Ухвала

від 23.04.2024 по справі 463/1520/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1520/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/310/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000789 від 9 травня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а :

вищевказаною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000789 від 9 травня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.

Не погоджуючись із цією ухвалою, прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року, якою повернуто обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12023140000000789 від 9 травня 2023 року про обвинувачення Бикоріза за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Подану апеляційну скаргу прокурор мотивує тим, що оскаржена ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, судом не досліджено жодного доказу у справі, однак зроблено категоричний висновок про неправильне місце вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому обвинувальний акт нібито не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зазначає, що до процесуальних повноважень суду не входить надання вказівок прокурору про те, яким чином має бути сформульоване обвинувачення та як викладати фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Також позбавлений суд і процесуальної можливості під час підготовчого судового засідання робити висновки щодо достатності чи недостатності викладення обставин на підтвердження вчинення інкримінованих злочинів для доведеності винуватості особи на стадії досудового розслідування, оскільки такі питання не є предметом підготовчого судового засідання, на вказаній стадії кримінального провадження суд компетентний вирішувати питання, які імперативно визначені ст. 314 КПК України.

На переконання прокурора, повернення обвинувального акту є правом, а не обов`язком суду, тому для повернення обвинувального акту не можу бути будь-яка його формальна невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити наявність реальних перешкод для призначення судового розгляду.

Апелянт звертає увагу, що суд може повернути обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності ст. 291 КПК України. Водночас, зі змісту обвинувального акту вбачається, що у ньому викладено обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.

Крім цього, вказує, що незважаючи на матеріальний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, акти виконаних робіт, довідки про вартість та інші документи, які стали підставою для перерахування коштів обвинуваченим, подавались та підписувались за адресою: АДРЕСА_1 (місцезнаходження об`єкта виконання робіт, замовника), про що й зазначено в обвинувальному акті. До того ж, юридичною адресою підрядника ТОВ «Галицька компанія», директором якої був обвинувачений, на час вчинення кримінального правопорушення була: АДРЕСА_2 , однак, як встановлено в ході досудового розслідування і в підготовчому судовому засіданні, за вказаною адресою підприємство фактично не знаходилось та свою діяльність не здійснювало, що свідчить про те, що ОСОБА_7 жодних дій, пов`язаних з заволодінням коштів, за вказаною адресою не здійснював та не міг здійснювати, а тому висновок суду про те, що місцем вчинення кримінального правопорушення є місце реєстрації юридичної особи ТОВ «Галицька компанія» є хибним.

Зазначає, що в обвинувальному акті прокурором вказано місце вчинення кримінального правопорушення ( АДРЕСА_1 ), яке саме прокурор вважає встановленим, а незгода суду із встановленим прокурором місцем вчинення кримінального правопорушення не вказує на невідповідність обвинувального акту ч. 2 ст. 291 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та просив таку задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили відмовити у задоволенні апеляційних вимог.

Представник потерпілого КНП «6-та міська поліклініка м. Львова» - адвокат ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.

Суд при проведенні підготовчого судового засідання, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Недотримання вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є підставою для повернення судом обвинувального акта прокурору.

Будь-які інші зауваження до обвинувального акта мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи та не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які об`єктивно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке полягає у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме: у період часу з 07.12.2021 до 30.12.2021, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька компанія», ЄДРПОУ 40202515 (далі - ТОВ «Галицька компанія») ОСОБА_7 , перебуваючи на території Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом, зловживання своїм службовим становищем під час виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу у будівлі Комунального некомерційного підприємства «6-та міська поліклініка м. Львова» за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 1, шляхом внесення до офіційних документів: акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 21.12.2021 року (форма КБ-2в)та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 21.12.2021р. (форма КБ-3), завідомо неправдивих відомостей про об`єми та вартість виконаних робіт та використаних матеріалів, заволоділи коштами місцевого бюджету в сумі 511 145,62 гривень, чим заподіяли матеріальну шкоду бюджету Львівської міської територіальної громади на вказану суму та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, може бути вчинений у формі заволодіння чужим майном. У результаті заволодіння чужим майном винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Закінченим злочин у цій формі визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, вважається закінченим з моменту привласнення ним коштів, зокрема з моменту перерахування таких коштів на рахунок ТОВ «Галицька компанія», місцезнаходження якого, як правильно встановлено місцевим судом, в обвинувальному акті не зазначено.

Наведене, у свою чергу, позбавляє Личаківський районний суд м. Львова перевірити, чи вказане кримінальне провадження належить до його підсудності.

При цьому питання про підсудність кримінального провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, позаяк, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в обвинувальному акті, в порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, не зазначено місця вчинення кримінального правопорушення, що позбавляє суд першої інстанції можливості належним чином перевірити питання підсудності цього обвинувального акту та призначити судовий розгляд.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК України при ухваленні судового рішення про повернення обвинувального акту є безпідставними, остільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Ухвала суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 березня 2024 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000789 від 9 травня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4