Постанова

від 10.04.2024 по справі 204/8143/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 204/8143/22

провадження № 61-14442св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Покровськтепломережа»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного

суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Самсонової В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня

2023 року, прийняту колегією у складі судді Максюти Ж. І., Барильської А. П.,

Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) «Покровськтепломережа» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказував, що 22 жовтня 2014 року його прийнято на роботу до КП «Красноармійськтепломережа» (згідно з рішенням Покровської міської ради від 22 червня 2016 року перейменоване у КП «Покровськтепломережа») слюсарем з обслуговування теплових мереж і котельного обладнання 4 розряду на котельну № 8 (табельний номер 245). 1 листопада 2014 року його переведено на посаду машиніста екскаватора 5 розряду на автотранспортну ділянку.

14 червня 2022 року йому вручено наказ № 155 від 13 червня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) та видано трудову книжку, у якій не було зроблено жодного запису. Підставою звільнення у наказі зазначено пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України «відмова працівника від переведення в іншу місцевість, для відвернення обставин, що можуть становити загрозу життю людей».

Вважав зазначений наказ незаконним, оскільки підприємство як на час його звільнення, так і на час звернення до суду здійснює свою діяльність

у місті Покровську Донецької області і забезпечує це місто опаленням, тому не було підстав переводити будь-кого з працівників разом з підприємством в іншу місцевість. Крім того, відсутні докази його відмови від переведення в іншу місцевість.

За таких обставин просив:

- скасувати наказ КП «Покровськтепломережа» від 13 червня 2022 року № 155 про припинення трудового договору (контракту) зі ОСОБА_1 ;

- поновити його на посаді машиніста екскаватора 5 розряду на автотранспортну ділянку КП «Покровськтепломережа»;

- стягнути з КП «Покровськтепломережа» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з недоведення відповідачем змін в організації виробництва і праці на підприємстві, які могли б стати підставою для запровадження змін в істотних умовах праці позивача. За таких обставин місцевий суд

дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 безпідставно звільнено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, тому наказ № 155 від 13 червня 2022 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем визначеного статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду для вирішення трудового спору про поновлення на роботі. Місцевий суд зазначив, що позивач ознайомився з наказом про звільнення 14 червня 2022 року, а з цим позовом звернувся до суду 14 вересня 2022 року, тобто з пропуском вказаного строку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріальної та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 23 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 червня 2023 року

у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23), про те, що «згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року КЗпП України доповнено главою XIX, згідно з якою під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Аналогічні висновки щодо продовження строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину викладені Верховним Судом у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22), від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 (провадження № К/990/5056/23), від 2 серпня 2023 року у справі № 380/17776/22 (провадження № К/990/9109/23), від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 (провадження № К/990/17641/23).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 (провадження № К/990/17641/23), від 2 серпня 2023 року у справі № 380/17776/22 (провадження № К/990/9109/23), від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 (провадження № К/990/5056/23), від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22), від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював

у КП «Покровськтепломережа» з 22 жовтня 2014 року до 13 червня 2022 року на різних посадах.

З копії витягу з наказу КП «Покровськтепломережа» № 155 від 13 червня

2022 року суди встановили, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади машиніста екскаватора з 13 червня 2022 року за службовою запискою механіка на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на іншу місцевість, для відвернення обставин, що можуть становити загрозу життю людей).

Позивач ознайомився з вказаним наказом 14 червня 2022 року.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Надаючи оцінку висновкам судів щодо пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні

(стаття 116), минуло не більше одного року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Такий висновок викладено і в постановах Верхового Суду від 3 серпня

2023 року у справі № 280/6779/22 (провадження № К/990/17641/23), від 2 серпня 2023 року у справі № 380/17776/22 (провадження № К/990/9109/23), від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 (провадження № К/990/5056/23), від 19 січня

2023 року у справі № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22), від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23), про неврахування яких судами попередніх інстанцій зазначає заявник у касаційній скарзі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року

№ 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641 карантин продовжувався, відповідно, до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня

2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,

з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,

від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Оскільки з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк його дії. Тому строк звернення з цим позовом, заявленим у вересні 2022 року, тобто під час карантину, не сплив.

Отже, як на час звільнення ОСОБА_1 з роботи, так і на час його звернення до суду з позовом, в Україні діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та помилково погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України.

За таких обставин касаційна скарга частково є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 3 серпня

2023 року у справі № 280/6779/22 (провадження № К/990/17641/23), від 2 серпня 2023 року у справі № 380/17776/22 (провадження № К/990/9109/23), від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 (провадження № К/990/5056/23), від 19 січня

2023 року у справі № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22), від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23), підтверджена під час касаційного перегляду.

Крім того, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року

у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), що узгоджується

з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Прохання касаційної скарги про задоволення позову ОСОБА_1 не може бути задоволено, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 367,

382 ЦПК України, не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет законності й обґрунтованості, у мотивувальній частині не навів мотивів відхилення кожного аргументу апеляційної скарги ОСОБА_1 . Зокрема, апеляційний суд вважав доведеним пропуск позивачем строку звернення до суду, що є помилковим.

У Верховного Суду відсутні процесуальні повноваження на вчинення указаних процесуальних дій (стаття 400 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін і ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк