Рішення

від 26.04.2024 по справі 380/28549/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/28549/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Провідник» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Провідник» (далі позивач ТзОВ «ІТ Провідник»), в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900809/2 від 02.08.2023; №UA209000/2023/900811/2 від 02.08.2023;

№UA209000/2023/900812/2 від 02.08.2023 та №UA209000/2023/900843/2 від 08.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації №23UA209170060330U3, №23UA209170060329U0, №23UA209170059006U3, №23UA209170062701U5 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь на запит декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем 02.08.2023 та 08.08.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та №UA209000/2023/900843/2 та відмовлено у митному оформлені товару у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення протиправними та просить такі скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган має право у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. У зв`язку із цим митницею електронним повідомленням направлено уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та №UA209000/2023/900843/2 у зв`язку з наявності розбіжностей у документах, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару. Зазначає, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні спірних рішень про коригування митної вартості використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, згідно поданої ЕМД №205170/2023/21171 від 25.07.2023. Вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 19.12.2023 (вх. №97586) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 25.12.2023 (вх. №98955) подано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «ІТ Провідник» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 45152925.

Між ТзОВ «ІТ Провідник» (покупець) та компанією «MOVE CENTER SP. z. o. o.», Poland (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №02/26/01/23, від 26.01.2023, відповідно до якого постачальник зобов`язується на умовах договору у зумовлені строки (строк) поставити товар, за що такий зобов`язується сплатити постачальнику грошову суму згідно даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту поставка товару здійснюється згідно до відповідної видаткової накладної та рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Відповідно до пункту 5.3. Контракту оплата за цим договором здійснюється замовником на поточний рахунок постачальника, зазначений у п. 13 цього договору, шляхом попередньої оплати 100% вартості Товару, визначеної у відповідному рахунку-фактури (інвойсу) протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (інвойсу) від Постачальника.

На виконання вимог Контракту №02/26/01/23 від 26.01.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №2/21/07/2023 від 21.07.2023 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 64 250,60 Євро.

Згідно до рахунку-фактури (інвойсу) №1/21/07/2023 від 21.07.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 64 250,60 Євро.

Згідно до рахунку-фактури (інвойсу) №1/17/07/2023 від 17.07.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 64 455,20 Євро.

Згідно до рахунку-фактури (інвойсу) №1/11/07/2023 від 11.07.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 87 575 Доларів США.

З метою митного оформлення товару позивач подав митному органу електронні митні декларації №23UA209170060330U3, №23UA209170060329U0, №23UA209170059006U3, №23UA209170062701U5, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивач до митного контролю разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу надав зазначені у графі 44 митної декларації документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №02/26/01/23 від 26.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 01.06.2023; пакувальний лист б/н від 21.07.2023; рахунок-проформа №2/19/07/2023 від 21.07.2023; рахунок-фактура (Інвойс) №2/21/07/2023 від 21.07.2023; рахунок-фактура (Інвойс) №1/21/07/2023 від 21.07.2023; рахунок-проформа №1/19/07/2023 від 21.07.2023; автотранспортна накладна б/н від 25.07.2023; висновок про вартісні характеристики товарів №113/522 від 01.08.2023; лист-корекція №01/31 від 31.07.2023; копії митних декларацій країни відправлення.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002657, №UA209170/2023/002659, №UA209170/2023/002655 та №UA209170/2023/002753.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та №UA209000/2023/900843/2.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару від 02.08.2023 №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та від 08.08.2023 №UA209000/2023/900843/2 позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Як встановлено судом, при витребуванні у декларанта додаткових документів Львівською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це вбачається, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому у надісланих декларанту електронних повідомленнях було зазначено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до статті 53 Митного Кодексу і перераховано всі, передбачені цією статтею, документи.

Вказане дає підстави стверджувати про те, що на час витребування у позивача додаткових документів митницею не було повідомлено в установленому законом порядку про наявність однієї з передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу підстав, які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, з яким пов`язується можливість витребування додаткових документів та вчинення дій. спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Судом встановлено прийняття рішень №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та №UA209000/2023/900843/2 було зумовлено наявністю таких розбіжностей:

1) Згідно з п.5.3 контракту №02/26/01/23 від 26.01.2023 вказано, що оплата здійснюється Замовником шляхом попередньої оплати 100% вартості товару протягом 10 днів з моменту отримання рахунку-фактури. Проте у рахунку-фактурі від 21.07.2023 №1/21/07/2023 зазначено термін оплати протягом 150 днів з моменту отримання рахунку-фактури, що суперечить умовам даного контракту.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Додатком №1 від 23.02.2023 до Договору №02/26/01/23 від 26.01.2023 сторони внесли зміни та виклали пункт 5.3 Договору в такій редакції: «Оплата за товар здійснюється Покупцем в євро на рахунок Продавця, 180 днів з дати митного оформлення на території України. Або передоплата, якщо це зазначено у рахунку- фактурі (інвойсі)».

Більше того, у відповіді на вимогу митниці декларантом було зазначено, що розрахунок за товар відбудеться через 150 днів від дати інвойсу, про що є запис у фактурі 2/21/07/2023 від 21.07.2023.

Вказане свідчить про те що, жодних суперечностей між Контрактом №02/26/01/23 від 26.01.2023 та рахунком фактурою від 21.07.2023 №2/21/07/2023 немає.

Стосовно термінів оплати суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови та терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Таким чином, терміни оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07. 2020 у справі № 420/1709/19.

2) У CMR№б/н від 25.07.2023 не заповнена гр. 22, у якій зазначається відправник товару.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відомості щодо відправника товару містяться в графі 1 Автотранспортної накладної. Графа 1 містить надруковані реквізити відправника, що дають змогу його ідентифікувати та не суперечить вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме MOVE CENTER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA.

Крім того, суд зазначає, що наявність/відсутність окремих, необов`язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у складі Верховного Суду у справі №380/1221/2020 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

3) В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі №2/21/07/2023 від 21.07.2023.

Як встановлено судом, у декларації країни відправлення від 27.07.2023 №23PL412020E0919537 вказано вартість товару - 285 324 польських злотих.

Відповідно до законодавства Республіки Польща, для митних цілей в Республіці Польща застосовується фіксований курс валют на цілий місяць. Так, з 01.07.2023 по 31.07.2023 курс польського злотого до Євро становить: 1 Євро 4,4408 польських злотих, що відповідає відомостям сайту (www.money.pl|pieniadze|nbparch|celne). Як наслідок зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.07.2023 №2/21/07/2023 ціна 64 250,60 Євро становить 285 324 польських злотих, що повністю співпадає з сумою, зазначеною в експортній декларації країни відправлення від 27.07.2023 №23PL412020E0919537.

Окрім цього, митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

4) У графі 3 CMR від 25.07.2023 №б/н пунктом розвантаження зазначено Ukraine, однак у вантажній накладній має міститися інформація про географічний пункт, а не країну.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 контракту від 26.01.2023 №02/26/01/2023 постачання товару здійснюється згідно відповідної видаткової накладної та рахунку-фактури, виставленого постачальником; умови поставки товару зазначені у рахунку-фактурі до договору.

Позивачем до митного контролю було подано інвойс №1/11/07/2023 від 11.07.2023 у якому зазначена адреса доставки, а саме Україна, 02055, м. Київ, вул. Ахматової Анни, 34, офіс 132 та умови поставки DAP-Київ. Таким чином, при здійсненні поставки даного товару сторони узгодили умови DAP KYIV.

Відповідно до умов поставки DAP продавець зобов`язаний поставити товар шляхом його надання у розпорядження покупця та оплатити усі витрати, пов`язані з товаром та транспортуванням, до моменту його поставки. З огляду на викладене, у вартість товару, який поставляє продавець, уже включені усі витрати, пов`язані з його транспортуванням.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.03.2018 у справі 809/4367/15 виснував, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак відповідачем у рішенні не наведено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).

У кожному оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів джерелом інформації для коригування слугувала одна МД №205170/2023/21171 від 25.07.2023, по якій товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу.

У Постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а вказано: «…у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Крім цього, фактурна вартість товару №1 в МД №205170/2023/21171 від 25.07.2023 року (джерелі інформації для коригування митної вартості) становить 46 028,8 дол. США.

Однак, фактурна вартість товару за кожною митною декларацією, поданою ТОВ «ІТ Провідник», є вищою, а саме: за МД №23UA209170060330U3 від 31.07.2023 вартість товару становить 64 250,6 євро; за МД №23UA209170060329U0 від 31.07.2023 вартість товару становить 64 250,6 євро; за МД №23UA209170059006U3 від 26.07.2023 вартість товару становить 64 455,2 євро; за МД №23UA209170062701U5 від 07.08.2023 вартість товару становить 87 575 дол. США.

Отже, розбіжності, що наведені митним органом в рішенні про коригування митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які с підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Суд вказує, що описані відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

З огляду на те, що декларантом надано всі передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу документи, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду, що ТзОВ «ІТ Провідник» на підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу долучило усі необхідні документи.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскаржених рішеннях про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Саме така правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 31.03.2015 у справі № 21-127а15.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів як на доказ правомірності оскаржуваного рішення, судом до уваги не беруться, оскільки їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенням, суд виснує, що рішення про коригування митної вартості товару від 02.08.2023 №UA209000/2023/900809/2, №UA209000/2023/900811/2, №UA209000/2023/900812/2 та від 08.08.2023 №UA209000/2023/900843/2 не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 761 грн 45 к., сплаченого за платіжним дорученням №108 від 09.11.2023.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Провідник» (вул. Ахматової Анни, буд. 34, офіс 132, м. Київ, 02055, код ЄДРПОУ 45152925) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 02.08.2023 №UA209000/2023/900809/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 02.08.2023 №UA209000/2023/900811/.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 02.08.2023 №UA209000/2023/900812/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 №UA209000/2023/900843/2.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Провідник» (вул. Ахматової Анни, буд. 34, офіс 132, м. Київ, 02055, код ЄДРПОУ 45152925) 6 761 (шість тисяч сімсот шістдесят одну) грн 45 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома