Ухвала

від 29.04.2024 по справі 280/4140/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 280/4140/23

адміністративне провадження № К/990/15691/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 280/4140/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сбитресурс» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сбитресурс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року залишено без руху та надано строк - десять днів з дати отримання копії ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання суду апеляційної інстанції доказу надсилання листом з описом вкладення позивачу копії поданої ним до суду апеляційної скарги; надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 441,60 грн.

У встановлений зазначеною вище ухвалою суду апеляційної інстанції строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено частково; продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У встановлений зазначеною вище ухвалою суду апеляційної інстанції строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання, в якому просило продовжити строк для сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у цій справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в задоволенні клопотання про продовження строку для сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року відмовлено; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

09 лютого 2024 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом із клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року які наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області; апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.

Головним управлінням ДПС у Львівській області направлено до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник просив врахувати активну поведінку Головного управління ДПС у Львівській області, також те, що ним було вжито всі необхідні заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі. Крім того, скаржник вказував на те, що введення в Україні воєнного стану є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. На підтвердження відсутності можливості сплатити судовий збір, скаржник надав виписки по рахунках, зокрема, з якого сплачується судовий збір.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року відмовлено; у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Апеляційний суд встановив, що копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги відповідач отримав 06 грудня 2023 року, водночас повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 09 лютого 2024 року, тобто більше ніж через три місяці після отримання копії оскаржуваного рішення і більше ніж через місяць з дня отримання копії про повернення попередньої апеляційної скарги.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що Головне управління ДПС у Львівській області у період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняло, жодних документів на підтвердження впливу воєнного стану на можливість дотримання скаржником процесуальних строків, до суду не було надано.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 280/4140/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сбитресурс» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко