Рішення

від 29.04.2024 по справі 533/1064/23

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.04.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1064/23

Провадження № 2/533/20/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

представника позивача - адвоката Гермаша С.М. (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Самойленко П.М. звернувся від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу, у якій просив суд:

-стягнути з відповідача на користь позивача - ФОП ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завданні збитки у порядку регресу у розмірі 11 866 грн 32 коп.;

-стягнути витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 858 грн 88 коп.;

-стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2 900 грн 00 коп.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року позовну заяву представника позивача - адвоката Самойленка П.М., подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , залишено без рухута надано строк для усунення виявлених судом недоліків (а.с. 70-71).

Позивач усунув недоліки у строк, встановлений судом, додав докази, зазначені в ухвалі суду (а.с. 72-76).

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 26 грудня 2023 року. Цією ж ухвалою запропоновано позивачеві ОСОБА_1 та його представникові - адвокату Самойленку П.М. надати суду та відповідачеві належної якості копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також копію страхового полісу № НОМЕР_2 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Копії доказів належної якості, а також докази їх направлення відповідачеві надати до першого судового засідання (а.с. 78-80).

21 грудня 2023 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів (а.с. 84-89), а саме :

-відповідь на вимогу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» №200000378846/1 від 13 листопада 2023 року;

-розрахунок коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (ЕЗ) від 05.01.2021;

-розрахунок суми страхового відшкодування до справи Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» № 200000378846 від 11 січня 2021 року;

-докази направлення відповідачу.

Представник позивача - адвокат Самойленко П.М. та позивач ОСОБА_1 у судове засідання 26 грудня 2023 року не з`явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 83). Докази, перелічені в ухвалі від 28 листопада 2023 року, не надано.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 26 грудня 2023 року пояснив, що автомобіль, яким він керував, належав фірмі, на якій він тоді працював, на даний час фірма ліквідована, а директор перебуває у ЗСУ. Також відповідачем було заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості скористатися правовою допомогою.

Протокольною ухвалою 26 грудня 2023 року оголошено перерву у судовому засіданні до 12 лютого 2024 року 10 години 30 хвилин для надання можливості відповідачу скористатися правовою допомогою та надання можливості позивачеві та його представникові надати докази, на які вказував суд в ухвалі від 28.11.2023, а саме: належної якості копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також копію страхового полісу № НОМЕР_2 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про що було зазначено у судових повістках від 26.12.2023 (а.с. 97-98), які отримано позивачем та його представником 26.12.2023 (а.с. 99-100).

Представник позивача - адвокат Самойленко П.М. та позивач у судове засідання 12 лютого 2024 року не з`явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 101-102). Докази, які суд пропонував надати, повторно не надали, причини ненадання доказів не повідомили.

У судовому засіданні 12.02.2024 відповідач проти позову заперечував та зазначав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник», якій належав транспортний засіб під його керуванням, і застрахована була не його цивільно-правова відповідальність, як зазначив позивач у позовній заяві, а саме його роботодавця ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, у тому числі у зв`язку з тим, що минув строк позовної давності.

Ухвалою суду від 12 лютого 2023 року витребувано від позивача ОСОБА_1 у строк 10 днів з дня отримання ухвали: належної якості копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що додавалася до позовної заяви; копію страхового полісу №ЕР/126420157 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»; копію договору страхування № КАСКО/000/954/20/0038 від 27.10.2020. Оголошено перерву у судовому засіданні до 18 березня 2024 року до 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 18.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.04.2024 до 11.00 години. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інформацію про місце роботи ОСОБА_2 станом на 16.09.2020; від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області- інформацію про власника транспортного засобу AC AC-G 330202 AXX-1, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 16.09.2020; від ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» - відомості про працевлаштування ОСОБА_2 станом на 16.09.2020; про закріплення на відповідній правовій підставі транспортного засобу AC AC-G 330202 AXX-1, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , за ОСОБА_2 (копію наказу, подорожнього листа тощо); копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 ; докази проведення розрахунку у порядку регресу з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на суму 18868, 57 грн на підставі претензії від 22.01.2021; від Страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - копію страхового полісу № ЕР-126420157 з ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник» та відомості про відшкодування ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» у порядку регресу на підставі претензії від 22.01.2021 суми 18868,57 гривень. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зобов`язався самостійно надати суду копію своєї трудової книжки на підтвердженням його працевлаштування у ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК».

04.04.2024 надійшли докази від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, що витребовувалися судом (а.с. 163-164).

15.04.2024 від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс» надійшли докази, що витребовувалися судом (а.с. 172-178).

18.04.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 179-180).

19.04.2024 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли відомості, що витребовувалися судом (а.с. 186).

Відповідач ОСОБА_2 копію трудової книжки не надав.

ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» ухвалу суду не отримало (конвент повернуся зі зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання») та, відповідно, ухвалу суду не виконало (а.с. 187-188).

У судове засідання 23.04.2024 відповідач не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив.

Справу розглянуто 23.04.2024 за участю представника позивача - адвоката Гермаша С.М., який брав участь у судовому засідання дистанційно на підставі ухвали суду.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-14)

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.05.2020 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УПСК») та Приватним підприємством «Транс Логістик» (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 999/245/190001043/473 (надалі - договір), предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_5 ». У відповідності до умов даного Договору ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов`язання, у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

16.09.2020 року приблизно о 01:23 у м. Полтаві по вул. Ковпака мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «АС», державний реєстраційний номер « НОМЕР_6 », під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_5 », під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_5 », було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 23.09.2020 року, відповідно до якого страхувальник зазнав матеріального збитку.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2020 по справі № 552/4419/20 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з рахунком-фактурою від 17.09.2020 загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_5 », склала: 30734 грн 89 коп. Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору страхування на підставі страхового акту ПрАТ «УПСК» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 30734 грн 89 коп.

Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «АС», державний реєстраційний номер « НОМЕР_6 », була застрахована за полісом №ЕР/126420157 в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відповідно, ПрАТ «УПСК» звернулося до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з вимогою про відшкодування збитків у порядку регресу.

ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодувало ПрАТ «УПСК» частину завданих відповідачем збитків у сумі 18 868 грн 57 коп. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом № ЕР/126420157 склала 11866 грн 32 коп.

Різниця між фактичним розміром збитків (вартістю відновлювального ремонту) та страховим відшкодуванням за полісом, на думку позивача, має бути сплачена відповідачем також у порядку регресу.

03.03.2023 між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор (позивач) отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. У тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №999/245/190001043/473 від 06.05.2020.

Позивач стверджував, що до нього перейшло право вимоги стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу у порядку зворотної вимоги (регресу).

При нормативному обґрунтуванні позивач посилався на ст.11, 22, 512, 514, 993, 1166, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України; ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст.4, 5, 19, 23,27, 43, 58, 175, 177, 274-279 ЦПК України; ст. 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яке обґрунтоване тим, що запровадження в Україні воєнного стану є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на звернення позивача до суду з позовною заявою про відшкодування збитків у порядку регресу.

Представник позивача - адвокат Гермаш Сергій Михайлович у судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити. У додаткових пояснення навів аргументи щодо заперечень відповідача. Стверджував, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на момент скоєння ДТП виконував свої трудові обов`язки перед ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК», а також докази здійснення грошових відрахувань до податкових органів та Пенсійного фонду за такого працівника як ОСОБА_2 , що могло б свідчити про наявність трудових відносин між сторонами.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечував та зазначив що на момент дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «Авто-Альянс- перевізник», якому належав транспортний засіб під його керуванням, і застрахована була не його цивільно-правова відповідальність, як зазначив позивач у позовній заяві, а саме його роботодавця ТОВ «Авто-Альянс-перевізник». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, у тому числі у зв`язку з тим, що минув строк позовної давності. Крім того, стверджував, що від страхової компанії його працедавцю ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» надходила претензія про відшкодування шкоди у порядку регресу і ТОВ «Авто-Альянс-перевізник» претензію задовольнило, грошові кошти у рахунок відшкодування шкоди на рахунок страхової компанії сплатило. Крім того, повідомляв, що ТОВ «Авто-Альянс- перевізник» наразі припинив свою діяльність і є ліквідованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16.09.2020 року приблизно о 01:23 у м. Полтаві по вул. Ковпака мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «АС», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «MAN», державний реєстраційний номер « НОМЕР_5 » під керуванням ОСОБА_3 .

Наведені обставини не заперечувалися відповідачем.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 29, 112-113).

З постанови суду також вбачається, що 16.09.2020 о 01 годині 23 хвилини у м. Полтава ОСОБА_2 керував автомобілем АС АС-G330202 ФХХ-1 н.з. НОМЕР_6 по вул. Ковпака, 2 у м. Полтаві на майданчику супермаркету АТБ, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль MAN TGM 18, 240, н.з. НОМЕР_7 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.9 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

18 вересня 2020 року ПП «Транс Логістик» подало до ПрАТ «УПСК» заяву-повідомлення (АВТОКАСКО), яка зареєстрована в журналі реєстрації за № 72, про те, що 16.09.2020 у населеному пункті: м. Полтава, вул. Ковпака 2 відбулася дорожньо-транспортна подія за участю застрахованого транспортного засобу MAN TGM 18, 240, реєстраційний номер НОМЕР_7 , водій транспортного засобу - ОСОБА_3 . Договір страхування 078999/920/190001043 від 16.07.2019 строком дії з 15.05.2020 по 14.05.2021. У заяві також наведено дані про інших учасників ДТП, а саме: ТОВ ВКЛ «Деми» (а.с. 30-31).

18 вересня 2020 року ПП «Транс Логістик» звернулося до ПрАТ «УПСК» зі заявою на виплату страхового відшкодування, яка зареєстрована в журналі реєстрації за № 66, добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного) АВТОКАСКО № 078999/920/190001043 від 16 липня 2019 року за пошкоджений у результаті настання страхового випадку, який стався 16 вересня 2020 року, транспортний засіб MAN TGM 18.240 реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с.32).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 33-34, 145) транспортний засіб фургон-рефрежиратор-С марки MAN модель TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_7 , належить ПП «Транс Логістик», дата реєстрації 10.07.2013. Водій ОСОБА_3 , що вбачається з копії посвідчення водія (а.с. 35-36).

Актом огляду колісного транспортного засобу від 23.09.2020 зафіксовано пошкодження транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_7 . Огляд пошкодженого автомобіля проводився за участі оцінювача ОСОБА_4 , власника ТЗ ПП «Транс Логістик» (а.с. 37-40).

Відповідно до рахунку-фактури від 17.09.2020 № DNZ_TEF-2003272 вартість ремонтних робіт транспортного засобу, належного ПП «Транс Логістик», складає 30734 грн 89 коп. (а.с. 41).

Згідно зі страховим актом № КАСКО/000/954/20/0038 (аварійний сертифікат) від 27.10.2020 ПрАТ «УПСК» прийнято рішення виплатити страхове відшкодування на користь страхувальника та вигодонабувача в особі ПП «Транс Логістик» у сумі 30734 грн 89 коп. (а.с. 42).

На підставі платіжного доручення від 27 жовтня 2020 року №14865 ПрАТ «УПСК» проведено виплату страхового відшкодування на рахунок ПП «Транс Логістик» на суму 30734 грн 89 коп. (а.с. 43).

28.12.2020 ПрАТ «УПСК» на адресу ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було направлено претензію (заяву) № 4255/17 на суму 30 734 грн 89 коп. (а.с. 44-45).

У претензії зазначено, що внаслідок ДТП власнику автомобіля «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , була завдана матеріальна шкода, розмір якої згідно з рахунком-фактурою № DNZ_TEF-2003272 від 17.09.2020 складає 30 734, 89 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з договором, укладеним у формі полісу № ЕР/126420157.

У відповідь на претензію 12 січня 2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомила ПрАТ «УПСК» лист (вих. №196), що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-126420157. Розрахунок суми страхового відшкодування у порядку регресу становить 18868,57 грн. Визначення та оцінка реального розміру збитків проводилась на підставі наданого рахунку № DNZ_TEF-2003272 від 17.09.2020., ТОВ «ТЕХНОФОРУМ», з урахування коефіцієнту фізичного зносу, який було розраховано згідно з п. 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», оскільки строк експлуатації автомобіля MAN TGM д.р.н. НОМЕР_7 перевищує 4 роки. Відповідно до рахунку № DNZ_TEF-2003272 від 17.09.2020 ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» вартість складових, що підлягають заміні - 17631,97 грн, вартість матеріалів та робіт - 13102,92 грн. Коефіцієнт фізичного зносу, що розраховано представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», - 0,673. З урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,673) на складові, що підлягають заміні, розмір матеріального збитку становить - 18868,57 грн. Належна сума страхового відшкодування у порядку регресу 18868,57 грн. буде перерахована згідно з претензією на реквізити ПрАТ «УПСК» в АТ «Ощадбанк» (а.с. 46).

Відповідно до виписки з рахунку ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перераховано на рахунок ПрАТ «УПСК» відшкодування згідно зі страховим актом №200000378846 від 11.01.2021 та претензією №4255/17 від 28.12.2020 у сумі 18868,57 грн (а.с. 47).

03 березня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 було укладено договір цесії № 03/03/2023 про відступлення права вимоги ( а.с. 11-13, 49-51).

Відповідно до п. 3.1.1.-3.1.2. договору права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором. Для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги, що відступаються, первісний кредитор передає новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим договором.

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання договору сторонами, внаслідок чого новий кредитор набуває право вимоги кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування з первісним кредитором або третіми особами (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку у межах виплачених сум страхових виплат страхових відшкодувань) (п. 3.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.2-5.3 договору первісний кредитор разом з реєстром прав вимог зобов`язується передати новому кредитору документацію. Передача документації оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за реєстром, наведеним у додатку 1 цього договору. Новий кредитор має право запитувати у первісного кредитора додаткову інформацію або документи, що стосуються прав вимоги, за умови її наявності у первісного кредитора; порядок та строки надання такої інформації узгоджуються окремо між новим кредитором та первісним кредитором.

У додатку №1 до договору № 03/03/2023 про відступлення права вимоги від 03 березня 2023 року під порядковим номером 59 значиться боржник ОСОБА_2 за договором № КАСКО/00/954/20/0038 від 27.10.2020, сума боргу становить 30734, 89; сума залишку боргу 11 866,32 грн (а.с. 14-16, 52-54).

Відповідно до вимоги про відшкодування збитків у порядку регресу від 25.10.2023 вих. №00/951/20/0038/С ПрАТ «УПСК» висунуло вимогу до ОСОБА_2 сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 11866 грн 32 коп. (а.с. 58-59).

У відповіді на вимогу від 13 листопада 2023 року ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомила ФОП ОСОБА_5 про відсутність правових підстав для перегляду прийнятого страховою компанією раніше рішення та здійснення доплати страхового відшкодування, оскільки товариство у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розрахувало, сплатило страхове відшкодування та виконало взяті на себе зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-126420157. До відповіді на вимогу ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надала розрахунок коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, розрахунок суми страхового відшкодування до справи №200000378846 та лист про прийняте рішення вих. № 196 від 12 січня 2021 року (а.с. 86-88).

З розрахунку страхового відшкодування до справи №200000378846 (на підставі рахунку № DNZ_TEF-2003272 від 17.09.2020, ТОВ «ТЕХНОФОРУМ», претензії №4255/17 від 28.12.2020), виконаного ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуренс Груп», вбачається, що страхувальником за полісом страхування від 24 січня 2020 року № EP-126420157 є ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник». Марка та модель ТЗ страхувальника: АС АС-G 330202ФХХ-1. Сума страхового відшкодування - 18868,57 грн (а.с. 88). Проте такий розрахунок не підписаний посадовою особою, що виконала розрахунок, отже суд не бере його до уваги.

З матеріалів справи також убачається, що 22.01.2021 ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» направляла на адресу ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник» претензію з вимогою відшкодувати у порядку регресу суму 18868,57 грн, оскільки водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 не повідомив про настання випадку, що стався 16.09.2020 (а.с. 126, 174).

З наданих ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виписок з «регресної справи» вбачається, що залишок суми регресу - 18868,57 грн.

З відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 01.02.2024 вбачається, що станом на 16.09.2020 був чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/126420157 щодо забезпечення транспортного засобу «АС АС-G 330202 AXX-1» з державним номерним знаком НОМЕР_6 . Зазначений договір страхування укладений 24.01.2020 страховиком ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на період з 25.01.2020 по 24.01.2021. До ЦБД МТСБУ страховиком за вказаним договором внесено інформацію про страхову суму за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 260000,00 грн, страхову суму за шкоду майну - 130000,00 грн (а.с. 146).

Відповідно до договору від 16.07.2019 № 078999/920/190001043 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) його сторонами є ПП «Транс Логістик» та Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 147).

У відповідності до даних облікової картки, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), станом на дату вчинення ДТП власником вантажного фургону АС-G 330202 АХХ-1, номерний знак НОМЕР_6 , було ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Деми» (ідентифікаційний код 24157628) (а.с. 164).

Відповідно до полісу № ЕР-126420157 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів його сторонами є страховик - ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та страхувальник - ТОВ «Авто-Альянс-Перевізник», строк дії договору з 25.01.2020 по 24.01.2021 включно, забезпечений транспортний засіб АН8115ІР, АС АС-G 330202 AXX-1, рік випуску 2013; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн (а.с. 113).

Застосовані судом норми права

Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поняття особи, відповідальність яких застрахована, вжито у такому значенні - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Також у п. 1.6, 1.7, 1.8, 1.12 ст. 1 цього закону наведено такі визначення: власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 2 ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно зі положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц) зробила такі висновки: у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У п. 56 цієї постанови ВП ВС зазначила, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Саме такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц.

Також у постанові від 05.12.2018 (сп. № 752/19570/15-ц) Касаційний цивільний суд Верховного Суду зробив висновок, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні...

10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17 Верховний Суд прийняв постанову, у якій зазначив «страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, за якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі N 910/2603/17 дійшла такого висновку: «Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки у деліктному зобов`язанні, що виникло внаслідок ДТП. Заміна кредитора у деліктному зобов`язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності (пункт 70).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 зазначеного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно зі частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події (пункт 71).»

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», та автомобілем, належним ПП «Транс Логістик», майнові інтереси якого, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням цим транспортним засобом, були застраховані ПрАТ «УПСК».

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, застрахований ПрАТ «УПСК» , отримав механічні пошкодження. Потерпілому (власнику транспортного засобу) ПП «Транс Логістик» завдано матеріальну шкоду у розмірі 30734,89 грн, яка відшкодована страховиком ПрАТ «УПСК».

Розмір завданих у результаті ДТП збитків відповідачем не оспорювався.

Виплата страхового відшкодування потерпілому у ДТП була здійснена страховиком в особі ПрАТ «УПСК» у зв`язку зі страховою подією та у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Отже, факт виплати страховиком потерпілої особи страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Вину відповідача у скоєнні ДТП встановлено постановою Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/4419/20.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача як особи, яка правомірно володіла забезпеченим транспортним засобом (адже інше не було встановлено законом або рішенням суду), була застрахована страховиком - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», який замість винного відповідача здійснив часткове відшкодування ПрАТ «УПСК» страхової виплати у сумі 18868,57 грн.

Решта суми страхової виплати у розмірі 11866,32 грн (30734,89 грн - 18868,57 грн = 11866,32 грн) залишилася невідшкодованою.

Суд уважає, шо обсяг відповідальності відповідача у даній справі обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди (30734,89 грн) і сумою страхового відшкодування (18868,57 грн), здійсненого страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на відшкодування часткової вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Отже різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу складає 11866,32 грн, які на підставі ст. 1194 ЦК України повинен відшкодовувати відповідач як особа, яка завдала збитків.

Позивач ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги.

Відповідач доказів на спростування розміру наведеної позивачем суми до відшкодування не надав. Договір про відступлення права вимоги не оспорював. Доказів відшкодування позивачу страхового відшкодування у розмірі 11866,32 грн суду також не надав.

Основні аргументи відповідача будувалися на тому, що під час вчинення ДТП він був найманим працівником та особою, відповідальною за завдану матеріальну шкоду, є його працедавець, а не він. Крім того, стверджував, що його працедавець ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» сплатив суму боргу на підставі претензії, що йому надсилалася страховою компанією.

Проте такі доводи відповідача не були доведені ним під час судового розгляду справи та не були встановлені судом. Адже копію трудової книжки відповідачем не надано, а відомості з Пенсійного фонду України не містять інформацію про його працевлаштування. Докази погашення боргу у добровільному порядку на підставі претензії також під час судового розгляду не здобуті. Твердження відповідача про ліквідацію ТОВ «АВТО-АЛЬЯНС-ПЕРЕВІЗНИК» також не підтвердилися відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 124).

Отже, суд відхиляє доводи відповідача про неналежність йому транспортного засобу та уважає, що саме він є належним відповідачем та відповідальним суб`єктом, оскільки у відповідності до положень ст. 397 ЦКУ він уважається володільцем джерела підвищеної небезпеки. Положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України суд до спірних правовідносин не застосовує, оскільки відповідачем не доведено, що він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що його протиправна поведінка (порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху) встановлена постановою Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2020 (справа № 552/4419/20), якою також встановлено вину відповідача у вчиненні ДТП. Внаслідок протиправної поведінки відповідача була завдана шкода транспортному засобу іншої особи, а між шкодою і протиправною поведінкою існує прямий причинний зв`язок. Тож в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення.

Також суд зазначає, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Саме такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 (справа 910/12472/18).

Отже, з урахуванням положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" факт виплати ПрАТ «УПСК» (право вимоги у якого до відповідача набув позивач за договором цесії) страхового відшкодування зумовив виникнення у нього відповідних прав у порядку суброгації, а не регресу, відносно відповідача як особи, відповідальної за збитки у межах понесених страховиком витрат на виплату страхового відшкодування у сумі 11866,32 гривень.

Проте помилкова кваліфікація позивачем правовідносин між сторонами спору як регрес, а не суброгація, не впливає на загальні висновки суду у даній справі, та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Що стосується заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності та клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку для звернення до суду, то суд зазначає таке.

Датою вчинення ДТП, що стало підставою для страхових виплат, є - 16.09.2020. Трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, який почав перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і мав би сплинути відповідно 17.09.2023, зупинений законом на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX.

Разом з тим, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 13.11.2023, тобто у межах трирічного строку позовної давності, який був зупинений законом, та строк позовної давності позивач не пропустив. Отже суд не вбачає підстав ані для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, ані для застосування строку позовної давності за заявою позивача.

Ураховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, заявлені у межах строку позовної давсності та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей як номер чи вид рахунку позивача, на який слід здійснити зарахування стягнутих з відповідача коштів, назви банківської установи (про що просив позивач у позовній заяві) ст. 265 ЦПК не встановлює.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Такі відомості як номер, вид рахунку, назва банківської установи та її МФО не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних заявах стягувача до органу виконавчої служби, а не у резолютивній частині рішення.

Тому суд у резолютивній частині рішення не зазначає реквізити банківського рахунку позивача.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 858,88 грн (а.с. 1).

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 858,88 грн.

Крім того представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2 - 6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Представник позивача просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2 900,00 грн.

Представником позивача у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 2900,00 грн, у тому числі: договір про надання правничої допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, додаткову угоду № 038 до договору про надання правничої допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правничої допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, платіжну інструкцію про оплату правої допомоги згідно з договором № 30/01/2019 (а.с. 60-65).

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.

Суд уважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача є цілком співмірним з ціною позову, не є явно завищеним порівняно з ціною позову; розмір таких витрат є пропорційним до предмета спору.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що на підтвердження здійснених витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, представником позивача надано до суду:

1) договір про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, укладений між адвокатом Самойленком П.М.. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 60-61);

2) додаткову угоду № 038 до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, відповідно до якої сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката Самойленка П.М. становить 2 900 грн 00 коп. (а.с.62-63), та складається з таких послуг: 1) аналіз судової практики та обговорення з клієнтом правової позиції по справі, написання позовної заяви та підготовка документів, подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд», кількість витраченого часу - 3 години, вартість 2 400,00 грн; 2) супровід та контроль справи (подання з електронного кабінету позивача ФОП ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» клопотань про розгляд справи без участі позивача та його представника, заяви на видачу рішення, заяви на видачу виконавчого листа, в подальшому звернення до відділу державної виконавчої служби, щодо примусового виконання рішення суду) - 500,00 грн;

3) акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 (а.с.64), відповідно до якого адвокат Самойленко П.М. передав фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , а той в свою чергу прийняв, послугу «аналізу судової практики та обговорення з клієнтом правової позиції по справі, написання позовної заяви та підготовка документів, подання позовної заяви з додатками через систему «Елетронний суд», кількість витраченого часу - 3 години, вартість 2400,00 грн, та здійснив авансування послуг адвоката для здійснення супроводу та контролю судової справи …. у розмірі 500,00 грн»;

4) платіжну інструкцію від 17.08.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатив ОСОБА_6 правову допомогу згідно з договором № 30/01/2019 у сумі 2900,00 грн (а.с.65).

Оцінюючи заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерія, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд зазначає, що «супровід та контроль судової справи» здійснювався не адвокатом Самойленком П.М., з яким було укладено договір про надання правової допомоги від 30.01.2019 № 30/01/19, а іншим адвокатом - Гермашем Сергієм Михайловичем.

Отже витрати позивача на правову допомогу у сумі 500,00 грн за послуги адвоката за судовий супровід справи (участь у судових засіданнях, підготовка заяв клопотань тощо), який фактично такі послуги позивачеві не надавав, слід уважати непідтвердженими та такими, що не пов`язані з розглядом цієї справи.

Отже суд уважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн (2900,00 - 500,00 = 2400,00 грн), що підтверджуються відповідними матеріалами справи. На думку суду, вказаний розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом об`ємом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторін та їх поведінку.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками ВС, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданні збитки у розмірі 11 866 гривень 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858 гривень 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаного строку не буде подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Представник позивача: адвокат Самойленко Петро Миколайович (адреса: вул. Мельникова, буд. 46, м. Київ, 04119; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_11 ).

Представник позивача: адвокат Гермаш Сергій Михайлович (адреса: вул. Мельникова, буд. 46, м. Київ, 04119; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 ; тел. НОМЕР_13 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_14 ).

Повне рішення суду складено та підписано суддею 29.04.2024.

Суддя В.П. Козир