Ухвала від 25.04.2024 по справі 334/1815/22

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 334/1815/22

провадження № 61-997св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_4 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_3 ,

про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 31 жовтня 2020 року у Дніпровському районному у місті Запоріжжя відділі реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час шлюбу між сторонами часто виникали сварки та скандали з причини відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на життя, внаслідок цього подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. Відповідач неодноразово застосовував до позивачки насильство.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Після фактичного припинення подружніх відносин, ще до розірвання шлюбу, між сторонами виник спір щодо місця проживання дитини, який було вирішено за спільною усною домовленістю. Оскільки позивачка працювала потижнево, то погодилася на те, що в її робочий тиждень дитина буде знаходитись у батька. Фактично виявилося, що відповідач ніякої участі у вихованні дочки не бере. В обумовлений час перебування у батька дитину забирають баба та дід, які проживають окремо від відповідача. Відповідач з дочкою не спілкується, чим займається дочка, не контролює. Спілкування позивачки з батьками відповідача обмежене у зв`язку з неприязними відносинами, що склалися після розлучення.

3 початку військових дій 24 лютого 2022 року відповідач відмовився повернути дитину до місця проживання ОСОБА_1 . Протягом всього періоду з 24 лютого 2022 року по теперішній час позивачці не надано можливості спілкування з дитиною.

За таких умов вона вимушена звернутися до суду із з позовом про встановлення місця проживання дитини з матір`ю.

На теперішній час, позивачка не має житла на праві власності, проживає в орендованій квартирі, договір оренди укладено на тривалий час. У квартирі, де проживає ОСОБА_1 ,наявні нормальні умови для проживання дитини. Квартира є однокімнатною, але для дочки обладнано окреме спальне місце, куточок для занять, достатньо іграшок та матеріалів для розвитку. Після оголошення військового стану позивачка втратила офіційну роботу та перебуває на обліку в Запорізькій районній філії Запорізького обласного центру зайнятості. Але і на теперішній час знаходить можливість заробляти для забезпечення повсякденних своїх потреб та дитини, виконує роботи з прибирання квартир за індивідуальними замовленнями. Така робота надає їй можливість ще більше приділяти уваги спілкуванню з дочкою, її вихованню. Відповідач ніде не працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на доньку у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня подання цієї позовної заяви.

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 31 жовтня 2020 року у Дніпровському районному у місті Запоріжжя відділі реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року (справа № 334/8824/21) шлюб між сторонами розірвано.

Мати дитини ОСОБА_1 , у вихованні дочки участі не бере, коштів на її утримання не надає. Дитина знаходиться на його повному утриманні.

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дочкою. Він належним виконує обов`язки з виховання дочки, постійно відвідують з дочкою дитячі майданчики, ходять до парку та атракціонів, їздять на природу з його батьками. ОСОБА_2 постійно купує необхідні речі, книги та іграшки дитині. Вказує, що дитина відвідує дитячий садок.

ОСОБА_2 очікував, що ОСОБА_1 перегляне своє ставлення до їх сімейної ситуації та вони знову будуть жити разом однією сім`єю, але остання не виявила таких намірів, а навпаки почала проживати з іншим чоловіком.

Вважає, що проживання дитини з батьком буде відповідати її інтересам. Зазначає, що він сприятиме належним умовам її проживання, гармонійного розвитку, вихованню та належному матеріальному забезпеченню.

Батьки позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають недалеко від місця проживання позивача за зустрічним позовом і дитини.

ОСОБА_2 працює неофіційно в сфері виготовлення меблів, загальна сума доходу складає приблизно 10 000,00 грн на місяць.

Спиртними напоями ОСОБА_2 не зловживає, у психо- чи нарко- диспансерах на обліку не перебуває.

Комісією відділу по Дніпровському району служби у справах дітей Запорізької міської ради 02 вересня 2022 року складено акт обстежень умов проживання за місцем проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що за цією адресою є всі комунікації, підключені та працюють, в наявності меблі, побутова техніка. Для підігріву води є бойлер, пральна машинка. Для виховання, розвитку та проживання дитини створено такі умови: для дитини є окреме ліжко, телевізор, комод, шафа, є дитячий одяг, взуття, іграшки, книжки. У дитини є велосипед, самокат, речі особистого вжитку. У дитини в достатній кількості є все необхідне для відпочинку та розвитку. Також в акті обстежень умов проживання, зазначено, що, зі слів дитини ОСОБА_5 , вона хоче проживати разом з батьком.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання дитини з батьком та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на дочку у розмірі частки всіх видів її заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання цієї позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року у складі судді Коломаренко К. А. відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визначаючи місце проживання малолітньої дитини разом із батьком, суд першої інстанції виходив з того, що між батьками дитини було досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини, мати дитини ОСОБА_1 не заперечувала проти проживання дитини з батьком, а до суду звернулася з позовом про визначення місця проживання дитини лише тоді, коли не змогла досянути згоди з батьком дитини щодо подальшого спілкування. Суд не встановив, що за час проживання дитини з батьком у дитини погіршився стан здоров`я чи психологічний стан, чи те, що батько не піклується про дитину, чи не забезпечує її всім необхідним. Суд врахував думку малолітньої дитини щодо проживання з батьком та висновок органу опіки і піклування, який рекомендував визначити місце проживання дитини з батьком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року скасовано

та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 червня 2022 року до повноліття дитини.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час апеляційного перегляду справи сторони узгодили з органом опіки та піклування порядок спілкування з дитиною та фактично дитина наразі по черзі проживає як з батьком, так і з матір`ю.

Апеляційний суд врахував, що і батько, і мати опікуються дитиною та бажають визначити з ними місце проживання дитини, а також те, що і батько, і мати працюють, мають дохід, створили належні умови для проживання дитини.

Апеляційний суд заслухав малолітню дитину та з`ясував, що вона однаково добре ставиться до обох батьків та бажає проживати з обома батьками.

Виходячи з рівного ставлення батьків до виховання дитини у цій справі, апеляційний суд вважав, що важливе значення має малолітній вік дитини, в якому необхідність материнської любові, ніжності, турботи є важливим аспектом її виховання та формування гармонійної особистості, тому суд дійшов висновку про доцільність визначити місце проживання дитини саме з матір`ю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц.

Зокрема апеляційній суд безпідставно керувався Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не взявши до уваги, що вона не ратифікована Україною.

Апеляційний суд не враховував, що дискримінаційне ставлення та приниження ролі батька є неприпустимим. Батьки мають рівні права стосовно своєї дитини.

Апеляційний суд не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування та не врахував найкращі інтереси дитини, а також результати психологічного дослідження дитини, за якими дитина має більш тісний емоційний зв`язок з батьком.

Провадження у суді касаційної інстанції

05 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, за касаційною скаргою яка подана представником ОСОБА_4 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська