Рішення

від 26.04.2024 по справі 359/11027/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/11027/23

Провадження № 2/359/732/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН-КЛУБ» про припинення трудових відносин,-

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2023 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , якою позивач просила визнати припиненими її трудові відносини з Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН-КЛУБ» (далі по тексту ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ») з 01листопада 2023 року у зв`язку зі звільненням із посади директора цього товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ГУРМАН - КЛУБ» від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора цього товариства, у зв`язку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено відповідний запис. Засновниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Восени 2023 року позивач прийняла рішення припинити трудові відносини з товариством, про що неодноразово повідомляла усно власників ТОВ «ГУРМАН - КЛУБ», але її звернення були проігноровані. Відповідно вимогЗакону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», Статуту товариства, трудові відносини можуть бути припинені лише за рішенням загальних зборів, а тому 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 направила на юридичну адресу товариства та на адреси її власників повідомлення про скликання загальних зборів та свою заяву про звільнення за власним бажанням на підставіст.38 КЗпП. Крім того, про загальні збори, призначені на 01 листопада 2023 року, позивач повідомила власників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через випуск газети «Урядовий кур`єр» за № 201 від 06 жовтня 2023 року. Попри це, 01 листопада 2023 року загальні збори не відбулись через неявку запрошених осіб. ОСОБА_1 вважає порушеними свої трудові права та таким, що підлягає судовому захисту, оскільки вона має конституційне право бути звільненою за власним бажанням.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Проте, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Відповідно ч. 2ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011,згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. 0-Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідаль-ністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Згідно ст.28,29цьогоЗаконуорганами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У частині 2ст.29Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповіда-льністю»встановлено, що кожен учасник товариства має право бути присутнім на загаль-них зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно ч. 1, 3, 4вказаного Законувиконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконав-чого органу є директор, якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно ч. 13ст. 39 ЗаконуУкраїни «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіаль-ного виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одно-осібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Згідно ч. 1, 2цього Законузагальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

У пункті 1 ч. 1ст. 31 вказаного Законувизначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

За змістом ч. 2, 3ст. 32 Законувиконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно вимог ч. 4, 5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повідомлення про скликання та дату проведення виконав-чим органом загальних зборів надсилається учасникам товариства поштовим відправ-ленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН-КЛУБ»: код 38218222, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 44, проведено 17 листопада 2021 року, керівником вказано - ОСОБА_1 , засновниками юридичної особи є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Згідно копії протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ» за № 15/11/21 від 15 листопада 2021 року директором товариства призначено ОСОБА_1 ..

Відповідно наказу ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ» за № 6-к від 17 листопада 2021 року позивач приступила до виконання обов`язків директора цього товариства з 17 листопада 2021 року.

Позивачем 27 вересня 2023 року було направлено засновникам юридичної особи повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ» разом із копією заяви про звільнення за власним бажанням 01 листопада 2023 року.

Крім того, з метою належного повідомлення учасників/ засновників товариства про дату, час і місце загальних зборів та порядок денний, позивачем у випуску газети «Урядовий кур`єр» за № 201 від 06 жовтня 2023 року було розміщено оголошення відповідного змісту.

Проте, у визначену дату загальні збори учасників товариства не відбулися, про що було складено Акт про неявку учасників на загальні збори ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ» від 01 листопада 2023 року.

Трудові відносини всіх працівників регулюютьсяКодексом законів про працю України(даліКЗпП України).

Відповідно ч. 1ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 232 КЗпП Українибезпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами керівника підприємства, установи, організації з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінар-них стягнень.

У частинах 1, 3ст. 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі за №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі за №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі за №1-5/2008 зазначив, що визначенест. 43 Конституції Україниправо на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно ст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробіття.

Відповідно ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

За змістом положень ч. 1ст.3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У статті 21 КЗпП Українивказано, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно ст. 24 КЗпП Україниукладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

У частині 1ст.38КЗпП України вказано, щопрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповнова-жений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

НормиКЗпП Українивстановлюють загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор товариства об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначає-ться на підставі норм трудового права) та статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення статуту товариства не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор товариства завжди може скористатися положеннямист. 38 КЗпП Українита ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

У рішенні Верховного Суду України в справі за № 201/1384/16-ц від 25 листопада 2019 року зазначено, що ефективним і таким, що не суперечить закону є такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП України.

Відповідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`актив-но призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитив-ності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами у спростування доводів позивача до суду не подав.

Згідно вимогст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 були здійсненні всі належні дії, спрямованні на її звільнення з посади директора ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ», а саме 27 вересня 2023 року направлено заяву про звільнення за власним бажанням з 01 листопада 2023 року на адресу товариства та його засновників, у порядок передбаченому, чинним законодавством, проведено процедуру скликання загальних зборів учасників товариства на 01 листопада 2023 року з порядком денним про звільнення ОСОБА_1 з посади директора.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи той факт, що позивач не бажає працювати на посаді директора ТОВ «ГУРМАН-КЛУБ», про що належним чином повідомила учасників (засновників) товариства, припинити трудові відносини з відповідачем у визначеному законом порядку можливості не має з незалежних від неї причин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією № 9322-7391-5305-0053 від 02 листопада 2023 року.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2,10 -13,76 - 81,133, 141,258 - 259,263-265, 273, 279, 280 282, 353, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ГУРМАН-КЛУБ»про припиненнятрудових відносин- задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН-КЛУБ» у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП Україниз 01 листопада 2023 року.

Відомості про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_1 виданий 16 лютого 2008 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відомості про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН-КЛУБ», місцезнаходження : м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 44, код ЄДРПОУ 38218222.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 29 квітня 2024 року.

Суддя Л.В. Яковлєва