Постанова

від 22.04.2024 по справі 462/1420/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/1420/23 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/3769/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника ПП «Львівська Британія» Шаровського Р.М.,

представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

представника Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України Бойко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Львівська Британія» та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного центру будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати», Приватного підприємства «Львівська Британія», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВР-БУД» про відшкодування шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що внаслідок падіння дерева, що росло на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (житловий комплекс «Велика Британія»), на якій здійснюються будівельні роботи, пошкоджено її автомобіль. Замовником будівництва житлового комплексу є Військова частина НОМЕР_1 та Відокремлений відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби, який перейменовано у I-й окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, а в подальшому на Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України. Зазначає, що на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є забудовники чи власники цих територій, однак відповідачі не забезпечили своєчасне обстеження насаджень та видалення тих насаджень, які становили небезпеку, що спричинило падіння дерева, яким пошкоджено належний їй автомобіль. Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 04/10/21 від 26 жовтня 2021 року розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, становить 153938,23 грн., а за надання послуг з оцінки майна нею сплачено 2000 грн. Оскільки пошкоджений автомобіль є єдиним транспортом в її сім`ї, відтак у неї з`явилися побутові незручності, викликані відсутністю автомобіля, що призвели до зміни укладу життя сім`ї, оскільки перебування автомобіля на відновлювальному ремонті змусило її та членів її сім`ї користуватися транспортом загального користування, що відобразилося на умовах праці, отримання прибутку та зустрічей з родиною, а порушення звичного ритму життя спричинило морально-психологічний стрес,а томувважає,що маєправо навідшкодування моральноїшкоди,що полягаєу душевнихпереживаннях,яких воназазнала узв`язку зпошкодженням їїмайна,а моральневідшкодування врозмірі 10000грн.становитиме мінімальнусатисфакцію заспричинену моральнушкоду тазавдані незручності.З огляду на те, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди в розмірі 153938,23 грн. не виконане відповідачем, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити йому суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, то за період з жовтня 2021 року по лютий 2023 року заборгованість відповідача зі сплати інфляційних втрат складає 45271,42 грн., а трьох відсотків річних 6047,87 грн. З наведених підстав просить стягнути з Головного центру будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_2 вартість матеріальної шкоди в розмірі 153938,23 грн., витрат на оплату послуги оцінки майна, моральну шкоду в розмірі 10000 грн., інфляційних втрат в розмірі 45 271,42 грн. та 3 % річних в розмірі 6047,87 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Військової частини НОМЕР_1 та Приватного підприємства «Львівська Британія» на користь ОСОБА_2 205257,52 грн. на відшкодування майнової шкоди, 10000 грн на відшкодування моральної шкоди та в рівних частках 15146,17 грн. по 7573,09 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Приватне підприємство «Львівська Британія» та Військова частині НОМЕР_1 , в апеляційних скаргах покликаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт Приватне підприємство «Львівська Британія» покликається на те, що потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання йому шкоди, розмір майнової шкоди, протиправність дій заподіювача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дерево росло саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:02:002:004, що перебуває у державній власності та в постійному користуванні Військової частини НОМЕР_1 , на якій ним здійснюється будівництво житлового комплексу, а встановлення такої обставини в результаті перегляду відеозапису камери відеоспостереження є неналежним доказом, оскільки межі земельної ділянки, на якій здійснюється будівництвом в натурі не визначені. Стягнувши кошти на відшкодування майнової шкоди солідарно, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги пред`явлено тільки до Головного центру будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, а після залучення співвідповідачів позовні вимоги позивачем не уточнялися і позовна вимога про солідарне стягнення не заявлялася. Вказує, що суд першої інстанції помилково при частковому задоволенні позовних вимог стягнув в повному обсязі інфляційні втрати, 3 % річних та судові витрати. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт Військова частина НОМЕР_1 покликається на те, що земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:02:002:0004, загальною площею 5,9481 га, знаходилася в постійному користуванні Військової частини НОМЕР_1 до 24 жовтня 2007 року, а в подальшому передана забудовнику, як будівельний майданчик для виконання будівельно-монтажних робіт, відтак пред`явлені до неї позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначає, що на її балансі не рахуються зелені насадження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дерево росло саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:02:002:004. Судом не враховано те, що майнову шкоду позивачу завдано внаслідок непереборної сили, оскільки 21 жовтня 2021 року через територію м. Львова проходив атмосферний фронт, який зумовив вітер з максимальною швидкістю в поривах 21 м/с з 13:25 год. до 19:00 год., що відноситься до метеорологічних явищ I рівня небезпечності. Вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її негативні емоції, спричинені пошкодженням належного їй майна, досягли рівня страждань або переживань. Просить врахувати, що розмір відшкодування моральної шкоди, який просить стягнути позивачка на її користь, є необгрунтованим. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПП, «Львівська Британія» Шаровського Р.М., представника В/Ч 2144 ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , представника Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України Бойко А.Ю. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга В/Ч НОМЕР_1 підлягає до задоволення, апеляційна скарга ПП «Львівська Британія» підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що майнова шкода, завдана позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок падіння дерева на автомобіль, завдана з вини В/Ч НОМЕР_1 та ПП «Львівська Британія», а відтак вони несуть солідарну відповідальність за завдану майнову шкоду, і оскільки кошти на відшкодування майнової шкоди позивачці не були своєчасно сплачені, то саме з цих відповідачів на користь позивачки на підставі статті 625 УЦК України підлягають стягненню інфляційні та 3 відсотки річних за період з жовтня 2021 року по лютий 2023 року. Крім цього, з відповідачів В/Ч НОМЕР_1 та ПП «Львівська Британія» на користь позивачки підлягають солідарному стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. Щодо інших відповідачів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується, що власником автомобіля марки «Audi Q5», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Судом першої в судовому засіданні оглядався відеозапис камери відеоспостереження, не спростований відповідачами, яким підтверджується, що 21.10.2021 року на вул. Шевченка поблизу будинку № 22 у м. Львові, на автомобіль марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_2 , впало сухе дерево, що знаходилось на земельній ділянці по вул. О. Степанівни, 8 у м. Львові, огородженій під будівельний майданчик.

З протоколу огляду колісного транспортного засобу вбачається, що останній зазнав значних пошкоджень, а згідно із звітом № 04/10/21 про оцінку автомобіля «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_2 вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля, становить 153938,23 грн.

З Інформаційної довідки про земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:02:002:004, загальною площею 5,9481 га вбачається, що така знаходиться у постійному користуванні В/Ч НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Відповідно до договору доручення № 1-15 від 16.03.2015 року на виконання функцій забудовника на земельній ділянці Державної прикордонної служби України у АДРЕСА_2 передала обов`язки забудовника даної земельної ділянки

ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до договору про спільну діяльність № 312-07/40 від 24.12.2007 року Головний центр БРДПС визначив ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» забудовником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

На підставі договору від 04.11.2014 року ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» передало функції забудовника ПП «РІЕЛПОГРАНБУД», яке переіменоване в ПП «Львівська Британія».

Згідно із договором від 01.08.2018 року № 05/07-2018 ПП «РІЕЛПОГРАНБУД» /ПП «Львівська Британія»/ залучила до робіт підрядника ТОВ «АВР-Буд», дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.08.2018 року надано генеральному підряднику ТОВ «АВР-БУД».

А відтак, на момент падіння на автомобіль позивачки дерева забудовником земельної ділянки було ПП «Львівська Британія», що сторонами визнавалося і ними не заперечувалося.

Злиста Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 05.05.2023 року за № 9912-02-504/08/05.3 вбачається, що 21.10.2021 року швидкість вітру у м. Львові за добу становила 21 м/с. 21.10.2023 року з 13.25 по 19.00 год спостерігалось небезпечне метеорологічне явище І рівня небезпечності.

За змістом положень частини третьої ст. 368 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 у справі № 210/5258/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 у справі № 336/3665/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15, від 01 грудня 2021 року у справі № 127/13341/20 та від 09 вересня 2020 року у справі № 761/15111/18 /провадження № 61-6199св19/.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17 (провадження № 61-682св18) викладено правовий висновок, у якому зазначено, що «відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. У випадку заподіяння майну чи здоров`ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Схожий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 1 лютого 2018 року у справі № 607/17627/15-ц (провадження № 61-1933 св 18).

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України /надалі Правила/, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Відповідно до пункту 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно ізп.5.5Правил відповідальнимиза збереженнязелених насадженьі належнийдогляд заними на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, є забудовники чи власники цих територій.

Крім цього, з розділу 9 вказаних Правил випливає, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає, зокрема, догляд за ними, а також видалення окремих дерев; видалення аварійних дерев. Під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими суду доказами, які суд вважав належними та допустимими, причиною падіння дерева на АДРЕСА_1 на автомобіль позивачки став саме аварійний стан такого дерева.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме відповідачі В/Ч НОМЕР_1 , як користувач земельної ділянки, та Приватне підприємство «Львівська Британія», як забудовник, не виконали своїх обов`язків щодо забезпечення належного стану зелених насаджень по АДРЕСА_1 , що призвело до пошкодження автомобіля позивача у зв`язку з падінням дерева, а тому саме на цих відповідачів слід покласти солідарний обов`язок відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану позивачці.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо солідарної відповідальності відповідачів В/Ч НОМЕР_1 та ПП «Львівська Британія» та щодо покладення відповідальності за завдану шкоду на В/Ч НОМЕР_1 , оскільки судом встановлено, що земельна ділянка передана ПП «Львівська Британія», яке є забудовником цієї земельної ділянки, і як забудовник, з врахуванням пункту 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, саме ПП «Львівська Британнія» є відповідальним за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на території цієї земельної ділянки, що відведена під будівництво і на якій ПП «Львівська Британія», як забудовником, здійснювалося будівництво.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, і це не заперечувалося сторонами, що забудовником земельної ділянки по АДРЕСА_1 на момент падіння дерева на машину позивачки, було ПП «Львівська Британія», колегія суддів дійшла висновку, що саме забудовник цієї земельної ділянки повинен нести відповідальність за майнову шкоду, завдану позивачці внаслідок падіння дерева, оскільки саме він є відповідальним за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на земельній ділянці, забудовником якої він є (будівельний майданчик), що спростовує висновки суду першої інстанції про солідарну відповідальність ПП «Львівська Британія» і В/Ч НОМЕР_1 .

Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи, встановивши з матеріалів справи та з пояснень учасників справи в суді апеляційної інстанції, що забудовником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ПП «Львівська Британія», колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПП «Львівська Британія» завданої позивачці майнової шкоди в розмірі 153938.23 грн., розмір якої ПП «Львівська Британія» не спростований.

Відповідачами, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що при падінні дерева мали місце непереборна сила або умисел потерпілого, самі жнебезпечні метеорологічні явища 21.10.2021 року у м. Львові, на які посилаються відповідачі, як на підставу для звільнення від відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки обов`язком забудовника земельної ділянки є виявлення аварійних дерев, що можуть становити загрозу для життя і здоров`я людей, транспортних засобів, а відтак наявність несприятливих погодних умов не може бути підставою для звільнення від відповідальності за шкоду, не виключає наявність вини ПП «Львівська Британія» у завданні шкоди позивачці внаслідок падіння дерева, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Доводи апелянта ПП «Львівська Британія» про закінчення та здачу будівництва житлового будинку, передача його ОСББ, те, що ним, як забудовником, на цій земельній ділянці не вже здійснювалися будівельні роботи, а відтак ПП «Львівська Британія» не може нести відповідальність за наслідкам падіння дерева, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із статтею 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України та стягуючі такі солідарно з В/Ч НОМЕР_1 та ПП «Львівська Британія», суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що з наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачами, вбачається, що розмір інфляційних втрат позивача у зв`язку із затримкою відшкодування заподіяної їй шкоди за період з листопада 2021 року по січень 2023 року становить 45 271, 42 грн, а 3% річних за вказаний період становить 6047,87 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, чи зверталася і до кого із відповідачів зверталася позивачка з приводу відшкодування завданої їй майнової шкоди в розмірі 153938.23 грн.

Колегія суддів вважає, що обов`язок по відшкодуванню ОСОБА_2 завданої майнової шкоди в розмірі 153938.23 грн., тобто, грошове зобов`язання, виникає у відповідача з дня набрання законної сили рішенням про стягнення майнової шкоди, оскільки лише рішенням суду встановлено обов`язок відповідача ПП «Львівська Британія» відшкодувати позивачці завдану майнову шкоду, саме з цього часу ПП «Львівська Британія» є боржником перед позивачем, а відтак необґрунтованим є стягнення на користь позивачки інфляційних втрат у зв`язку із затримкою відшкодування заподіяної їй шкоди за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, що становить 45271, 42 грн, а 3% річних за вказаний період, що становить 6047,87 грн.

За наведеного, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України за період з листопада 2021 року до січня 2023 року слід відмовити.

За загальним правилом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок пошкодження належного позивачці автомобіля, вона зазнала значних моральних страждань, пережила морально-психологічний стрес, був порушений звичний ритм її життя, для відновлення якого позивачу потрібно докладати додаткових зусиль, однак колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром коштів на відшкодування моральної шкоди, вважає такий завищеним, таким, шо не відповідає глибині душевних страждань та переживань, вимогам розумності та справедливості, а відтак вважає, що на компенсацію моральної шкоди з ПП «Львівська Британія» слід стягнути 5000.00 грн.

У позовних вимогах до решти відповідачів слід відмовити, оскільки неправомірність їх дій не встановлена.

Зазначені апелянтами доводи про порушення норм процесуального права не є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду саме з цих підстав.

Відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з Приватного підприємства «Львівська Британія» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1476.80 грн. судових витрат за проведення експертного дослідження, 1589.47 грн. судового збору за подання позову.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачкою 25.10.2021 року було укладено договір про правову допомогу № 33 ізАО«ФОКСІ», предметом якого є надання правничої допомоги клієнту ОСОБА_2 .

Пунктами 7.2 та 7.3 вказаного договору визначено, що до сплати підлягає сума, яка розраховується, виходячи із розрахунку послуг і часу, витраченого об`єднанням з урахуванням того, що вартість 1 години затраченого часу становить 2000 грн.

З акту приймання-приймання від 12.01.2023 року вбачається, щоАО«ФОКСІ» надало правничі послуги на загальну суму 10000 грн. та такий розмір сплачено позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру від 13.01.2023 року.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ПП «Львівська Британія» на користь ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею в суді першої інстанції, в розмірі 5000.00 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

З врахуванням розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ПП «Львівська Британія» слід стягнути 844.67 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а з врахуванням задоволення апеляційної скарги В/Ч НОМЕР_1 та відмови в задоволенні позовних вимог позивачки до В/Ч НОМЕР_1 з ОСОБА_2 на користь В/Ч НОМЕР_1 підлягає стягненню 2583.10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, апеляційну скаргу Приватного підприємства«Львівська Британія» задовольнити частково.

Рішення Залізничногорайонного судум.Львова від30листопада 2023року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Львівська Британія» на користь ОСОБА_2 153938.23 грн. на відшкодування завданої майнової шкоди та 5000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Львівська Британія» 844.67 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь В/Ч 2144 2583.10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства «Львівська Британія» на користь ОСОБА_2 1476.80 грн. судових витрат за проведення експертного дослідження, 1589.47 грн. судового збору за подання позову, 5000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк