Рішення

від 16.04.2024 по справі 583/826/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/826/24

2/583/393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

представників третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 представниця позивача звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог за позовом зазначив, що 17.06.2009 між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася їх спільна донька ОСОБА_5 . У 2018 році шлюбні відносини між сторонами фактичного припинилися, після чого ОСОБА_4 виїхала на постійне місце проживання до іншої країни, а неповнолітня ОСОБА_5 залишилася проживати разом з батьком ОСОБА_1 в родині його сестри. Представниця позивача зазначає, що з 2020 року відсутня інформація про місце перебування ОСОБА_4 , з донькою вона спілкується лише час від часу засобами телефонного зв`язку, однак, в травні 2023 року будь-яке спілкування між ними припинилися. Таким чином протягом останніх п`яти років спільна донька сторін проживає з батьком, який самостійно займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Відповідачка з донькою відносини не підтримує, її життям не цікавиться, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, що і стало підставою для подачі даної позовної заяви.

23.02.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін.

20.03.20234 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. При цьому позивач доповнив, що метою позбавлення батьківських прав матері дитини є безперешкодний виїзд дитини за межі території України, у разі настання такої потреби та в усуненні інших протиріч та перешкод щодо реалізації прав дитини.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. В матеріалах справи мається її письмова заява від 18.03.2024, що надійшла на електронну адресу суду, про розгляд справи у її відсутності та про визнання позовних вимог.

ПредставникОргану опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Гончар С.М. у судовому засіданні при вирішення позовних вимог просила врахувати наданий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 17.06.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 17.06.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 14.03.2022 Котелевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.11.2022 по справі № 583/878/22, провадження № 2/583/395/22 розірвано шлюб міжОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 17.06.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 100 (а.с. 16).

25.04.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 583/515/23, провадження № 2/583/298/23 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

Згідно довідки від 07.03.2024 № 44 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сестрою ОСОБА_8 , її чоловіком ОСОБА_9 , племінниками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , донькою ОСОБА_5 (а.с 20).

Відповідно до характеристики від 26.01.2023 за підписом квартального уповноваженого, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, як доброзичливий, чемний, алкогольними напоями не зловживає, карг від сусідів на нього не надходило (а.с. 21).

Неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,навчається у 8-В класі Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 імені Р.К. Рапія Охтирської міської ради Сумської області. Необхідним шкільним приладдям, одягом та взуттям відповідно до сезону та погодних умов у повному обсязі дитину забезпечує батько ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_4 , яка тривалий час проживає за межами України, не бере участі у вихованні своєї дитини, батьківські збори не відвідує, з класним керівником з приводу навчання та виховання доньки не спілкується, ні в якій формі контакт не підтримує (а.с. 15).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно вимог ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За приписами абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

З наведеного вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За приписами ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої ОСОБА_5 .

Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачка має обмежене спілкування з донькою, зокрема, через її перебування на території держави-агресора, з якою припинено усі дипломатичні стосунки та закрито кордон у зв`язку із збройним вторгненням рф до України, що, на переконання суду, не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків з боку відповідачки.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про небажання ОСОБА_4 спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, натомість установлено, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами відповідачка проживає окремо.

Інших підстав, передбачених ст. 164 СК України, за якими мати дитини може бути позбавлена батьківських прав судом не встановлено.

Суд враховує, що доказами ухилення батьків від виконання своїх обов`язків є відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя тощо. Однак такі обставини мають доводити саме ухилення батьків від виконання своїх обов`язків, тобто умисну поведінку, спрямовану на нехтування батьківських обов`язків, а не просто свідчити про пасивну поведінку особи по відношенню до дитини.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на викладене, на переконання суду не заслуговує на увагу висновок органу опіки та піклування Охтирської міської ради від 03.04.2024 за № 01-05/770 відповідно до якого, орган опіки та піклування вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5 можуть підлягати задоволенню, оскільки в ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини. Крім того, у вказаному висновку не наведено обставин про намагання органу опіки та піклування, як відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до дитини, а також не зазначено, яким саме чином позбавлення відповідачки батьківських прав захистить інтереси її неповнолітньої доньки. Вказаний висновок зроблений виключно на підставі пояснень позивача, при цьому, відповідачка не була присутньою на засіданні органу опіки та піклування, її пояснення заслухані та враховані не були.

Судом не приймає визнання відповідачкою позову щодо позбавлення її батьківських прав, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. У даному випадку суд не приймає до уваги визнання відповідачкою позову, оскільки така відмова на думку суду порушує права дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Натомість, прохання відповідачки позбавити її батьківського права не узгоджується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, що вказує на необхідність з`ясування обставин саме ухилення від виконання батьківського обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У справі «Мамчур проти України» (Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

З урахуванням наведених норм права, які покликані на забезпечення перш за все інтересів дитини, установлених судом обставин, відсутності належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, суд доходить висновку, що спільне прохання сторін до суду позбавити відповідачку батьківського права зумовлене створенням між собою штучного спору з приводу позбавлення батьківських прав, а не утворенням для відповідачки негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав і не відповідає інтересами самої дитини.

Таким чином, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також беручи до уваги, що вона не вчиняла щодо дитини жорстокого поводження, не має інших аморальних характеристик, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення її батьківських прав, оскільки інтересам дитини не слугує розірвання її зв`язку із матір`ю.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 4">ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення буде складено 25 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, адреса: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058002.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко