Ухвала

від 25.04.2024 по справі 601/992/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/992/24

Провадження №1-кп/601/128/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023212030000011 від 06 березня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець Кременецького району Тернопільської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

- обвинуваченого за частиною 4 статті 197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

В обвинувальному акті вказано, що Постановою Ради Міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 року «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української PCP» затверджено список пам`ятників архітектури УРСР, відповідно до якого Миколаївський собор з келіями XVI-XVII ст., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 відносяться до пам`ятників архітектури національного значення та перебувають під охороною держави, (охоронний номер 668Н). Миколаївський собор з келіями XVI-XVII ст. перебуває у власності держави в особі Міністерства культури України і на балансі та оперативному управлінні ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ 26024191 АДРЕСА_3 ).

Так, за адресою АДРЕСА_4 , на якій знаходиться пам`ятка архітектури національного значення Миколаївський собор з келіями XVI-XVII ст. розташована земельна ділянка за кадастровим номером 6123410100:02:007:0209, - земельна ділянка для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини, землі історико - культурного призначення площею 0,5279 га, за цільовим призначенням - для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Статтею 14 та ч. 6 ст 41 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Використання власності не може завдавати шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно допункту «а»частини 1статті 112Земельного кодексуУкраїни,охоронні зонистворюються навколоособливо ціннихприродних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об' єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 розділу X «прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 53 Земельного кодексу України, до складу земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).

Відповідно дост.34.Закону України«Про охоронукультурної спадщини»,землі,на якихрозташовані пам`ятки,історико-культурнізаповідники,історико-культурні заповіднітериторії,охоронювані археологічнітериторії,належать доземель історико-культурногопризначення,включаються додержавних земельних кадастрів,планів землекористування,проектів землеустрою,іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

В період з весни 2011 року по літо 2011 року (точного часу та місця не встановлено) у настоятеля Свято-Миколаївського Собору ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель.

Так, ОСОБА_3 , не будучи належним користувачем земельної ділянки, за кадастровим номером 6123410100:02:007:0209, що за адресою АДРЕСА_4 , площею 0,5279 га, що відноситься до категорії земель за основним цільовим призначенням - землі для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини, землі історико-культурного призначення в період з весни 2011 року по літо 2011 року (точної дати та часу не встановлено), діючи умисно, ігноруючи вимоги ст. 92, ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 26, ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи своїми силами здійснив самовільне будівництво житлового будинку, що являється нерухомим майном і відноситься до третього класу капітальності, площею 98,1 метрів квадратних.

Продовжуючи реалізовуватисвій злочиннийумисел, ОСОБА_3 ,будучи неналежнимкористувачем земельноїділянки,за кадастровимномером 6123410100:02:007:0209,що заадресою АДРЕСА_4 ,площею 0,5279га,що відноситьсядо категоріїземель заосновним цільовимпризначенням -землі длязабезпечення охорониоб`єктів культурноїспадщини,землі історико-культурногопризначення вперіод часуз весни2017року політо 2017року (точноїдати тачасу невстановлено),діючи умисно,ігноруючи вимогист.92,ч.1ст.81,ч.2ст.95,ч.1ст.96,ч.1ст.116,ч.3ст.125,ст.126,ч.1ст.152,ч.1ст.153Земельного кодексуУкраїни,ч.1ст.376Цивільного кодексуУкраїни,ч.5ст.26,п.1ч.1ст.34ЗУ «Прорегулювання містобудівноїдіяльності»,ст.9Закону України«Про архітектурнудіяльність»,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,передбачаючи їхсуспільно-небезпечнінаслідки ібажаючи їхнастання,здійснив реконструкціюіснуючої крамниціз проведеннямдобудови заадресою АДРЕСА_4 ,в наслідокчого частиноюсходової площею0,0012зайнято земельнуділянку зкадастровим номером6123410100:02:007:0209,що наза адресою АДРЕСА_4 ,площею 0,5279га,що відноситьсядо категоріїземель заосновним цільовимпризначенням -землі для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини, землі історико - культурного призначення, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації.

Органамидосудового розслідування,дії ОСОБА_3 кваліфіковано зачастиною 4статті 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотанняпро звільненняйого відкримінальної відповідальностіта закриттякримінального провадженнявідносно нього зачастиною 4статті 197-1КК України,у зв`язкуіз закінченнямстроків давності притягнення до кримінальної відповідальності,відповідно доч.1ст.49КК України(в редакції,яка діяластаном на2017рік).

Прокурор в судовому засідані не заперечила щодо задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Представник потерпілого ОСОБА_5 , в судовому засідані при вирішенні даного клопотання покладається на думку суду.

Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 197-1 КК України, згідно статті 49 КК України, на підставі наступного.

Згідно ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 49КК України(в редакції,що дієна данийчас)визначено,що особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Статтею 49 КК України ( в редакції, що діяла станом на 2017 рік) визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

В силу вимог статті 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 197-1 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається,що на даний час з моменту вчинення кримінального правопорушення,а саме:з весни2011року політо 2011року та з весни 2017 року по літо 2017 року, минуло більше п`яти років, підстав для зупинення чи переривання перебігу строків давності не було.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки на момент постановлення ухвали минуло більше п`яти років, тому суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідностатті 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284 - 288 КПК України, суд, -

постановив:

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 42023212030000011 від 06 березня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України - закрити.

Речові докази: оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,0283 га Свято-Миколаївського Собору м. Кременець Тернопільсько-Кременецького Єпархії УПЦ для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: АДРЕСА_5 (в межах населеного пункту) Тернопільської області, який перебуває у прошитому та пронумерованому стані, які скріплено печаткою «ТОВ «Геоземсервіс» НОМЕР_1 , з оптичним диском на якому наявні скановані матеріли; оригінал інвентарної справи №24048 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що знаходиться на території Свято-Миколаївського собору, що за адресою АДРЕСА_4 на 26 аркушів; оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,5279 га Кременецького-Почаївському державно історико-архітектурному заповіднику для обслуговування пам`ятки архітектури ХУІ-ХУІІ ст. Свято-Миколаївського собору з келіями (ох. №668- II), за адресою АДРЕСА_4 на 44 аркуші, що перебуває у зшитому пронумерованому стані та скріплено печаткою «Геземсервіс», із СБ-диском із сканованою інформацією; належним чином завірені копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на 1 арк., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на 1 арк., паспорту об`єкта культурної спадщини комплекс споруд собору Св. Миколая (собор Св. Миколая, Дзвіниця, Монастирські келії) на 55 арк.; охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 15.02.2017 р. на 7 арк.; оригінал інвентарної справи №24048 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що знаходиться на території Свято-Миколаївського собору, що за адресою АДРЕСА_4 на 26 аркушів, що знаходяться при матеріалах кримінального провадження повернути володільцю.

На ухвалу може бути подана апеляція на протязі семи діб з моменту її оголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Повний текст ухвали складений та оголошений 26 квітня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Головуючий: