Ухвала

від 23.04.2024 по справі 949/720/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/720/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 квітня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про зобов`язання внести зміни до погосподарського обліку,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Дубровицької міської ради та просить зобов`язати відповідача внести зміни до погосподарського обліку про проживання ОСОБА_1 з 24 квітня 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Соломіївка Сарненського району (на той час Дубровицький район) Рівненської області та видати відповідну довідку встановленого зразка про період його проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 14 ЦПК України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Разом з тим, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача позовна заява не містить.

Вказане є порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 КАС України.

До того ж, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані вимоги.

Разом з тим, у позовній заяві мають міститися відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, про що зазначено у п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Так, на обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що відмова відповідача у внесені змін до погосподарського обліку про період його проживання та видачі відповідної довідки на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 серпня 2023 року, яким встановлено факт його проживання з 24 квітня 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Соломіївка Сарненського району (на той час Дубровицького району) Рівненської області, порушує його на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При цьому, на підтвердження вказаного, позивачем не зазначено та не додано доказів, які вказують на те, що йому було відмовлено у присвоєнні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи на підставі зазначеного вище рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 серпня 2023 року.

Отже, з огляду на зміст позовної заяви та документи, які додані до неї, позивач звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Саме такий документ, як посвідчення відповідноїкатегорії, підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими актами законодавства.

Статтею 65 Закону України"Простатус ісоціальний захистгромадян,які постраждаливнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи"визначено,що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

При цьому варто зауважити, що процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551, де у пункті 11 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено у судовому порядку.

З огляду на вказане, першочергово вбачається спір, який полягає у відмові уповноваженого органу у видачі позивачу посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії.

Проте переведення позивачем підстави звернення до суду саме для подальшого внесення відомостей про місце проживання до погосподарського обліку є лише ухилення від основної підстави позову, а саме отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи про відмову у видачі якого позивачем не надано доказів.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Вищевказане свідчить про порушення позивачем вимоги, передбаченої п. 4 ч. 5 ст. 175 ЦПК України.

Разом з тим, ч. 5 ст. 175 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.

Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

у х в а л и в:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про зобов`язання внести зміни до погосподарського обліку та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Отупор К.М.