згідно якої заінтересована особа просила проводити судове засідання без її участі, також зазначила, що згодна з будь-яким рішенням суду (а.с. 24).

07.03.2024 судове засідання було відкладено на 04.04.2024 (а.с. 26).

12.03.2024на адресусуду від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29-42).

04.04.2024 закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 24.04.2024 (а.с. 43).

24.04.2024 заслухано вступні слова заявника та його представника, допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи та оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду (а.с. 45-48).

ІІІ. Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , а також відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 з 29.08.2014 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 23).

Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 06.10.2000 прізвище померлої ОСОБА_11 (а.с. 16).

22.12.2006 ОСОБА_12 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 402775, що розташована в Любимівській сільській раді, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221484000:02:005:0010, площею 3,880 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14, 41).

Відповідно до копії заповіту від 09.10.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1725 та посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 3,880 гектарів, яка розташована в Любимівській сільській раді, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221484000:02:005:0010 (а.с. 10, 34).

31.07.2019 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 733 (а.с. 9).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 537 від 04.02.2022 та відповіді на запит від 10.02.2022 вих. № 14/5-1690 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_6 (зареєстрована 23.06.1987, знято з реєстрації 04.02.2022), а ОСОБА_13 та ОСОБА_10 є незареєстрованими співвласниками (а.с. 15, 37).

28.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуХорошманенко Н.С. із заявою, в якій крім іншого зазначив, що крім нього інших спадкоємців в тому числі передбачених ст. 1241 ЦК України немає. Однак, як було встановлено в судовому засіданні з пояснень заявника та показів свідків, це не відповідає дійсності, оскільки спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 можуть бути її діти ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , та ще троє її онуків (а.с. 30).

18.02.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуХорошманенко Н.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,880 гектарів, яка розташована в Любимівській сільській раді, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221484000:02:005:0010, в якій також зазначив неправдиві відомості, що інших спадкоємців за законом крім нього немає (а.с. 38).

18.02.2022 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С., було видано ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,880 гектарів, кадастровий номер: 1221484000:02:005:0010 після смерті ОСОБА_14 . Також в постанові нотаріуса було роз`яснено, що вона може бути оскаржена до суду (а.с. 11, 42). Однак, як зазначив заявник ОСОБА_1 він не оскаржував дану постанову нотаріуса.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили суду наявність інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6 , а саме її двох дітей та трьох онуків.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вислухавши учасниківпроцесу,допитавши свідків,дослідивши матеріалисправи танаявні вних доказив їхсукупності,суд вважає,що заява ОСОБА_1 ,заінтересована особаПриватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуХорошманенко Н.С.про встановленняфакту постійногопроживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю має бути залишена без розгляду з наступних підстав.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 295/7536/17, постанова від 22 травня 2018 року.

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В даному випадку на час відкриття спадщини живими є діти та онуки спадкодавця.

Згідно вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

До того ж, ст. 1241 ЦК України передбачає право на обов`язкову частку у спадщині. Так, Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Також, згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступначерга спадкоємцівза закономодержує правона спадкуванняу разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття нимиспадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

В той же час, частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Однак, заявник ОСОБА_1 з таким позовом не звертався.

В той же час, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 в неї були крім заявника також інші спадкоємці за законом, а саме двоє дітей та троє онуків.

Крім того суд звертає увагу на положення ст. 1277 ЦК України, відповідно до яких у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевогосамоврядування замісцезнаходженням нерухомогомайна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщодо складуспадщини входятьземельні ділянкисільськогосподарського призначення власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такомуразі судзалучає дорозгляду справиоргани місцевогосамоврядування замісцезнаходженням нерухомогомайна,що входитьдо складуспадщини. Особи, які мають право або зобов`язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява провизнання спадщинивідумерлою подаєтьсяпісля спливуодного рокуз часувідкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень ст. 1277 ЦК України у органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а також у власників або користувачів суміжних земельних ділянок, виникло право про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, тобто після 31.07.2020.

Згідно ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийнялиінші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

В той же час, суд звертає увагу, що заявник ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса лише в 2022 році та спадкова справа не містить жодних відомостей щодо обізнаності інших спадкоємців про відкриття спадщини.

До того ж, сам заявник не зазначив в заявах до нотаріуса та у заяві про встановлення факту наявність інших спадкоємців за законом та про їх залучення до участі у даній цивільній справі.

Однак, як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, спадкова справа не містить жодних угод між спадкоємцями та жодних заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва на спадщину за законом тощо.

В той же час, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус у відповідності до підпункту 1.2. пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Частинами 1, 2 статті 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Відповідно до п.п. 1-3 Глави 7 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що відповідно до статті 46 Закону нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно п.п. 4.14, 4.15 глави 10 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст. 5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», пункту 4.18. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

До того ж, листом - роз`яснення міністерства юстиції України від 10.04.2018 № 13490/2831-32-18/8.3.1 «щодо можливості вчинення нотаріальної дії без надання документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно» було роз`яснено, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» визначено порядок підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії, серед яких: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно дост.50Закону України«Про нотаріат»,нотаріальна діяабо відмовау їївчиненні,нотаріальний актоскаржуються досуду.Право наоскарження нотаріальноїдії абовідмови уїї вчиненні,нотаріального актамає особа,прав таінтересів якоїстосуються такідії чиакти.Таким чином,може відбуватисяоскарження нотаріальноїдії,відмови увчиненні нотаріальноїдії абож нотаріальногоакта.

Отже, заявник мав право оскаржити постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Так само й інші спадкоємці мають право оскаржувати дії нотаріуса.

Так, судом встановлено з копії спадкової справи, що нотаріусом не було з`ясовано відношення інших спадкоємців до свого права на спадкування відповідних часток у спадщині, не відібрано жодних заяв, тощо, що свідчить про передчасність винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо спадкового майна.

Отже, враховуючи, що в даному випадку судом встановлено наявний спір про право на спадкове майно, а саме земельну ділянку, то у відповідності до положень ст. 30 ЦПК України даний спір має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

В абзаці 3Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що якщо під час розгляду справи по суті виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішення спору про право, суд, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позовну заяву на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

В той же час, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, також, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, вирішуючи питання встановлення фактів в межах порушених заявою питань, суд приходить до висновку, що рішення прийняте за результатами розгляду даної заяви по суті, зокрема задоволення заяви та/або відмова у задоволенні заяви про встановлення фактів безпосередньо пов`язується з наступним вирішенням спору про право та може вплинути на права та обов`язки інших спадкоємців, органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а також власників або користувачів суміжних земельних ділянок.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 9, 15, 16, 19, 1216, 1217, 1221, 1223, 1268-1270, 1272, 1274, 1277, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 19, 30, 258, 260-261, 263, 293, 294, 315, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 29.04.2024.

Суддя К.С. Маштак