Постанова

від 25.04.2024 по справі 2-1187/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3268/24

Справа № 2-1187/11

Головуючий у першій інстанції Раца В.А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2023 року про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого відшкодування в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ТОВ "ЮК "Скайлекс" звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - ПрАТ СК "Теком" на його правонаступника ТОВ "ЮК "Скайлекс" по справі № 2-1187/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК "Теком" боргу в сумі 43 719,79 грн., мотивуючи тим, що рішенням Болградського районного суду Одеської області по справі № 2-1187/11 задоволено позовні вимоги ПАТ СК "Теком" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування. На виконання цього рішення видано виконавчий лист та пред`явлено до примусового виконання. Але 28.09.2021 року виконавчий лист було повернуто. Строк пред`явлення виконавчого документу не сплив. 04.04.2023 року між ПрАТ СК "Теком" та ТОВ "Юридична компанія "Скайлекс" було укладено Договір №101 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПрАТ "Теком" відступило своє право вимоги заявнику. Так як право грошової вимоги про стягнення страхового відшкодування перейшло до ТОВ "ЮК "Скайлекс", заявник звернувся до суду з вищезазначеною заявою.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2023 року у задоволенні заяви ТОВ "ЮК "Скайлекс" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ТОВ "ЮК "Скайлекс" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2023 року скасувати та заяву ТОВ "ЮК "Скайлекс" про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі№ 201/9898/19).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу(хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

В судовезасідання 25.04.2024року о10:30годині з`явивсяпредставник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс».

Інші учасники справи, будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,до суду не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи у розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і клопотань про відкладення судового засідання не подавали, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні апелянт не заперечував проти розгляду справи за тією явкою, яка фактично відбулась.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1, 2ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у заяві ТОВ «Юридична компанія "Скайлекс» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, а навіть за відсутності відкритого виконавчого провадження, але, заявник повинен був довести суду виникнення у нього права вимоги за вищезазначеним страховим відшкодуванням за страховим актом №615, як зазначено у рішенні суду від 10.11.2011 року (у витягу зазначений акт №613), та надати суду належній доказ, щодо переходу до нього права вимоги, а саме відповідний акт приймання-передачі прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 101 від 04.04.2023 року.

Проте повністю погодитись з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 10.11.2011 року Болградським районним судом Одеської області було задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства страхова компанія "Теком" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача страхове відшкодування, спричиненого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.09.2009 року, застраховим актом №615, в розмірі 43 168,11 грн. та судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗРС загальною сумою 551,68 грн. Рішення набрало законної сили;

- на підставі цього рішення 29.11.2011 року Болградським районним судом Одеської області видано виконавчий лист (а.с.03), який був пред`явлений до примусового виконання до Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області та відкрито виконавче провадження за № 64962632;

- постановою старшого державного виконавця Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Недєвою Н.А. 28.09.2021 року було прийнято рішення про повернення стягувачу виконавчого документу - виконавчого листа № 2-1187/11, виданого 29.11.2011 року, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", що не позбавляє стягувача права повторного пред`явлення цього документу до виконання (а.с.04 на звороті);

- 04.04.2023 року ПрАТ "Страхова компанія "Теком" в особі генерального директора Стась Е. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Скайлекс" в особі директора Башилової О.А., уклали договір про відступлення прав вимоги №101 за яким ТОВ "Юридична компанія "Скайлекс" набуло право грошової вимоги відносно боржника ОСОБА_1 застраховим актом №613 від 22.12.2009 року, який значиться в реєстрі боржників до вище вказаного договору під номером 8. При цьому загальна сума заборгованості не зазначена. Згідно з п.4.2 цього договору право Вимоги страхового відшкодування у нового кредитора виникає з моменту підписання Акту прийому-передачі згідно п.п.2.2.1 Договору (а.с. 05, 06);

- належним чином підписаного Акту прийому-передачі між сторонами суду не було надано, а додано тільки витяг з цього акту, завірений головним юрисконсультом ТОВ "ЮК "Скайлекс" Василишиною І., без жодного підпису сторін завірених відповідними печатками (а.с.06).

Колегія суддів виходить з такого.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 516 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.15 ЗУ „Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Аналогічна норма міститься в ст.442 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконанняпротягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В матеріалах справи міститься копія виконавчого листа № 2-1187/11, виданого Болградським районним судом Одеської області 29.11.2011 року.

Відповідно до відміток на виконавчому листі про виконання судового рішення вбачається, що виконавчий лист вже кілька разів перебував на виконанні і кожного разу повертався стягувачу з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином судом вірно встановлено, що вступивши в законну силу рішення суду, яке неодноразово перебувало на примусовому виконанні, фактично не виконано.

Заявником констатовано, а судом перевірено, що востаннє виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання 28.09.2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року по справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Відтак Велика Палата Верховного Суду вирішила, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконанняза умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Окрім того, Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року усправі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року усправі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови ВП ВС.

Таким чином, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання та дотримання процесуального строку щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заміна стягувача як сторони виконавчого провадження, якщо заява правонаступника про це подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом є неможливою.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 13.11.2023 року мав враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 08.02.2022 року і не міг посилатися на викладений у постановах Верховного Суду висновок про те, що «заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу», оскількиу постанові від 08.02.2022 року Велика Палата Верховного Суду від цього висновку відступила.

Отже, для заміни стягувача у виконавчому провадженні, яке не є відкритим і строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за яким пропущений (сплив) є необхідним вирішення питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа для виконання унеможливлює, як заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, так і вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа у разі його втрати.

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 року, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання складав 1 рік.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 року, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, яким збільшено строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання до трьох років.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 522/11429/13-ц.

В розумінні Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчих документів до виконання рахуються не з дати видачі виконавчих листів, а з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Вказана норма чітко регламентована ч.2 п.1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 року.

Законом не встановлено строків на видачу виконавчих листів, проте на пред`явлення виконавчих листів до виконання строки встановлені ЗУ «Про виконавче провадження».

В даному випадку, рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.11.2011 року набрало законної сили 21.11.2011 року, строк пред`явлення його до виконання, відповідно ч.1 п. 2 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 року, складав 1 рік, а тому повинен був бути пред`явленим до виконання не пізніше 22.11.2012 року.

Відповідно до встановлених у справі обставин і наданих учасниками справи доказів, вперше із заявою про примусове виконання стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про примусове виконання судового рішення у січні 2012 року і постановою державного виконавця 12.01.2012 року відкрито виконавче провадження, а 12.06.2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Наступні звернення стягувача та рішення з цього приводу державного виконавця відбувались в хронологічній послідовності таким чином:

-15.08.2014 року - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

-09.12.2014 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

-06.03.2015 року - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

-01.12.2015 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- 12.10.2016 року - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

- 09.08.2017 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- 06.03.2018 року - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

-28.11.2018 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

-25.03.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;

-28.09.2021 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання згідно з п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

При таких обставинах відсутні підстави для висновку, що після набрання чинності рішенням суду 21.11.2011 року і до часу розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений.

Заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Оскільки виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, а строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання заявником не пропущений, для правильного вирішення заяви необхідно перевірити лише доведеність факту переходу права вимоги від колишнього кредитора до нового.

Дані обставини заявником підтверджені належним чином.

У разі виникнення сумніву чи необхідності уточнення певних відомостей, суд не позбавлений права на стадії судового контролю самостійно витребувати необхідні відомості чи документи.

Як вбачається з документів, доданих заявником до заяви про заміну сторони виконавчого провадження факт переходу права вимоги від ПрАТ СК "Теком" до ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» є доведеним.

Наведеного районний суд не врахував і прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.

Томуапеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,а оскаржувана ухвала скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» задовольнити частково.

Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 13 листопада 2023 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні (цивільна справа № 2-1187/11) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК "Теком" боргу в сумі 43168, 11 грн. та судових витрат у розмірі 551,68 грн. з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Теком" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» (ідентифікаційний код 44006572).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 29.04.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова