Постанова

від 17.04.2024 по справі 621/2609/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 621/2609/21

провадження № 61-7382св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Гагаріна,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Дружба Інвест», державний реєстратор Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області Амірова Яна Рінатівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Дружба Інвест» на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року в складі судді Овдієнка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Гагаріна до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дружба Інвест», державного реєстратора Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області Амірової Яни Рінатівни про визнання речового права, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про припинення речового права та реєстрацію набуття речового права, скасування державної реєстрації речового права та припинення (визнання недійсним) договору оренди земельної ділянки, зобов`язання державного реєстратора вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Гагаріна (далі - ТОВ АФ ім. Гагаріна) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дружба Інвест» (далі - ТОВ «Дружба Інвест»), державного реєстратора Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області Амірової Я. Р. (далі - державний реєстратор Амірова Я. Р.) про визнання речового права, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про припинення речового права та реєстрацію набуття речового права, скасування державної реєстрації речового права та припинення (визнання недійсним) договору оренди земельної ділянки, зобов`язання державного реєстратора вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 21 березня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна укладено договір оренди земельної ділянки № 32, загальною площею 3,97 га, з кадастровим номером 6321784500:02:000:0207, що знаходиться на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району (далі - земельна ділянка), який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 жовтня 2008 року № 040869100125. Строк дії договору 15 років.

Позивач вказував, що договір оренди набрав чинності саме після його державної реєстрації - 10 жовтня 2008 року, а тому закінчення строку його дії визначено 10 жовтня 2023 року.

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ТОВ Агрофірма ім. Гагаріна про витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування та повернення йому цієї земельної ділянки, у зв`язку із закінченням строку дії договору. Однак, суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

Харківський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Зміївського районного суду від 01 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма ім. Гагаріна про витребування земельної ділянки задовольнив.

Однак, Верховний Суд постановою від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ АФ ім. Гагаріна задовольнив, постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року скасував і залишив в силі рішення Зміївського районного суду від 01 жовтня 2020 року.

Таким чином, наявність між сторонами спору щодо строків дії спірного договору оренди вирішено у судовому порядку.

Однак, 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Дружба Інвест», у зв`язку з чим 26 лютого 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення речового права ТОВ АФ ім. Гагаріна на підставі рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 03 березня 2021 року індексний номер 56902005. Підставою припинення речового права вказано рішення Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в справі № 621/1406/20.

Також 02 березня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку за ФГ «Дружба Інвест», на підставі рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року індексний номер 56972026.

12 липня 2021 року ТОВ АФ ім. Гагаріна письмово звернулося до державного реєстратора Амірової Я. Р. із заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому просило внести відомості про поновлення речового права за ТОВ АФ ім. Гагаріна на спірну земельну ділянку, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 621/1406/20, якою скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року. Аналогічну заяву було направлено 17 серпня 2021 року в електронному вигляді.

Однак, державний реєстратор Амірова Я. Р. відмовилася вносити вказані відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і виконувати рішення Верховного Суду та наполягала на необхідності звернення ТОВ АФ ім. Гагаріна до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 10 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ «Дружба Інвест».

У зв`язку з цими обставинами ТОВ Агрофірма ім. Гагаріна, для захисту порушених прав та інтересів, вимушено звернутися з позовом до суду.

Позивач зазначав, що укладений 10 лютого 2021 року договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест», а також прийняті державним реєстратором рішення про припинення речового права ТОВ АФ ім. Гагаріна, реєстрація права оренди земельної ділянки за ФГ «Дружба Інвест» порушує його право, оскільки він укладений під час дії договору оренди землі, укладеного з позивачем, та суперечать вимогам чинного законодавства.

У зв`язку із зазначеним ТОВ АФ ім. Гагаріна просило суд:

1) визнати за позивачем право користування на спірну земельну ділянку за договором оренди, укладеним 21 березня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна, зареєстрованим Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 жовтня 2008 року № 040869100125, термін договору оренди - 15 років;

2) визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, про припинення речового права ТОВ АФ ім. Гагаріна та від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026, про державну реєстрацію набуття речового права ФГ «Дружба Інвест» за договором оренди земельної ділянки від 10 лютого 2021 року;

3) скасувати державну реєстрацію права та припинити (визнати недійсним) договір оренди спірної земельної ділянки від 10 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест»;

3) зобов`язати державного реєстратора Амірову Я. Р. внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про:

- визнання за ТОВ АФ ім. Гагаріна права користування на земельну ділянку за договором оренди, укладеного 21 березня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна до 10 жовтня 2023 року;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, про припинення речового права ТОВ АФ ім. Гагаріна за договором оренди земельної ділянки від 21 березня 2005 року;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026, про державну реєстрацію набуття речового права ФГ «Дружба Інвест» за договором оренди земельної ділянки від 10 лютого 2021 року;

- скасування державної реєстрації права та припинення (визнання недійсним) договору оренди спірної земельної ділянки від 10 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Зміївський районний суд Харківської області рішенням від 13 вересня 2022 рокупозов ТОВ АФ ім. Гагаріна задовольнив частково.

Визнав за ТОВ АФ ім. Гагаріна право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321784500:02:000:0207, на підставі договору оренди № 32, укладеного 21 березня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна, зареєстрованого Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 жовтня 2008 року № 040869100125. Термін договору оренди 15 років.

Визнав протиправними та скасував: 1) рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, про припинення речового права (права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки № 32, кадастровий номер 6321784500:02:000:0207, укладеного 21 березня 2005 року між ТОВ АФ ім. Гагаріна та ОСОБА_1 ); 2) рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026, про державну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321784500:02:000:0207, укладеного 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест»).

Припинив договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест», скасував державну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки, укладеного 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест»), здійснену за рішенням державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 , ФГ «Дружба Інвест» та державного реєстратора Амірової Я. Р. на користь ТОВ АФ ім. Гагаріна з кожного по 3 266,67 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ АФ ім. Гагаріна довело існування у нього права користування спірною земельною ділянкою за договором оренди землі від 21 березня 2005 року. Оскільки це право не визнається відповідачами, то суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту цього права шляхом його визнання відповідно до статей 15, 16 ЦК України.

Також суд дійшов висновку, що існування спірного договору оренди землі та його державна реєстрація протиправно перешкоджають реалізації права позивача на користування орендованою земельною ділянкою. У зв`язку з чим суд вважав, що наявні підстави для захисту речового права позивача шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень державного реєстратора, припинення спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест», та скасування державної реєстрації речового права ФГ «Дружба Інвест» на земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 з ФГ «Дружба Інвест», суд виходив з того, що цей договір укладений під час дії постанови Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року, що свідчить про те, що на час його укладення ОСОБА_1 не був обмежений у праві на укладання договору оренди належної йому земельної ділянки.

Суд вважав, що судове рішення про визнання речового права, скасування рішень державного реєстратора, припинення договору оренди та скасування державної реєстрації речового права є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яким державним реєстратором, тому зобов`язання вчинити такі дії саме державного реєстратора Амірову Я. Р. є неналежним способом захисту права позивача, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Харківський апеляційний суд постановою від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Дружба Інвест» залишив без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а також зазначив, що такі висновки прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

11 травня 2023 року ФГ «Дружба Інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року. У частині вимог до державного реєстратора Амірової Я. Р. про зобов`язання вчинити певні дії закрити, а в частині вимог про визнання речового права, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про припинення речового права та реєстрацію набуття речового права, скасування державної реєстрації речового права та припинення договору оренди земельної ділянки направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції здійснив розгляд справи за відсутності належного повідомлення ФГ «Дружба Інвест» про час та місце розгляду справи, а суд апеляційної інстанції не надав оцінці цій обставині та не скасував рішення суду. Заявник зазначає, що ФГ «Дружба-Інвест» розташоване в селищі Стара Гнилиця Чугуївського району Харківської області. Внаслідок активних бойових дій російської федерації за місцем розташування господарства відповідач тимчасово припинив свою діяльність, а тому не мав змоги отримувати судові повістки за місцем розташування, а направлення смс-повідомлень є неналежним способом повідомлення сторони про розгляд справи.

Також вказує на те, що суд першої інстанції розглянув спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, на що суд апеляційної інстанції також не звернув уваги. Зазначає, що позовні вимоги, які стосуються виключно оцінки правомірності дій та рішень державного реєстратора, вчинених ним під час чи за результатами розгляду заяви особи про державну реєстрацію за нею права власності, свідчать про публічно-правовий характер такого спору, який відповідно підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, що відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року в справі № 820/3936/16.

Звертає увагу на те, що суди неповно встановили обставини, які мають значення для справи, не перевірили того факту, чи звертався позивач до суду в межах справи № 621/1406/20 за вирішенням питання про поворот виконання судового рішення та про застосування наслідків повороту виконання.

Також вказує на те, що, суди, встановивши, що рішенням державного реєстратора відмовлено позивачу у внесені змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не взяли до уваги те, що позивач не оскаржував таке рішення, що свідчить про те, що він не заперечував законність дій державного реєстратора щодо відмови у реєстрації за ним права користування спірною земельною ділянкою.

Зазначає, що суди не надали оцінки обмеженням прав власника земельної ділянки ОСОБА_1 на користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, чим порушили приписи статті 14 Конституції України щодо гарантій прав власності на землю.

Суди не надали оцінці тому, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2023 року ТОВ АФ ім. Гагаріна подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Зміївського районного суду Харківської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2023 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Суди з`ясували, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6321784500:02:000:0207, загальною площею 3,97 га, що знаходиться на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області (т. 1, а. с. 17-20).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 № 753316, виданим 27 червня 2003 року Зміївською районною державною адміністрацією радою народних депутатів Харківської області, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 996.

21 березня 2005 року ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна уклали договір оренди спірної земельної ділянки, який зареєстрований Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах» 10 жовтня 2008 року за № 040869100125 (т. 1, а. с. 37-43).

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору встановлено, що цей правочин укладено строком на 15 років, початок дії договору 01 січня 2005 року.

Відповідно до пункту 20 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

У пункті 41 прикінцевих положень договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Гагаріна виник спір щодо терміну дії договору, який був вирішений у судовому порядку.

Так, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року в справі № 621/1406/20 встановлено ту обставину, що 15-річний термін дії укладеного 21 березня 2005 року ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна договору оренди земельної ділянки почався від дати його державної реєстрації, тобто з 10 жовтня 2008 року. Тому, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ АФ ім. Гагаріна про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного користування та повернення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а. с. 45-52).

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року скасоване та ухвалене нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 53-56).

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року скасовано, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року залишено без змін (т. 1, а. с. 57-61).

10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест» укладено договір оренди спірної земельної ділянки (т. 2, а. с. 49-52).

Рішенням державного реєстратора Амірової Я. Р. від 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, здійснено державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки за ТОВ АФ ім. Гагаріна Підставою зазначене рішення Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в справі № 621/1406/20.

Рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026, здійснена державна реєстрація речового права - права оренди земельної ділянки за ФГ «Дружба Інвест» (т. 1, а. с. 18-20, т. 2 а. с. 49-55).

12 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора Амірової Я. Р. з листом, в якому просив: внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в справі № 621/1406/20 скасована постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення його речового права, яке було припинено на підставі рішення від 03 березня 2021 року, індексний номером 56902005 (т. 1 а. с. 62-66).

Рішенням державного реєстратора Амірової Я. Р. від 25 серпня 2021 року, індексний номер 59986320, відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки за ТОВ АФ ім. Гагаріна (т. 1 а. с. 67).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17(провадження № 14-144цс18) зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів судового захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить про те, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

При вирішенні справи суд має з`ясувати, у зв`язку із чим між сторонами виник спір та якими обставинами кожна із сторін конфлікту доводить обґрунтованість своєї позиції.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ АФ ім. Гагаріна посилалося на те, що спірний договір оренди від 10 лютого 2021 року було укладено ОСОБА_1 з ФГ «Дружба Інвест» у період чинності попереднього договору оренди, на підставі якого позивач набув права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам законодавства та порушує право законного орендаря.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно статей 1, 13 Законом України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Встановлено, що 21 березня 2005 року ОСОБА_1 та ТОВ АФ ім. Гагаріна уклали договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 жовтня 2008 за № 040869100125.

Відомостей щодо розірвання, скасування чи припинення дії цього договору оренди земельної ділянки немає.

Таким чином, вказаний договір оренди землі набрав чинності з моменту державної реєстрації, а відтак був чинним до 10 жовтня 2023 року, що підтверджується постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 621/1406/20.

Врахувавши те, що позивач довів, що він має право на користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди, який є чинним та не припинив свою дію, а також врахувавши, що це право не визнається відповідачами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту такого права шляхом визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію припинення речового права - права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ АФ ім. Гагаріна, прийнятого державним реєстратором Аміровою Я. Р. 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, оскільки зазначене рішення прийнято державним реєстратором на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року.

Суди правильно врахували те, що оскільки державний реєстратор відмовила позивачу у здійсненні державної реєстрації речового права за ТОВ АФ ім. Гагаріна на підставі постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року, то задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 03 березня 2021 року, індексний номер 56902005, про припинення речового права є належним способом захисту, оскільки призведе до поновлення порушених прав позивача.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Амірової Я. Р. від 09 березня 2021 року, індексний номер 56972026, про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за договором оренди, укладеним 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест», припинення такого договору та скасування державної реєстрації речового права - права оренди ФГ «Дружба Інвест» на спірну земельну ділянку, колегія судів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Частина перша статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Як встановили суди, 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест» укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

Існування спірного договору оренди землі та його державна реєстрація протиправно перешкоджають реалізації права позивача на користування оредованою ним земельною ділянкою.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що для захисту речового права позивача слід задовольнити його вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, припинення спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дружба Інвест», та скасування державної реєстрації речового права - права оренди за ФГ «Дружба Інвест».

Оскільки судові рішення про визнання речового права, скасування рішень державного реєстратора, припинення договору оренди та скасування державної реєстрації речового права є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яким державним реєстратором, то суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора Амірову Я. Р. вчинити дії, оскільки такі вимоги є неналежним способом захисту.

Доводи касаційної скарги про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) вирішувалось питання визначення юрисдикційності спору за вимогами про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що «спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача…. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».

У зв`язку з чим безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а також помилковим є посилання відповідача на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року в справі № 820/3936/16.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права здійснив розгляд справи за відсутності належного повідомлення ФГ «Дружба Інвест» про час та місце розгляду справи, а суд апеляційної інстанції не надав оцінці цій обставині та не скасував рішення суду, з огляду на таке.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 1 частини 7, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам- підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд першої інстанції повідомляв ФГ «Дружба Інвест» про розгляд справи, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на адресу місцезнаходження фермерського господарства,проте судова кореспонденція поверталася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а. с. 209, 211). За таких обставин, відповідач, відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, вважається повідомленим про судове засідання в суді першої інстанції. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення заявником суду першої інстанції про зміну свого місця перебування, знаходження, що передбачено частиною першою статті 131 ЦПК України.

Отже, Верховний Суд уважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі про те, що справу розглянуто без належного повідомлення ФГ «Дружба Інвест» про дату, час і місце розгляду справи.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів відповідача про неможливість прибути в судове засідання представника ФГ «Дружба-Інвест» у зв`язку активними бойовими діями за місцем розташування господарства, оскільки такі доводи не підтвердженні відповідними доказами та спростовуються тим, що представник позивача, який перебував у аналогічних обставинах на відміну від відповідача продемонстрував бажання взяти учать у судових засіданнях. Крім того, Верховний Суд звертає увагу про те, що відповідач не був позбавлений права заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Правові висновки, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не релевантні до спірних правовідносин, тому не підлягають застосуванню у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Дружба Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко