Рішення

від 24.04.2024 по справі 372/1316/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1316/24

Провадження № 2-о-56/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Висоцької Г.В.

при секретарі судового засідання Куник О.В.,розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт навчання в період з 01 вересня 1986 року по 08 червня 1991 року здобув повну вищу освіту в Комунарському гірничо-металургійному інституті за спеціальністю Будівництво підземних споруд і шахт», присвоєно кваліфікацію фахівця - гірничого інженера-будівельника та Комунарським гірничо-металургійним інститутом видано диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 30червня 1991 року та додаток до диплому про вищу освіту, реєстраційний номер 23 на ім`я ОСОБА_1 . В обґрунтування поданої заяви зазначив, що він у вказаний період навчався Комунарському гірничо-металургійному інституті. В 2014 році з зв`язку з збройною агресією російської федерації в Луганській і Донецьких областях, що призвело в тому числі до окупації міста Первомайськ (місце проживання) заявник виїхав на підконтрольну Україні територію. Через терміновий і складний виїзд з зони бойових дій були втрачені оригінали документів ,в тому числі диплом про повну вищу освіту. У 1992 інститут було перейменовано, а в подальшому реорганізовано шляхом приєднання до Східноукраїнського національного університету імб Володимира Даля. Архів університету залишився в м. Алчевськ Луганської обл. що є окупованою територією, у зв`язку із чим неможливо отримати документальне підтвердження навчання у зазначений період.

Ухвалою судді від 14.03.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду у судовому засіданні.

Представник заявника ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, заяву підтримав просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Катеринівка, Попаснянського району, Луганської області. Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (на сьогоднішній день - тимчасово окупована територія).

Як викладено у заяві, в період 1986 року по 1991 рік, ОСОБА_1 навчався в Комунарському гірничо- металургійному інституті, форма навчання - очна. Закінчив повний курс Комунарського гірничо-металургійного інституту за спеціальністю «Будівництво підземних споруд і шахт».

У зв`язку з успішним закінченням навчання рішенням Державної екзаменаційної комісії від 08 червня 1991 року заявнику присвоєно кваліфікацію фахівця - гірничого інженера-будівельника.

30 червня 1991 року ОСОБА_1 видано диплом НОМЕР_5, Реєстраційний номер 23, що підтверджуються його копією.

Як стверджує заявник, у 2014 році з зв`язку з збройною агресією російської федерації в Луганській і Донецьких областях, що призвело в тому числі до окупації міста Первомайськ (місце проживання на той час) він був вимушений виїхати на підконтрольну Україні територію. Через терміновий і складний виїзд з зони бойових дій на підконтрольну Україні територію заявником втрачена (на тимчасово непідконтрольній території Луганської області) оригінали документів, у тому числі диплом про повну вищу освіту.

Наказом міністерства освіти і науки України від 11.05.1992 року №16 Комунарський гірничо-металургійний інститут перейменовано в Донбаський гірничо-металургійний інститут.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2004 року №622 створений Донбаський державний технічний університет на базі Донбаського гірничо-металургійного інституту.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 05.06.2018 року №587 Донбаський державний технічний університет реорганізований шляхом приєднання до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

У січні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою та копією диплома про освіту до ректора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля щодо видачі архівної довідки ВНЗ з відомостями про навчання.

Згідно наданої відповіді, надати документальне підтвердження інформації про навчання та факту видачі Комунарським гірничо-металургійним інститутом диплому НОМЕР_5 від 30.06.1991 року неможливо у зв`язку із тим, що архів Донбаського гірничо-металургійного інституту залишився в м. Алчевськ Луганської обл., що є тимчасово окупованою територією та непідконтрольною центральним органам виконавчої влади України та роз`яснено право звернутись до суду із заявою про встановлення юридичного факту.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки від 05.06.2018 №587 Донбаський державний технічний університет був реорганізований шляхом приєднання до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Згідно з статті 8 Закону України «Про вищу освіту», засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Постановою КМУ «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти» від 13.07.2011№752 створено Єдину державну електронну базу з питань освіти складовими частинами якої є первинні дані, що містяться у державній інформаційно-виробничій системі для інформаційного та документарного забезпечення фізичних і юридичних осіб даними з питань освіти, створеній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 841 "Про створення та впровадження державної інформаційно-виробничої системи в галузі освіти", Державному реєстрі вищих навчальних закладів, створеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 329 "Питання державної реєстрації вищих навчальних закладів" і електронній базі персональних даних та результатів зовнішнього незалежного оцінювання національної системи оцінювання якості освіти.

До Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) вноситься інформація про видані з 2000 року документи про вищу освіту.

На виконання вказаних положень Міністерством освіти і науки прийнято наказ від 22 жовтня 2016 № 1280, яким затверджено Порядок замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (надалі - Порядок № 1280), який встановлює механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою (спеціальністю, напрямом підготовки) та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою (далі - документ про вищу освіту), а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них.

З аналізу пункту 19 Положення № 1280 вбачається, що якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу освіту відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви вищого навчального закладу (відокремленого структурного підрозділу), то відповідальна особа вищого навчального закладу завантажує в ЄДЕБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти.

На підтвердження факту навчання заявником додано архівну довідку від 2018 року № видану «Донбасским государственным техническим университетом» згідно якої ОСОБА_1 зарахований до Комунарського гірничо-металургійного інституту 02.06.1986 року та відрахований із нього 30.06.1991 у зв`язку із закінченням навчання.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про здобуття вищої освіти, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право отримання пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

В матеріалах справи також міститься нотаріально посвідчена заява №1547 свідка ОСОБА_3 , в якій зазначено, що він був зарахований до Комунарського гірничо-металургійного інституту 01.09.1986 року де і познайомився із заявником по справі ОСОБА_1 . Даною заявою підтвердив, що ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 1991 рік дійсно навчався в Комунарському гірничо-металургійному інституті, на денній формі навчання, відвідував лекції та семінари та отримав диплом спеціаліста.

Заявником ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено із застосунку «Дія» витяг від 01.04.2024 року диплому про вищу, а саме: диплом спеціаліста (дублікат) серія НОМЕР_3 , дата видачі документа - 30.07.2016 року, рік закінчення закладу освіти - 1991, найменування закладу освіти - Комунарський гірничо-металургійний інститут, Спеціальність: Будівництво підземних споруд і шахт.

Оцінюючи письмові докази, суд виходить з того, що встановлення факту навчання є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення певних правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником надано достатньо доказів, які обґрунтовують вимоги заявлені у заяві про встановлення факту, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) в період з 01 вересня 1986 року по 08 червня 1991 року здобув повну вищу освіту в Комунарському гірничо-металургійному інституті за спеціальністю «Будівництво підземних споруд і шахт», де йому присвоєно кваліфікацію фахівця - гірничого інженера-будівельника та Комунарським гірничо-металургійним інститутом видано диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 30 червня 1991 року із додатком до диплому про вищу освіту, реєстраційний номер 23 на ім`я ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Г.В.Висоцька