Рішення

від 29.04.2024 по справі 760/15757/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/15757/21

2/760/5268/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів у розмірі 39 295,63 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.10.2020 НАЗК на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 у справі № 640/16181/20 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 39 295,63 грн. у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У подальшому, 17.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 на підставі якого ОСОБА_1 отримав від НАЗК грошові кошти.

Вказує, що 31.03.2021 НАЗК з метою досудового врегулювання спору звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про повернення на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у розмірі 39 295,63 грн. та отримало 03.04.2021 відповідь про те, що такі кошти поверненню не підлягають відповідно до положень ст. 1215 ЦК України.

Зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава виплати коштів - рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 у справі №640/16181/20, є скасованою, тобто відпала.

Стверджує, що задоволення позовних вимог забезпечить рівність сторін та дотримання балансу між їх інтересами.

Посилається, що на дані правовідносини не поширюються вимоги ст. 1215 ЦК України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а виплата позивачем такого середнього заробітку не була добровільною, оскільки зумовлена виконанням рішення суду, яке було допущене до негайного виконання.

Вказує, що виплата коштів відповідачу призвела до їх нецільового використання.

Зазначає, що у даній ситуації не можливо застосувати поворот виконання судового рішення, оскільки це прямо суперечить ч. 1 ст. 239 КЗпП України.

З урахуванням викладеного вище, просив суд позовні вимоги задовольнити.

15.06.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

06.07.2021 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.07.2021 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не було подано, а суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

07.10.2022 відповідачем до суду було подано клопотання про долучення доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах та рішенням Окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі № 640/16181/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до НАЗК та визнано протиправним і скасовано наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 квітня 2020 року №357-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року.

Стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі 233 856,92 (двісті тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з якого Національне агентство з питань запобігання корупції має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року та стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі суми стягнення за один місяць - 39 295,63 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень шістдесят три копійки), з якого Національне агентство з питань запобігання корупції має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

Згідно із розрахунковим листком відповідача за жовтень 2020 року, відповідачу було нараховано до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу (за вирахуванням податків та зборів) 31 632,98 грн. та здійснено таку виплату 06.10.2020. Також позивачем було здійснено відрахування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: 4 952,57 грн. ПДВ та 1 002,15 грн. військового збору.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Водночас, апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції було задоволено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Даною постановою питання про поворот виконання судового рішення не вирішувалося.

Позивач вважає виплачений відповідачу середній заробіток за час вимушеного прогулу безпідставно набутими коштами та 31.03.2021 звернувся до відповідача із вимогою про повернення таких коштів у розмірі 39 632,98 грн.

26.04.2021 відповідачем було надіслано позивачу відповідь у якій останній вказав на відсутність правових підстав для повернення грошових коштів в силу положень ст. 1215 ЦК України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення коштів у розмірі 39 632,98 грн., які, за аргументами позивача, є безпідставно отриманими, та були сплачені позивачем відповідачу на виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке в подальшому було скасоване.

Надаючи оцінки правовідносинам між сторонами, суд керується наступним.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Із матеріалів справи відомо, що спірна сума 31 632,98 грн. була виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Ще позивачем було сплачено 4 952,57 грн. ПДВ та 1 002,15 грн. військового збору.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналогічні положення містить і у ст. 380 КАС України.

Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Окрім цього, статтею 381 КАС України визначено, що поворот виконання рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

У справі, що перебуває на розгляді, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду.

Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19), постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі №405/3788/19 (провадження № 61-826св22) та у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21 (провадження № 61-6221св22).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що грошові кошти в сумі 31 632,98 грн. були набуті відповідачем на підстав судового рішення, яке в подальшому було скасоване, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення позивача до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 381 КАС України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України слід відмовити саме з цих підстав.

Щодо посилання позивача на ст. 381 КАС України та ч. 1 ст. 239 КЗпП України, які забороняють поворот виконання судового рішення про стягнення, зокрема заробітної плати чи інших виплат, то суд зазначає наступне.

Так, ст. 381 КАС України та ч. 1 ст. 239 КЗпП України визначена заборона здійснення повороту виконання рішення суду про стягнення, зокрема заробітної плати чи інших виплат, за винятком деяких обставин (якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами).

Наведене вказує на те, що законодавець у даному випадку врегулював питання щодо захисту прав працівників в частині здійснення повороту виконання рішення суду про стягнення заробітної плати чи інших виплат за певних умові і це питання має вирішуватися в порядку ст. 381 КАС України.

Суд окремо також звертає увагу, що у даному випадку суд не оцінюється добросовісність дій відповідача під час розгляду справи № 640/16181/20, а також наявність чи відсутність підстав для повороту виконання рішення суду у справі № 640/16181/20, оскільки такими повноваженнями наділений саме суд, який має розглядати заяву про поворот виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи викладене, ст.ст. 11, 15, 203, 215, 388, 650, 655, 656, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-289, 353, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Національного агентства з питань запобігання корупції до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.04.2024.

Суддя: О.М. Букіна