Рішення

від 14.02.2024 по справі 761/26131/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26131/23

Провадження № 2/761/2953/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ТРАВЕЛС» про повернення коштів за придбані квитки за договором пасажирського перевезення, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ТОВ «І-ТРАВЕЛС» (надалі - відповідач) про повернення коштів за придбані квитки за договором пасажирського перевезення, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем 05.07.2023 року, через сайт Busfor було придбано у ТОВ «І-Тревелс» три квитка на автобус сполученням Львів-Київ, перевізник ФОП ОСОБА_2 Оплата була проведена 05.07.2023 року о 2 год. 16 хв., час відправлення о 06 год. 45 хв. Через ряд особистих причин позивачем була здійснена спроба повернення квитків. Електронним листом позивачу було повідомлено про прийняття заявки на повернення коштів, бронювання відмінено, а квитки повністю анульовані. Разом з тим, звернувшись до Busfor, позивач отримала листа про те, що кошти повернені не будуть. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не повернув кошти, тому звернулась до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року справу передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

У встановлений в ухвалі строк відповідач відзиву щодо позовних вимог до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.07.2023 о 02:16 год. ОСОБА_1 на сайті busfor.ua у відповідача агентства ТОВ «І-Тревелс» придбала 3 квитки (номер бронювання 53725500) на рейс Львів-Київ. Вартість кожного квитка становила 800 грн., тобто в загальній сумі позивачем було сплачено 2400 грн., на підтвердження чого надано виписку з додатку АТ «Державний ощадний банк України».

Пунктом 7 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

З Договору публічної оферти, розміщеного на сайті https://busfor.ua/uk/agreement вбачається, що ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» (Busfor) є інтегрованим дистриб`ютором послуг перевезення, що поставляються перевізниками, автостанціями консолідаторами ресурсів перевізника та третіми особами, тобто постачальниками. За цим договором Busfor надає послуги з пошуку відповідного постачальника у відповідності до дати, часу та напрямку, обраного користувачем, формування стиковок різних постачальників, укладення договору перевезення (шляхом продажу/придбання квитка), оформлення квитків різних постачальників одним замовленням, попереднього продажу квитків, бронювання місць, замовлення квитка по телефону, переоформлення квитка, пошук оптимального розкладу за запитом користувача, сервісне обслуговування користувача тощо (п. 1.1 розділу 1).

Такими чином, 05.07.2023 між позивачем, ОСОБА_1 та ТОВ «І-Тревелс» було укладено договір перевезення.

Згідно вищевказаних квитків, послуга з перевезення повинна була відбутись 05.07.2023 о 06:45 год. з міста Львів, місце посадки - Центральний залізничний вокзал, місце призначення Київ.

Згідно ст.41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Одразу після придбання квитків позивачем було здійснено спробу повернути квитки на Сайті, проте кнопка «Повернення» була неактивною. В розділі «Особистий кабінет» позивач дізналась, що менше ніж за 12 годин до відправлення кошти не повертаються.

Відповідно до п. 2.1.3. Розділу 2 Договору публічної оферти Користувач має право: Повернути Квиток, на умовах визначених Постачальником та/або Busfor.

Згідно п.п. 2.2.8. Розділу 2 Договору публічної оферти, Користувач зобов`язаний ознайомитись з правилами і умовами обраного Постачальника до придбання квитка обраного Постачальника, тим самим надає згоду виконувати і діяти відповідно до правил та умов Постачальника. Деякі Постачальники надають можливість визначити умови повернення певного квитка тільки після його придбання. Виходячи з такої специфіки Користувач погоджується, з тим що утримання при поверненні такого квитка, може дорівнювати 100% вартості квитка, навіть при умові оформлення повернення квитка через 15 хвилин після його оплати.

Відповідно до процедури повернення квитка, обумовленої в Договорі публічної оферти, користувач подає запит на повернення виключно через особистий кабінет на Сайті, детально описуючи ситуацію при подачі запиту на повернення.

В матеріалах справи міститься фото роздруківка з сайту, яка підтверджує, що електронним листом 05.07.2023 року о 04:09 год. позивачу було повідомлено про прийняття заявки на повернення коштів, відміну бронювання відмінено та анулювання квитків.

Також 05.07.2023 року о 07:32 год. позивач отримала листа про те, що повернення коштів за замовлення № 53725500 не є можливим.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира перевізник зобов`язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Разом з тим, повернення коштів пасажиру за невикористаний квиток здійснюється згідно з «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженого Постановою КМУ від 18.02.1997 р. № 176 та умовами повернення, які надані Перевізником.

Правила та умови повернення перевізників можуть відрізнятися. Умови повернення грошей за квитки від перевізників є основними.

Користувач зобов`язаний ознайомитись з правилами і умовами обраного Постачальника до придбання квитка, тим самим надає згоду виконувати і діяти відповідно до правил та умов Постачальника (п. 2.2.8).

Відповідно до причин та умов повернення, наведених у квитку, при добровільному поверненні квитка менш ніж за 12 годин до відправлення рейсу, кошти за квиток поверненню не підлягають.

Примусове повернення 100% вартості квитка здійснюється лише у випадку повідомлення Постачальником про скасування рейсу (п.5.1 Договору). Ці умови аналогічні умовам, зазначеним у проїзному документі, які придбав позивач.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що перевізник проінформував позивача про відміну рейсу і у позивача є право вимагати повне повернення вартості квитка.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у постанові від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказує, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

З позовної заяви вбачається, що позивач внаслідок неправомірних дій відповідача втратила душевний спокій, страждає від підвищеного тиску та нервових розладів.

Разом з тим, суд вважає, що під час судового розгляду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем не доведено наявність моральних страждань, співвіднесення моральних страждань позивача і покладених у основу позову фактичних обставин із діями відповідача. Також відсутні докази причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачу.

Отже, під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: шкода (моральна) зі встановленням її розміру; протиправна поведінка; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина відповідача.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди.

Доводи позивача у позовній заяві, не є підставами для задоволення позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 10, 15, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 525, 698, 708, 709 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «І-ТРАВЕЛС» про повернення коштів за придбані квитки за договором пасажирського перевезення, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.В. Аббасова